03 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/20116/24 пров. № А/857/8824/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Довгої О.І.,
суддів Онишкевича Т.В., Шинкар Т.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі №380/20116/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, (головуючий - суддя Ланкевич А.З. у м. Львові, розглянуто в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження), -
у вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків; зобов'язати відповідача призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми, одержаної під час проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що в період з 01.08.1985 року по 21.12.1998 року проходив службу в установах виконання покарань управління виконання покарань Міністерства внутрішніх справ у Львівській області. 26.05.2023 року Львівською обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено другу групу інвалідності, пов'язану з виконанням службових обов'язків. 21.08.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності, проте така разом з доданими до неї матеріалами була повернута відповідачем без прийняття рішення. У подальшому, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року у справі №380/28160/23 зобов'язано Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства Юстиції повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2023 року про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми, одержаної під час проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків та прийняти відповідне рішення. Однак вказав, що листом від 07.08.2024 року відповідач повторно повернув подані позивачем документи без розгляду. Позивач з такою бездіяльністю відповідача не погоджується та вважає, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), проте у цьому випадку жодного рішення за документами позивача прийнято не було, що свідчить про порушення його прав. Наведене і зумовило позивача звернутися до суду за судовим захистом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо неподання Міністерству юстиції України документів ОСОБА_1 (за вх.С-1375 від 25.06.2024 року) та висновку щодо виплати йому грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Зобов'язано Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції подати Міністерству юстиції України документи ОСОБА_1 (за вх.С-1375 від 25.06.2024 року) та висновок щодо виплати йому грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, згідно з вимогами Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд виходив з того, що до компетенції Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України віднесено підготовку та подання та Міністерства юстиції України (як вищестоящого органу) висновку щодо виплати грошової допомоги, а до компетенції Міністерства юстиції України - прийняття одного з двох передбачених п.9 Порядку №850 рішень: призначення або у випадках, передбачених п.14 Порядку №850, відмову в призначенні грошової допомоги. Суд встановив, що відповідач, відповідно до листа від 07.08.2024 №5к/вих./4.2./7914, ухилилося від вчинення дій, що віднесені до його компетенції, оскільки не подало Міністерству юстиції України в 15-денний строк з дня реєстрації поданих позивачем документів висновок щодо виплати грошової допомоги. Суд врахував, що недобросовісне виконання відповідачем судового рішення створює перешкоди у реалізації позивачем свого права на належне соціальне забезпечення, проте за відсутності рішення Міністерства юстиції України, постановленого у відповідності до вимог п.9 Порядку №850, однак суд не може перебирати на себе повноваження цього органу та вирішувати питання про виплату грошової допомоги. За таких обставин, суд дійшов висновку, що у спірній ситуації єдиним правильним способом захисту порушеного права буде зобов'язання відповідача подати Міністерству юстиції України документи позивача (за вх.С-1375 від 25.06.2024 року) та висновок щодо виплати грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу у зв'язку з установленням інвалідності, то така є безпідставною та не підлягає задоволенню, адже призначення або відмова в призначенні грошової допомоги, в силу вимог п.9 Порядку №850, відноситься до виключних повноважень Міністерства юстиції України, яке не було стороною у справі та яким питання щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у встановленому законодавцем порядку не вирішувалося.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав неповного з'ясування обставин справи, невідповідністі висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права,
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з аналізу норм Порядку № 850 вбачається, що рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги приймається виключно Міністерством внутрішніх справ України. Однак орган внутрішніх справ, де працював працівник міліції, зобов'язаний виконати певні процедурні кроки для підготовки документів і вирішення питання виплати цієї допомоги, а також для реалізації рішення головного розпорядника коштів - Міністерства внутрішніх справ. Оскільки положення Закону №565-XII втратили чинність, право колишніх працівників міліції на одноразову грошову допомогу за певних обставин збереглося. Однак реалізація цього права можлива лише через механізм, встановлений Порядком № 850. Таким чином, до спірних правовідносин, які виникли у цій справі, застосовується строк, визначений пунктом 4 Порядку № 850, тобто двохрічний період. Вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач проходив службу в системі Міністерства внутрішніх справ України, а отже, питання призначення одноразової грошової допомоги має вирішуватися за механізмом, передбаченим Порядком № 850, із дотриманням визначених строків та процедур. Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги, приходить до наступного.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , у період з 01.08.1985 року по 21.12.1998 року проходив службу в установах виконання покарань управління виконання покарань Міністерства внутрішніх справ у Львівській області.
Наказом Управління виконання покарань управління МВС України у Львівській області від 10.12.1998 року №616о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №740729 від 26.05.2023 року та довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №027038 від 26.05.2023 року, позивачу встановлено другу групу інвалідності.
19.06.2023 року позивач звернувся із заявою до Головного управління МВС України у Львівській області про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням другої групи інвалідності, однак у відповідь отримав лист від 04.07.2023 року, згідно якого по питанню призначення та виплати одноразової грошової допомоги необхідно звернутися в Західне міжрегіональне управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції України.
21.08.2023 року позивач звернувся із заявою та відповідними документами до Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції України про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».
Листом Західного міжрегіональне управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції України від 19.09.2023 року вищевказані документи повернуті позивачу без розгляду, оскільки ОСОБА_1 був звільнений в запас з органів внутрішніх справ, відтак одноразова грошова допомога має виплачуватись за останнім місцем проходження служби.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року у справі №380/28160/23 зобов'язано Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства Юстиції повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2023 року про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми, одержаної під час проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків та прийняти відповідне рішення.
18.06.2024 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою (вх.С-1375 від 25.06.2024 року), в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з установленням інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Листом Західного міжрегіональне управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції України від 07.08.2024 року повернуто без виконання подані позивачем заяву та документи, мотивуючи тим, що особова справа ОСОБА_1 перебуває в архівному секторі УРТЗІ ГУНП у Львівській області арх.№105/1-106695.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Враховуючи вимоги частини 2статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
До набрання чинності Законом України від 02 липня 2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), тобто до 07 листопада 2015, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 №565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон №565-ХІІ) та постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 № 850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).
За приписами статті 23 Закону №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога.
Згідно з пунктом 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.
Порядком №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку №850, висновок щодо виплати грошової допомоги. Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку №850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку №850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Водночас, пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII,Закон №565-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.
За змістом пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України, до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
При цьому, ч.5 ст.23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року №2713-IV передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
У попередніх редакціях ч.5 ст.23 цього ж Закону було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірному випадку до компетенції Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України віднесено підготовку та подання та Міністерства юстиції України (як вищестоящого органу) висновку щодо виплати грошової допомоги, а до компетенції Міністерства юстиції України - прийняття одного з двох передбачених п.9 Порядку №850 рішень: призначення або у випадках, передбачених п.14 Порядку №850, відмову в призначенні грошової допомоги.
Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі №380/28160/23, яке набрало законної сили, встановлено, що до правовідносин позивача належить застосовувати вимоги саме Порядку №850 і відповідачем є Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, а відповідно документи слід подавати до Міністерства юстиції України, що спростовує твердження скаржника про те, що відповідач не є органом, уповноваженим на призначення одноразової грошової допомоги позивачу.
Відповідно до частини першої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки відповідач, Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, відповідно до листа від 07.08.2024 №5к/вих./4.2./7914, не вчинило дій, що віднесені до його компетенції, так як не подало Міністерству юстиції України в 15-денний строк з дня реєстрації поданих позивачем документів висновок щодо виплати грошової допомоги, відтак, суд першої інстанції визнав бездіяльність відповідача протиправною.
При цьому, у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Враховуючи вищевикладене, за відсутності рішення Міністерства юстиції України, постановленого у відповідності до вимог п.9 Порядку №850, суд не може перебирати на себе повноваження цього органу та вирішувати питання про виплату грошової допомоги.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку і з таким погоджується колегія суддів, що способом захисту порушеного права буде зобов'язання відповідача подати Міністерству юстиції України документи позивача (за вх.С-1375 від 25.06.2024 року) та висновок щодо виплати грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі № 380/20116/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді Т. В. Онишкевич
Т. І. Шинкар