03.07.2025 Справа № 914/1975/25
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали
заяви Приватного підприємства «ВІТА-АГРО», місто Золочів, Львівська область
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЕСЬКО МОЛОКО», село Кути, Львівська область
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 4748,45 грн.
26.06.2025 до Господарського суду Львівської області надійшла заява (документ сформовано у системі «Електронний суд» 26.06.2025) Приватного підприємства «ВІТА-АГРО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЕСЬКО МОЛОКО» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 4748,45 грн за договором поставки та наданих послуг, укладеним у спрощений спосіб шляхом підписання видаткової накладної №РН-0000340 від 14.06.2025 та акта №ОУ-0000096 від 14.06.2023, з яких: 3802,34 грн - основна заборгованість, 714,84 грн - інфляційні втрати та 231,27 грн - 3% річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2025 заяву про видачу судового наказу №914/1975/25 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..
Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
В обґрунтуванні заяви про видачу судового наказу заявник покликається на те, що Приватне підприємство «ВІТА0-АГРО» надавало Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛЕСЬКО МОЛОКО» послуги (виконувало роботи) по обслуговуванню доїльних апаратів на загальну суму 3000,00 грн. Крім того, заявник також повідомляє про те, що поставив боржнику товар - дві вставки впуску повітря на суму 802,34 грн.
Однак, як зазначає заявник, боржник не здійснив оплату послуг (виконаних робіт) та поставленого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед заявником
Також, у зв'язку з простроченням виконання боржником грошового зобов'язання, заявником на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні втрати у сумі 714,84 грн та 231,27 грн - 3% річних
На підтвердження наявності заборгованості заявником до зави додано: акт №ОУ-0000096 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 3000,00 грн з урахуванням ПДВ; видаткову накладну №РН-0000340 від 14.06.2023 на суму 802,34 грн у т.ч. ПДВ; рахунок-фактуру №СФ-0000346 від 14.06.2023 на суму 3802,34 грн з урахуванням ПДВ.
Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до статті 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Статтею 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (у тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, у наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За умовами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України також допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення такого виду договорів.
Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.
За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість вимог заявлених стягувачем по суті (пункт 7 частини 1 статті 155 Господарського процесуального кодексу України).
Вимоги щодо форми та змісту судового наказу встановлені статтею 150 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до приписів ст. 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.
У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається із матеріалів заяви про видачу судового наказу, заявник звернувся із вимогою про стягнення грошової заборгованості, не надавши суду укладеного між сторонами письмового договору, у тому числі в електронній формі.
Таким чином, в межах спірних правовідносин, Приватне підприємство «ВІТА-АГРО» заявляє вимоги, за якими не може бути видано судовий наказ.
Пунктом 3 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного суд зазначає, що, у даному випадку, вимоги заявника не можуть бути розглянуті судом в порядку наказного провадження, оскільки у матеріалах заяви відсутній договір, укладений у письмовій формі, а під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. Тоді як, при розгляді вимог заявника суду необхідно встановити факт укладення між сторонами договору у спрощений спосіб, що є неможливим при розгляді заяви у наказному провадженні.
Враховуючи неподання заявником в обґрунтування своїх вимог договору, укладеного у письмовій формі, а в ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України не міститься вказівки про можливість видачі судового наказу про стягнення коштів за договором, укладеним у спрощений спосіб, суд відмовляє у видачі судового наказу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частини 2 статті 154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України, до заяви про видачу судового наказу додаються документ, що підтверджує сплату судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України, за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу, внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви. (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст.ст. 147, 148, 150, 152, 153, 154, 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити приватному підприємству «ВІТА-АГРО» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 4748,45 грн за договором поставки та наданих послуг, укладеним у спрощений спосіб шляхом підписання видаткової накладної №РН-0000340 від 14.06.2025 та акта №ОУ-0000096 від 14.06.2023, з яких: 3802,34 грн - основна заборгованість, 714,84 грн - інфляційні втрати та 231,27 грн - 3% річних з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЕСЬКО МОЛОКО».
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у строки та в порядку, встановлені ст. ст. 255, 256 ГПК України.
Інформацію про справу можна отримати за такою веб-адресою: https://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/
Суддя Гоменюк З.П.