79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
03.07.2025 Справа № 914/1589/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Березяк Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №914/1589/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький ремонтний завод «Мотор», м. Луцьк,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрінтех», м. Львів,
про: стягнення збитків у розмірі 8560,00 грн
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький ремонтний завод «Мотор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрінтех» про стягнення збитків у розмірі 8560,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 26.06.2025.
У судове засідання представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав із підстав наведених у позовній заяві, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що всупереч умовам Договору поставки №308 від 24.05.2022 відповідач не виконав свого обов'язку щодо складання та реєстрації податкової накладної по факту здійснення господарської операції (поставки товару) за вказаним Договором, у зв'язку з чим позивач втратив право на податковий кредит, внаслідок чого йому було заподіяно збитки в сумі 8500,00 грн.
У судове засідання представник відповідача не з'явився.
Копія ухвали суду від 22.05.2025 надіслана відповідачу 23.05.2025 на адресу реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.
Однак, поштове відправлення на адресу відповідача з ухвалою про відкриття провадження у справі повернулося на адресу суду, причина повернення: «за закінченням терміну зберігання».
Так, відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Разом з тим, відповідно до позицій, висловлених у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).
Таким чином, суд констатує, що відповідач є належним чином повідомленим про розгляд справи судом, останньому забезпечено право на реалізацію його прав та виконання процесуальних обов'язків.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.02.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, беручи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на поштову та електронну адреси відповідача копії ухвал суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Заслухавши пояснення представника позивача суд закрив судове засідання 26.06.2025, ухвалив прийняти рішення за відсутності представників сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, 24.05.2022 між Державним підприємством «Луцький ремонтний завод «Мотор» (Покупець), правонаступником якого є ТзОВ «Луцький ремонтний завод «Мотор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробничим підприємством «Укрінтех» (Постачальник) було укладено Договір поставки №308.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, передати абразивні матеріали для виготовлення мікрошліфів (код за ДК 021:2015 14520000-2), вказані у Специфікації № 1 (Додаток 1 до Договору), надалі «Продукція», а Покупець - прийняти та оплатити таку Продукцію.
Згідно погодженої сторонами Специфікації №1 (Додаток 1 до Договору), Постачальник зобов'язувався здійснити поставку на загальну суму 51 360,00 грн (в т.ч. ПДВ 8 560,00 грн):
1) диск шліфувальний алмазний на самоклеючій основі Squadro-M 250мм, 30 мкм, в кількості 1 шт.;
2) диск шліфувальний алмазний на самоклеючій основі Squadro-M 250 мм, 15 мкм, в кількості 1 шт.;
3) алмазна монокристалічна суспензія на водній основі Magnum-Top-Duo, 1 мкм, 500 мл, в кількості 1 шт.;
4) алмазна монокристалічна суспензія на водній основі Magnum-Top- Duo, 3 мкм, 500 мл, в кількості 1 шт.;
5) алмазна монокристалічна суспензія на водній основі Magnum-Top-Duo, 3 мкм, 1000 мл, в кількості 1 шт.;
6) алмазна монокристалічна суспензія на водній основі Magnum-Top-Duo, 9 мкм, 1000 мл, в кількості 1 шт.
Згідно п.2.1 Договору, місце передачі Продукції - склад Покупця, м. Луцьк. Транспортні перевезення - за рахунок Постачальника. Відповідно до п. 3.1 Договору, вартість Продукції становить 51 360,00 грн, в т.ч. ПДВ 8560,00 грн.
Згідно п. 2.2 Договору, поставка Продукції здійснюється на протязі 10-ти календарних днів з дня здійснення замовлення Покупцем.
У п. 2.3 Договору, сторони погодили, що датою поставки Продукції Постачальником та датою отримання Продукції Покупцем є дата отримання Продукції Покупцем від Перевізника в місці передачі, зазначеному в п.2.1. Договору, з підписанням видаткової накладної уповноваженим представником Покупця, після перевірки кількості та комплектності Продукції.
У п. 3.2 Договору передбачено, що оплата Продукції Покупцем здійснюється на підставі виставлених рахунків шляхом 100% після оплати вартості Продукції протягом 10-ти банківських днів з дати підписання видаткової накладної та проходження вхідного контролю на підприємстві Покупця.
На виконання умов Договору, ТОВ «НВП «Укрінтех» було здійснено поставку Продукції згідно видаткової накладної №УК24 від 01.06.2022 р. на загальну суму 51 360,00 грн (в т.ч. ПДВ 8 560,00 грн)
Відповідно до акту №ВГМ.02.00.0707 від 08.06.2022 р. якість витратних матеріалів задовольняє вимогам технічних умов, забезпечує безпечне виконання робіт по довідці мікрошліфів.
Позивачем на підставі наданого Відповідачем рахунку на оплату №УК95 від 01.06.2022 р. було здійснено оплату Продукції у сумі 51 360,00 грн, в т.ч. ПДВ 8560,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №16535 від 04.08.2022 р.
Стан взаєморозрахунків, у тому числі відсутність заборгованості підтверджуються Актом звірки взаєморозрахунків від 08.12.2022 р. між ТОВ «ЛРЗ «Мотор» і ТОВ «НВП «Укрінтех» по Договору №308 від 24.05.2022 р., який було направлено ТОВ «ЛРЗ «Мотор» згідно листа №1-61/5175 від 19.12.2022 р.
ТзОВ «НВП «Укрінтех» листом вих.№0260 від 11.01.2023 р. (вх.№253/1-60 від 23.01.2023 р.) підтверджено відсутність заборгованості за Договором №308 від 24.05.22 р. та було повернуто ТзОВ «ЛРЗ «Мотор» один примірник Акту звірки взаєморозрахунків від 08.12.2022р.
Відповідно до п. 5.1.4 Договору, Постачальник зобов'язувався зареєструвати податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних, оформлену відповідно до правил, установлених п. 201.1, п.201.10 Податкового кодексу України.
Однак, ТзОВ «НВП «Укрінтех» будучи платником ПДВ, що підтверджується витягом з реєстру платників податку на додану вартість №1420354500038 від 11.03.2014 р., всупереч п. 5.1.4 Договору не було зареєстровано податкову накладну по вищевказаній господарській операції, а у електронному кабінеті платника податків відсутня інформація про зупинку реєстрації такої податкової накладної.
При укладені Договору, у п. 6.8 сторони передбачили, що у разі порушення Постачальником вимог підпункту 5.1.4 цього Договору, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі суми ПДВ, щодо якої допущено порушення.
З метою досудового врегулювання спору, ТзОВ «ЛРЗ «Мотор» було підготовлено та направлено претензію від №1-61/3129 від 03.05.2024 р. про сплату штрафу за Договором №308 від 24.05.2025 р. у розмірі суми ПДВ - 8560,00 грн, рекомендованим листом та засобами електронного зв'язку - info@ukrintech.com.ua.
Однак, вимоги претензії Постачальником були залишені без розгляду та задоволення, а поштове відправлення повернулося на адресу підприємства у зв'язку із закінченням терміну зберігання. 22.04.2025 р.
ТзОВ «ЛРЗ «Мотор» було направлено Відповідачу лист №1-61/3048 про необхідність відшкодування завданих збитків у сумі 8560,00 грн у строк до 09.05.2025 р.
Однак, вказаний лист залишений відповідачем без розгляду та задоволення, а поштове відправлення повернулося на адресу підприємства у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Відтак, оскільки відповідачем не було вчинено належних дій, щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, що позбавило ТзОВ «Луцький ремонтний завод «Мотор» права на включення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 8500,00 грн до свого податкового кредиту, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з матеріально-правовою вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробничим підприємством «Укрінтех» суми збитків у розмірі 8500,00 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконане боржником.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21.
Також варто зауважити, що Згідно з частини 2 статті 1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У частині 1 статті 614 ЦК зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.
Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).
Збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем у публічно-правових відносинах з державою обов'язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.
Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів / послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов'язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.
Оскільки саме від продавця, який має законом визначений обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №925/556/21.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач не виконав обов'язку щодо реєстрації податкової накладної по факту здійснення господарської операції з отримання попередньої оплати за договором поставки №308 від 24.05.2025 на суму51 360,00 грн, в т.ч. ПДВ 8560,00 грн, що позбавило позивача можливості отримати податковий кредит на відповідну суму ПДВ - 8560,00 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Як передбачено підпункту 187.1 ст 187 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення обов'язку з реєстрації податкових накладних) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення обов'язку з реєстрації податкових накладних) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.3. статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення обов'язку з реєстрації податкових накладних) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до абзацу 1 пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення обов'язку з реєстрації податкових накладних) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7. статті 201 ПК України).
Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг, отже з огляду на положення статті 201 ПК України саме на відповідача покладено обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.
Подібні висновки викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2023 у cправі №926/3347/22.
Як було раніш встановлено, відповідно до п. 3.1 Договору, вартість Продукції становить 51 360,00 грн, в т.ч. ПДВ 8 560,00 грн.
У п. 3.2 Договору передбачено, що оплата Продукції Покупцем здійснюється на підставі виставлених рахунків шляхом 100% після оплати вартості Продукції протягом 10-ти банківських днів з дати підписання видаткової накладної та проходження вхідного контролю на підприємстві Покупця.
На виконання умов Договору, ТзОВ «НВП «Укрінтех» було здійснено поставку Продукції згідно видаткової накладної №УК24 від 01.06.2022 р. на загальну суму 51 360,00 грн.
Відповідно до акту №ВГМ.02.00.0707 від 08.06.2022 р. якість витратних матеріалів задовольняє вимогам технічних умов, забезпечує безпечне виконання робіт по довідці мікрошліфів.
Позивачем на підставі наданого Відповідачем рахунку на оплату №УК95 від 01.06.2022 р. було здійснено оплату Продукції у сумі 51 360,00 грн., в т.ч. ПДВ 8 560,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №16535 від 04.08.2022 р.
Стан взаєморозрахунків, у тому числі відсутність заборгованості підтверджуються Актом звірки взаєморозрахунків від 08.12.2022 р. між ТОВ «ЛРЗ «Мотор» і ТОВ «НВП «Укрінтех» по Договору №308 від 24.05.2022 р., який було направлено ТОВ «ЛРЗ «Мотор» згідно листа №1-61/5175 від 19.12.2022 р.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази вжиття заходів щодо складення та реєстрації відповідної податкової накладної за вчиненими між сторонами господарськими операціями в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також документи, які свідчать про вчинення відповідачем будь-яких інших дій, направлених на реєстрацію вищенаведеної податкової накладної.
Суд зазначає, що 01.01.2022 набрав чинності Закон України від 30.11.2021 №1914-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень", яким внесено зміни, зокрема до пункту 198.6 статті 198 ПК України.
Абзацом 4 пункту 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Приймаючи до уваги положення пункту 198.6 статті 196 ПК України та враховуючи відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів спрямованих на складення та реєстрацію податкових накладних, суд погоджується з доводами позивача про те, що останній втратив право на зменшення податкового зобов'язання на суму ПДВ у розмірі 820291,87 грн, що підтверджує факт отримання останнім збитків на цю суму.
Також суд зазначає, що вказана шкода є об'єктивним наслідком неправомірної бездіяльності відповідача, а отже, протиправна бездіяльність є причиною, а збитки - наслідком такої бездіяльності.
Отже, позивачем доведено всі необхідні елементи господарського правопорушення. При цьому, наявність вини не була спростована відповідачем. Відтак позовні вимог підлягають до задоволення у повному обсязі.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Укрінтех» (79000, м. Львів, пл. Міцкевича А, буд. 8; ЄДРПОУ 37461045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький ремонтний завод «Мотор» (43023, м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 3 ЄДРПОУ 08029701) збитки в сумі 8560,00 грн та 2422,40 грн відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Березяк Н.Є.