03 липня 2025 року м. Київ № 320/51078/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
до Київського окружного адміністративного суду через свого представника - адвоката Мамаєва Д.Ю. звернулося Комунальне підприємство «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області щодо відмови про визнання податкового боргу Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» безнадійним;
зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області списати безнадійний податковий борг Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з серпня 2020 року за Комунальним підприємством «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» обліковується податковий борг перед бюджетом, що виник у зв'язку з несвоєчасною сплатою узгоджених податкових зобов'язань. Податковий борг позивача, що фактично виник на підставі самостійно задекларованих грошових зобов'язань, визначених на підставі податкових декларацій.
15 грудня 2023 року представником позивача - адвокатом Мамаєвим Д.Ю. до ГУ ДПС у Київській області було направлено адвокатський запит вих.№1 5/12/23-03 від 15.12.2023, стосовно списання безнадійного податкового боргу позивача стосовного якого сплинув 1095-денний строк.
Листом від 28.12.2023 №59391/6/10-36-13-05 відповідачем надано відповідь щодо відмови та відсутності законних підстав для визнання податкового боргу позивача безнадійний та як наслідок не можливості списання податкового боргу позивача згідно з положеннями статей 101 та 102 ПК України. Зокрема, податковим органом зазначено, що в інформаційно-комунікаційній системі ДПС станом на 26.12.2023 за позивачем обліковується не погашений податковий борг в сумі 4 456 292,02 грн, в тому числі по податку на додану вартість (ККДБ 140100100) 3 631 190,82 грн, який виник з 02.02.2021 по 23.10.2023; по надходженнях за розміщення відходів у спеціально відведених місцях (ККДБ 19010300) 825 101,20 грн, який виник з 03.11.2021 по 20.11.2023. Отже, строк давності для визнання безнадійним податкового боргу позивача не минув. Вважає вказану бездіяльність протиправною.
Судом під час вирішення питання про відкриття провадження було встановлено недоліки позовної заяви, у зв'язку з чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 позовну заяву було залишено без руху.
На виконання вимог ухвали недоліки позовної заяви усунуті у строк та у спосіб, що визначені в ній.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач не погодившись з доводами, викладеними у позовній заяві, подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що для платників податків, які визначені підпунктом 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України і які мають податковий борг, що виник до 24.02.2022, перебіг строку давності не відновився.
Для платників податків, які визначені підпунктом 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України і які мають податковий борг, що виник після 24.02.2022, перебіг строку давності відновлено з 01.08.2023.
Списання податкового боргу платників податків здійснюється виключно з дотриманням положень Податкового кодексу України, але станом на 25.04.2025 у платника податків - Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства - 1» в інформаційній системі ДПС не обліковується податковий борг, який підпадає під дію статті 102 Кодексу.
Комунальним підприємством «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» (код ЄДРПОУ 35088890) систематично не виконуються обов'язки щодо сплати податків і зборів у межах строків, встановлених чинним податковим законодавством, не було здійснено жодної самостійної сплати узгоджених податкових зобов'язань за самостійно визначеними у податкових деклараціях грошовими зобов'язаннями.
За даними інформаційної системи ДПС України на території обслуговування Головного управління ДПС у Київській області станом на 25.04.2025 у Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» (код ЄДРПОУ 35088890) наявний податковий борг в сумі 4 444 520,04 грн, в тому числі: по податку на додану вартість (ККДБ 140100100) 3 373 849,96 грн, який виник з 31.05.2021 по 24.04.2025; по надходженнях за розміщення відходів у спеціально відведених місцях (ККДБ 19010300) 1 070 474,32 грн, який виник з 19.08.2022 по 24.04.2025, по рентній платі за користування надрами для видобування інших корисних копалин загальнодержавного значення (ККДБ 13030100) 195,76 грн, який виник 08.04.2025.
Враховуючи зазначене, Головне управління ДПС у Київській області діє в межах та спосіб передбачені Податковим кодексом України та іншим чинним законодавством. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
З серпня 2020 року за Комунальним підприємством «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» обліковується податковий борг перед бюджетом, що виник у зв'язку з несвоєчасною сплатою узгоджених податкових зобов'язань. Податковий борг позивача, що фактично виник на підставі самостійно задекларованих грошових зобов'язань, визначених на підставі податкових декларацій.
15 грудня 2023 року представником позивача адвокатом Мамаєвим Д.Ю. до ГУ ДПС у Київській області було направлено адвокатський запит вих.№1 5/12/23-03 від 15.12.2023, стосовно списання безнадійного податкового боргу позивача стосовного якого сплинув 1095-денний строк.
Листом від 28.12.2023 №59391/6/10-36-13-05 відповідачем надано відповідь щодо відмови та відсутності законних підстав для визнання податкового боргу позивача безнадійний та як наслідок не можливості списання податкового боргу позивача згідно з положеннями статей 101 та 102 ПК України. Зокрема, податковим органом зазначено, що в інформаційно-комунікаційній системі ДПС станом на 26.12.2023 за позивачем обліковується не погашений податковий борг в сумі 4 456 292,02 грн, в тому числі по податку на додану вартість (ККДБ 140100100) 3 631 190,82 грн, який виник з 02.02.2021 по 23.10.2023; по надходженнях за розміщення відходів у спеціально відведених місцях (ККДБ 19010300) 825 101,20грн, який виник з 03.11.2021 по 20.11.2023. Отже, строк давності для визнання безнадійним податкового боргу позивача не минув.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо списання безнадійного податкового боргу, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок проведення перевірок, права та обов'язки платників податків, адміністративний арешт майна, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).
За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
За змістом підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Отже, невиконання платником податку обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Проте за наявності певних обставин, визначених законодавством, податковий борг може бути визнаний безнадійним та списаний.
Правила списання безнадійного податкового боргу врегульовані статтею 101 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 101.1 якої списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
У пункті 101.2 вказаної статті наведено перелік ознак, що дозволяють відрізнити податковий борг від безнадійного податкового боргу.
Так, під терміном «безнадійний» розуміється, окрім іншого податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу (підпункт 101.2.3).
Контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 101.5 статті 101 Податкового кодексу України).
Механізм списання безнадійного податкового боргу визначений Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2022 року № 220 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2022 року за № 908/38244) (далі Порядок № 220).
Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі штрафні санкції, пеня, нараховані на такий податковий борг (пункт 1 розділу ІІ Порядку № 220).
Безнадійним податковим боргом є податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 глави 9 розділу II Кодексу,- станом на дату прийняття рішення керівником (його заступником або уповноваженою особою) територіального органу ДПС (підпункт 5 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 220).
Строки давності та їх застосування визначені статтею 102 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до абзацу першого пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 220 у випадках, передбачених підпунктами 1-5, 7, 8 пункту 2 розділу II цього Порядку, за результатами розгляду документів, необхідних для підтвердження безнадійності податкового боргу, керівник (його заступник або уповноважена особа) територіального органу ДПС за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку №220 у випадку, передбаченому підпунктом 6 пункту 2 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до територіального органу ДПС з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.
За змістом пункту 6 розділу ІІІ Порядку №220 структурний підрозділ територіального органу ДПС, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем кварталу.
Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІКС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
Аналізуючи наведені положення законодавства, суд доходить висновку про те, що податковий борг, який протягом 1095 календарних днів з дня його виникнення не був стягнутий податковим органом, визнається безнадійним та підлягає списанню на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) територіального органу ДПС за результатами розгляду документів, необхідних для підтвердження безнадійності податкового боргу. Звернення платника податків із письмовою заявою про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №220). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 813/4430/16, від 09 липня 2019 року у справі № 0240/2269/18-а, від 09 березня 2021 року у справі № 300/2353/19 та інших.
Як було встановлено судом, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених ПКУ або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Якщо згідно з нормами статті 54 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому ПК України (пункт 54.5 статті 54 Податкового кодексу України).
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (абзац перший пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (абзац другий пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).
Згідно з пункт 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац четвертий пункту 56.18 статті 56 ПКУ).
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що грошові зобов'язання підлягають сплаті протягом десяти днів саме з дня їх узгодження.
Так, відповідно до даних інтегрованих карток платника податків та за результатами діяльності Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства - 1» (код ЄДРПОУ 35088890) станом на 07.09.2020 обліковувався податковий борг з податку на додану вартість (код класифікації доходів бюджету 14010100) у сумі 84 307,00 грн та з податку за надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах (код класифікації доходів бюджету 19010300) у сумі 67 000,00 грн.
Вказаний податковий борг виник на підставі самостійно задекларованих і несплачених податкових зобов'язань.
Відповідно до вимог підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України та п.п.3.1 розділу ІІІ Порядку формування контролюючими органами податкових вимог, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 року за № 902/30770 (із змінами та доповненнями) було сформовано податкову вимогу від 08.09.2020 № 206022-50 на суму 151 307,00 гривень, яка направлена на юридичну адресу Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства - 1» (код ЄДРПОУ 35088890) та вручена 22.09.2020 особі за довіреністю Руденко.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
У результаті несплати та збільшення суми податкового боргу Головним управлінням ДПС у Київській області подано позов до Київського окружного адміністративного суду про стягнення податкового боргу з Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства - 1» (код ЄДРПОУ 35088890).
За результатами розгляду, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 у справі № 320/10973/21 позов Головного управління ДПС у Київській області до Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства - 1» про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі. Прийнято рішення про стягнення 1 365 532,43 гривень (період виникнення заборгованості, що охоплена рішенням суду про стягнення серпень 2020 - червень 2021).
Податковий борг Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства - 1» має постійний характер і не має періоду переривання, тому податкова вимога від 08.09.2020 № 206022-50 є дійсною на даний час і нова податкова вимога не повинна надсилатися.
Між тим, податковими органами визнається безнадійним та списується податковий борг щодо якого минув строк давності (1095 днів), включаючи зупинення перебігу такого строку.
Так, відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статті 102 ПК України.
17.03.2022 набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ), відповідно до якого дію підпункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану, а також доповнено п. 102.9, згідно з яким на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених Податковим кодексом України, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пізніше згідно із Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (набрав чинності 27.05.2022) пункту 102.9 статті 102 Податкового кодексу України доповнено словами «крім випадків, передбачених Кодексом».
Надалі, Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (далі - Закон № 3219-ІХ) від 01.08.2023 виключено пункт 102.9 зі статті 102 Податкового кодексу України.
Крім того, 07.03.2022 набрав чинності Закон України від 03 березня 2022 року № 2118-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», яким підрозділ 10 розділу ХХ ПК України було доповнено пунктом 69.
Так, згідно з підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
24.11.2022 набрав чинності Закон України від 03 листопада 2022 року № 2719-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», яким пункту 69.9 викладено в новій редакції, зокрема, з 24.11.2022 відновлено перебіг строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб'єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59 - 60, 87 - 101 Податкового кодексу України, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статті 116 Податкового кодексу України.
Згідно із Законом № 3219-ІХ підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України діяв тимчасово, до 01 серпня 2023 року.
Законом № 3219-ІХ пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України доповнено новим підпунктом 69.40, згідно з яким тимчасово, з 01 серпня 2023 року контролюючі органи не здійснюють передбачені статтями 59 - 60, 87 - 101 Податкового кодексу України заходи з погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року, щодо окремих груп платників податків, зазначених у підпункті 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Установлено, що для платників податків, щодо яких контролюючим органом не застосовуються заходи стягнення згідно з підпункту 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, зупиняється перебіг строків давності, визначених пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України.
Отже, строк давності зупинявся в такі періоди:
з 18.03.2020 по 17.03.2022 - відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України для всіх платників податків;
з 07.03.2022 по 24.11.2022 - відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України для всіх платників податків;
у періоді з 07.03.2022 по 17.03.2022 - одночасно діяли пункт 52-2 і підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України для всіх платників податків;
з 17.03.2022 по 01.08.2023 - відповідно до пункту 102.9 статті 102 Податкового кодексу України (з 17.03.2022 по 27.05.2022 норма діяла без виключень, а з 27.05.2022 по 01.08.2023 - з виключеннями щодо випадків, передбачених Податкового кодексу України);
у періоді з 17.03.2022 по 24.11.2022 - одночасно діяли підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України і пункту 102.9 статті 102 Податкового кодексу України;
з 24.11.2022 по 01.08.2023 - відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України для платників податків, які не мають можливості своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59 - 60, 87 - 101 Податкового кодексу України, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 116 Податкового кодексу України;
у періоді з 27.05.2022 по 01.08.2023 - пункт 102.9 статті 102 Податкового кодексу України діяв із виключеннями, передбаченими підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України;
з 01.08.2023 - для груп платників з податковим боргом, який виник до 24.02.2022, згідно з підпункту 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Таким чином, при визначенні податкового боргу безнадійним і таким, що підлягає списанню за підставою спливу строку давності, податковий орган має враховувати періоди зупинення перебігу строку давності.
Суд зазначає, що на дату формування спірного податкового боргу вже було зупинено перебіг усіх строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.
Враховуючи перелічені періоди зупинення строків давності, з огляду на те, що податковий борг у позивача виник до 24.02.2022, а також відсутність в матеріалах справи рішення щодо позивача про можливість чи неможливість своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку, суд дійшов висновку, що строк давності, визначений статтею 102 Податкового кодексу України, щодо податкового боргу позивача, ще не сплив.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що стосовно вищевказаної заборгованості позивача податковий орган вживав та вживає передбачені Податковим кодексом України заходи щодо її стягнення у судовому порядку, про що зазначив сам позивач у позовній заяві.
Тобто, навіть якщо строк давності (1095 днів) рахувати без включення періодів зупинення його перебігу, то податковий борг позивача, що є спірним, все одно не можна було б вважати безнадійним, оскільки відповідач почав вчиняти дії щодо стягнення такої заборгованості в межах встановлених 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
З огляду на викладене, беручи до уваги положення пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, суд погоджується із доводами відповідача про те, що оскільки строк позовної давності стосовно оскаржуваної суми податкового боргу не минув, то вона не підпадає під визначення безнадійного податкового боргу у розумінні підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України, з огляду на що у податкового органу відсутній обов'язок щодо прийняття рішення про списання безнадійного податкового боргу відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 220.
Отже, у межах спірних правовідносин відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв у межах та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України та протиправної бездіяльності щодо позивача не вчиняв, а тому в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області щодо неприйняття рішення про визнання податкового боргу безнадійним та щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1», слід відмовити.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.