79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
30.06.2025 Справа № 914/1332/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Березяк Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
справу №914/1332/25
за позовом: Акціонерного товариства «Кредобанк», м. Львів,
до відповідача: Фермерського господарства «Саєнко», с. Гряда Львівської області,
про: стягнення заборгованості в розмірі 645 511,68 грн
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до Фермерського господарства «Саєнко» про стягнення заборгованості в розмірі 645 511,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем своїх обов'язків за Договором про фінансовий лізинг №Л1158/0921 від 23.09.2021, в частині своєчасної та повної оплати лізингових платежів внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 645 511,68 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
Копія ухвали суду від 29.04.2025 надіслана відповідачу 30.04.2025 на адресу реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.
Однак, поштове відправлення на адресу відповідача з ухвалою про відкриття провадження у справі повернулося на адресу суду 02.06.2025, причина повернення: «за закінчення терміну зберігання».
Так, відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Разом з тим, відповідно до позицій, висловлених у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).
Таким чином, суд констатує, що відповідач є належним чином повідомленим про розгляд справи судом, останньому забезпечено право на реалізацію його прав та виконання процесуальних обов'язків.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 29.04.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, беручи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на поштову та електронну адреси відповідача копії ухвал суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 вересня 2021 року між Акціонерним товариством «КРЕДОБАНК» (Лізингодавець) та Фермерським господарством «САЄНКО» (Лізингоодержувач) укладено Договір № ЛІ 158/0921 про фінансовий лізинг.
На підставі Договору лізингу Лізингодавець передав Лізингоодержувачу Об'єкт лізингу, що підтверджується Актом приймання-передачі майна (об'єкту лізингу) від 04.11,2021р. (Додаток №3 до Договору лізингу).
Згідно п. 1.1. Договору лізингу Лізингодавець зобов'язується відповідно до умов Договору на строк та за плату, визначені Договором, передати Лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, спеціально придбане Лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, а Лізингоодержувач зобов'язується сплачувати плату (лізингові платежі), а також інші платежі, передбачені Договором.
Відповідно до умов Договору лізингу Лізингодавець придбав на замовлення Лізингоодержувача об'єкт лізингу - Телескопічний навантажувач ІСВ 531-70 F, 2021 року випуску, номер шасі/кузова/рами/обладнання НОМЕР_1 .
Вартість Об'єкту лізингу склала 2 551,785,60 грн.
Відповідно до п і 2.1. Додатку 1 «Загальні умови фінансового лізингу» до Договору лізингу (надалі - Загальні умови фінансового лізингу) строк лізингу визначається-у Договорі лізингу та графіку лізингових платежів.
Строк лізингу починається з дати підписання Лізингоодержувачем акту приймання-передачі об'єкта лізингу, (п. 12.2. Загальні умови фінансового лізингу).
Відповідно до п. 3.6. Договору лізингу: з дати підписання Акту приймання-передачі Лізингоодержувач має право використовувати Об'єкт лізингу і несе всю відповідальність і ризики, пов'язані з ним, в т. ч. перед третіми особами і за нанесення шкоди, Об'єкту лізингу.
Додатком №4 до договору сторони погодили «Графік сплати «лізингових платежів», який складається із 37 лізингових платежів з кінцевою датою платежу - 05 листопада 2022 року.
Відповідно до п. 4.1. Договору лізингу, п. 6.1. Загальних умов фінансового лізингу Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Договору лізингу та Графіку лізингових платежів, визначених у додатку №1 до Договору про внесення змін, який є його невід'ємною частиною. Лізингові платежі складаються з періодичних лізингових платежів, кожен з яких'включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості об'єкта лізингу; проценти, комісії та інші платежі передбачені Договором лізингу.
Пунктом 3.1. Договору лізингу Лізингоодержувач щомісяця повинен здійснювати на користь АТ «КРЕДОБАНК» періодичні Лізингові платежі відповідно до Графіка лізингових платежів (Додаток 4 до Договору лізингу).
Внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором лізингу, 22.01.2025 року позивач направив-відповідачу Повідомлення-вимогу № 85-2201/25 від 22 січня-2025 року про повернення об'єкта лізингу та погашення заборгованості.
Однак відповіді на вказану вимогу позивач не отримав.
Враховуючи відсутність оплати заборгованості за Договором, позивач завернувся з матеріально - правовою вимогою про стягнення з Фермерського господарства «Саєнко» заборгованості в розмірі у в розмірі 645 511,68 грн, з яких: 637 946,40 грн - заборгованість по сплаті відшкодування Вартості Об'єкта лізингу; 40,47 грн - прострочені проценти; 7524,81 грн - прострочені комісії.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Згідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Частинами 1, 7 ст. 292 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що лізинг це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів (ч. 1). Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів (ч. 7).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про фінансовий лізинг відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що виникають на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених законами України з питань регулювання діяльності з надання фінансових послуг, цим Законом та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 5 Закону України Про фінансовий лізинг визначено, що лізинг вважається фінансовим, у разі якщо до лізингоодержувача переходять усі ризики та винагороди (вигоди) щодо користування та володіння об'єктом фінансового лізингу, за умови додержання хоча б однієї з таких ознак (умов):
1) об'єкт фінансового лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості, а лізингоодержувач зобов'язаний на підставі договору фінансового лізингу або іншого договору, визначеного договором фінансового лізингу, протягом строку дії договору фінансового лізингу придбати об'єкт фінансового лізингу з подальшим переходом права власності від лізингодавця до лізингоодержувача за ціною та на умовах, передбачених таким договором фінансового лізингу або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу;
2) сума лізингових платежів на момент укладення договору фінансового лізингу дорівнює первісній вартості об'єкта фінансового лізингу або перевищує її;
3) балансова (залишкова) вартість об'єкта фінансового лізингу на момент закінчення строку дії договору фінансового лізингу, передбаченого таким договором, становить не більше 25 відсотків первісної вартості (ціни) такого об'єкта фінансового лізингу станом на початок строку дії договору фінансового лізингу;
4) об'єкт фінансового лізингу, виготовлений на замовлення лізингоодержувача, після закінчення дії договору фінансового лізингу не може бути використаний іншими особами, крім лізингоодержувача, зважаючи на його технологічні та якісні характеристики.
З огляду на наведене, враховуючи положення Договору лізингу, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір фінансового лізингу, положення якого регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг».
У відповідності до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включається сума, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу.
Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи підтверджується факт передачі відповідачу об'єкту лізингу. Натомість, відсутні докази повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором лізингу. Відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати лізингових платежів, суду не надав, своїм правом щодо надання заперечень на позов не скористався, письмовий відзив суду не направив, доказів погашення заборгованості не представив.
Судом встановлено, що сума заборгованості по сплаті відшкодування Вартості Об'єкта лізингу в сумі 637 946,40 грн, є підтверджена матеріалами справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті відшкодування Вартості Об'єкта лізингу в сумі 637 946,40 грн є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за простроченими процентами та простроченою комісією, суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, сторони домовились, що протягом терміну дії договору процентна ставка за договором є змінюваною. Сторонами обумовлено значення змінюваної процентної ставки на перший період дії ставки, надалі первинна процентна ставка. Період дії первинної процентної ставки та її розмір зазначено в п. 2.1 договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору лізингу, п. 6.1. Загальних умов фінансового лізингу Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Договору лізингу та Графіку лізингових платежів, визначених у додатку №1 до Договору про внесення змін, який є його невід'ємною частиною. Лізингові платежі складаються з періодичних лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості об'єкта лізингу; проценти, комісії та інші платежі передбачені Договором лізингу.
Відповідно до розрахунку заборгованості позивача, відповідачу нараховані прострочені проценти у розмірі 40,47 грн та прострочену комісію у розмірі 7514,81 грн.
Судом перевірено надані розрахунки та встановлено, що такі розрахунки є арифметично правильними.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів повної сплати заборгованості, або доказів, які б її спростовували, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 9682,68 грн.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 247-252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Саєнко» (80377, Львівська область, Львівський район, с. Гряда, вул. Смеречанського, 59; код ЄДРПОУ: 32721726) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78; код ЄДРПОУ: 09807862) 637 946,40 грн - заборгованість по сплаті відшкодування Вартості Об'єкта лізингу; 40,47 грн - прострочені проценти; 7524,81 грн - прострочені комісії та витрати по сплаті судового збору в розмірі 9682,68 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Березяк Н.Є.