30 червня 2025 року справа № 320/25053/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності зобов'язання вчинити певні дії,
Суть спору: у червні 2024 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у відмові зняти арешт (архівний запис) на невизначене майно, все майно, усе нерухоме майно ОСОБА_1 , накладений на підставі вимоги 697/4, 01.08.1999, Відділ державної виконавчої служби у Шевченківському районі;
- зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 1415893, зареєстровано 27.10.2004 12:24:40 за №1415893 реєстратором: Перша київська державна нотаріальна контора, 01135, м. Київ, пр.-т Перемоги,11, 234-65-63, 234-99-96, 235-30-35;vaku@meta.ua. Підстава обтяження: вимога 697/4, 01.08.1999, Відділ державної виконавчої служби у Шевченківському р-ні; Об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно, усе нерухоме майно; Власник: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис; м. Київ; Додаткові дані: Архівний номер: 1860905KIEV1, Архівна дата: 25.10.1999, Дата виникнення: 25.10.1999, № реєстра: 3-1809, внутр. № 8501163A2BF055324649, вх.4521 (17:34).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що приватним нотаріусом відмовлено їй у вчиненні нотаріальних дій, а саме посвідченні договору дарування належної їй квартири у зв'язку із наявністю у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей щодо накладення арешту (архівний запис) на підставі Вимоги Відділу державної виконавчої служби у Шевченківському районі 697/4 від 01.08.1999.
Позивач зазначила про протиправну бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з нерухомого майна, оскільки наявність актуальних записів про обтяження за відсутності відкритих виконавчих проваджень порушує її право на вільне володіння, користування та розпорядження майном.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 (суддя ОСОБА_3 ) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
22.10.2024 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_3 з посади справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 прийнято адміністративну справу №320/25053/24 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. та вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Витребувано докази у справі від відповідача: копію вимоги від 01.08.1999 №697/4, на підставі якої внесено запис про обтяження (арешт) всього нерухомого майна ОСОБА_1 ; докази знищення матеріалів виконавчого провадження, в рамках якого винесено вимогу від 01.08.1999 №697/4.
Згідно довідки про доставку електронного листа від 17.01.2025 копію ухвали Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 доставлено до електронного кабінету відповідача 13.01.2025.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається наявність обтяження: тип обтяження: арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 1415887, зареєстровано 27.10.2004 12:23:38 за № 1415887 реєстратором: Перша київська державна нотаріальна контора, 01135, м. Київ, пр-т Перемоги,11, 234-65-63, 234-99-96, 235-30-35;vaku@meta.ua., підстава обтяження: вимога 697/4, 01.08.1999, Відділ державної виконавчої служби у Шевченківському р-ні; Об'єкт обтяження: квартира, состав:ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: Архівний номер: 1860901KIEV1, Архівна дата: 25.10.1999, Дата виникнення: 25.10.1999, № реєстра: 3-1808, внутр. № 9601163А2BF053324F53, вх.4521 (17:33).
Також з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається наявність обтяження: тип обтяження: арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 1415893, зареєстровано 27.10.2004 12:24:40 за № 1415893 реєстратором: Перша київська державна нотаріальна контора, 01135, м. Київ, пр-т Перемоги,11, 234-65-63, 234-99-96, 235-30-35; vaku@meta.ua. підстава обтяження: вимога 697/4, 01.08.1999, Відділ державної виконавчої служби у Шевченківському р-ні; Об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно, усе нерухоме майно; власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис; м. Київ; Додаткові дані: Архівний номер: 1860905KIEV1, Архівна дата: 25.10.1999, Дата виникнення: 25.10.1999, № реєстра: 3-1809, внутр. № 8501163A2BF055324649, вх.4521 (17:34).
З матеріалів справи вбачається, що позивач 20.12.2023 зверталась до відповідача із заявою щодо надання інформації про вказані вище обтяження.
Листом від 03.01.2024 № 390/27.10-24 відповідач повідомив позивача, що із поданої заяви та доданої до неї копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 27.10.2004 до Реєстру внесено запис про обтяження (арешт) всього нерухомого майна ОСОБА_1 , підстава внесення запису: вимога відділу державної виконавчої служби у Шевченківському районі № 697/4 від 01.08.1999.
Повідомлено позивача, що надати більш детальну інформацію про підстави накладення вказаного арешту, станом на дату листа не є можливим, оскільки матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням строку зберігання.
Також повідомлено позивача, що надати вказану вище інформацію за даними автоматизованої системи виконавчого провадження так само є неможливим, оскільки вказана система почала функціонувати у Відділі з 2009 року.
З огляду на те, що відповідач відмовляється зняти арешт з майна позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
На час накладення арешту на нерухоме майно позивача умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентувались Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», який втратив чинність 05.10.2016 (далі - Закон № 606-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV (тут і далі в редакції, чинній на момент накладення арешту) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 5 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.
Процедура накладення арешту на майно боржника врегульована статтею 55 Закону №606-XIV. Вказаною статтею було передбачено, що арешт застосовується ля забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Згідно статті 38 № 606-XIV (в редакції, чинній на момент реєстрації обтяження) у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VIII (в редакції, чинній на момент розгляду даної справи) у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону № 606-XIV підлягає примусовому виконанню.
Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Як зазначив відповідач у своєму листі від 03.01.2024 № 390/27.10-24, матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням строку зберігання.
Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
На підставі статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності, або обмежене в його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Суд зазначає, що відповідач не скористався своїм право подачі відзиву на позовну заяву, не надав витребувані судом докази, як і не надав доказів існування відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, суд зауважує, що відсутність виконавчого провадження свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання судового рішення, а отже і відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання.
Наявність арешту, на майно, яке належить позивачу, порушує права останнього на мирне володіння майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини, арешт накладений на майно позивача, порушує можливості реалізації позивача своїх прав власності на вищезазначене нерухоме майно та унеможливлює як власнику майна вільно володіти ним, користуватися та розпоряджатися.
Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підстави для продовження існування накладеного арешту на майно позивача відсутні, іншого відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено, а з матеріалів справи не вбачається.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів правомірності існування станом на час розгляду справи накладеного арешту на нерухоме майно позивача, такий підлягає зняттю.
Разом з тим з огляду на відсутність у державного виконавця безумовних підстав для зняття арешту з майна ОСОБА_1 , підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незняття арешту з майна боржника відсутні.
Підсумовуючи вищенаведене та обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії.
Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією від 04.02.2024 № 6224-8214-1626-8865.
Суд вбачає за можливе стягнути сплачений судовий збір з відповідача на користь позивача, при частковому задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки заявлені позивачем вимоги є похідними один від одного.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 1415893, зареєстровано 27.10.2004 12:24:40 за № 1415893 реєстратором: Перша київська державна нотаріальна контора, 01135, м. Київ, пр-т Перемоги,11, 234-65-63, 234-99-96, 235-30-35; vaku@meta.ua. підстава обтяження: вимога 697/4, 01.08.1999, Відділ державної виконавчої служби у Шевченківському р-ні; Об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно, усе нерухоме майно; власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис; м. Київ; Додаткові дані: Архівний номер: 1860905KIEV1, Архівна дата: 25.10.1999, Дата виникнення: 25.10.1999, № реєстра: 3-1809, внутр. № 8501163A2BF055324649, вх.4521 (17:34).
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.)
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення або розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суддя Кушнова А.О.