Справа № 240/35441/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
03 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах внутрішніх справ України та Національної поліції.
На підставі наказу ГУНП в Житомирській області від 29.06.2023 №301 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за підпунктом 7 пункту 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Під час проходження служби позивач отримав захворювання, які у відповідності до довідки медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "ТМО МВС України в Житомирській області" №198-сп від 26.03.2023, пов'язані з проходженням служби в поліції.
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №414126 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, що пов'язана з виконанням службових обов'язків з 26.07.2023.
Позивачем подано до ГУНП в Житомирській області заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності.
Висновком про призначення одноразової грошової допомоги від 06.10.2023, відмовлено у призначенні та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі невідповідності вимогам п.4 ч.1, ст.97 Закону України "Про Національну поліцію".
Вказаний висновок направлено Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області позивачу листом від 06.10.2023 № 1315/29/105/01-2023, в якому також зазначено, що пунктом 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. У випадках, якщо у поліцейського виявлено захворювання, травму, що унеможливлює його подальше проходження служби в поліції, за рішенням військово лікарської комісії, останній підлягає звільненню на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону через хворобу, за рішенням військово-лікарської комісії. Зазначено, що наказом від 29.06.2023 №301 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням. Ураховуючи викладене, за результатами опрацювання матеріалів позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги та затверджено відповідний висновок у зв'язку з невідповідністю вимогам п.4 ч.1 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію".
Вважаючи бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що немає підстав для призначення і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки в спірному випадку відсутня така обов'язкова умова призначення одноразової грошової допомоги як звільнення позивача зі служби з поліції по причині, що зумовлена захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в поліції, яка передбачена пунктом 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга); пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя).
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон № 580-VIII.
Сферу соціального захисту поліцейських урегульовано розділом ІХ Закону № 580-VIII, яким визначаються, зокрема порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги (статті 97-101).
Так, згідно із пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Аналіз змісту положень пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII свідчить про те, що держава гарантує поліцейському, який визнаний особою з інвалідністю (за певних умов), одноразову грошову допомогу, яка відповідно до абзацу першого частини першої статті 97 Закону № 580-VIII є соціальною виплатою. Отримання одноразової грошової допомоги законодавець зумовлює неможливістю подальшого виконання поліцейським своїх обов'язків за станом здоров'я саме як особи, яка перебуває на службі в Національній поліції України.
Визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 100 Закону № 580-VIII).
При цьому, згідно із частиною шостою статті 100 Закону № 580-VIII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону № 580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок та умови №4), які визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку та умов № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
Тобто, протягом трьох років з дня виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності, який визначається за правилами пунктом 1 Розділу ІІ Порядку та умов № 4, особа вправі реалізувати свої право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної Законом № 580-VIII.
Пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку та умов № 4 визначено, що формування документів для призначення та виплати ОГД в органах поліції, закладах освіти здійснюється бухгалтерською службою у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП), підрозділами правового забезпечення органів поліції та закладів освіти, а також працівниками медичних (військово-лікарських) комісій МВС (далі - ВЛК).
Посадові особи органів поліції, закладів освіти у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги (пункт 2 Розділу ІІІ Порядку та умов № 4).
Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається керівнику органу поліції, закладів освіти за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до органів державної влади (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку та умов № 4).
Відповідно до абзацу третього пункту 1 Розділу IV Порядку та умов № 4 висновок про призначення ОГД складається працівником бухгалтерської служби і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, закладу освіти, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.
Пунктом 3 Розділу IV Порядку та умов № 4 визначено, що у разі затвердження висновку про призначення ОГД керівником органу поліції або закладу освіти, в якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня його затвердження видається наказ про виплату ОГД.
У разі відмови у призначенні ОГД чи повернення документів на доопрацювання (документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) заявника письмово інформують про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Аналіз наведених норм права щодо порядку реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги в разі визначення втрати працездатності поліцейського свідчить про те, що воно (право на отримання одноразової грошової допомоги) виникає виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1) причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузія, травма або каліцтво), пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2) інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Аналогічна позиція у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі № 373/1188/16-а, від 01.11.2018 у справі № 822/3788/17, від 23.11.2018 у справах №822/962/18, №822/1872/18, від 22.01.2019 у справі №2340/2663/18, від 15.04.2019 у справі №823/1798/18, від 05.02.2020 у справі №810/836/18, від 23.04.2020 у справі №822/999/18 та від 03.04.2024 у справі № 580/1291/23
Крім того ж колегія суддів враховує також рішення Конституційного Суду України від 22.10.2020 у справі № 12-р/2020, яким визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII зі змінами.
У пункті 2.8 зазначеного вище рішення від 22.10.2020 у справі № 12-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що закріплення у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII порядку реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги потребує встановлення причиново-наслідкового зв'язку між наявністю у поліцейського інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, та неможливістю внаслідок цього продовжувати службу в поліції, що підтверджується відповідним рішенням медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції, на підставі якого поліцейський звільняється зі служби в поліції.
Визначений оспорюваними положеннями Закону № 580-VIII шестимісячний строк, протягом якого особі, звільненій зі служби в поліції, може бути встановлена інвалідність унаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в поліції або органах внутрішніх справ, зумовлений потребою встановлення в розумні строки безпосереднього зв'язку між виявленням в особи захворювання (поранення, контузії, травми або каліцтва), несумісного з подальшим проходженням служби, та встановленням їй інвалідності згідно з документами, що стали підставою для її звільнення (рішення медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції).
На думку Конституційного Суду України, встановлений у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII порядок отримання одноразової грошової допомоги не допускає невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, не містить ознак дискримінації при реалізації поліцейськими права на соціальний захист, є домірним, має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету.
Конституційний Суд України також вважає, що встановлений державою зазначений порядок забезпечує реалізацію права особи на отримання такої допомоги, і наголошує, що додержання визначених Законом № 580-VIII вимог є обов'язком суб'єктів, які претендують на її отримання. Отже, положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII не суперечать приписам статті 21, частин першої, другої статті 24 Конституції України.
Так, згідно матеріалів справи на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 29.06.2023 № 301о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).
Під час проходження служби позивач отримав захворювання, які у відповідності до довідки медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "ТМО МВС України в Житомирській області" №198-сп від 26.03.2023, пов'язані з проходженням служби в поліції.
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №414126 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, що пов'язана з виконанням службових обов'язків з 26.07.2023.
Апеляційний суд зазначає, що незважаючи на те, що ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, однак його звільнення зі служби в поліції сталося не через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність до служби, зокрема внаслідок захворювання, у зв'язку з яким йому визначено інвалідність (тобто пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"), а з іншої підстави: за його власним бажанням (пункт 7 цієї ж статті Закону), а тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги згідно із пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України від 02.07.2015 № 580-VІІІ «Про Національну поліцію»
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.