П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/4919/24
Перша інстанція: суддя Левчук О.А.,
повний текст судового рішення
складено 29.01.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеська міська рада, про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Київської районної адміністрації Одеської міської ради (далі Київська РА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеська міська рада (далі - ОМР) в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження Київської РА №685-01р “Про демонтаж незаконно розміщеного об'єкту за адресою: м.Одеса, проспект Свободи, 76», від 28.12.2023 року.
В обґрунтування позову позивачка зазначає, що дії, які передували прийняттю оскаржуваного розпорядження, проводились за її відсутності та без повідомлення належним чином.
Позивачка вказує, що є власницею квартири АДРЕСА_1 та з дати набуття у власність квартири для зберігання господарських речей використовувала сарай за згоди КП ЖКС “Чорноморський», який вирішено знести спірним розпорядженням. Весь час позивачка обґрунтовано вважала вказаний сарай нерухомістю комунальної власності, якою вона користуюсь на платній основі та на яке вона набула права власності у встановленому порядку за набувальною давністю без оформлення відповідних правовстановлюючих документів. Оскаржуване розпорядження прийнято з перевищенням наданих повноважень за невірно врахованих фактичних обставин, оскільки сам відповідач визначає та класифікує об'єкт, який підлягає за його розсудом протиправному знесенню (демонтажу), як сарай капітальну допоміжну будівлю, але ж ніяк не об'єкт благоустрою, тобто об'єкт, характеристики якого підпадають під ознаки об'єкта благоустрою та дії з яким не можуть регулюватись Положенням №1328-VII та Порядком №38. Сам відповідач в своєму оскаржуваному розпорядженні наводить характеристики об'єкта як об'єкту з капітальними стінами, вікнами та дверним отвором, тобто об'єкту, який не може бути відокремлений від земельної ділянки, на якій він розташований, без нанесення йому шкоди та знецінення його, але ніяк не об'єкт благоустрою.
Крім того, позивачка зазначає, що відповідачем не залучено до процедурних питань при прийнятті рішення ані Одеську міську раду як власника сараю, ані позивачку як особу, яка ним користується на законних підставах. Положенням №1328-VII та Порядком №38 не передбачено право відповідача приймати такі розпорядження. При цьому, діючим законодавством встановлено порядок щодо прийняття рішень про знесення самочинних об'єктів та приведення їх до попереднього стану, який проігнорований відповідачем, а тому знесення сараю є крайньою мірою, і, крім того, відповідачем не проведено жодних дій стосовно встановлення особи власника або користувача.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянтка просила його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 21 грудня 2023 року посадовими особами Департаменту архітектури та містобудування ОМР, Департаменту з благоустрою міста ОМР, Департаменту земельних ресурсів ОМР, Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР, Київської РА, із залученням головного інженера КП “Бюро технічної інвентаризації ОМР», складено акт обстеження незаконно розміщених об'єктів, спору та елементів на території м.Одеси від 21.12.2023 р. щодо об'єкта, який знаходиться за адресою: м.Одеса, проспект Свободи, 76, недобудований об'єкт (господарська будівля), загальними внутрішніми розмірами 6,70 х 5,0 м, з каменю-ракушняку (а.с.182-186 т.1).
28 грудня 2023 року Київською РА прийнято розпорядження №685-01р “Про демонтаж незаконно розміщеного об'єкту за адресою: м.Одеса, проспект Свободи, 76» (а.с. 22-23 т.1).
Вважаючи оскаржене розпорядження протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулась до суду.
Згідно ст.30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян; видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст.5 Закону України “Про благоустрій населених пунктів» управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
Згідно ст.13 Закону України “Про благоустрій населених пунктів» до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам'ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.10 Закону України “Про благоустрій населених пунктів» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Згідно ст.40 Закону України “Про благоустрій населених пунктів» самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами. Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території; 2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; 3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об'єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.
Рішенням ОМР №1328-VII від 07.12.2016р. (зі змінами згідно рішення ОМР №1934-VII від 26.04.2017р.) затверджено Положення про Київську РА, пунктом 1.1 якого передбачено, що Київська РА є виконавчим органом ОМР та створюється нею з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Київського району міста Одеси згідно із Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до п.2.5 Положення до власних повноважень Київської РА у галузі благоустрою віднесено, серед іншого, здійснення перевірок території району, об'єктів благоустрою району щодо стану їх благоустрою і додержання юридичними та фізичними особами законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території міста Одеси на території району, вжиття необхідних заходів, у разі виявлення порушень.
Рішенням виконавчого комітету ОМР №38 від 10.12.2020 р. “Про організацію заходів з демонтажу незаконно розміщених об'єктів, споруд та елементів на території міста Одеси» затверджено Порядок організації заходів з демонтажу незаконно розміщених об'єктів, споруд та елементів на території міста Одеси, який визначає організаційні засади взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань обстеження території міста Одеси з метою виявлення незаконно розміщених об'єктів, споруд та елементів і вжиття заходів з їх демонтажу.
Вказаним Порядком передбачено, що виявлення факту незаконного розміщення об'єктів, споруд та елементів здійснюється із повідомлень про відповідні факти, які надходять від фізичних та юридичних осіб, або безпосередньо виконавчими органами, комунальними підприємствами, установами, закладами та організаціями ОМР.
Якщо особою, яка виявила факт незаконного розміщення об'єкта, споруди або елемента, є представник виконавчого органу ОМР, зазначеного у пункті 4 Порядку, то така особа ініціює комісійне обстеження.
Обстеження здійснюється комісією у складі представників Департаменту муніципальної безпеки ОМР, Департаменту комунальної власності ОМР, Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР та відповідної районної адміністрації ОМР за місцезнаходженням незаконно розміщеного об'єкта, споруди або елемента. У разі необхідності комісією для участі в обстеженні може бути залучено представників інших виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій ОМР.
За результатами обстеження комісією складається акт, який підписується усіма членами комісії.
Голова відповідної районної адміністрації ОМР на підставі акта відповідно до повноважень видає розпорядження щодо демонтажу незаконно розміщеного об'єкта, споруди або елемента.
Виконавцем робіт з демонтажу об'єктів, зазначених у цьому Порядку, визначити Комунальне підприємство Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування.
Здійснення заходів із забезпечення громадського порядку під час демонтажу об'єктів, зазначених у цьому Порядку, покласти на комунальну установу Муніципальна варта.
Рішенням виконавчого комітету ОМР №388 від 23.12.2021р. внесено зміни до рішення виконавчого комітету ОМР від 10 грудня 2020 року №38 “Про організацію заходів з демонтажу незаконно розміщених об'єктів, споруд та елементів на території міста Одеси», замінивши у пункті 4 слова “Департаменту муніципальної безпеки ОМР, Департаменту комунальної власності ОМР» на слова “Департаменту з благоустрою міста ОМР, Департаменту земельних ресурсів ОМР».
Таким чином, аналізуючи наведені вище приписи законодавства, колегія суддів доходить висновку, що належне здійснення покладених на органи місцевого самоврядування вищезазначених повноважень, потребує взаємодії різних профільних виконавчих органів ради, які наділені відповідною самостійною компетенцією.
Посилання апелянта на те, що відповідач визначає та класифікує об'єкт, який підлягає, на його думку, протиправному знесенню (демонтажу), як сарай, а не об'єкт благоустрою, тобто об'єкт, характеристики якого підпадають під ознаки об'єкта благоустрою та дії з яким не можуть регулюватись Положенням №1328-VII та Порядком №38, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, приписами ст.13 Закону України “Про благоустрій населених пунктів» до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. Тобто, до об'єктів благоустрою населених пунктів належать саме території, а не будівлі (споруди).
Так, матеріалами справи встановлено, що 28 грудня 2023 року відповідачем прийнято спірне розпорядження “Про демонтаж незаконно розміщеного об'єкту за адресою: м.Одеса, проспект Свободи, 76».
Вказаним розпорядженням, керуючись рішенням виконавчого комітету ОМР №38 від 10.12.2020 р. “Про організацію заходів з демонтажу незаконно розміщених об'єктів, споруд та елементів на території міста Одеса та п.2.5 Положення про Київську РА», затвердженим рішенням ОМР №1934-VII від 26.04.2017 року, вирішено: 1. Демонтувати самовільно розміщений недобудований об'єкт, а саме стіни з каменю-ракушняку з віконним та дверним отвором загальними внутрішніми розмірами 6,70х5,0 кв.м.; 2. Направити копію розпорядження до КП “Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування» для проведення демонтажу об'єкту, зазначеного у п. 1 розпорядження; 3. КУ “Муніципальна варта» забезпечити здійснення заходів з охорони публічного порядку та майна територіальної громади при проведенні робіт з демонтажу об'єкту, зазначеного у п. 1 розпорядження.
При цьому, зі змісту розпорядження вбачається, що комісією у складі представників Департаменту земельних ресурсів ОМР, Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР, Департаменту з благоустрою міста ОМР, Департаменту архітектури та містобудування ОМР, Київської РА, із залученням співробітників КП “Бюро технічної інвентаризації» ОМР 21.12.2023 року було здійснено обстеження за адресою: м.Одеса, проспект Свободи, 76.
В ході обстеження зафіксовано, що за вищевказаною адресою розташований недобудований об'єкт, а саме стіни з каменю-ракушняку з віконним та дверним отвором, загальними внутрішніми розмірами 6,70х5,0 кв.м. За наявною інформацією Департаменту земельних ресурсів ОМР, земельна ділянка рішенням ОМР у власність або користування за вказаною адресою не надавалась. Відповідно до інформації, наявної в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю ОМР, в реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо реєстрації дозвільних документів на виконання робіт з будівництва зазначеного об'єкту. За інформацією Департаменту архітектури та містобудування ОМР, містобудівні умови та обмеження за вказаною адресою не видавались. Відповідно до інформації представника Департаменту з благоустрою міста ОМР встановлено, що дозволів на порушення об'єктів благоустрою за вказаною адресою не надавалось. За наявною інформацією КП “Бюро технічної інвентаризації» ОМР в технічному паспорті, виготовленому КП “БТІ» ОМР від 30.06.2016 року, сараї під літ. “Е» та “П» належать на праві власності ЖЕО Київського району на підставі рішення виконавчого комітету Київської районної ради від 19.03.1993 року №368. Однак, зазначені вище сараї під літ.“Е» та “П» за адресою: м.Одеса, проспект Свободи, 76, знесено невідомою особою, на місці яких розташований вказаний об'єкт.
21 грудня 2023 року посадовими особами Департаменту архітектури та містобудування ОМР, Департаменту з благоустрою міста ОМР, Департаменту земельних ресурсів ОМР, Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР, Київської РА, із залученням головного інженера КП “Бюро технічної інвентаризації ОМР», складено акт обстеження незаконної розміщених об'єктів, спору та елементів на території м.Одеси щодо об'єкта, який знаходиться за адресою: м.Одеса, проспект Свободи, 76, недобудований об'єкт (господарська будівля), загальними внутрішніми розмірами 6,70 х 5,0 м, з каменю-ракушняку.
Таким чином, розпорядження від 28 грудня 2023 року Київської РА №685-01р “Про демонтаж незаконно розміщеного об'єкту за адресою: м.Одеса, проспект Свободи, 76» прийняте на підставі акту від 21 грудня 2023 року, який складений комісією у складі, передбаченому Порядком організації заходів з демонтажу незаконно розміщених об'єктів, споруд та елементів на території міста Одеси.
При цьому, з наданих відповідачем фотофіксацій, які зроблені 21.12.2023 року в ході обстеження названого вище об'єкта, а також при здійсненні обстеження території загального користування, яке проводилось Київською РА за адресою: м.Одеса, проспект Свободи, 76, достеменно вбачається факт незаконного розміщення недобудованого об'єкта (господарська будівля), загальними внутрішніми розмірами 6,70х5,0 м, з каменю ракушняку.
Більш того, з технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: м.Одеса, просп. Свободи, 76, виготовленого КП “Бюро технічної інвентаризації» ОМР від 30.06.2016 року вбачається, що на місці спірного об'єкту знаходилися кам'яні сараї з дерев'яними перекриттями та покрівлею з толлю: - під літерою “П» (розміром 4,94х3,92 м висотою 1,8 м площею 19,7 кв. м.); - під літерою “Е» (розміром 4,94х3,0 м висотою 1,8 м площею 14,6 кв. м).
Водночас, як вбачається з акту від 21.12.2023 року, площа недобудованого об'єкту, щодо якого винесено оскаржуване розпорядження від 28 грудня 2023 року №685-01р, складає 33,5 кв.м за загальними внутрішніми розмірами.
Як вірно наголошено судом першої інстанції, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Таким чином, адміністративний позов подається особою для відновлення її прав, свобод та інтересів, а обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачка в апеляційній скарзі зазначає, що є власницею квартири АДРЕСА_1 та з дати набуття у власність квартири використовувала сарай за згоди КП ЖКС “Чорноморський» для зберігання господарських речей, який вирішено знести розпорядженням. Весь час позивачка обґрунтовано вважала вказаний сарай нерухомістю комунальної власності, якою вона користується на платній основі та на яке вона набула права власності у встановленому порядку за набувальною давністю без оформлення відповідних правовстановлюючих документів.
На підтвердження наведеної вище обставини, позивачкою надано копії платіжних доручень про сплату грошових коштів за користування сараєм.
Проте, надані копії таких квитанцій по-перше мають різне призначення платежу (вивіз мусора, оплата СДПТ ЖКС “Чорноморський»), по-друге, не можуть свідчити про безумовне законне користування позивачкою вказаного сараю, ураховуючи те, що КП ЖКС “Чорноморський» не є власником вказаного об'єкту та не належить до органів міської ради, яким надано право розпоряджатись таким комунальним нерухомим майном.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що протягом 2021-2023 років структурними підрозділами ОМР неодноразово проводилась перевірка вказаного об'єкту (сараю) та, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка була обізнана про власника майна та земельної ділянки на якій воно розташоване, що в межах спірних правовідносин не розбавляло права останньої звернутись до органів місцевого самоврядування для вирішення питання про користування вказаним об'єктом у законному порядку.
Будь-яких інших доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є власницею недобудованого об'єкта (господарська будівля), загальними внутрішніми розмірами 6,70х5,0 м, з каменю ракушняку, щодо якого відповідачем винесено оскаржуване розпорядження, матеріали справи не містять.
Відтак, доводи позивачки щодо того, що оскаржуване розпорядження є незаконним, порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 , а також перешкоджає реалізації нею права користування вказаного об'єкту, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Отже, приймаючи до уваги усе вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачкою не доведено, яким чином розпорядження Київської РА №685-01р від 28.12.2023 року створює для неї юридичні наслідки та порушує її права та інтереси.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький