П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 947/9130/25
Перша інстанція: суддя Огренич І.В.,
повний текст судового рішення
складено 26.05.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Димерлія О.О. та Лук'янчук О. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області на рішення Київського районного суду м.Одеси від 26 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області (далі УПП) та, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив скасувати постанову серії ЕНА №4126937 від 22.02.2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700 грн., та закрити провадження у справі.
В обґрунтування вказаних позовних вимог зазначено, що автомобільний відеореєстратор позивача зареєстрував нижчу швидкість ніж ту, яка заявлена поліцейським при зупинці, у зв'язку з чим позивач має сумніви щодо коректності виміру швидкості посадовою особою відповідача.
При цьому, інспектор патрульної поліції відмовив у задоволенні його клопотання про залучення до розгляду справи адвоката, що порушує його конституційні права на захист та призвело до неповноти розгляду справи.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4126937 від 22.02.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КпАП України скасовано та закрито справу про адміністративне правопорушення.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що зі змісту оскарженої постанови вбачається, що ОСОБА_1 22 лютого 2025 року о 12.01 годин, у с.Знам'янка (Червонознам'янка), шосе М-05, 402 км, керуючи т/з «Volvo XC90» д.н. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 110 км/год в зоні дії дорожнього знаку 3.29 обмеження максимальної швидкості 50 км/год, чим перевищив максимальне обмеження швидкості (зафіксовано приладом TruCam 000790) та порушив п.12.4 ПДР України, у зв'язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.4 КУпАП у вигляді накладення штрафу у розмірі 1700 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач, який є інвалідом 2 групи, виявив бажання скористатись правовою допомогою, проте інспектором УПП було відмовлено у відкладені розгляду справи та було пропоноване лише зателефонувати по телефону безоплатної допомоги.
На думку суду першої інстанції, такі дії інспектора порушують права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та свідчить про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що має наслідком скасування оскарженої постанови.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ст.52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється КМУ, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР України, затверджені Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року.
Згідно п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до п.б) 12.9 ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
За нормами ч.4 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.2 ст.258 КпАП України протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції (ст. 222 КУпАП визначено компетенцію Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, а саме, зазначено що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення зокрема, за статтею 122»).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті (ст. 258 і КУпАП), уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Крім того, «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженою наказом МВС №1395 від 07.11.2015 р. встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев'ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.
За змістом ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП та п.10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015 р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 122 КУпАП, відповідачем надано роздруківку файлу та відеозапис, здійснений за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam, яким зафіксовано автомобіль марки «VOLVO XC90», державний номерний знак НОМЕР_1 , вказане місце - с.Знам'янка (Червонознам'янка), шосе М-05, 402 км, час - 11:41 год., швидкість руху 110 км/год.
Під час розгляду справи судом було також встановлено, що використання вказаного пристрою було здійснено інспектором в межах дії відповідного знаку про здійснення відео фіксації (дорожній знак « 5.76» разом з табличкою 7.2.1), за кремом транспортного засобу знаходився саме позивач, якому на місці зупинки були роз'яснені підстави зупинки, зафіксовано було рух саме автомашини позивача, а також той факт, що фіксація здійснювалась інспектором при триманні пристрою у руках.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму та дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM.
Отже, згідно з технічними характеристиками, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості - «TruCAM» LTI 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку, а тому його покази (дані) можливо розцінювати як достовірний доказ по справі.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач фактично не заперечує факт порушення швидкісного режиму, водночас, на думку останнього, інспектором поліції порушено його право на захист під час складання постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування оскарженої постанови.
Так, позивач вказує, що він є інвалідом війни другої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , а тому він має право на безкоштовну правову допомогу.
Колегія суддів вважає за необхідним наголосити, як вже було зазначено вище, законом встановлено спеціальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі за ч.4 ст.122 КУпАП, який полягає у тому, що відповідачем протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова виноситься на місці вчинення правопорушення. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП.
Відтак, наведеними вище приписами не передбачена обов'язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення.
Водночас, з відеозапису портативного відеореєстратора за №471078 вбачається, що інспектором поліції не було обмежено позивача у праві скористатись правовою допомогою адвоката та фактично запропоновано надати позивачу необхідний час для спілкування з адвокатом на його вибір шляхом телефонного зв'язку.
Крім цього, посадовою особою відповідача позивачу було запропоновано та надано номер телефону для забезпечення безоплатної правничої допомоги, однак останній відмовився.
При цьому, апеляційний суд відхиляє посилання позивача на ту обставину, що його автомобільний відеореєстратор зареєстрував нижчу швидкість ніж ту, яка заявлена поліцейським при зупинці, оскільки будь-яких доказів на підтвердження наведених вище доводів позивачем не надано.
Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700 грн..
Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на те, що спірна постанова прийнята неналежною особою, оскільки зазначене не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи, а позивач взагалі не посилався на такі обставини в обґрунтування свого позову.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2025 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді О.О. Димерлій О.В. Лук'янчук