03 липня 2025 року
м. Київ
справа №420/8669/23
адміністративне провадження № К/990/24122/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі №420/8669/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
В квітні 2023 року громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС в Одеській області від 06.04.2023 №278954 (о/с) про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС в Одеській області від 06.04.2023 №51032500066727 про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ;
- зобов'язати ГУ ДМС в Одеській області направити інформацію до територіальних органів Державної міграційної служби України та в Адміністрацію Державної прикордонної служби України про протиправність і скасування рішення від 06.04.2023 №278954 (о/с) про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУ ДМС в Одеській області направити інформацію до Державної міграційної служби України про видалення з бази даних Державної міграційної служби України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 на ім'я громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2023, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 31.10.2024 скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанцій у даній справі та направлено справу до Одеського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 скасовано. Ухвалено по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 06.04.2023 №278954 (о/с) про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 06.04.2023 №51032500066727 про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .
Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області направити інформацію до територіальних органів Державної міграційної служби України та в Адміністрацію Державної прикордонної служби України про протиправність і скасування рішення від 06.04.2023 №278954 (о/с) про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області направити інформацію до Державної міграційної служби України про видалення з бази даних Державної міграційної служби України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 на ім'я громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 .
Стягнуто з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 11813,60 грн судового збору.
07.05.2025 до Верховного Суду через систему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2025 касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі №420/8669/23 повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
21.05.2025 до Верховного Суду через систему "Електронний суд" вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 30.05.2025 касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі №420/8669/23 повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 КАС України.
05.06.2025 до Верховного Суду через систему "Електронний суд" втретє надійшла касаційна скарга Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 20.06.2025 зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом надання до Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням підстав для поновлення строку, підтверджених відповідними доказами, та документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
25.06.2025 скаржником через систему «Електронний суд» подано до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію про сплату судового збору.
Також у вказаній заяві Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Указане клопотання обґрунтоване тим, що вперше касаційну скаргу подано відповідачем в межах строку, визначеного процесуальним законом. Проте ухвалами від 19.05.2025 та від 30.05.2025 Верховний Суд касаційну скаргу повернув. Скаржник покликається на те, що підставою повернення раніше поданих касаційних скарг були технічні збої системи "Електронний суд", зокрема - не підтягування електронного підпису представника. На підтвердження указаного скаржником долучено лист Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.06.2025 №1047/0/58-25.
Згідно з частиною третьою статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З огляду на доводи, наведені скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку, а також враховуючи те, що повторно касаційну скаргу подано без суттєвих затримок та зайвих зволікань, наявні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною другою статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 вирішено здійснювати розгляд справи №420/8669/23 за правилами спрощеного позовного провадження.
Предмет спору цієї справи стосується визнання протиправним та скасування рішень ГУ ДМС в Одеській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну та про скасування посвідки на постійне проживання, відтак не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Отже в силу вимог закону такі судові рішення не підлягають касаційному оскарженню. Законодавцем передбачено можливість перегляду таких судових рішень, але у виключних випадках, а отже процесуальний закон надає суду дискрецію саме у питанні можливості допуску до касаційного перегляду судового рішення, яка в силу закону не підлягає касаційному перегляду.
З огляду на це, саме скаржник, який зацікавлений у відкритті касаційного провадження за його скаргою повинен навести обґрунтовану аргументацію, чому на його думку, є підстави для відкриття касаційного провадження, в тому числі і наявність такої підстави, як "виняткове значення" для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Вживання законодавцем слова "фундаментальне" несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спір у цій справі, скаржником не наведено. Суб'єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб'єкта правозастосування, не обов'язково свідчать, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики. За змістом підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Вжите національним законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Справа яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо виявлено після апеляційного розгляду справи неоднакове застосування судома апеляційної інстанції одного й того ж положення закону.
Встановлення в КАС України виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи та гарантувати особі права на остаточне та обов'язкове судове рішення.
З наведених скаржником доводів не вбачається виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу. Скаржник не продемонстрував й наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Скаржником лише формально вказано, що справа має виняткове значення та становить значний суспільний інтерес та жодним чином не обґрунтовано наведене посилання.
Так, скаржником не зазначено фактів наявності значного суспільного інтересу, а також виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23.10.1996, заява №21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19.12.1997, заява №26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відтак, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328- 333 КАС України,
Клопотання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про поновлення строку на касаційне оскарження постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі №420/8669/23 - задовольнити.
Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі №420/8669/23.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк