Справа № 686/10219/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мазурок О.В.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
02 липня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,
представника позивача - Кримчака О.А.
представника відповідача - Чайковської А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління транспорту та зв'язку Хмельницької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
у квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління транспорту та зв'язку Хмельницької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2025 року, поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з позовом про скасування постанови серії ХМ №00070046 від 27 січня 2025 року.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління транспорту та зв'язку Хмельницької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт зазначає, що автомобіль не перекривав виїзду з прилеглої території, тому суд першої інстанції не повно встановив фактичні обставини справи. До того ж позивач повідомила що її автомобіль використовує також її чоловік, який зазначений у свідоцтві про реєстрацію ТЗ.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 27.01.2025 серії ХМ № 00070046 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме, що вона на транспортному засобі «PEUGEOT EXPERT» НОМЕР_1 27.11.2024 року о 10:50 год. за адресою Хмельницький вул. Володимирська, 47, порушила правила зупинки в місцях виїзду з прилеглої території, а саме зупинка в місцях виїзду з прилеглих територій (п.15.9 (и) ПДР), чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію права власності СРГ 829409 - автомобіль PEUGEOT EXPERT НОМЕР_1 є власністю ОСОБА_1 .
Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримала 07 квітня 2025 року.
Тому враховуючи положення ст. 289 КУпАП суд поновив ОСОБА_1 строк на оскарження постанови серії ХМ №00070046 від 27 січня 2025 року.
Так, позивач звернулась до суду з позовом до Управління транспорту та зв'язку Хмельницької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення з посиланням на те, що вона самостійно не використовує транспортний засіб, оскільки немає водійських прав. Її автомобіль використовує її чоловік ОСОБА_2 , а тому вона не вчиняла жодних правопорушень.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова є правомірною та скасуванню не підлягає, оскільки долучені до матеріалів справи докази підтверджують наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції не переглядаються висновки суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки апеляційне оскарження в цій частині не здійснювалось.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Обов'язки учасників дорожнього руху, а також підстави та порядок притягнення до відповідальності за їх порушення передбачені Законом України "Про дорожній рух", Правилами дорожнього руху та Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР).
Також пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Відповідно до матеріалів адміністративного правопорушення, позивача притягнуто до відповідальності за те, що він здійснив зупинку, стоянку свого транспортного засобу безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, чим порушено вимоги п.15.9и Правил дорожнього руху та скоєно правопорушення передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП.
Розділом 15 Правил дорожнього руху, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 (далі - ПДР), передбачено правила зупинки та стоянки транспортних засобів.
Пунктом 15.1 ПДР встановлено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
У випадку відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху), що передбачено п.15.2.
Так, відповідно до пп. «и» п. 15.9 Правил дорожнього руху зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Разом з тим зупинка ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і зупинка безпосередньо в місці виїзду є різними видами одного правопорушення порушення правил зупинки транспортного засобу.
Положенням ч.3 ст.122 КпАП України передбачена відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Випадки розміщення транспортного засобу, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, визначені частиною третьою статті 265-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, це зупинка транспортного засобу ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду (підпункт «з» п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП).
Позивач у своєму позові заперечує факт зупинки транспортного засобу безпосередньо в місті виїзду з прилеглої території.
Так, згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(далі ПДР України) зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них; проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів.
Перешкода для руху - нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу (п.1.10 ПДР).
Відповідачем, як і судом першої інстанції вказано, що територія, на якій водієм був зупинений транспортний засіб є проїзною частиною.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Доказуючи правомірність винесеної постанови, відповідачем до відзиву на позовну заяву надано до суду фотофіксацію місця вчинення правопорушення до матеріалів справи.
Відповідно до матеріалів фотофіксації, очевидно, що транспортний засіб PEUGEOT EXPERT державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу, здійснив зупинку, стоянку ближче 10 м від виїзду з прилеглої територій.
Колегія суддів враховує, що в окремих випадках факт порушення правил зупинки, стоянки може потребувати додаткових доказів, у тому числі проведення замірів відстані від транспортного засобу до посадкового майданчика.
Разом з тим, із приєднаних до матеріалів справи матеріалів фото фіксації чітко видно, що водієм були порушені вимоги пп. и п. 15.9 ПДР. Обґрунтованих сумнівів у тому, що транспортний засіб був зупинений на проїжджій частині та створював перешкоди дорожньому руху, при дослідженні таких матеріалів у колегії суддів не виникло, про що додатково свідчить заокруглення бордюрного каменю з обох сторін виїзду з прилеглої території.
При цьому, із наданих фотографій припаркованого по ліву строну проїзної частини дороги, видно, що таке розташування автомобіля створює труднощі у заїзді на прилеглу територію водію автомобіля, який заїжджає, а саме перешкоджає видимості щодо руху інших транспортних засобів.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інформація про адміністративне правопорушення, зокрема, зазначена на сайті Хмельницької міської ради в розділі - інспекція з паркування, та містить фотознімки розташування транспортного засобу позивача, який здійснив зупинку, стоянку безпосередньо в місті заїзду на прилеглу територію та містить іншу інформацію щодо суті правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи, що вказані матеріали фотофіксації містять інформацію про обставини події та підтверджують факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення - розміщення транспортного із порушеннями зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу, вони розглядаються судом як докази.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що транспортний засіб позивача здійснив зупинку, стоянку із порушенням Правил дорожнього руху, що підтверджено належними та допустимими доказами, отже оскаржувана постанова інспектора з паркування є правомірною, прийнятою у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому не підлягає скасуванню, що вірно зазначено судом першої інстанції.
Позивач також наголошує, що її чоловік, ОСОБА_2 , вказаний, як особа, з правом керування транспортним засобом, про що свідчить відповідний запис у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Разом з тим, постанову про притягнення до адміністративної відповідальності винесено не по відношенню до нього, а щодо власника транспортного засобу - ОСОБА_1 .
Згідно з приміткою до статті 122 КУпАП суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.
Частиною першою статті 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідно до статті 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2022 року № 1145, належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування (п.3 вказаного Порядку).
Таким чином, якщо відомості про належного користувача не внесені до Реєстру, то відповідальність за правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, несе власник транспортного засобу.
Оскільки, в розумінні положень ст. 14-2 КУпАП України, ОСОБА_1 є відповідальною особою, то відповідачем правомірно складена постанова про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Отже, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.