вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" липня 2025 р. Справа№ 910/14580/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Гаврилюка О.М.
Ткаченка Б.О.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025, повний текст якого складений 10.03.2025,
у справі № 910/14580/24 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНРЕМБУД»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 158 078,94 грн
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНРЕМБУД» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі-відповідач) про стягнення у розмірі 158 078,94 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № ПР/П-24299/НЮ від 30.05.2024, а саме в частині повної своєчасної оплати за виконані роботи, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 152 989,00 грн, яку позивач просить стягнути з останнього. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційні витрати у розмірі 5 089,94 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі №910/14580/24 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНРЕМБУД» суму основного боргу у розмірі 152 989,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 089,94 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем вартості виконаних робіт ( послуг), а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений, тому суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 152 989,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, суд першої інстанції перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, який розрахований на суму боргу, що є предметом розгляду у даній справі, дійшов висновку, що останній є обґрунтованими та арифметично вірним і підлягає задоволенню в повному обсязі у розмірі 5 089,94 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 року у справі №910/9849/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задовольнені позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права, внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування.
Скаржник вказує, що відповідно до умов вказаного вище договору позивач повинен був виконати роботи з ремонту асфальтобетонного покриття, які повинні відповідати вимогам затвердженої тендерної документації в частині технічних, якісних та кількісних характеристик, визначених у додатку 3 до тендерної документації. Зокрема, як вказує скаржник, згідно з вимогами робочих проектів: п. 7 локального кошторису на будівельні роботи і п. 21 підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису, під час проведення робіт передбачено улаштування нижнього шару покриття з крупнозернистої суміші асфальтобетонної. Також, згідно з вимогами робочих проектів: п. 16 підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису, під час проведення робіт, передбачено використання бітумів нафтових дорожніх БНД-40/60, 1 сорту. Такі самі умови, із якими погодився учасник закупівлі Ремонт асфальтобетонного покриття на підходах до переїзду структурного підрозділу служби колії регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" м. Новомосковськ ДК-021-2015- 45230000-8-«Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь» (номер на SmartTender.biz 23920612), ТОВ «ПІВДЕНРЕМБУД» викладено у документах, наданих при участі у вказаній закупівлі у складі тендерної пропозиції.
Однак, укладаючи договір № ПР/П24299/НЮ від 30.05.2024 ТОВ «ПІВДЕНРЕМБУД» було складено локальний кошторис, згідно якого п. 7 викладено в наступній редакції: «сумуші асфальтобетонні гарячі і теплі [асфальтобенон щільний] (дорожні) (аеродромні), що застосовуються у верхніх шарах покриттів, дрібнозернисті, тип Б, марка 1 (кошторис підписано директором позивача одноособово. Так само, до копії первинної документації, доданої ТОВ «ПІВДЕНРЕМБУД» до позовної заяви (акт ф. КБ-2в), включено п. 7 згідно з яким позивачем укладено суміші асфальтобетонні гарячі і теплі [асфальтобетон щільний] (дорожні)(аеродромні), що застосовуються у верхніх шарах покриттів, дрібнозернисті, тип Б, марка 1 замість суміші асфальтобетонні гарячі і теплі [асфальтобетон щільний] (дорожні) (аеродромні), що застосовуються у нижніх шарах покриттів, крупнозернисті, тип Б, марка 1, як то передбачено умовами тендерної пропозиції, наданої ТОВ «ПІВДЕНРЕМБУД» під час участі у закупівлі ремонт асфальтобетонного покриття на підходах до переїзду структурного підрозділу служби колії регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" м.Новомосковськ ДК-021-2015- 45230000-8-«Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь» (номер на SmartTender.biz 23920612).
Також до підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису включено емульсію бітумну замість бітумів нафтових дорожніх БНД-40/60, 1 сорту.
Відтак, за твердженням апелянта, надана учасником закупівлі № UA-2024-04-26-002703-a ТОВ «ПІВДЕНРЕМБУД» інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі містила вимоги, які відповідали вимогам технічних характеристик тендерної документації закупівлі № UA-2024-04-26-002703-a. Проте, підрядником було надано локальний кошторис, яким змінено матеріальні ресурси «Суміші асфальтобетонні гарячі і теплі (асфальтобетон щільний) (дорожні, аеродромні), що застосовуються у нижніх шарах покриттів, крупнозернисті, тип Б, марка 1» (шифр норми С1421-9850), передбачені кошторисною документацією, на матеріальні ресурси «Суміші асфальтобетонні гарячі і теплі (асфальтобетон щільний) (дорожні, аеродромні), що застосовуються у верхніх шарах покриттів, дрібнозернисті, тип Б, марка 1» (шифр норми С1421-9837), а також змінено «Бітуми нафтові дорожні БНД-40/60, перший сорт» (шифр норми С111-1554) на «Бітумна емульсія».
Отже, скаржник зауважує, що кошторис, який надав ТОВ «ПІВДЕНРЕМБУД» та який є невід'ємною частиною договору на ремонт асфальтобетонного покриття на підходах до переїздів не відповідає вимогам тендерної документації в частині укладання нижнього шару асфальтобетонної суміші з дрібнозернистого асфальту замість крупнозернистого.
На думку апелянта, оскільки виконані роботи з улаштування асфальтобетонного покриття на підходах до переїздів не відповідають вимогам проектної документації, підрядником змінено матеріальні ресурси, що у свою чергу свідчить про невиконання підрядником вимог п. 5.4 договору в частині виконання робіт відповідно до проектної документації. А відтак, умови укладеного договору не відповідають вимогам тендерної пропозиції, що має місце за собою нікчемність договору.
При цьому, скаржник зазначає, що після проведеного аналізу форми КБ-2 та КБ-3, підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2024 форми КБ-2в, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2024 року форми №КБ-3 по об'єкту будівництва: Ремонт асфальтобетонного покриття на підходах до переїзду структурного підрозділу служби колії регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» м. Новомосковськ ДК-021-2015-45230000-8 - «Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь», були відкликані відповідачем (замовником).
Також апелянт вважає, що через нікчемність договору, судом зроблений безпідставний висновок про необхідність надання у даному випадку доказів пред'явлення претензій щодо якості виконаних робіт.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу 21.04.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
Позивач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, наголошує на тому, що відповідач без зауважень підписав акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2024, форми № КБ-2в, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та виткати за липень 2024 форми № КБ-3 по об'єкту будівництва: Ремонт асфальтобетонного покриття на підходах до переїзду структурного підрозділу служби колії регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" м. Новомосковськ ДК-021-2015-45230000-8 - "Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь".
Також позивач зазначає, що встановлення обставин відповідності чи невідповідності умов договору вимогам чинного законодавства виходить за межі заявлених вимог та не входить до предмету доказування у даній справі.
Крім того, позивач вказує на те, що відповідачем не надано доказів пред'явлення позивачу відмови від підписання акту за липень 2024 за виконані за договором роботи та не надано доказів пред'явленні претензій щодо якості виконаних робіт.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/14580/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14580/24, які надійшли на адресу Північного апеляційного суду 07.04.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/14580/24 та розгляд апеляційної скарги призначено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/14580/24 розглядалась протягом розумного строку.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 30.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНРЕМБУД» (далі - підрядник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - замовник) був укладений договір №ПР/П-24299/НЮ (далі - договір).
Відповідно до преамбули даний договір укладений згідно з повідомленням про намір укласти договір за результатами електронних торгів № ЦБД UА-2024-04-26-002703-а (рішення уповноваженої особи від 16.05.2024 № 1605202423920612) та згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» зі змінами.
Пунком 1.1. договору передбачено, що підрядник з власних матеріалів зобов'язується за завданням замовника виконати роботи по ремонту асфальтобетонного покриття на підходах до переїзду структурного підрозділу служби колії регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» м. Новомосковськ, та здати в установлений договором строк закінчені роботи, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи у відповідності до умов даного договору.
Згідно з п. 2.1. договору обсяг та характер робіт, використаних матеріалів, передбачених у пункті 1.1 даного договору, визначається твердою договірною ціною, узгодженою сторонами, яка є невід'ємною частиною даного договору та підставою для взаємних розрахунків (додаток №1) відповідно до вимог Настанови з визначення вартості будівництва (за наказом Мінрегіону № 281 від 01.11.2021).
У п. 3.1. договору визначено, що вартість за цим договором всіх доручених робіт та матеріалів, що використовувалась підрядником склала 152 989,00 грн з урахуванням ПДВ.
За умовами п. 3.2. договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником по факту виконання робіт на підставі підписаних Актів (за формою № КБ-2в), довідок (за формою № КБ-3) на 45-й календарний день за умови реєстрації контрагентом податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
У розділі 4 договору сторонами узгоджено порядок здачі та приймання робіт, зокрема:
4.3. Приймання робіт, пов'язаних з виконанням цього договору здійснюється відповідно до рознарядок, керівниками структурних підрозділів філії або відповідальними особами, уповноваженими на це довіреностями та визначеними наказом керівників структурних підрозділів, що одержують роботи.
4.4. Акт (за формою № КБ-2в), довідка (за формою № КБ-3) та інші первинні документи, що стосуються виконання цього договору та приймання робіт, підписуються особами, що визначені у п. 4.1.
4.5. Якщо при здачі-приймання виконаних робіт замовником будуть виявлені недоліки у виконаних підрядником робіт та надано на його адресу мотивовану відмову прийняття виконаних робіт, сторони складають двосторонній акт виявлених недоліків з переліком необхідних доробок і строків їх усунення. Доробки здійснюються підрядником за власний рахунок і в термін, узгоджений з замовником, який не може перевищувати 20 календарних днів з моменту підписання акту виявлених недоліків.
4.7. У разі виявлення в процесі приймання-передачі закінчених робіт недоліків, допущених з вини підрядника, він у визначений замовником строк зобов'язаний усунути їх і повторно повідомити замовника про готовність до передачі закінчених робіт. Якщо підрядник не бажає чи не може усунути такі недоліки, замовник може усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб, попередньо повідомивши про це підрядника. Витрати, пов'язані з усуненням недоліків замовником, компенсуються підрядником.
4.8. Якщо виявлені недоліки не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою, замовник має право відмовитися від прийняття таких робіт або вимагати відповідного зниження договірної ціни чи компенсації збитків.
Пунктом 8.1. договору сторонами передбачено, що підрядник виконує роботи та використовує матеріали, які повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів в галузі будівництва, кошторисної документації та даного договору підряду.
Замовник здійснює контроль і технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і вартості виконаних робіт дефектному акту і кошторисної документації, договірній ціні, Настанови з визначення вартості будівництва (за наказом Мінрегіону № 281 від 01.11.2021). При виявленні відхилень замовник видає підряднику письмове розпорядження про їх усунення, а при необхідності приймає рішення про призупинення робіт.
Відповідно до п. 20.1 термін дії договору з моменту його підписання до 31.12.2024.
За доводами позивача, сторонами без зауважень були підписані акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2024 року форми № КБ-2в, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2024 року форми № КБ-3 по об'єкту будівництва: Ремонт асфальтобетонного покриття на підходах до переїзду структурного підрозділу служби колії регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» м. Новомосковськ ДК-021-2015- 45230000-8 - «Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь».
Також позивач зазначає, що у відповідності до умов договору та вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за правилом першої події 23.07.2024 ТОВ «ПІВДЕНРЕМБУД» була зареєстрована податкова накладна №17 в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та направлений на адресу відповідача рахунок №12 від 23.07.2024 на оплату 152 989,00 грн, однак зазначений обсяг грошових коштів не був сплачений.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив вимогу відповідачу з проханням здійснити оплату протягом 5 календарних днів з дати отримання досудової вимоги суму боргу. Однак, як вказує позивач, зазначена досудова вимога було отримана та проігнорована відповідачем.
Отже, за доводами позивача, у відповідача перед позивачем за договором №ПР/П-24299/НЮ від 30.05.2024 утворилася заборгованість у розмірі 152 989,00 грн з урахуванням ПДВ, що стало підставою для звернення суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Судом першої інстанції встановлено, що укладений між позивачем та відповідачем договір №ПР/П-24299/НЮ від 30.05.2024 за своєю правовою природою є договором підряду.
За умов ч. 1 та 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами 1-2 ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, на виконання умов зазначеного договору, сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2024 року форми № КБ-2в, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2024 року форми № КБ-3 по об'єкту будівництва: Ремонт асфальтобетонного покриття на підходах до переїзду структурного підрозділу служби колії регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» м. Новомосковськ ДК-021-2015- 45230000-8 - «Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь».
З матеріалів справи вбачається, що вищевказаний акт був підписаний з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.
Відповідно до умов договору, а саме п. 3.2. оплата за виконані роботи здійснюється замовником по факту виконання робіт на підставі підписаних актів (за формою № КБ-2в), довідок (за формою № КБ-3) на 45-й календарний день за умови реєстрації контрагентом податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем вартості виконаних робіт послуг, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений, суд дішов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 152 989,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5 089,94 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Оскільки, судом встановлено, що відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати за виконанні роботи договором не здійснено у повному обсязі та у строки, визначені умовами договору, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат нарахованих на суму боргу, яка є предметом спору у даній справі.
Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, який розрахований на суму боргу, що є предметом розгляду у даній справі, колегія суддів вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в цій частині підялгають задоволенню в повному обсязі у розмірі 5 089,94 грн.
Доводи ж відповідача стосовно нікчемності договору, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки встановлення обставин відповідності чи невідповідності умов договору вимогам чинного законодавства виходить за межі заявлених вимог та не входить до предмету доказування у даній справі.
Крім цього, суд відзначає, що порядок пред'явлення претензій щодо недоліків виконаних підрядником робіт за договором встановлено у 4 розділі останнього, який відповідачем не дотримано та належних доказів не надано суду.
Так, у відповідності до ч. 3 ст. 853 ЦК України, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Враховуючи, що відповідачем не надано доказів пред'явлення позивачу відмови від підписання акту за виконані за договором роботи чи то доказів пред'явлення претензій щодо якості виконаних робіт за актом за липень 2024 за, колегія суддів вважає, доводи відповідача в цій частині є безпідставними та недоведеними належними та допустимими доказами, що виключає прийняття таких доводів сторони.
Отже, підписавши акт приймання виконаних робіт, замовник погоджується як з якістю таких робіт, так із використаними матеріалами та іншими витратами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17.
Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20 про стягнення плати за виконані підрядні роботи за аналізом норм ст. ст. 837, 882 ЦК України дійшов висновку, що нормами чинного законодавства передбачено обов'язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт. Якщо замовник не надав доказів оплати актів чи мотивованої відмови від їх підписання, а строк здійснення оплати за ними настав, то заявлена позивачем вимога про стягнення коштів за виконані роботи за вказаними актами повинна розглядатись судами, на підставі чого суди повинні ухвалити рішення про стягнення чи відмову у стягненні коштів за виконані роботи, в залежності від наявних у справі доказів щодо фактичного виконання робіт підрядником, зазначених ним у відповідних актах.
Враховуючи приписи чинного законодавства, а також те, що замовник оглянув та прийняв за відповідним актом приймання виконаних будівельних робіт без будь-яких зауважень і застережень виконані підрядником роботи, обумовлені договором, свідчить про належне виконання підрядником умов договору та прийняття цих робіт замовником без претензій щодо їх виду, якості, об'ємів (кількості) та вартості у відповідності умовам договорів за іншими показниками.
Також колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо відкликання підписаних документів, а саме: форми КБ-2 та КБ-3, підписаного акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2024 форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2024 року форми №КБ-3.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання свого обов'язку чи відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
У свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу твердження є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.
З огляду на вищевикладене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду, а зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Таким чином, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі №910/14580/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі №910/14580/24 залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі №910/14580/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі №910/14580/24 без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/14580/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Гаврилюк
Б.О. Ткаченко