03 липня 2025 року Справа № 280/3989/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
16 травня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду запиту засудженого ОСОБА_1 про надання інформації від 18.11.2024;
зобов'язати відповідача повторно належним чином розглянути запит засудженого ОСОБА_1 про надання інформації від 18.11.2024;
стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 16000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 18.11.2024 ним було складено та подано відповідачу запит про надання інформації по семи пунктах зазначених у такому запиті. Позивач зазначає, що відповідачем за результатами його звернення складено відповідь, в якій відмовлено у наданні запитуваних документів. Позивач не погодившись з порядком розгляду його запиту на інформацію звернувся з даним позовом до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивачу на його запит надана вся необхідна інформація з завіреними належним чином копіями документів, серед яких наявна і копія журналу дефектних справ. Відповідач зазначає, що вся кореспонденція, яка надходить на адресу ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» та стосується засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , вручається йому особисто під підпис, і є в його безпосередньому розпорядженні. Також, відповідач вказував на те, що на момент подачі позовної заяви представника позивача Білогруд Дмитра Олександровича, засуджений ОСОБА_1 був неодноразово ознайомлений з особовою справою №6-Ш-24, що підтверджується актами ознайомлення з особовою справою засудженого (особи, взятої під варту) від 19.03.2024 року; 04.07.2024 року; 08.07.2024 року; 06.01.2025 року (з 1.2,3,4,5 томами); 07.01.2025 року ( з 6.7.8 томами); 07.01.2025 року (з 9,10 томами); 08.01.2025 року (з 11 та 12 томами); 08.04.2025 року (з 1,2,3,4,5 томами); 09.04.2025 року (з 6,7 томами); 11.04.2025 року (з 8,9,10 томами); 14.04.2025 року (з 11,12,13 томами), маючи змогу самостійно усвідомитися з усією проведеною роботою в процесі усунення дефектів особової справи. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі у Державній установі «Вільнянська установа виконання покарань (№11)».
18.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» запитом про інформацію щодо дефектів особової справи та дій по виправленню встановлених дефектів, в якому просив надати повну та достовірну інформацію на сім питань, а саме:
1) Якого числа, місяця, року відділом КВСР ДУ «ВУВП (№11)» була визнана особова справа засудженого ОСОБА_1 дефектною та на яких підставах?;
2) За якими записами в журналі дефектних справ були внесені відомості щодо дефектів тих, чи інших документів та які були вчинені дії щодо отримання копій завірених належним чином необхідних документів для правомірного виконання вироку?;
3)Які відповіді були отримані на зроблені запити щодо отримання необхідних документів для укомплектації особової справи засудженого ОСОБА_1 .?;
4) Які були вчинені дії після не отримання розпорядження суду про звернення вироку до виконання та завірених належним чином вироку від 15.04.2002 та ухвали ВСУ від 23.07.2002;
5) Коли (число, місяць, рік) було повідомлено прокурора та керівника ПСМУ з ПВКП про відсутність в особовій справі засудженого ОСОБА_1 необхідних документів для виконання вироку, а саме: розпорядження суду про звернення вироку від 15.04.2002 до виконання та завіреного належним чином вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 року і завіреної належним чином ухвали Верховного Суду України від 23.07.2002?;
6) Коли було відправлено до відповідного суду звернення щодо звернення вироку до виконання в передбачуваний спосіб та процедурою визначеними Законом?;
7) На даний час особова справа засудженого ОСОБА_1 перебуває на обліку дефектних справ і якщо ні, то коли була знята та з яких підстав?.
Також, у запиті позивач просив до відповіді на 7 питань долучити завірені належним чином копії:
- сторінки з журналу дефектних справ щодо запиту про ухвалу від 23.07.2002 до ВСУ;
- супровідний лист з яким надійшла ухвала ВСУ від 23.07.2002;
- копії запитів/вимог щодо отримання розпорядження, копій вироку та ухвали, які були зроблені після отримання з ДАС та ВС копій завірених неналежним чином та отримання з ДАС відповіді про відсутність розпорядження в матеріалах кримінальних справи?;
- копії направлених повідомлень/подання прокуророві та керівництву ПС МУ ПВКП щодо відсутності необхідних документів для виконання вироку від 15.04.2002;
- копію подання до відповідного суду щодо звернення вироку до виконання.
Листом ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» від 21.11.2024 №5-2888 позивача повідомлено про те, що відповідно до Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, позивач має право особисто, за власним клопотанням, ознайомитися з особовою справою, або шляхом зачитування в голос або самостійного прочитання у присутності працівника підрозділу, про що складається відповідний акт, який долучається до особової справи позивача. Зазначено, що відповідно до актів ознайомлення з особовою справою засудженого, позивачу 19.03.2024, 04.07.2024 та 08.07.2024 було надано право на ознайомлення з матеріалами особової справи.
Також, у листі зазначено, що у разі необхідності повторного ознайомлення з матеріалами особової справи, з метою отримання необхідної інформації, позивач має право звернутися до відділу контролю за виконанням судових рішень з відповідним клопотанням.
Не погоджуючись з порядком розгляду запиту на інформацію, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію», інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Частиною 2 статті 11 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Так, відмовляючи позивачу у задоволенні запиту на інформацію відповідач послався на те, що у разі необхідності позивач має змогу ознайомитися з особовою справою подавши відповідну заяву.
Разом з тим, суд не може погодитись з таким порядком розгляду запиту позивача, з огляду на наступне.
Наказ Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року №2823/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, які регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі (далі - Правила №2823/5).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Правил №2823/5, засуджені мають право подавати пропозиції, заяви та скарги в усній чи письмовій формі від свого імені. Письмові пропозиції, заяви та скарги направляються за належністю через адміністрацію установи виконання покарань. Вони реєструються в канцелярії установи виконання покарань і не пізніше ніж у триденний строк відправляються адресатам.
Відповіді про результати розгляду пропозицій, заяв та скарг оголошуються засудженому під підпис при надходженні, але не пізніше ніж у триденний строк і долучаються до особової справи засудженого.
Відшкодування витрат за пересилання пропозицій, заяв та скарг проводиться з коштів, які є на особовому рахунку засудженого. У разі відсутності таких коштів їх пересилання проводиться за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установи виконання покарань.
Адміністрація установи виконання покарань за заявою засудженого зобов'язана сприяти йому в отриманні від судів копій матеріалів кримінального провадження, у тому числі в електронній формі, а також отриманні від державних органів та установ документів, що стосуються його особисто, відповідно до вимог законодавства.
З цією метою адміністрація установи виконання покарань надсилає запит протягом трьох діб з часу одержання заяви засудженого.
При надходженні таких документів у паперовій формі адміністрація установи виконання покарань надає їх засудженому для зберігання.
У разі надходження таких документів в електронній формі адміністрація установи виконання покарань надає (копіює) їх засудженому на його USB флеш-накопичувачі або надсилає на електронну поштову скриньку засудженого.
Отримання засудженим зазначених документів здійснюється під розписку, яка долучається до його особової справи.
Також, у пункті 1 розділу ІІІ Правил №2823/5, визначено, що у разі потреби, що пов'язана з реалізацією прав та законних інтересів засудженого, копії документів з його особової справи, а також інформація, яка стосується його особисто і є у розпорядженні адміністрації установи виконання покарань, надаються адміністрацією установи виконання покарань засудженому за запитом безкоштовно у паперовій або електронній формі, і не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
При задоволенні запиту засудженого на інформацію, яка не стосується його особисто, але є у розпорядженні адміністрації установи виконання покарань і передбачає виготовлення копій таких документів у паперовій або електронній формі, така інформація надається засудженому у порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації». У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів у паперовій або електронній формі обсягом більш як 10 сторінок, засуджений зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк, починаючи з 11 сторінки.
Розмір фактичних витрат на копіювання (виготовлення цифрових копій) та друк визначається адміністрацією установи виконання покарань в межах граничних норм, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року № 740 «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію». У разі якщо адміністрація установи виконання покарань не встановила розмір плати за копіювання (виготовлення цифрових копій) або друк, інформація надається безкоштовно.
Адміністрація установ виконання покарань має забезпечити виконання вимог Закону України «Про звернення громадян».
Отже, вищезазначеними Правилами №2823/5 передбачено право засудженого на отримання копій документів з його особової справи, а також інформації, яка стосується його особисто, за умови, що така є у розпорядженні адміністрації установи виконання покарань.
Суд зазначає, що за результатами розгляду запиту позивача, відповідачем не було належним чином проаналізовано зміст запиту позивача та не було встановлено, який перелік документів наявний у особовій справі позивача, та відповідно може бути наданий на його запит.
Відповідач обмежився фактично лише зазначенням про те, що позивач має право ознайомитись з особовою справою, проте право ознайомитись з матеріалами особової справи жодним чином не позбавляє засудженого права на отримання копій документів з особової справи, оскільки таке право прямо передбачено у Правилах №2823/5.
Також, суд відхиляє посилання відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що запитувані позивачем документи надавались йому, в якості додатків до відзиву на позовну заяву в межах справи №280/1128/24, оскільки зазначене не жодним чином не звільняє відповідача від обов'язку надати такі документи, з урахуванням приписів Закону України «Про інформацію» та Правил №2823/5.
Більш того, у листі-відповіді від 21.11.2024 відповідач не вказував конкретного переліку документів, які вже були надані позивача, із зазначенням дати надання відповідних документів.
Суд зазначає, що дійсно відповідно до положень статті 8 Закону України «Про звернення громадян», не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Разом з тим, позивачу не було відмовлено у задоволенні його звернення з посиланням на те, що раніше вже було задоволено його звернення з такого ж самого питання.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не було належним чином розглянуто запит позивача, не надано оцінки наявності підстав для надання документів з особової справи, а також не надано оцінки чи стосуються такі документи безпосередньо самого позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути запит позивача на інформацію з урахуванням висновків суду по цій справі.
Щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди, суд зазначає таке.
Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд зазначає, що позивачем не наведено, а судом не встановлено, заподіяння йому моральної шкоди, а тому підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, виходячи із змісту заявлених позовних вимог та предмету спору, завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв'язку із розглядом даної адміністративної справи понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), №31107/96).
В даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, сталість судової практики Верховного Суду зі спірного питання, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку з чим підлягають зменшенню до 3000,00 грн.
За таких обставин, витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 78, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (70050, Запорізька область, смт.Кам'яне, вул.Зелена, 4, код ЄДРПОУ 14319099) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» щодо неналежного розгляду запиту засудженого ОСОБА_1 про надання інформації від 18.11.2024.
Зобов'язати Державну установу «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» повторно розглянути запит засудженого ОСОБА_1 про надання інформації від 18.11.2024, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова