Справа № 240/13136/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Євген Юрійович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
01 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,
представника відповідача: Мазур О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Надія» громадської організації «Вся Україна» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Підприємство об'єднання громадян "Надія" громадської організації "Вся Україна" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення, прийняті 17.01.2023 року:
- №00013500703, яким встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198 п.6 ст..198, п.200.1, абзацу б) п.200.4 ст.200 ПКУ та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 433241 грн та застосовано штрафні санкції на суму 43324 грн;
- №00013480703, яким на підставі п.200.1, абзацу б) п.200.4 ст.200 ПКУ виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за грудень 2021 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 430954 грн;
- №00013510703, яким встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198 п.6, п.198.5, СТ.198, п.200.1, абзацу в) п.200.4 ст.200 ПКУ і зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2021 року на суму 571133 грн;
- №00013520703, яким на підставі акту перевірки та п. 200.1, пп.п.200.4 «б» ст.200 ПКУ виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за січень 2022 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 80237 грн;
- №00013530703, яким на підставі акту перевірки та п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198 п.6, п.198.5, СТ.198, п.200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 ПКУ зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на суму 660653 грн.
В обґрунтування позову вказано, що винесені повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 17 січня 2023 року на підставі актів перевірки від 17.06.2022 №3301/0630-07-03/44149377 та від 29.06.2022 №3607/06-30-07-03/44149377 є протиправними та підлягають скасуванню. Звернуто увагу, що оскаржуваними рішеннями порушено майнові права та інтереси позивача.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00013500703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 433241 грн та застосовано штрафні санкції на суму 43324 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00013510703 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2021 року на суму 548034,5 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь Підприємства об'єднання громадян "Надія" громадської організації "Вся Україна" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8870,4 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Стверджує, що діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Вказує, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій перевірка не повинна обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Доведення податкового правопорушення має полягати у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 01 липня 2025 року.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, належних представників до суду не надіслав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши представника відповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства об'єднання громадян "Надія" громадської організації "Вся Україна" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.01.2022 №9422711393 від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету та уточнюючого розрахунку від 03.02.2022 №9016567412 складено акти від 17.06.2022 №3301/06-30-07-03/44149377 та від 30.12.2022 року №13737/06-30-07-03/44149377 (а.с.24-52, 61-91 т.1).
Слід зауважити, акт від 30.12.2022 року №13737/06-30-07-03/44149377 сформований контролюючим органом за результатами перевірки питань, викладених у запереченні від 08.07.2022 №57 на попередній акт від 17.06.2022 №3301/06-30-07-03/44149377 (а.с.53-57 т.1).
Наслідком розгляду наступних заперечень від 29.07.2022 №5313 є проведення позапланової перевірки платника податків з питань, що у них викладені та акт за результатами такої перевірки від 06.01.2023 №226/06-30-07-03/44149377 (а.с.136-155 т.1).
За результатами встановлених порушень контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення, зокрема щодо яких виник спір:
- від 17.01.2023 №00013500703, яким встановлено завищення від'ємного значення по ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 433 241,00 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 43 324,00 грн (а.с.92 -93, 94 т.1);
- від 17.01.2023 №00013480703, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму 430 954,00 грн (а.с.95-96, 97 т.1);
- від 17.01.2023 №00013510703, яким встановлено завищення від'ємного значення по ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 571 133,00 грн (оскаржується в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ 570644,00) (а.с.98-99, 100 т.1);
- від 17.01.2023 №00013530703, яким встановлено завищення від'ємного значення по ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 660 653,00 грн (а.с.159-160, 161 т.1).
Вважаючи протиправними вищевказані податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог частково.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1. статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до положень п.п.19-1.1.1. п.19-1.1. ст.19-1 ПК України контролюючі органи, визначені п.п.41.1.1. п.41.1. ст.41 цього Кодексу, виконують такі функції, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
За змістом п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1. пункту 41.1. статті 41 цього Кодексу мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За змістом п.75.1. ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Норми п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України визначають, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно з п.77.4. ст.77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до пп.134.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
З огляду на вищевикладені приписи законодавства, у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов'язково підтверджений податковою накладною.
Згідно п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
В розумінні п.п.14.1.181. п.14.1. ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт а).
Положеннями пункту 198.3. статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1. ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За результатами перевірок, відповідними актами суб'єкта владних повноважень зафіксовано висновки щодо порушення платником податків п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198 п.6 ст..198, п.200.1, абзацу б) п.200.4 ст.200 ПКУ, що полягає зокрема у зменшенні суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 433241 грн, а тому податковим повідомлення-рішенням № 00013500703 застосовано штрафні санкції в сумі 43324 грн (а.с.92-93, 94 т.1).
Як встановлено судом, суть порушення описаного у акті перевірки від 30.12.2022 №13737/06-30-07-03/44149377 полягає у недоведеності реальності господарських операцій між ТОВ "Протеїн Есенс" та Підприємством об'єднанням громадян "Надія" громадської організації "Вся Україна".
Так, перевіркою встановлено, що сума, що позивачем віднесена до складу податкового кредиту у додатку до декларації з ПДВ за грудень 2021 року по постачальнику ТОВ "Протеїн Есенс" та сума, що фактично заявлена до відшкодування з бюджету є однаковою і становить - 433240,89 грн (а.с.78-80 т.4).
Водночас, контролюючий орган не заперечив факту реєстрації ТОВ "Протеїн Есенс" в ЄРПН податкових накладних за операціями з продажу товарів покупцю Підприємству об'єднання громадян "Надія" громадської організації "Вся Україна" на загальну суму 2599445,35 грн, в т.ч. ПДВ 433240,89 грн.
Так, згідно Договору поставки №01122021-1 від 01.12.2021 року, між Підприємством об'єднання громадян "Надія" громадської організації "Вся Україна" (Покупець) в особі директора Наумчук Олександри Олександрівни та ТОВ "Протеїн Есенс" (Постачальник) в особі директора ОСОБА_1 домовлено про купівлю- продаж продукції за ціною, вказаною у видатковій накладній (а.с.18-21 т.2).
У акті перевірки зазначено, що згідно податкової інформації в базі даних АІС «Податковий блок» ТОВ "Протеїн Есенс" перебуває на обліку у ГУ ДПС у м. Києві за основним видом діяльності - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.
Водночас відповідачем не заперечується факт документального оформлення продавцем придбаної позивачем продукції за наступними видатковими накладними:
- видаткова накладна №655 від 02.12.2021 року, обсяги постачання 388675,73 грн, ПДВ 64779,29 грн (а.с. 22 т.2);
- видаткова накладна №653 від 02.12.2021 року, обсяги постачання 657845,34 грн, ПДВ 109640,89 грн (а.с. 23 т.2);
- видаткова накладна №654 від 02.12.2021 року, обсяги постачання 352924,27 грн, ПДВ 58820,71 грн (а.с.24 т.2);
- видаткова накладна №685 від 15.12.2021 року, обсяги постачання 487345,92 грн, ПДВ 81224,32 грн (а.с. 25 т.2);
- видаткова накладна №686 від 15.12.2021 року, обсяги постачання 462454,09 грн, ПДВ 77075,68 грн (а.с. 26 т.2);
- видаткова накладна №687 від 15.12.2021 року, обсяги постачання 250200,00 грн, ПДВ 41700,00 грн (а.с. 27 т.2).
Натомість суть порушення обґрунтовується податковим органом відсутністю доказів на підтвердження реального характеру господарських операцій між контрагентами.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV).
Стаття 1 Закону України №996-XIV дає визначення термінам:
- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;
- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248.
Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (далі - П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Відповідно до п.6 П(С)БО 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Згідно з п.7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Відповідно до п.11 П(С)БО 16 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".
Отже, податковий кредит та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток повинні бути фактично підтвердженими належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
У відповідності до п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпунктом 14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (п.п.14.1.231. п.14.1. ст.14 ПК України).
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України.
Згідно з п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.2. статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
В судовій практиці суду касаційної інстанції домінуючим є таке тлумачення цих норм у їх взаємозв'язку (ст.44, п.п.14.1.36., 14.1.231. ст.14 ПК України та ст.ст.1,9 Закону України №996-XIV): будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) слід розцінювати як належні первинні документи лише в разі фактичного здійснення господарської операції; якщо ж фактичне здійснення господарської операції не відбулося, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна бути спрямованою на реальні зміни майнового стану платника податків.
За змістом наведених норм ПК України, право платника податків на збільшення витрат податку на прибуток обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності та підтвердження обліковими, розрахунковими документами.
Відповідно до ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Згідно з п.38.1. ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
У пункті 85.2 статті 85 ПК України закріплено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
На підтвердження реальності господарської операції платником податків до перевірки було надано наступні товаро-транспортні накладні: №655 від 02.12.2021 року, №653 від 02.12.2021 року, №654 від 02.12.2021 року, №685 від 15.12.2021 року, №686 від 15.12.2021 року, №687 від 15.12.2021 року (а.с.28-37 т.2).
На підтвердження якісних показників поставленого товару Підприємством об'єднання громадян "Надія" громадської організації "Вся Україна" надано сертифікати якості 2021-10-11 від 11.10.2021 року, 2021-11-19 від 19.11.2021 року, 859770 від 16.02.2021 року, від 09.08.2021 року, 2021-10-11 від 11.10.2021 року, 2021-11-05 від 05.11.2021 року, 2021-12-10 від 10.12.2021 року, 2021-12-13 від 13.12.2021 року (а.с.38-45 т.2).
Зі змісту наданого відповідачем розрахунку фактичної оплати Підприємством об'єднання громадян "Надія" громадської організації "Вся Україна" встановлено факт оплати на користь ТОВ "Протеїн Есенс" 433240,89 грн, що відповідає наведеним вище первинним документам та заявленій до бюджетного відшкодування сумі ПДВ (а.с.28-29 т.4).
Обґрунтовуючи висновки у акті перевірки від 30.12.2022 №13737/06-30-07-03/44149377 вказано, що підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів (робіт, послуг) однією стороною, та їх отримання іншою стороною.
Будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Отже, у силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
Як встановлено контролюючим органом та підтверджено наданими до матеріалів справи копіями товаро-транспортних накладних, доставка продукції здійснювалась за замовленням Підприємством об'єднання громадян "Надія" громадської організації "Вся Україна" перевізником ФОП ОСОБА_2 (ТТН №655 від 02.12.2021, №685 від 15.12.2021), ФОП ОСОБА_3 (ТТН №685 від 15.12.2021) та ТОВ "ПРОТЕЇН ЕСЕНС" перевізником є ФОП ОСОБА_2 (ТТН №653 від 02.12.2021, №654 від 02.12.2021, №687 від 15.12.2021), ФОП ОСОБА_3 (ТТН №686 від 15.12.2021).
Найманих перевізників у Підприємства об'єднання громадян "Надія" громадської організації "Вся Україна" немає. Згідно інформаційних баз ДПС у ТОВ "ПРОТЕЇН ЕСЕНС" найманий перевізник ФОП Жажура відсутній.
Наведені обставини стали основою висновку контролюючого органу щодо відсутності підтвердження факту здійснення перевезення вантажу в даному періоді від ТОВ "Протеїн Есенс".
Натомість позивач на спростування таких висновків зазначив, що згідно п.4.1 договору поставки №01122021-1 від 01 грудня 2021 року, поставка продукції здійснюється партіями, на умовах DDP/EXW відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2020 року, з урахуванням внутрішньодержавного характеру договору.
Відповідно до «Інкотермс» в редакції 2020 року, поставка на умовах DDP - доставка зі сплатою мита (з зазначенням пункту призначення). Продавець відповідальний за доставку товару у зазначене місце в країні покупця і сплачує всі витрати, пов'язані з перевезенням товару до пункту призначення, включно з митом на імпорт та податками. Продавець не несе відповідальності за розвантаження.
Відповідно до п.4.4. Договору, перехід права власності на продукцію від ТОВ "Протеїн Есенс" до позивача відбувається в момент підписання сторонами відповідної видаткової накладної. Постачальник несе всі ризики загибелі, пошкодження, псування продукції тільки до моменту переходу права власності на товар до позивача.
Водночас, позивач стверджує, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.
Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 липня 2023 року по справі №380/26122/21.
З огляду на наведене, з урахуванням встановлених судом обставин та наявних договірних умов між контрагентами, суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до позивача податкової відповідальності за відсутність (неточність) товарно-транспортних накладних, оскільки позивач не є відповідальною стороною за перевезення продукції, відповідно не повинен мати найманих перевізників та зберігати у себе товарно-транспортні накладні.
Щодо тверджень контролюючого органу про ненадання позивачем на запит від 10.06.2022 актів приймання-передачі ТМЦ від ТОВ "Протеїн Есенс", журналу довіреностей щодо підтвердження отримання даних товарів працівниками Підприємства об'єднання громадян "Надія" громадської організації "Вся Україна" слід зазначити наступне.
Згідно розділу 4 договору поставки №01122021-1 від 01.12.2021 року для отримання продукції представник покупця надає належним чином оформлену довіреність. Перехід права власності на Продукцію від ТОВ "Протеїн Есенс" до Позивача відбувається в момент підписання Сторонами відповідної видаткової накладної.
Відтак, факт отримання позивачем ТМЦ від ТОВ "Протеїн Есенс" фіксується, згідно договору між сторонами, шляхом проставлення у відповідній видатковій накладній підписів постачальника та отримувача.
Долучені до матеріалів справи копії видаткових накладних містять підписи постачальника та отримувача (а.с.22-27 т.2).
Водночас, вимога контролюючого органу надати акти приймання-передачі ТМЦ визнається безпідставною, оскільки не передбачена жодною нормою законодавства.
Так, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їхнього реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника з метою штучного створення умов для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку.
Аналіз встановлених обставин справи та норм податкового законодавства дозволяє зробити висновок, що саме факт реального здійснення операцій з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку є підставою для виникнення у такого платника права на податковий кредит. Реалізація такого права відбувається за наявності належним чином складених первинних документів, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
У наявних правовідносинах реалізація права на формування податкового кредиту по ПДВ за грудень 2021 року відбулась на підставі видаткових накладних та відповідних сертифікатів якості.
Колегія суддів звертає увагу, факт оплати товару на користь постачальника відповідачем не заперечується та підтверджується доказами у матеріалах справи.
Крім того, на підтвердження фактичної поставки партій товару позивачем до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні, що не є первинними документами у наявних правовідносинах, оскільки за умовами договору товар доставляється продавцем, на організацію доставки позивач не впливає, вартість такої доставки включено у загальну вартість товару згідно видаткових накладних.
Відтак, позивач не може нести відповідальність за достовірність і точність інформації, що вказана у таких ТТН, а тому посилання контролюючого органу на недоліки таких документів не приймаються до уваги судом.
Слід зауважити, довіреності на отримання продукції позивачем не видавались, оскільки факт отримання відповідної партії продукції фіксувався безпосередньо під час отримання продукції директором Підприємства об'єднання громадян "Надія" громадської організації "Вся Україна".
Також контролюючий орган вказує, що аналіз сертифікатів баз даних ГУ ДПС України, на предмет походження поставленого товару, дозволяє зробити висновок, що об'єм придбання ТОВ "Протеїн Есенс" не відповідає об'єму продажу певних позицій товару Підприємству об'єднання громадян "Надія" громадської організації "Вся Україна".
Колегія суддів звертає увагу, фактів того, що контрагенти позивача здійснювали діяльність, що спрямована на надання податкової вигоди третім особам не доведено в судовому порядку.
Відносно неможливості підтвердження ланцюга постачання, як на доказ походження товару слід зазначити наступне.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Тобто, законодавцем нормативно закріплено підхід належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності платника податків при здійсненні господарських операцій та їх наслідків.
Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Щодо тверджень відповідача про відсутність сертифікатів якості на 26063,99 кг стегна курячого у грудні 2021 року від ТОВ "Протеїн Есенс" слід зазначити наступне.
Згідно видаткових накладних позивачу у грудні 2021 року було поставлено 84443,863 кг стегна курячого, водночас аналіз долучених до матеріалів справи сертифікатів свідчить про наявність таких на стегно куряче кількістю 124787,40 кг (а.с.38, 39, 42,43, 44, 45 т.2)
Вказані факти спростовують доводи відповідача щодо невідповідності придбаних обсягів товару наявним сертифікатам відповідності.
Відтак, вимога до позивача надати докази формування ланцюга постачання придбаного товару визнається судом безпідставною, а висновки щодо відсутності необхідних обсягів товарів у ТОВ "Протеїн Есенс" та відповідних сертифікатів якості у Підприємства об'єднання громадян "Надія" громадської організації "Вся Україна" - надуманими.
Окрему увагу, суд звертає на відсутність у нормах спеціального законодавства визначених обсягів матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як на критерій правового статусу такого платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди.
Відтак, аналіз встановлених в ході розгляду справи обставин спростовує висновки відповідача про завищення від'ємного значення по ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 433 241,00 грн, а тому податкове повідомлення-рішення від 17.01.2023 №00013500703, яким застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 43 324,00 грн слід визнати протиправним і скасувати.
Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №00013510703, яким встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198 п.6, п.198.5, ст.198, п.200.1, абзацу в) п.200.4 ст.200 ПКУ, зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2021 року на суму 571133 грн (в частині 570644,00 грн) слід зазначити наступне (а.с.98-100 т.1).
В ході проведення перевірки, згідно наданих документів, а саме: головних книг, аналізів рахунків, оборотно-сальдових відомостей по рах. 281 «Товари», первинних документів, суб'єктом контролю встановлено, що станом на 01.12.2021 року обліковувались ТМЦ, а саме: м'ясо свинини, індиків, курей та курчат охолоджене, яке не було реалізоване та перероблене станом на кінець періоду, що перевірявся - 31.12.2021 на загальну суму 2585801,92 грн.
У зв'язку з вказаним, податковим рішенням донараховано податкові зобов'язання на суму 517160 грн.
Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, Підприємство об'єднання громадян "Надія" громадської організації "Вся Україна" в період, що перевірявся, придбавало м'ясо свинини, індика, курей та курчат охолоджене, яке оприбутковувалось підприємством на бухгалтерському рахунку 281 «Товари» та в подальшому реалізовувалось без додаткової переробки.
Відповідач обґрунтовуючи наявність порушення податкової дисципліни вказує, що згідно наданих декларацій виробника, технологічних інструкцій по дотриманню ветеринарно-санітарних правил та відповідних нормативних документацій (ТОСТ, ДСТУ, ТУ) максимальний термін зберігання м'яса свинини, індиків, курей та курчат охолодженого складає 5-12 діб з дати виготовлення з урахуванням транспортування в залежності від виду м'яса.
Натомість позивачем до перевірки надано акти про передачу у глибоку заморозку м'ясних продуктів (а.с.170-250 т.1-17 т.2).
Водночас відповідачем у своїх пояснення підтверджено, що акти про передачу у глибоку заморозку м'ясних продуктів складені в терміни, що не перевищують максимально допустимі терміни зберігання даних продуктів в охолодженому стані.
Однак вказані акти не вплинули на висновки суб'єкта владних повноважень про наявність порушень, оскільки переміщення м'яса не відображені в бухгалтерських документах, а саме: не відображено згідно бухгалтерських документів внутрішнє переміщення даних товарів, не надано жодних документів щодо підтвердження технічних можливостей ПОГ "Надія" ГО "Вся Україна" для проведення глибокої заморозки, згідно оборотно-сальдових відомостей по бух. рахунку 281 дані товари обліковуються на кінець перевіреного періоду як охолоджені, крім того, в подальших періодах згідно даних ЄРПН відсутня реалізація зазначених в додатку №3 товарів в замороженому стані.
На спростування вказаних аргументів директор ПОГ "Надія" ГО "Вся Україна" пояснив, що морозильні і холодильні камери розміщені в межах одного складу, а тому фактичне переміщення не вплинуло на дані бухгалтерського обліку. Також зазначив, що перевіряючі в ході проведення фактичної перевірки не цікавились наявністю морозильних камер та не досліджували їх. У запитах на отримання додаткових документів, вимоги надати документи щодо підтвердження технічних можливостей підприємства не було. Зауважує, що висновки відповідача щодо використання м'ясних товарів на суму 2585801,92 грн не в господарській діяльності підприємства є надуманими, а невизнання факту заморозки - безпідставними.
На підтвердження фактів технічних можливостей підприємства до матеріалів справи надано:
- фотокопії обладнання для охолодження та заморозки товарів (а.с.138-151 т.3);
- копії інструкцій та посібників до відповідного обладнання (а.с.153-158 т.3);
- копію декларації про встановлення повітряного теплообмінника (а.с.160-180 т.3);
- копію оборотно-сальдової відомості по рах. 281 за грудень 2021 року (а.с.181-182 т.3);
- копію оборотно-сальдової відомості по рах. 201 за січень 2022 року, (а.с.183 т.3);
- копії інвентаризаційних відомостей та наказів про їх проведення (а.с.184-199 т.3);
- копію звіту про незалежну оцінку вартості майна з додатками (а.с.200-225 т.3);
- копію експертного висновку на підтвердження технологічного процесу (а.с.226-235 т.3).
Позивач також зауважив на докази можливості використання у промисловості нежитлових об'єктів, зазначивши те, що відповідні відомості також відображені в електронному кабінеті платника податків.
Колегія суддів звертає увагу, що акти про передачу м'ясних продуктів у заморозку та документи на підтвердження технічних і виробничих можливостей провадження господарської діяльності не є доказами, що прямо підтверджують або спростовують факти необхідності сплати певного податку.
Отже, у разі ненадання їх до перевірки платником податків, відповідачу необхідно було надіслати відповідний запит.
Як попередньо зазначалось судом, допитана в якості свідка головний державний інспектор ОСОБА_4 пояснити відсутність відповідного запиту з боку суб'єкта владних повноважень не змогла.
Слід також звернути увагу, що в ході перевірки інспекторами не було досліджено факту наявності морозильних камер у підприємства, що спростовує обґрунтованість такого порушення.
Так свідок повідомила, що перевіряючі проходили обладнання, схоже на морозильне, однак дослідження таких приміщень не робили.
Колегія суддів звертає увагу, що у разі наявності у контролюючого органу сумнівів щодо реальності здійснення господарських операцій суб'єктом господарювання чи інформації щодо недотриманням ним податкової дисципліни, законодавством передбачені відповідні права та повноваження контролюючих органів для можливості підтвердження чи спростування таких сумнівів.
На переконання суду, відсутність необхідних допустимих доказів, які могли бути отримані контролюючим органом в ході проведення перевірки, а також відсутність вмотивованих пояснень контролюючого органу, вказують на неправомірність зазначених в акті перевірки порушень податкового законодавства.
Всі наведені вище обставини спростовують твердження відповідача про встановлений інспекторами факт використання платником податків м'ясних продуктів на суму 2585801,92 грн не у господарській діяльності.
Відтак, податкове повідомлення рішення №00013510703, в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2021 року на суму 517160 грн (2585801,92*20%) визнається судом протиправним та таким, що слід скасувати.
В іншій частині виявлене правопорушення стосується взаємовідносин Підприємства об'єднання громадян "Надія" громадської організації "Вся Україна" з ТОВ "Торговий дім ЛембергМіт", що відбувались на підстав договору поставки №78/21 від 26.07.2021 (а.с.46-49 т.2).
Згідно вказаного договору ТОВ "Торговий дім ЛембергМіт" є продавцем товару, (м'ясних продуктів), а Підприємство об'єднання громадян "Надія" громадської організації "Вся Україна" - покупцем.
Суть встановленого порушення полягає у помилковому визначенні платником податків суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показника рядка 21 Декларації) на суму 571133 грн.
Як свідчать матеріали справи, наступними видатковими накладними оформлено господарські операції з поставки товарів між вказаними контрагентами за грудень 2021 року: видаткова накладна №5304 від 01.12.2021 (а.с.52 т.2); видаткова накладна №5484 від 13.12.2021 (а.с.53 т.2); видаткова накладна № 5504 від 14.12.2021 (а.с. 54 т.2); видаткова накладна № 5502 від 14.12.2021 (а.с.55 т.2).
Станом на 31.12.2021 по рахунку №631 за позивачем щодо ТОВ "Торговий дім ЛембергМіт" рахується кредиторська заборгованість в сумі 1492,03 грн (а.с.45-46 т.4).
На підтвердження транспортування товарів до перевірки було надано товарно-транспортні накладні: №Р5304 від 01.12.2021 року (а.с.56-57 т.2); №Р5484 від 13.12.2021 року (а.с.58-59 т.2); №Р5504 від 14.12.2021 року (а.с.60-61 т.2); №Р5502 від 14.12.2021 року (а.с.62-63 т.2).
Колегія суддів звертає увагу, що податковим органом суть порушення обґрунтовується відсутністю доказів на підтвердження реального характеру господарських операцій між контрагентами.
Так, в ході перевірки встановлено, що ТОВ "Торговий дім “ЛембергМіт» перебуває на обліку у ГУ ДПС у Лвівській області, основний вид діяльності - 46.32- Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами та 10.13.- Виробництво м'ясних продуктів.
Згідно Додатку 4ДФ "Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору" в грудні 2021 року кількість працівників - 48 осіб.
Згідно відомостей форми Ф20-ОПП про об'єкти оподаткування свідчать про наявність трьох складів.
Згідно додатку до податкової декларації з податку на прибуток балансова вартість основних засобів на кінець 2021року складає 695,0 тис. грн.
Водночас суб'єктами контролю вказано на відсутність у ТОВ "Торговий дім “ЛембергМіт» інформації про наявне холодильне обладнання, забійний цех та транспортні засоби.
Згідно бази даних "Єдиний реєстр податкових накладних» ІС "Податковий Блок" (далі - ЄРПН) ТОВ "Торговий дім '"ЛембергМіт» придбавало свині 2 категорії, поросята на відгодівлі, свині в живій вазі.
В подальшому документально оформлено реалізацію для ПОГ "Надія" ГО "Вся Україна" вже переробленої м'ясної продукції.
Колегія суддів звертає увагу, що до перевірки і в подальшому до матеріалів справи позивачем надано копії декларацій виробника, що складені підприємством-виробником ТОВ "Торговий дім “ЛембергМіт», в яких вказано назва продукції, маса (кг), дата і час виготовлення, умови зберігання (вологість), термін зберігання згідно вимог нормативних документів, які завірені виробничим директором та технік - технологом виробництва. У наявних деклараціях також вказано додаткові відомості щодо експлуатаційних дозволів, експертних висновків та протоколів випробувань (а.с.64, 65, 66, 67 т.2).
З урахуванням наведених вище документів, підстав стверджувати, що позивачем придбано у ТОВ"Торговий дім “ЛембергМіт» неіснуючу м'ясну продукцію - немає.
А тому твердження суб'єкта контролю, що ТОВ "Торговий дім “ЛембергМіт» відповідно до поданої форми 20-ОПП не мало виробничих потужностей для виробництва м'ясних виробів, оскільки відсутні дані щодо наявності на підприємстві ветеринарного блока з убивчим пунктом, санітарної бойні та ізолятора, свинарників, судом не приймаються до уваги. Оскільки такі факти, не є прямими доказами порушення ПОГ "Надія" ГО "Вся Україна" податкової дисципліни.
Як попередньо зазначалось судом, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Відтак, з урахуванням принципу індивідуальної відповідальності, порушення у частині придбання неіснуючого товару ПОГ "Надія" ГО "Вся Україна" визнається надуманим.
Водночас, зі змісту долучених доказів судом встановлено, що надані до матеріалів справи декларації виробника є доказами походження наступних категорій м'ясних продуктів: щоковина в шкурі свиняча морожена масою 203,5 кг; м'ясо свиняче 80/20 морожене напівжирне масою 298,5 кг; язик свинячий морожений масою 112,00 кг; половини туш свинячих охолоджених ІІ кат. з ратицею і щокою масою 1512,9 кг; язик свинячий морожений масою 536,5 кг (а.с.64, 66 т. 2).
Наведені номенклатури та об'єми відповідають наступним видатковим накладним: №5304 від 01.12.2021 року та №5504 від 14.12.2021 року.
До видаткових накладних №5484 від 13.12.2021 на загальну суму 46035 грн в т.ч. ПДВ 7672,50 грн та №5502 від 14.12.2021 на загальну суму 89621,40 грн в т.ч. ПДВ 14936,90 грн (задній край свинний на кості охолоджений - 697,5кг та 14936,90 кг) ні декларацій виробника, ні специфікацій на продукцію позивачем не надано.
Аргумент позивача, що задній край свинний на кості є тотожною назвою до свіжого окісту свинячого, на шкурі, без ноги, а розбіжність у номенклатурі товару викликана дослівним перекладом найменувань імпортного товару, не приймається судом, оскільки є необґрунтованим.
Відтак, суд погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання продукції "задній край свинний на кості охолоджений" масою 15634,4 кг у ТОВ "Торговий дім “ЛембергМіт».
Щодо відсутності актів приймання-передачі ТМЦ від ТОВ "Торговий дім “ЛембергМіт» та журналу довіреностей на підтвердження отримання такого товару слід зазначити наступне.
Відповідно до п.4.4. згаданого договору, перехід права власності на Товар відбувається після передачі партії Товару на складі ПОГ "Надія" ГО "Вся Україна" та підписання представником Покупця відповідної видаткової та товаро-транспортної накладних в пункті поставки товару. Ризик випадкової втрати чи псування Товару несе Покупець з моменту отримання Товару в пункті поставки товару, визначеному в п.4.3. Договору.
З огляду на наведене, позивачем не є відповідальною стороною за транспортування товару, а тому товаро-транспортні накладні у наявних правовідносинах не є первинними документами на підтвердження реальності господарської операції з придбання ПОГ "Надія" ГО "Вся Україна" товару.
Водночас обов'язок оформлювати приймання-передачу ТМЦ відповідним актом у наявних правовідносинах відсутній.
За умовами договору між сторонами, відповідна дія фіксується видатковою накладною.
Слід зауважити, видаткові накладні, які наявні в матеріалах справи та були надані перевіряючим містять всі необхідні реквізити в розумінні ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Також судом враховано, що довіреності на отримання продукції позивачем не видавались, оскільки факт отримання відповідної партії продукції фіксувався безпосередньо під час отримання продукції директором ПОГ "Надія" ГО "Вся Україна".
Відтак, як встановлено в ході перевірки і не заперечується позивачем за грудень 2021 року до складу податкового кредиту з ПДВ по постачальнику ТОВ “Торговий дім “ ЛембергМіт» (код згідно з ЄДРПОУ 42059638) віднесено 53483,89 грн.
Як попередньо встановлено судом, позивачем не спростовано факт наявності станом на 31.12.2021 кредиторської заборгованості по розрахунках з ТОВ "Торговий дім “ЛембергМіт» в сумі 1492,03 грн, а тому порушення в цій частині підтверджено в ході розгляду справи.
Також, операції за видатковими накладними №5484 від 13.12.2021 та №5502 від 14.12.2021 щодо придбання заднього краю свинини на кості охолодженого на загальну суму 135656,40 грн (46035+89621,40) визнаються судом не підтвердженими.
Так, доказів походження м'ясної продукції (задній край свинний на кості охолоджений) - 697,5кг та 14936,90 кг ні до перевірки, ні до суду - не надано. Матеріалів справи, таких, не містять.
Таким чином, позивач не дотримався податкової дисципліни в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2021 року по взаємовідносинах з ТОВ "Торговий дім ЛембергМіт" на загальну суму придбання 135656,40 грн з них ПДВ - 22609,40 грн.
В іншій частині порушення, щодо відшкодування ПДВ за грудень 2021 року по ТОВ "Торговий дім ЛембергМіт" в сумі 30874,49 грн (53483,89-22609,40) визнається судом необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення - протиправним.
З огляду на наведені вище обставини, податкове повідомлення-рішення №00013510703, яким встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198 п.6, п.198.5, ст.198, п.200.1, абзацу в) п.200.4 ст.200 ПКУ, зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2021 року на суму 571133 грн слід скасувати в частині зменшення на суму 548034,5 грн.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга ДПС підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст складено 02.07.2025.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.