03 липня 2025 року Справа № 640/39020/21 Провадження ЗП/280/924/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
29.12.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни (далі - відповідач), у якій позивач просив суд визнати бездіяльність відповідача щодо ненадання у встановлений законом термін відповідей на листи ОСОБА_1 від 12.11.2021 № 12/11, № 13/11, № 14/11, № 15/11 протиправною, та зобов'язати відповідача надати у встановлений законом термін відповіді на листи ОСОБА_2 від 12.11.2021 № 12/11, № 13/11, № 14/11, № 15/11.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач направив засобами поштового зв'язку до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини листи, в яких просив вжити заходів реагування на факт ненадання Посольством США в Україні, представництвом Європейського Союзу в Україні, GIZ Бюро в України, директором Програми «U-LEAF з Європою» від GIZ відповідей на лист ОСОБА_1 від 26.03.2021 №26/03 про фактичне зупинення державною владою України перебігу реформи децентралізації в країні. Відповідач, отримавши відповідні листи позивача 15.11.2021, відповідей на листи позивача не надала, чим порушила право позивача на звернення громадян, встановлене частиною першою статті 1 Закону України «Про звернення громадян».
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
17.06.2022 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що листи позивача від 12.11.2021 № 12/11, № 13/11, № 14/11, № 15/11 відповідачем розглянуто відповідно до вимог статей 15 та 20 Закону України «Про звернення громадян» та листом Представника Уповноваженого з дотриманням права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України від 29.11.2021 позивачу надано відповідь на всі його звернення. Оскільки у листах позивачем зазначено три адреси, з метою швидкого отримання позивачем відповідей на його звернення такі було надіслано на електронну пошту позивача. Вказано, що листи позивачем здані на пошту 14.11.2021 у відділенні в місті Києві, індекс 01001, проте за відсутності поштової адреси фактичного проживання позивача в місті Києві відповіді на звернення були надіслані саме на електронну пошту позивача. Відтак доводи позивача про недотримання відповідачем вимог частини першої статті 20 Закону України «Про звернення громадян» та про ненадання відповідей не відповідають дійсності. Крім того, 13.01.2022 до Уповноваженого надійшло депутатське звернення народного депутата Лубінця Дмитра Валерійовича щодо ненадання відповідей на звернення позивача, внаслідок чого листом Секретаріату Уповноваженого від 25.01.2022 повторно надіслано позивачу відповідь на звернення позивача. Вказано про відсутність реального порушення прав та інтересів позивача. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
25.04.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, аналогічний за змістом тому, який надходив до Окружного адміністративного суду міста Києва.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №640/39020/21 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2825-IX супровідним листом від 11.10.2023 № 03-19/29599/23 матеріали адміністративної справи №640/39020/20 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно правових спорах наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва. З урахуванням положень Закону України № 2825-IX та результатів авторозподілу судових справ, не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (протокол доступний за посиланням: https://court.gov.ua/gromadjanam/perelik_rozpodil/), матеріали адміністративної справи №640/39020/20 скеровано за належністю до Запорізького окружного адміністративного суду, які надійшли 07.04.2025 за вх.№16565.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №640/39020/21 (провадження ЗП/280/924/25) прийнято справу до провадження, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
12.11.2021 ОСОБА_1 підготував звернення № 12/11, № 13/11, № 14/11, № 15/11, в яких просив Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісову Людмилу Леонтіївну вжити заходів реагування на факт ненадання Посольством США в Україні, Представництвом Європейського Союзу в Україні, GIZ Бюро в України, директором Програми «U-LEAF з Європою» від GIZ Бастіаном Файгелем відповідей на лист ОСОБА_1 від 26.03.2021 №26/03 «Щодо фактичного зупинення державної владою України перебігу реформи децентралізації в країні».
Вказані звернення були отримані відповідачем 15.11.2021, про що свідчать підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення та трекінг з офіціного вебсайту «Укрпошта».
Листом Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 29.11.2021 №37657.4/Г-21647.3/21/30.2 позивачу надано відповідь на всі чотири звернення від 12.11.2021. Вказано, що на дипломатичні представництва, консульські установи, дипломатичні місії іноземних держав в Україні та міжнародні програми не поширюється юрисдикція України, а відтак і положення Закону України «Про звернення громадян».
Зазначений лист 30.11.2021 був направлений на електронну адресу позивача iv.gec@ukr.net, про що свідчить звіт з електронної пошти (скриншот).
Також листом Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 25.01.2022 №2639.4/Л/11.5/22/НД/30.2 позивачу повідомлено про надходження листа Голови Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин Лубінця Дмитра Валерійовича щодо неотримання позивачем письмових відповідей за результатом розгляду чотирьох звернень від 12.11.2021. Також поінформовано, що за результатами розгляду звернень надано відповідь, яку було надіслано на електронну адресу. Враховуючи повідомлення про неотримання вказаної відповіді її додатково було направлено на поштову адресу.
На підтвердження направлення відповіді засобами поштового зв'язку відповідачем надано список згрупованих поштових відправлень та поштових переказів №55 від 25.01.2022.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання у встановлений законом термін відповідей на звернення позивача, останній звернувся до суду з цим позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 1 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР ) передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організаційне залежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За змістом статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 23.12.1997 № 776/97-ВР «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (далі - Закон № 776/97-ВР) парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод (частина друга статті 4 Закону № 776/97-ВР).
Відповідно до положень статті 17 Закону № 776/97-ВР Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.
При розгляді звернення Уповноважений:
1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;
2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;
3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;
4) відмовляє в розгляді звернення.
Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.
Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 направив до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини звернення від 12.11.2021 за вих. № 12/11, № 13/11, № 14/11, № 15/11, в яких зазначив своє місце реєстрації ( АДРЕСА_1 ), місце проживання (місто Київ без конкретної адреси) та електронну адресу. Разом з тим, не отримавши жодної відповіді на подану заяву, позивач звернувся до суду.
У контексті завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду.
Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.
Відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Вказана позиція суду узгоджується з постановами Верховного Суду від 17.10.2018 по справі №360/1193/17, від 16.02.2021 по справі № 320/950/19, від 13.02.2024 по справі № 320/5934/22.
За обставинами справи судом встановлено, що отримавши 15.11.2021 звернення ОСОБА_1 від 12.11.2021 за вих. № 12/11, № 13/11, № 14/11, № 15/11, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини підготував на них лист-відповідь від 29.11.2021 №37657.4/Г-21647.3/21/30.2, який направив 30.11.2021 на електронну пошту, визначену позивачем у відповідних зверненнях, про що свідчать долучені до відзиву на позовну заяву скриншоти.
Таким чином, відповідачем у визначений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» строк, у порядку, передбаченому статтею 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», звернення позивача розглянуті. Відтак відповідачем не допущено бездіяльності щодо ненадання у встановлений законом термін відповідей на листи ОСОБА_1 від 12.11.2021 № 12/11, № 13/11, № 14/11, № 15/11.
До того ж, судом з'ясовано, що відповідачем було направлено вказаний лист на адресу реєстрації позивача засобами поштового зв'язку після отримання відповідного повідомлення народного депутата.
Оскільки звернення позивача розглянуті та відповідь направлена позивачу, то відсутні підстави для зобов'язання відповідача надати у встановлений законом термін відповіді на листи ОСОБА_2 від 12.11.2021 № 12/11, № 13/11, № 14/11, № 15/11.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачем прав, свобод або інтересів позивача на момент звернення до суду, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Денісова Людмила Леонтіївна, місцезнаходження: вул. Інститутська, буд. 21/8, м. Київ, 01008; код ЄДРПОУ 21661556.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 03.07.2025.
Суддя К.В. Мінаєва