вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" липня 2025 р. Справа№ 910/14852/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Гаврилюка О.М.
Ткаченка Б.О.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025
у справі № 910/14852/24 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Проект-Реконструкція»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
про стягнення 39 983,79 грн
Короткий зміст позовних вимог
У грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція" (далі-позивач,Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідач, Підприємство) 39 983,79 грн, з яких: 29 064,34 грн - інфляційні втрати, 10 919,45 грн - три проценти річних, що нараховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з повернення безпідставно набутих грошових коштів за період з 18.12.2023 по 08.10.2024, тобто до моменту фактичного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/542/24.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція" 29 064,34 грн інфляційних втрат, 10 845,58 грн трьох процентів річних та 2 417,92 грн судового збору. В іншій частині відмовлено.
.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України..
Разом з цим, судом першої інстанції зазначено, що позивачем невірно визначено початкову та кінцеву дату періоду прострочення відповідачем спірного грошового зобов'язання, судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення компенсаційних виплат за належний період прострочення виконання спірного грошового зобов'язання (19.10.2023 по 07.10.2024). За перерахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних за цей період складає 10 845,58 грн. Відтак, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 73,87 грн трьох процентів річних суд відмовив в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Водночас, суд зазначив, що заявлений Товариством до стягнення розмір інфляційних втрат не перевищує розрахованої судом суми, тому задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної компенсаційної виплати у заявленому позивачем розмірі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі № 910/14852/24 та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Проект-Реконструкція» залишити без задоволення.
В обґрунтування доводів апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а також неповно з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи.
Також скаржник вказує, що ні забезпеченим договором, ні наданою позивачем банківською гарантією, ні законом, не визначено строк повернення суми, отриманої за результатом її звернення до виконання за умови невиконання договору.
Апелянт зазначає, що зважаючи на відсутність факту узгодження зміни термінів виконання робіт за забезпеченим договором, а також настання гарантійного випадку - факту невиконання обумовлених забезпеченим договором робіт, він, враховуючи принцип правової визначеності, вважав свої дії щодо отримання виконання зобов'язань гаранта на суму 450 000,00 грн правомірними аж до моменту набрання судовим рішенням у справі № 910/542/24 законної сили - до 27.08.2024.
За таких обставин, апелянт наголошує, що у нього відсутній обов'язок
сплачувати на користь ТОВ «Укрбуд-Проект-Реконструкція» будь-яких коштів до набрання рішенням у справі № 910/542/24 законної сили та до отримання відповідної вимоги підрядника.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, позивач, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/14852/24 залишити без задоволення.
Так, у відзиві позивач зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а зазначені відповідачем доводи суперечать встановленим у справі №910/542/24 фактам. Натомість суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи, надав належну юридичну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі № 910/14852/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі № 910/14852/24 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/14852/24 розглядалась протягом розумного строку.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2024, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі № 910/542/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Комерційний Банк "Глобус" (далі - Банк), про стягнення 450 000,00 грн, встановлено, що 30.05.2025 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 4600006210, за умовами якого останній за завданням замовника зобов'язався на свій ризик надати послуги: "Зведення огорож, поручнів і захисних засобів (Ремонт огорож кранових майданчиків лінійної частини МГ "Краматорського ЛВУМГ)".
Вищевказаним рішенням також встановлено, що за умовами вищевказаного правочину Банк надав відповідачу гарантію від 12.05.2022 № 28357 з метою забезпечення виконання зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція" за договором підряду. Сума банківської гарантії становить розмір 450 000,00 грн.
01.06.2022 (на наступний день після укладення договору підряду та надання банком банківської гарантії) на електронну адресу позивача надійшов лист від відповідача, у якому останній, посилаючись на військову агресію російської федерації проти України, що стала підставою для введення 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні, просило відтермінувати початок виконання договору до скасування воєнного стану. У відповідь на вказаний лист, Товариство повідомило відповідача, що не заперечує проти відтермінування початку виконання договору № 4600006210 до скасування воєнного стану. 19.12.2023 Банк направив Товариству лист № 1-4530, у якому повідомив останнього про перерахування 18.12.2023 коштів банківської гарантії у сумі 450 000,00 грн з банківського рахунку позивача у зв'язку з отриманням вимоги бенефіціара (SWIFT-повідомлення) про сплату коштів за банківською гарантією.
У справі № 910/542/24 суди дійшли висновку про те, що перерахування Банком на користь відповідача коштів у сумі 450 000,00 грн відбулось поза межами домовленостей, передбачених договором № 4600006210, а відповідач отримав вказані грошові кошти без належних на те правових підстав.
Суди також встановили, що сплата коштів за гарантією безпосередньо залежала від виконання сторонами основного зобов'язання, яке забезпечувалось цією гарантією. Однак, враховуючи пропозицію відповідача щодо відтермінування робіт за договором, з якою позивач погодився, в останнього були відсутні підстави для виконання робіт за договором. Крім того, замість виконання передбаченого статтею 837 ЦК України та пунктом 7.1.4. договору зобов'язання щодо надання необхідної для виконання робіт інформації згідно технічних, якісних та кількісних характеристик, відповідач спочатку просив відтермінувати виконання робіт за договором, а потім, дочекавшись встановленого підряднику граничного терміну для виконання робіт, направило банку вимогу про сплату коштів за банківською гарантією. При цьому, протягом усього терміну договору - з травня 2022 року по листопад 2023 року замовник (відповідач) не цікавився, чи виконуються роботи за договором, чи дотримуються строки виконання робіт, не здійснював контроль та технічний нагляд за виконанням робіт. Відтак, внаслідок направлення відповідачем листа про відтермінування початку виконання робіт за договором до скасування воєнного стану, а також неподання підрядником необхідної для виконання робіт інформації згідно з технічними, якісними та кількісними характеристиками, що є порушенням зобов'язання з боку замовника, обов'язок у позивача виконати роботи за договором фактично не настав. Отже, порушення строків виконання робіт з боку позивача не відбулось та не виникло правових підстав для отримання коштів за банківською гарантією.
Враховуючи встановлені судами у справі № 910/542/24 факти й обставини, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у вищевказаній справі, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 та набрало законної сили 27.08.2024, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція" задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь позивача 450 000,00 грн безпідставно набутих коштів та 6 750,00 грн судового збору.
За частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
За приписами частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом першої інстанції в межах розгляду даної справи встановлено, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/542/24 було виконано відповідачем в добровільному порядку 08.10.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції № 296194 від 08.10.2024 та копією банківської довідки про надходження по рахунку позивача за 08.10.2024.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з позовною заявою у якій просив стягнути з відповідача 29 064,34 грн інфляційних втрат та 10 919,45 грн трьох процентів річних, нарахованих на суму безпідставно набутих грошових коштів за період з 18.12.2023 по 08.10.2024, тобто до моменту фактичного виконання рішення суду у справі № 910/542/24.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
З наведених норм вбачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов'язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому. Вказане не договірне зобов'язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Тобто, таке зобов'язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 910/13814/17.
Зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно. В іншому випадку без судового рішення зобов'язання з повернення безпідставно отриманих коштів не виникало б узагалі, тобто якби позивач не звернувся до суду, то відповідач не мав би обов'язку повернути йому безпідставно отримані кошти. Такий підхід суперечив би засадам добросовісності, розумності та справедливості зобов'язання, передбаченим у частині третій статті 509 ЦК України.
Саме такого правового висновку дійшла Велика Палати Верховного Суду в своїй постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна, відхиляючи аргументи скаржника про те, що лише постановою суду апеляційної інстанції був встановлений факт безпідставного набуття спірних грошових коштів та, як наслідок, обов'язок їх повернути.
У справі № 910/542/24 судами встановлено, що грошові кошти в сумі 450 000,00 грн були перераховані позивачем на користь відповідача поза межами їхніх договірних відносин та були безпідставно отримані відповідачем 18.12.2023, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок їх повернути згідно з нормами статі 1212 ЦК України.
Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, враховуючи вищевказані правові висновки Верховного Суду у справі з аналогічних правовідносин, а також встановлені рішенням суду у справі №910/542/24 обставини безпідставного набуття відповідачем грошових коштів 18.12.2023, початком періоду прострочення спірного грошового зобов'язання є 19.12.2023, а закінченням - 07.10.2024, оскільки грошові кошти повернуто відповідачем лише 08.10.2024.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2019 року в справі № 910/12604/18.
Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивачем невірно визначено початкову та кінцеву дату періоду прострочення відповідачем спірного грошового зобов'язання. Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок заявлених до стягнення компенсаційних виплат за належний період прострочення виконання спірного грошового зобов'язання (з 19.12.2023 по 07.10.2024), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір трьох процентів річних за період з 19.12.2023 по 07.10.2024 складав 10 845,58 грн, який підлягав задоволенню, відмовивши у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 73,87 грн у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір інфляційних втрат не перевищує розрахованої судом суми, тому позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 29 064,34 грн підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі.
Інші доводи відповідача залишені колегією суддів без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі № 910/14852/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі № 910/14852/24 слід залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281,282,284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі № 910/14852/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі № 910/14852/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/14852/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Гаврилюк
Б.О. Ткаченко