вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" липня 2025 р. Справа№ 910/11548/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Гаврилюка О.М.
Коротун О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2024
у справі №910/11548/24 (суддя Карабань Я.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 23 460,51 грн
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі-відповідач) про стягнення збитків у розмірі 23 460,51 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 16, 22, 224 1166, 1187, 1192 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України, обґрунтовані тим, що відповідачем не забезпечено збереження майна (вагонів) позивача під час перевезень, внаслідок чого, як зазначає позивач, останнім понесені збитки.
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" 23 460,49 грн суми збитків та 3 028,00 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме, протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданих збитків - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача. Разом з цим, судом було встановлено, що позивачем невірно розраховано загальну вартість ремонтних робіт зі встановлення деталей на розукомплектовані вагони у розмірі 22 416,51, оскільки за розрахунком суду загальна вартість ремонтних робіт складає 22 416,49 гр, що на 2 коп. менше, ніж визначено позивачем, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 23 460, 49 грн (1 044, 00 грн (придбані деталі) + 22 416, 49 грн (технічне обслуговування).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням Акціонерне товариство ''Українська залізниця'' звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 у справі №910/11548/24 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм матеріального права та не відповідає фактичним обставинам справи.
Скаржник зазначає, що у позивача відсутнє право звертатися до суду із цим позовом, оскільки він не є відправником або одержувачем вантажу, а являється власником (орендарем) порожніх вагонів.
Також апелянт вказує, що розукомплектування вагонів власності позивача сталось внаслідок крадіжки деталей з вагонів невстановленими особами, тому відсутні підстави стверджувати, що розукомплектування вагонів сталось саме через протиправну поведінку або вину Акціонерного товариства "Українська залізниця". У свою чергу позивачем не здійснено жодних заходів та не надано жодних доказів щодо подачі заяви до правоохоронних органів про визнання позивача потерпілою стороною та залучення до провадження представника потерпілої особи.
Узагальнені доводи та заперечення позивача
27.02.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів апелянта, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Узагальнені доводи відзиву позивача зводяться до того, що підставою звернення ТОВ "Лемтранс" з позовом до суду стало саме незабезпечення відповідачем збереженості майна позивача під час перевезень, а позовна заява ґрунтується на нормах глави 82 (Відшкодування шкоди) Цивільного кодексу України.
Позивач зазначає, що порожні приватні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою залізничного тарифу мають правовий статус "вантажу", а тому залізниця зобов'язана доставити ці власні порожні вагони у цілісності та збереженості, в іншому випадку нести відповідальність за їх пошкодження.
Позивач наголошує, що звертався із заявами та скаргами до відповідача про складання комерційних актів та актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М на пошкоджені вагони, однак акти складені не були. Заяви та скарги ТОВ "Лемтранс" про складання актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25 та комерційних актів були проігноровані відповідачем і відповіді ТОВ "Лемтранс" отримано не було.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/11548/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді: Коротун О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 заяву про самовідвід судді Суліма В.В. при розгляді справи №910/11548/24 задоволено. Справу №910/11548/24 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16.01.2025, справу №910/11548/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г. (головуючий), суддів: Гаврилюк О.М., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
03.02.2025 матеріали справи №910/11548/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 у справі №910/11548/24 залишено без руху.
10.02.2025 від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн та доказами наявності у Акціонерного товариства «Українська залізниця», яке є відповідачем у даній справі, електронного кабінету.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства ''Українська залізниця'' на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 у справі №910/11548/24 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/11548/24 розглядалась протягом розумного строку.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
У березні-квітні 2024 року відповідачем було здійснено перевезення вантажних вагонів власності (оренди) позивача.
На станції Ароматна (код станції 454606), було виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів власності (оренди) позивача, а саме: № 55844641, № 60364908, № 60025848, № 61296760, № 56873979, № 63659031, № 54752043, № 62112255, № 62611124, які в подальшому були направленні на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності деталей, про що свідчать відповідні повідомлення форми ВУ-23М, а саме: № 9580 від 28.03.2024, № 9598 від 28.03.2024, № 9918 від 09.04.2024, № 9940 від 10.04.2024, № 45 від 13.04.2024, № 47 від 13.04.2024, № 215 від 19.04.2024.
З метою складання комерційних актів форми ГУ-22 TOB «Лемтранс» письмово звернулось до начальника станції Ароматна структурного підрозділу «Дніпровська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» із:
- заявою за вих. № 1311/ДВ від 20.04.2024 за вагонами № 55844641, № 60364908, № 60025848, № 61296760, № 56873979, № 63659031, № 54752043, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0503856476628;
- заявою за вих. № 1581/ДВ від 13.05.2024 за вагонами № 62112255 та № 6211124, яка була отримана представником станції 21.05.2024 що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0503864383671.
У відповідь на заяви: № 1311/ДВ від 20.04.2024, № 1581/ДВ від 13.05.2024, начальник станції Ароматна листами: за вих. № 18/ДСЗМ від 21.05.2024, № 22/ДСЗМ від 24.06.2024 повідомив позивача, що складання комерційного акту з приводу пошкодження порожніх вагонів (розукомплектування) нормативними документами не передбачено.
З метою складання актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М TOB «ЛEMTPAHC» письмово звернулось до начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» із:
- заявою за вих. № 1312/ДВ від 24.04.2024 за вагонами № 55844641, № 60364908, № 60025848, № 61296760, № 56873979, № 63659031, № 54752043, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 05033863015423 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 14.05.2024;
- заявою за вих. № 1582/ДВ від 13.05.2024, яка була отримана представником структурного підрозділу 05.06.2024 що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0503876475687.
У подальшому позивач звернувся до Дніпровського регіонального відділу виробничого підрозділу «Служба роботи станцій» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» із скаргою за вих. № 1483/ДВ від 06.05.2024 про відмову станції Ароматна у складанні комерційних актів за заявою № 1311/ДВ від 20.04.2024, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 05033863015423 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 14.05.2024.
Також позивач звернувся до начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» із скаргою за вих. № 1734/ДВ від 31.05.2024 про відмову станції Ароматна у складанні комерційних актів за заявою № 1581/ДВ від 13.05.2024.
У відповідь на вказану скаргу заступники начальника структурного підрозділу листом за вих. ДММ-36/163 від 10.06.2024 повідомили позивача, що складання комерційних актів з приводу розукомплектування вагонів (відсутності деталей вагонів) нормативними документами не передбачено.
Крім цього, позивач звернувся до начальника структурного підрозділу «Служба вагонного господарства» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» із:
- скаргою за вих. № 1484/ДВ від 06.05.2024 про відмову структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» у складанні актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М за заявою № 1312/ДВ від 24.04.2024 за вагонами № 55844641, № 60364908, № 60025848, № 61296760, № 56873979, № 63659031, № 54752043, яка була отримана представником структурного підрозділу 05.05.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0503863013986;
- скаргою за вих. № 1735 від 31.05.2024 про відмову структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» у складанні актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М за заявою № 1582/ДВ від 13.05.2024, яка була отримана представником структурного підрозділу 05.06.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0503876475687.
Відповіді на вказані скарги матеріали справи не містять.
Акти, що засвідчують факт пошкодження вагонів (форми ГУ-22 та ВУ-25М) відповідачем складені не були.
Внаслідок розукомплектування вагонів позивач був змушений передати структурному підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки вагони використовуються в господарській діяльності позивача.
Позивачем було придбано деталі, які були встановлені замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, а саме, на підставі договору поставки № 710/16 від 01.11.2016 та специфікації № 62 від 04.01.2021 у ТДВ «Попаснянський ВРЗ» було придбано балочку опорну 100.41.030-0СБ у кількості 1 шт. на загальну суму 1 044, 00 грн для встановлення на вагон № 60364908, що підтверджується платіжним дорученням № 1185 від 08.02.2021.
Отже, загальна вартість придбаних деталей складає 1 044, 00 грн.
Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
19.02.2020 між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладено договір на технічне обслуговування з відчепленням вантажних вагонів № ПР/В-20130/НЮдч (далі - договір).
Відповідно п. 1.1. до цього договору, підрядник зобов'язується виконувати технічне обслуговування з відчепленням (далі - ТО з відчепленням) під час експлуатації вагонів власності замовника, орендованих вагонів, або вагонів, що знаходяться в оперативному управлінні, згідно договорів суборенди та даних довідки 2610 філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця», на момент передачі повідомлення 1354 з кодом 4, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором, за реквізитами, обумовленими переліком (додаток № 2).
Згідно з п. 1.2. договору, послуги надаються на території одного із структурних підрозділів виконавця, обумовлених переліком, а саме структурний підрозділ «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», структурний підрозділ «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», структурний підрозділ «Вагонне депо Запоріжжя-Ліве» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українськазалізниця», структурний підрозділ «Вагонне депо Кам'янське» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», структурний підрозділ «Вагонне депо Мелітополь» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», структурний підрозділ «Вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», структурний підрозділ «Вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», структурний підрозділ «Пологівське вагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», структурний підрозділ «Вагонне депо Мудрьона» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», структурний підрозділ «П'ятихатське вагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», структурний підрозділ «Верхівцевське вагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».
Деталі, придбані позивачем для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах були передані структурному підрозділу «Експуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ -Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та були встановлені на вагони №55844641, №60364908, №60025848, №61296760, №56873979, №63659031, №54752043, №62112255, №62611124 відповідно до актів використання запчастин, представлених позивачем для технічного обслуговування напіввагонів власності і оренди позивачем згідно договору № ПР/В-20130/НЮдч від 19.02.2020: від 25.04.2024, від 29.04.2024, від 30.04.2024, від 20.05.2024.
У зв'язку з розукомплектуванням зазначених вагонів та на виконання вищезазначених правил структурним підрозділом «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» було виконано ремонтні роботи зі встановлення деталей на розукомплектовані вагони №55844641, №60364908, №60025848, №61296760, №56873979, №63659031, №54752043, №62112255, №62611124 і підтвердженням зазначеного є акти виконаних робіт за договором № ПР/В-20130/НЮдч від 19.02.2020 на загальну суму 22 416, 49 грн з ПДВ: № 177/255 від 25.04.2024 на суму 8 164, 88 грн, № 182/255 від 29.04.2024 на суму 2 080, 38 грн, № 199/255 від 30.04.2024 на суму 4 220, 99 грн, № 222/255 від 20.05.2024 на суму 4 214, 16 грн.
За розрахунком суду першої інстанції загальна вартість витрат зі встановлення (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони складає 22 416, 49 грн з ПДВ (8 164, 88 грн + 2 080, 38 грн + 4 220, 99 грн + 4 214, 16 грн + 20 %), що на 2 коп. менше, ніж визначено позивачем (22 416, 51 грн), оплата яких підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму 23 460, 51 грн (1 044, 00 грн (придбані деталі) + 22 416, 51 грн (технічне обслуговування).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.
Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ст. 307 ГК України).
Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2 Статуту).
Згідно зі ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Стаття 6 Статуту визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до п. 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №856 від 28.09.2004, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".
Судом першої інстанції встановлено, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", а саме: № 55844641, № 60364908, № 60025848, № 61296760, № 56873979, № 63659031, № 54752043, № 62112255, № 62611124.
Статтею 8 Статуту визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №17 від 29.01.2015, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Згідно з п. 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
З огляду на обов'язок працівників станції відправлення оглянути стан власних вантажних вагонів, те, що відповідач прийняв до перевезення спірні вагони, підтверджує, що вони перебували у технічно справному стані.
Водночас на станції Ароматна було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів позивача, які полягали у разобладнанні ручного стояночного гальма.
За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони власності (оренди) ТОВ «Лемтранс» були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М: № 9580 від 28.03.2024, № 9598 від 28.03.2024, № 9918 від 09.04.2024, № 9940 від 10.04.2024, № 45 від 13.04.2024, № 47 від 13.04.2024, № 215 від 19.04.2024.
Суд апеляційної інстанції погоджується із тим, що повідомлення форми ВУ-23М, а саме: № 117 від 05.02.2024, № 7221 від 15.02.2024, № 7222 від 15.02.2024, № 3692 від 22.02.2024, № 7431 від 18.02.2024, № 9004 від 06.03.2024, № 9225 від 14.03.2024, № 9272 від 16.03.2024, № 9352 від 18.03.2024, № 9351 від 18.03.2024, № 1366 від 26.03.2024 є належними доказами пошкодження вагонів під час їх перевезення.
Відповідно до п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Так, відповідно до п. 20 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами), пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління і пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Таким чином, складання актів форми ВУ-23М є підтвердженням того, що вагони були пошкоджені і саме цей акт є підставою для перерахування вагонів із робочого парку до неробочого.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування (п. 21 Правил користування вагонами і контейнерами).
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
Судом першої інстанції встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів позивачем було придбано та надано необхідні деталі на 1 044, 00 грн та здійснено оплату технічного обслуговування в розмірі 22 416, 51 грн.
Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15.11.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 828/4121 від 01.12.1999, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Отже, зважаючи на вартість наданих позивачу послуг з ремонту спірних вагонів (за розрахунком суду загальна вартість ремонтних робіт складає 22 416,49 грн ), а також вартість придбаних деталей (1 044,00 грн), апеляційний господарський суд вважає підтвердженою загальну суму витрат позивача в розмірі 23 460,49 грн.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. 3, 4 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Відповідно до п. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Отже, чинне законодавство у позадоговірних (деліктних) правовідносинах встановлює презумпцію вини залізниці у разі пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо залізницею не буде доведено інше.
Разом з тим, системний аналіз наведених норм цивільного законодавства свідчить, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою кредитора, вина заподіювача.
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Враховуючи положення ст. 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно з пп. "в" п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №910/313/19 зазначено, що порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
У вказаній постанові Верховний Суд також вказав, що у абз. 2 п. 126 Статуту залізниць йдеться про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), відтак статус такого майна (вантаж чи порожні вагони) не має істотного значення для встановлення складу цивільного правопорушення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №910/5827/19).
Відповідно до пп. "е" п. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Визначений цим пунктом перелік підстав звільнення залізниці від відповідальності є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Як наслідок, у всіх інших випадках презюмується вина залізниці у завданні збитків.
Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Разом з тим, Акціонерне товариство "Українська залізниця" не довело, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з її вини.
Наведене свідчить про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме, протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданих збитків - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. До вказаного висновку правомірно дійшов господарський суд першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків у розмірі 23 460,49 грн.
Доводи ж апелянта, викладені в апеляційній скарзі про те, що розукомплектування вагонів власності позивача сталось внаслідок крадіжки деталей з вагонів невстановленими особами, тому відсутні підстави стверджувати, що розукомплектування вагонів сталось саме через протиправну поведінку або вину Акціонерного товариства "Українська залізниця", є неспроможними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази встановлення правоохоронними органами факту крадіжки деталей вагонів у межах кримінального провадження.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що у разі встановлення винних осіб у пошкодженні спірних вагонів у порядку кримінального судочинства та набрання вироком законної сили перевізник як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України.
При цьому, звернення позивача до правоохоронних органів не є обов'язком позивача, оскільки останній самостійно обирає спосіб захисту порушених прав, що нівелює посилання скаржника на нездійснення позивачем жодних заходів та не надання жодних доказів щодо подачі заяви до правоохоронних органів про визнання ТОВ "Лемтранс" потерпілою стороною.
Посилання відповідача на те, що позивач не має право на пред'явлення позову до залізниці про відшкодування збитків, заподіяних незбереженням прийнятих до перевезення вагонів, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки позивач звертається до суду з позовом як власник (орендар) спірних вантажних вагонів, який має право на відшкодування збитків, заподіяних відповідачем.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Решта доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, а також доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин.
Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Таким чином, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 у справі №910/11548/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 у справі №910/11548/24 залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 у справі №910/11548/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 у справі №910/11548/24 без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/11548/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Гаврилюк
О.М. Коротун