03 липня 2025 року
м. Київ
справа №160/28722/24
адміністративне провадження № К/990/23398/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №160/28722/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні в повному обсязі та не виплаті ОСОБА_1 , додаткової винагороди встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 100 000 грн за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за квітень місяць 2024 року та за травень місяць 2024 року виходячи з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведення виплат за цей період;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , в повному обсязі додаткової винагороди встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 100 000 грн за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за квітень місяць 2024 року виходячи з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведення виплат за цей період;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , в повному обсязі додаткової винагороди встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 100 000 грн за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за травень місяць 2024 року виходячи з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведення виплат за цей період.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025, позовну заяву задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні в повному обсязі та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 100 000 грн за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за квітень місяць 2024 року та за травень місяць 2024 року виходячи з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведення виплат за цей період.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 100 000 грн за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за квітень місяць 2024 року виходячи з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведення виплат за цей період.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , в повному обсязі додаткової винагороди встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 100 000 грн за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за травень місяць 2024 року виходячи з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведення виплат за цей період.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, 01.06.2025 Військова частина НОМЕР_1 через систему «Електронний суд» подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2025 зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом надання до Суду документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
20.06.2025 скаржником через систему «Електронний суд» подано до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої долучено платіжну квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2025 продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги та надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали Верховного Суду від 19.06.2025, оскільки судовий збір за наданою платіжною квитанцією сплачено на інший рахунок, ніж той, що зазначено в ухвалі Верховного Суду від 19.06.2025 та розміщено на офіційному веб-сайті Верховного Суду.
25.06.2025 скаржником через систему «Електронний суд» подано до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору в належному розмірі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 вирішено здійснювати розгляд справи №160/28722/24 за правилами спрощеного позовного провадження.
За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Отже, у цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та/або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки.
Отже, скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.
Відтак, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №160/28722/24.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк