ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
02 липня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3911/24
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Принцевської Н.М.,
Ярош А.І.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Юрченко К.А., за ордером;
від відповідача: Свида К.В., за ордером;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області
від 25 березня 2025 року (повний текст складено 07.04.2025)
у справі № 916/3911/24
за позовом Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “УНІВЕРС-ВИН»
про розірвання договору оренди, зобов'язання повернути земельну ділянку, -
суддя суду першої інстанції: Рога Н.В.,
місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 02.07.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У вересні 2024 року Криничненська сільська рада Болградського району Одеської області (далі також - позивач, Сільська рада) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “УНІВЕРС-ВИН» (далі також - відповідач, Товариство), в якій просила суд:
- розірвати Договір оренди земельної ділянки від 02.06.2008, укладений між Ізмаїльською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю “УНІВЕРС-ВИН», зареєстрований в Ізмаїльському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 02.06.2008 №040852100213;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “УНІВЕРС -ВИН» повернути Криничненській сільській раді Болградського району Одеської області земельну ділянку площею 50,0 га, з кадастровим номером 5122084800:01:003:0225 у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому її було одержано в оренду.
В обґрунтування позовних вимог, з посиланням, зокрема на ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 141 Земельного кодексу України та п. 5.1 Договору оренди від 02.06.2008, Сільська рада зазначила, що відповідачем порушено умови Договору в частині його обов'язку садіння багаторічних насаджень на орендованій земельній ділянці, що свідчить про нецільове використання земельної ділянки шляхом її невикористання взагалі, що також призводить до погіршення її стану.
Наведені обставини, на думку позивача, є підставами для розірвання Договору оренди від 02.06.2008 в судовому порядку, що, в свою чергу, обумовлює повернення земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду Одеської області 25.03.2025 у справі №916/3911/24 (суддя Рога Н.В.) у задоволенні позову Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “УНІВЕРС-ВИН» - відмовлено.
У вказаному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що надані суду докази не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки не підтверджують порушень, наведених позивачем, з боку ТОВ “УНІВЕРС-ВИН».
Так, місцевий господарський суд вказав, що Договір оренди від 02.06.2008, зокрема його пункт 5.1, на який посилається Сільська рада, не встановлює обов'язку відповідача щодо садіння багаторічних насаджень, а тому нездійснення таких робіт на орендованій земельній ділянці не є порушенням умов п. 5.1 Договору оренди. З огляду на вказане, суд зазначив, що позивачем не доведено факту використання ТОВ “УНІВЕРС-ВИН» земельної ділянки не за цільовим призначенням; водночас, змістом приписів ст. 141 Земельного кодексу України, саме невикористання земельної ділянки не є самостійною підставою припинення права користування нею.
Отже, відсутні підстави для розірвання спірного Договору, а відтак не підлягає задоволенню позовна вимога про повернення земельної ділянки, яка є похідною від вимоги про розірвання Договору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Криничненська сільська рада Болградського району Одеської області звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області 25.03.2025 у справі №916/3911/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги полягають у наступному:
- суд першої інстанції неправильно витлумачив п. 5.1 Договору оренди земельної ділянки від 02.06.2008, що мало наслідком неправильне застосування, зокрема, ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 96, 141 Земельного кодексу України, ст.ст. 628, 629 та 651 Цивільного кодексу України;
- суд залишив поза увагою наявний в матеріалах справи доказ, а саме: постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 у справі №916/3035/14, якою встановлено преюдиційні обставини, які передували та зумовили укладення спірного договору оренди земельної ділянки від 02.06.2008 - встановлення факту надання згоди Озернянською сільською радою на отримання в оренду відповідачем спірної земельної ділянки для садіння виноградника, обов'язок (а не право) чого усвідомлював відповідач, враховуючи поведінку останнього у продовж 2011 - 2013 років;
- суд дійшов помилкового висновку про те, що за умовами Договору, у випадку садіння багаторічних насаджень, розмір орендної плати взагалі зменшиться, оскільки вказане суперечать змісту Договору оренди від 02.06.2008, відповідно до якого сторонами закріплено збільшення розміру орендної плати після садіння багаторічних насаджень, адже, після садіння багаторічних насаджень, нормативна грошова оцінка земельної ділянки збільшиться, що вбачається з п. 4.1 вказаного Договору;
- суд першої інстанції неправильно застосував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.10.2019 у справі № 905/799/18, від 08.03.2023 у справі №925/14/22;
- суд порушив норми процесуального права, оскільки обґрунтовуючи оскаржуване рішення, він послався на докази (договір на виконання сільськогосподарських робіт від 26.12.2024 №4/1, укладений між ТОВ «УНІВЕРС-ВИН» (замовник) та ПП «Кубанське» (виконавець)), що були подані відповідачем з порушення строку, встановленого процесуальним законодавством, без заявлення клопотання про поновлення такого строку.
Підсумовуючи наведене, Сільська рада зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що не виконання відповідачем істотних умов Договору оренди земельної ділянки від 02.06.2008, передбачених п.п. 5.1 та 10.2 останнього, які полягають у невикористанні земельної ділянки за цільовим призначенням (не висадження багаторічних насаджень), мають наслідком отримання Криничненською сільською радою орендної плати у меншому розмірі, ніж це передбачено п. 4.1 Договору, а також погіршення стану земельної ділянки, площею 50,0 га з кадастровим номером 5122084800:01:003:0225. Вказане свідчить про наявність обумовлених законодавством підстав для розірвання Договору в судовому порядку.
Детальніше доводи Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 у справі №916/3911/24 та призначено її розгляд на 02.07.2025 року о 12:00 год. Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
22.05.2025 від ТОВ “УНІВЕРС-ВИН» до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким відповідач не погоджується з її доводами, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що позивачем не подано належних та допустимих доказів використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Зокрема, ТОВ “УНІВЕРС-ВИН» наголошує на тому, що права та обов'язки Орендаря встановлені п. 10.2 Договору оренди, який, в свою чергу, не містить обов'язку Орендаря висадити багаторічні насадження. Водночас, посилаючись на те, що зміст правочину підлягаю тлумаченню за правилами, встановленими статтею 213 Цивільного кодексу України, відповідач зауважує, що при тлумаченні умов Договору, зокрема п. 5.1 останнього, суд першої інстанції правильно зазначив, що спірна земельна ділянка надавалась відповідачу в дострокову оренду строком на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень. Інших умов цільового використання земельної ділянки передбачено не було.
02.07.2025 в судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції та просили суд апеляційної інстанції: від Криничненської сільської ради - задовольнити вимоги апеляційної скарги та скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 у справі №916/3911/24 з одночасним ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі; від “УНІВЕРС-ВИН» - залишити оскаржуване рішення без змін.
У судовому засіданні 02.07.2025 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Матеріали справи свідчать, що Розпорядженням Ізмаїльської районної державної адміністрації від 02.06.2008 №523/А-2008 «Про затвердження ТОВ “УНІВЕРС-ВИН» технічної документації та договору оренди земельної ділянки із земель резервного фонду на території Озернянської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом багаторічних насаджень» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої ТОВ “УНІВЕРС-ВИН» в довгострокову оренду строком на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень на території Озернянської сільської ради (т. 1 а.с. 22).
Крім того, вказаним Рішенням вирішено:
- укласти з ТОВ “УНІВЕРС-ВИН» договір оренди земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення загальною площею 50,0 га, в тому числі 50,0 га ріллі, яка знаходиться на землях резервного фонду на території Озернянської сільської ради за межами населеного пункту та надається строком на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень, з орендною платою в розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки до садіння багаторічних насаджень, та в розмірі 0,55% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки після садіння багаторічних насаджень;
- затвердити договір оренди земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення загальною площею 50,0 га, яка знаходиться на землях резервного фонду на території Озернянської сільської ради за межами населеного пункту та надається строком на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень;
- зобов'язати наданої ТОВ “УНІВЕРС-ВИН» дотримуватись положень ст.ст. 96, 211 Земельного кодексу України.
02.06.2008 між Ізмаїльською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ТОВ “УНІВЕРС-ВИН» (Орендар) був укладений Договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець, на підставі розпорядження Ізмаїльської РДА від 02.06.2008 №523/А-2008, надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на землях державної власності Озернянської сільської ради (далі - Договір) (т. 1а.с. 17-21).
Відповідно до п. 2.1 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 50,0 га, у тому числі ріллі 50,0 га; багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ, лісів та інших угідь - немає.
Згідно з п. 2.4 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2008 рік становить: 532 488 грн - угіддя ріллі; 1 646 708 грн - угіддя багаторічні насадження.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що його укладено строком:
- на 49 років - при виконанні умов п. 5.1 цього Договору;
- на 5 років - при невиконанні умов п. 5.1 цього Договору.
За положеннями п. 4.1 Договору, орендна плата на земельну ділянку вноситься Орендарем у грошовому вигляді у розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки до садіння багаторічних насаджень і 0,55 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки після садіння багаторічних насаджень, що станом на 2008 рік становить загалом:
- 7 987 грн 32 коп. до садіння багаторічних насаджень;
- 9 056 грн 89 коп. щорічно після садіння багаторічних насаджень.
Вказаним пунктом також зазначено, що орендна плата за рік повинна бути внесена до кінця поточного року.
Відповідно до п. 5.1 Договору, земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень, за умовою обов'язкового садіння багаторічних насаджень у строк до 01.01.2011.
Земельна ділянка повинна використовуватися з дотриманням екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, з додержанням державних стандартів, норм і правил (п. 5.2 Договору).
Згідно з п. 7.1 Договору, після припинення його дії Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець, у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних зі зміною її стану, має право на відшкодування збитків.
Орендодавець має право вимагати від Орендаря, зокрема: використання земельно ділянки за цільовим призначенням; додержання екологічної безпеки землекористування, збереження родючості ґрунтів, державних стандартів, діючих норм та правил (п. 9.1 Договору).
Приписами п. 10.1 Договору визначені права Орендаря, до яких, зокрема, відноситься:
- самостійно визначати напрями своїй господарської діяльності, відповідно до призначення земельної ділянки та умов Договору;
- за письмовою згодою Орендодавця, поміж іншого, закладати багаторічні насадження;
- орендована земельна ділянка або її частина можуть передаватись Орендарем в суборенду без зміни цільового призначення, за письмовою згодою Орендодавця.
До обов'язків Орендаря, які встановлені у п. 10.2 Договору, належать:
- використання земельної ділянки за цільовим призначенням;
- виконання встановлених щодо об'єкта оренди зобов'язань, додержання вимог, встановлених ст. 25 Закону України “Про оренду землі» та виконання обов'язків відповідно до умов Договору оренди та Земельного кодексу України;
- виконання встановлених щодо земельної ділянки обмежень в обсязі, передбаченому законом та цим Договором;
- у 5-денний строк після державної реєстрації Договору оренди надання копії Договору Ізмаїльській державній податковій службі;
- у разі розірвання або припинення Договору оренди земельної ділянки Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених Договором оренди;
- Орендар не має права утримувати земельну ділянку для забезпечення своїх вимог до Орендодавця.
Згідно з п. 13.4 Договору, його дія припиняється шляхом його розірвання за:
- взаємною згодою сторін;
- за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, в наслідок невиконання другою cтороною обов'язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, передбачених законом.
За невиконання або неналежне виконання Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та цього Договору (п. 14.1 Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і з часу його державної реєстрації (п. 15.1 Договору).
Вказаний Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками контрагентів.
Договір зареєстровано в Ізмаїльському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 02.06.2008 за №040852100213.
Судом першої інстанції встановлено, що за Актом приймання-передачі земельної ділянки від 02.06.2008, підписаного Головою Ізмаїльської РДА та директором ТОВ “УНІВЕРС-ВИН», земельну ділянку із земель державної власності (землі резервного фонду), площею 50 га, в т.ч. риллі - 50 га, передано в оренду відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень (т. 1 а.с. 22).
В подальшому, а саме: 06.10.2011 ТОВ “УНІВЕРС-ВИН» звернулось до Ізмаїльської районної державної адміністрації із клопотанням від 05.10.2011 про продовження граничного строку посадки винограду до червня 2013 року шляхом внесення змін в п. 5.1 Договору оренди земельної ділянки оренди земельної ділянки від 02.06.2008 (т. 1 а.с. 130 зворотн. стор).
Розпорядженням Ізмаїльської районної державної адміністрації №940/А-2011 від 24.10.2011 вирішено, зокрема:
- Надати дозвіл на внесення змін в Договір оренди №04.08.521.00213 від 02.06.2008 земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення, угіддя - рілля, наданої ТОВ “УНІВЕРС-ВИН» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень на території Озернянської сільської ради згідно поданого клопотання;
- Внести зміни шляхом укладення додаткової угоди до Договору оренди реєстраційний номер №04.08.521.00213 від 02.06.2008 земельної ділянки загальною площею 50.0 га із земель сільськогосподарського призначення (за межами населеного пункту) на території Озернянської сільської ради щодо надання дозволу на продовження строку садіння багаторічних насаджень;
- Затвердити додаткову угоду до Договору оренди реєстраційний номер №04.08.521.00213 від 02.06.2008 земельної ділянки з ТОВ “УНІВЕРС-ВИН» на території Озернянської сільської ради, тобто викласти п. 5.1 вищезазначеного Договору в наступній редакції: “5.1 “Земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень за умовою обов'язкового садіння багаторічних насаджень та переоформлення складу угідь в строк до 01.06.2013» (т. 1 а.с. 131).
Додатковою угодою до Договору оренди земельної ділянки оренди земельної ділянки №04.08.521.00213 від 02.06.2008, на підставі розпорядження Ізмаїльської районної державної адміністрації №940/А-2011 від 24.10.2011, внесено зміни в п. 5.1 Договору оренди земельної ділянки оренди земельної ділянки №04.08.521.00213 від 02.06.2008: “Земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень за умовою обов'язкового садіння багаторічних насаджень та переоформлення складу угідь в строк до 01.06.2013» (т. 1 а.с. 132).
Однак, матеріали справи свідчать про те, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 у справі №916/3035/14 (на яку також посилається апелянт) визнано недійсним п. 3.1 Договору оренди земельної ділянки від 02.06.2008, зареєстрованого 02.06.2008 за №040852100213, в частині встановлення наступної умови щодо строку Договору: "…при виконанні умов п. 5.1 цього договору 5 (п'ять) років - при невиконанні умов п 5.1 цього договору» (т. 1 а.с. 30-34).
Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2015 у справі №916/3035/14 касаційну скаргу Ізмаїльської районної державної адміністрації залишено без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 у справі № 916/3035/14 - без змін.
У матеріалах справи наявна Довідка про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, згідно з якою спірній земельній ділянці, площею 50 га присвоєно кадастровий номер 5122084800:01:003:0225 (т. 1 а.с. 23).
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №720-р “Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» та додатку до нього до складу Криничненської територіальної громади Болградського району Одеської області увійшли Криничненська, Озерненська (у складі с. Новоозерне, Ізмаїльський район) територіальні громади.
Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 14.01.2021 №22-ОТГ передано Криничненській сільській раді Болградського району Одеської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 199,5639 га, які розташовані на території Болградського району Одеської області згідно з актом приймання-передачі (т. 1 а.с. 24).
Згідно з Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної у комунальну власність від 14.01.2021, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 14.01.2021 №22-ОТГ передає із державної власності, а Криничненська сільська рада Болградського району Одеської області приймає у комунальну власність Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області земельні ділянки згідно з додатком (т. 1 а.с. 25).
В додатку до Акта від 14.01.2021 зазначено кадастрові номери земельних ділянок, що передаються з державної власності у комунальну власність Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області, а саме: 5122084800:01:003:0222 площею 29,9663 га, 5122084800:01:003:0226 площею 50,0000 га, 5122084800:01:003:0224 площею 20,0000 га, 5122084800:01:003:0235 площею 38,3798 га, 5122084800:01:003:0236 площею 11,2175 га, 5122084800:01:003:0225 площею 50,0003 га, а всього 199,5639 га (т. 1 а.с. 26)
Таким чином, Криничненська сільська рада Болградського району Одеської області набула прав та обов'язків Орендодавця за Договором оренди земельної ділянки від 02.06.2008 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5122084800:01:003:0225.
Відомості стосовно спірної земельної ділянки щодо зміни її власника та форми власності з державної на комунальну внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.02.2021 (т. 1 а.с. 28-29).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.08.2024 щодо відомостей про земельну ділянку за кадастровим номером 5122084800:01:003:0225, цільове призначення останньої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва
Також апеляційним судом встановлено, що згідно Інформації Державного земельного кадастру станом на час винесення даної постанови стосовно відомостей про земельну ділянку за кадастровим номером 5122084800:01:003:0225, код цільового призначення - 01.01;вид цільового призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; вид використання земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.
У матеріалах справи міститься Акт обстеження стану та використання земельної ділянки з кадастровим номером 5122084800:01:003:0225, який складений 10.04.2024 комісією Криничненської сільської ради для обстеження земель комунальної власності, які передані в оренду юридичним особам або фізичним особам-підприємцям, утвореною розпорядженням Криничненського сільського голови від 27.03.2024 №15 (т. 1, а.с. 40-41).
Даним Актом встановлено, що вказана земельна ділянка взагалі не використовується. Заросла бур'яном та чагарниками. Зарослі сухого буряну складають кілька шарів. Багаторічні насадження не висаджені. Вимоги п. 5.1 Договору від 02.06.2008 не виконуються.
Також, відповідно до цього Акту, з боку землекористувача присутніх не було, незважаючи на те, що оренду ТОВ “УНІВЕРС-ВИН» було попереджено про виїзд комісії листом № 409 від 03.04.2024 (т. 1 а.с. 35-39).
Наведене стало підставою для звернення Криничненської сільської ради до господарського суду із відповідним позовом, оскільки, на переконання позивача, Орендарем (ТОВ “УНІВЕРС-ВИН») порушено умови Договору оренди від 02.06.2008 шляхом нецільового використання земельної ділянки, а саме: її невикористання, що призводить до погіршення стану земельної ділянки. Позивач наголошує на невиконанні відповідачем його обов'язку, передбаченого п. 5.1 Договору щодо обов'язкового садіння багаторічних насаджень на орендованій земельній ділянці.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Як зазначалось вище, підставою звернення Криничненської сільської ради до суду із відповідним позовом, остання зазначає порушення з боку ТОВ “УНІВЕРС-ВИН» умов Договору оренди землі від 02.06.2008 шляхом використання відповідачем орендованої земельної ділянки за кадастровим номером 5122084800:01:003:0225 не за цільовим призначенням.
При цьому, позивач вважає, що нецільове використання земельної ділянки полягає саме у її невикористанні відповідачем, з урахуванням його обов'язку здійснити садіння багаторічних насаджень, який встановлений умовами Договору.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Положеннями ст. 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
За статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 цього ж Закону істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Згідно з положеннями ст. 24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, дотримання норм та правил.
У пункті 9.1 Договору оренди від 02.06.2008 передбачені аналогічні права Орендодавця.
Положеннями ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
Крім того, статтею 35 Закону України “Про охорону земель» передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.
Аналогічний обов'язок Орендаря у даному випадку встановлений п. 10.2 Договору оренди від 02.06.2008, згідно з яким ТОВ “УНІВЕРС-ВИН» повинно використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.
Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється (ст. 37 Закону України “Про охорону земель»).
На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.
Як вбачається зі змісту спірного Договору оренди, в останньому не встановлено будь-яких обмежень та/або обтяжень щодо використання земельної ділянки з кадастровим номером 5122084800:01:003:0225.
В свою чергу, орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця, зокрема, закладати багаторічні насадження (ст. 25 Закону України «Про оренду землі»).
Разом з цим, приписами ст. 1 Закону України "Про землеустрій" зазначено, що цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.
Судова колегія вказує, що Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затверджена Постановою КМУ від 25.07.2007 року №963 (в редакції, чинній на момент розгляду даної справи) у додатку 8 містить розмежування земель тільки за основними видами цільового призначення відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України.
Також за змістом листа Державного комітету України по земельних ресурсах від 27.12.2006 №14-17-7/9942 Держземінспекції України щодо трактування терміну “використання земель не за цільовим призначенням», землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, цією статтею визначається вичерпний перелік категорій земель за цільовим призначенням. Також земельним законодавством чітко визначено, які землі належать до тієї чи іншої категорії, та для чого вони можуть використовуватися. Використання земельної ділянки в межах тієї категорії, що була першочергово надана не утворює використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Таким чином, судова колегія вказує, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони.
Стаття 19 Земельного кодексу України визначає категорії земель. Відповідно до ч. 1 цієї статті, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено Земельним кодексом України (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №927/703/20).
Згідно з ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України, при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.
Цільове призначення земельної ділянки визначається відповідно до Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок (далі - Класифікатор), видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правил їх застосування, розробленого відповідно до п. 4 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 17.06.2020 №711-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель».
У цьому контексті судова колегія зазначає, що Класифікатор призначений для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які здійснюють землеустрій, землевласниками та землекористувачами.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що в України діяло кілька класифікаторів:
- Український класифікатор цільового використання землі, затверджений листом Державного комітету по земельних ресурсах від 24.04.1998 №14-1-7/1205 (скорочено - УКЦВЗ);
- Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 (скорочено - КВЦПЗ);
- Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, діє відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 №821 із змінами із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ №1077 від 27.09.2022, №106 від 04.02.2023 (далі Класифікатор - додаток 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051).
Введення в дію Класифікатора припиняє чинність КВЦПЗ та УКЦВЗ.
Відповідно до норм Класифікатора, вид цільового призначення земельної ділянки - визначений відповідно до встановлених законом вимог конкретний напрям використання земельної ділянки та її правовий режим в межах відповідної категорії земель та функціонального призначення територій.
Земельній ділянці визначається один вид цільового призначення.
Під час встановлення цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення в межах відповідних функціональних зон територій, визначених затвердженою містобудівною документацією.
Встановленим вид цільового призначення земельної ділянки вважається з моменту прийняття відповідного рішення органом державної влади, органом місцевого самоврядування, власником земельної ділянки в межах повноважень, визначених законодавством, та внесення відповідних відомостей про її цільове призначення до Державного земельного кадастру.
Усі види цільового призначення згруповані у секції відповідних категорій земель (наприклад категорія - землі сільськогосподарського призначення включає коди виду цільового призначення від 01.01 до 01.19; категорія - землі житлової та громадської забудови поділяються на земельні ділянки житлової забудови і включає коди виду цільового призначення від 02.01 до 02.12 та земельні ділянки громадської забудови - від 03.01 до 03.20).
Як зазначалось вище, відповідно до п. 1.1 Договору оренди, цільове призначення земельних ділянок - землі сільськогосподарського призначення.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Інформації Державного земельного кадастру щодо відомостей про земельну ділянку за кадастровим номером 5122084800:01:003:0225, цільове призначення останньої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; код цільового призначення - 01.01; вид цільового призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; вид використання земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.
Підпунктом 10 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), що включає такі складові: категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з додатками 58, 59, 60 (КВЦПЗ).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не змінював відомості щодо цільового призначення (категорії земель, виду використання) спірної земельної ділянки.
За змістом ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Апеляційним судом встановлено (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємці), що основним видом економічної діяльності відповідача є оптова торгівля фруктами й овочами. До інших видів діяльності відносяться, у тому числі, - виробництво фруктових і овочевих соків, інші види перероблення та консервування фруктів і овочів, виробництво виноградних вин, виробництво безалкогольних напоїв.
Апеляційна колегія вказує, що згідно положень п. 5.1 Договору оренди, спірна земельна ділянка передана відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень, за умовою обов'язкового садіння багаторічних насаджень у строк до 01.01.2011.
Таким чином, земельна ділянка надавалась відповідачу для здійснення ним підприємницької діяльності, що входить в межі цільового призначення - землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Будь-яких доказів використання спірної земельної ділянки саме не за цільовим призначенням суду позивачем не надано, а відтак, доводи позивача в цій частині не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Щодо аргументів апелянта стосовно того, що доказом порушення відповідачем вимог законодавства щодо обов'язку орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням є саме невикористання орендованої земельної ділянки взагалі.
Так, позивач посилається на Акт обстеження стану та використання земельної ділянки з кадастровим номером 5122084800:01:003:0225, який складений 10.04.2024 відповідною комісією Криничненської сільської ради та яким зафіксовано, що вказана земельна ділянка взагалі не використовується. Заросла бур'яном та чагарниками. Зарослі сухого буряну складають кілька шарів. Багаторічні насадження не висаджені. Вимоги п. 5.1 Договору від 02.06.2008 не виконуються.
При цьому, підставою позову Криничненська сільська рада зазначила п. «ґ» ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України - використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням.
У контексті наведеного судова колегія звертає увагу на те, що з прийняттям у 2001 році Земельного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2002, законодавець змінив підхід до співвідношення змісту поняття "невикористання земельної ділянки" та "використання землі не за цільовим призначенням".
Так, у Земельному кодексі України від 18.12.1990 №561-XII (в редакції Закону України від 13.03.1992 №2196-XII) в статті 27 було передбачено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.
Натомість Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-III в статті 141 передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або об'єктом концесії; з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами); и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 120-1 цього Кодексу.
Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.
При цьому, судова колегія акцентує увагу на тому, що поняття "невикористання земельної ділянки за призначенням" та "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" різні за правовою природою, останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання, а невикористання - бездіяльність.
Отже, за змістом приписів ст. 141 Земельного кодексу України, невикористання земельної ділянки не є самостійною підставою припинення права користування нею, про що правильного висновку прийшов суд першої інстанції.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №918/119/21, від 29.09.2021 у справі № 911/2259/19, від 04.04.2019 у справі №922/324/17, від 25.03.2020 у справі №715/214/17-ц, від 14.07.2020 у справі №916/1998/19 та від 12.08.2021 у справі №904/2166/20 (904/5835/20), від 07.02.2023 у справі №922/672/21, від 17.07.2023 у справі №640/9431/19 та інших, які суд першої інстанції правильно вважав релевантними до застосування у даних спірних правовідносинах.
Щодо «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням», як підстави для припинення права користування земельною ділянкою, колегія суддів вказує, що така обставина передбачена статтею 141 Земельного кодексу України.
Таким чином, виходячи з наведеного вище, судова колегія наголошує, що головним елементом у встановленні факту порушення виступає дія - використання, а не бездіяльність. Тобто, якщо орендар не використовує/не обробляє земельну ділянку - це не є порушенням правил землекористування та не може бути підставою для позбавлення права користування.
Положеннями ст. 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Разом з тим, приписами ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Вказане цілком узгоджується з п. 13.4 Договору оренди, однак, як вже було зазначено вище, позивачем та наявними у матеріалах даної справи доказами не доведено використання відповідачем орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, а невикористання земельної ділянки не може бути підставою для позбавлення права користування, у відповідності до вимог чинного законодавства.
Підсумовуючи вищезазначене апеляційний суд зауважує, що із наведених норм діючого законодавства випливає, що підставою для розірвання договору оренди землі в судовому порядку може бути належним чином доведений факт використання орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, який передбачає дію - використання земельної ділянки для інших, ніж передбачено договором, цілей. Але, якщо орендар взагалі не використовує земельну ділянку, то це не є підставою для дострокового припинення оренди та розірвання відповідного Договору.
Проте, наполягаючи на достроковому розірванні Договору оренди, Сільська рада також посилається на те, що за умовами п. 5.1 Договору оренди, спірна земельна ділянка була передана відповідачу за умовою обов'язкового садіння багаторічних насаджень у строк до 01.01.2011, що не виконано Орендарем.
Враховуючи наведене, позивач посилається на приписи ст. 651 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.
Насамперед, судова колегія наголошує на тому, що зазначене жодним чином не стосується твердження позивача про нецільове використання відповідачем земельної ділянки, що було покладено Сільською радою в основу та підставу позовних вимог.
Так, пунктом 5.1 Договору передбачено, що земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень за умовою обов'язкового садіння багаторічних насаджень у строк до 01.01.2011.
При цьому, Сільська рада тлумачить даний пункт Договору як встановлення обов'язкової умови для відповідача щодо садіння багаторічних насаджень, а ТОВ “УНІВЕРС-ВИН» вважає, що вказаний пункт лише передбачає право Орендаря садити багаторічні насадження до визначеної у Договорі дати, з чим погодився суд першої інстанції.
Судова колегія, дослідивши зазначений пункт Договору у сукупності з іншими документами, наявними у матеріалах справи, а саме: Розпорядженням Ізмаїльської районної державної адміністрації від 02.06.2008 №523/А-2008 та Актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 02.06.2008, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122084800:01:003:0225 була надана ТОВ “УНІВЕРС-ВИН» в довгострокову оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень, яке могло бути використане у строк до 01.01.2011. Тобто, після 01.01.2011 Орендар втратив право садіння багаторічних насаджень на орендованій земельній ділянці, що узгоджується і з положеннями чинного законодавства, яким встановлено, що за письмовою згодою орендодавця орендар має право, у тому числі, закладати багаторічні насадження (ст. 25 Закону України «Про оренду землі»).
Водночас, як зазначалось вище, позивач посилається на недоотримання орендної плати, у зв'язку із не висадженням відповідачем багаторічних насаджень на орендованій земельній ділянці.
З цього приводу судова колегія враховує, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін, у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Умови спірного Договору оренди свідчать про те, що Орендодавець, надаючи земельну ділянку в оренду мав на мети отримувати за неї грошові кошти (орендну плату).
При цьому, положеннями п. 4.1 Договору сторони встановили альтернативний розмір орендної плати, яка повинна вноситись Орендарем у грошовому вигляді - 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - якщо земельна ділянка використовується без багаторічних насаджень; 0,55% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - при використанні землі після садіння багаторічних насаджень. Вказаним пунктом також зазначено, що орендна плата за рік повинна бути внесена до кінця поточного року.
Колегія суддів вказує, що позив у даному випадку жодним чином не довів існування порушень з боку відповідача умов Договору оренди в частині орендної оплати за користування земельною ділянкою. Судом першої інстанції було правильно встановлено, що Криничненська сільська рада отримує орендну плату у розмірі, передбаченому п. 4.1 Договору оренди земельної ділянки від 02.06.2008 і у ТОВ «УНІВЕРС-ВИН» відсутня заборгованість з орендної плати, що не заперечується Орендодавцем.
Судова колегія вважає, що незгода Орендодавця із розміром орендної плати, який встановлений у Договорі оренди і сплати якого дотримується відповідач, є підставою для можливої зміни умов Договору, а не для його дострокового розірвання
Апеляційний суд враховує, що порушень відповідачем п. 5.2. Договору, відповідно до якого земельна ділянка повинна використовуватись з дотриманням екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, з додержанням державних стандартів, норм і правил, позивачем також не доведено. Матеріали справи не містять доказів того, що саме по собі невикористання земельної ділянки Орендарем призвело до погіршення корисних властивостей землі чи унеможливило подальше використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
Окремо апеляційний суд враховує, що ст. 143 Земельного кодексу України передбачає підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, де примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку, зокрема, у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення).
При цьому, положеннями ст. 144 Земельного кодексу України визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, який передбачає чотири стадії процедури припинення права користування земельними ділянками, а саме: виявлення порушення, виконання вказівок щодо усунення виявлених порушень, звернення до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою, за результатами розгляду якого приймається рішення про припинення суб'єктивного права користування земельною ділянкою, оскарження землекористувачем рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку. Зазначена стаття також передбачає, ким має бути складений протокол про порушення, зокрема, державним інспектором сільського господарства чи державним інспектором з охорони довкілля.
Так, за вказаною вище статтею, у разі виявлення порушення земельного законодавства відповідні посадови особи складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. У разі невиконання вказівки винною особою, на останню накладають адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. Уразі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк відповідні посадові особи звертаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.
Однак цей порядок позивачем відносно відповідача дотримано не було.
З огляду на викладене, Сільською радою не доведено наявності факту істотного порушення умов Договору оренди.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не впливають на правильність вирішення спору по суті, тому, відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Тому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (див. рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 п.58).
Згідно вимог ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Разом з тим, відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відтак, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги, доводи якої ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 у справі №916/3911/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишається без змін.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 у справі №916/3911/24 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складений та підписаний 03.07.2025.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Ярош А.І.