П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 489/1064/25
Головуючий в 1 інстанції: Костюченко Г.С.
Дата і місце ухвалення 23.04.2025 р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
за участю секретаря - Челак Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 05.02.2025 року № 75, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 2101 КУпАП та закрити відносно нього провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі апелянт вказував на те, що з часу повномасштабного вторгнення в Україну, а саме, з 24.02.2022 року, місце реєстрації та місце фактичного перебування, номер телефону він не міняв, прибував до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно з датою, визначеною в повістках.
Апелянт зазначив, що 03 лютого 2025 р. він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку із тим, що 30.01.2025 р. ІНФОРМАЦІЯ_3 його було повідомлено, що за інформацією ІНФОРМАЦІЯ_2 він знаходиться у розшуку. Апелянт вказав на те, що у той же день, 30.01.2025 р., він пройшов ВЛК. В подальшому, після прибуття 03.02.2025 р. до ІНФОРМАЦІЯ_2 для з'ясування обставин стосовно перебування його в розшуку, відповідачем був складений протокол №50 й виписана постанова №75 від 05.02.2025 р., без прийняття до уваги його пояснень та доказів.
Позивач посилався на те, що неодноразово він з'являвся в ІНФОРМАЦІЯ_4 , міський ЦНАП для оновлення даних, але через черги як в ТЦК та СП, так і в ЦНАПах та технічні проблеми, які стосуються реєстрації в застосунку "Резерв+", він не встиг оновити дані.
Також апелянт вказав на те, що він має повістку з відміткою про знаходження в ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якій вказані його дані (адреса, мобільний телефон). Як вказав апелянт, за повістками він з'являвся неодноразово, від оновлення даних не ухилявся, дані не змінював.
Також позивач зазначив, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 2101 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
На думку позивача, інформація про прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження міститься в органах реєстрації актів громадянського стану, які створені і діють на підставі Закону України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» від 24 грудня 1993 р. №3807-ХП; інформація про РНОКПП позивача, його місце роботи, податкову адресу, доходи може бути отримано від органів Державної податкової служби України; інформацію про місце реєстрації позивача можна отримати від органів Міністерства внутрішніх справ України.
За таких обставин позивач вважає, що застосування до нього штрафу є незаконним, оскільки порушує визначену норму примітки до статті ст. 210 КУпАП.
З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.02.2025 року молодшим сержантом ОСОБА_2 - стрільцем 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 був складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення №50 за ч. 3 ст. 2101 КУпАП.
05.02.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення № 75, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 2101 КУпАП.
У протоколі та постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що 03 лютого 2025 року гр. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час проведення перевірки щодо правильності військового обліку було встановлено, що гр. ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, та станом на 03.02.2025 року не оновив свої облікові дані, а зробив це лише 03.02.2025 року. Відповідно до вимог абзацу 6 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженого Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.;
Таким чином гр. ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Підставою для ухвалення оскаржуваної постанови стали матеріали про адміністративне правопорушення, у вигляді протоколу №50 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 2101 КУпАП від 03.02.2025, до якого долучено докази - витяг з ЄДРОПВР «Оберіг».
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ч. 3 ст. 2101 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятої постанови, позивач оскаржив її до суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідає вимогам діючого законодавства, а позивач порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що передбачає адміністративну відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП України, тому притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірним.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП зобов'язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною першою статті 2101 КпАП України встановлено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч.3 ст.2101 КпАП України вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Як зазначалось вище, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.2101 КУпАП, є порушення п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11.04.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», а саме: не уточнення протягом 60 днів з дня набрання чинності Закону України від 11.04.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», тобто в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року, своїх персональних даних (адресу проживання, номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності електронної пошти), інші персональні дані) через ЦНАП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до абз.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і на даний час.
Законом України №2105-IX від 03.03.2022р. затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і на даний час.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження (абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Таким чином, відповідно до абз.7 ч.3 ст.22 Закону всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абзаців 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» установлено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 03 березня 2022 року № 2105-IX громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Вказаний обов'язок визначено також пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487.
Отже, зазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані у період з 18.05.2024р. по 16.07.2024р. (включно), а саме:
шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;
шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг;
через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
В оскаржуваній постанові відповідач вказував на те, що ОСОБА_1 в умовах особливого періоду не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Закону України від 11.04.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», тобто в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року свої персональні дані, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 2101 КУпАП.
Судом встановлено, що позивач у встановлені Законом України від 11.04.2024 №3633-ІХ строки та способи свої військо-облікові дані не уточнив й відповідно доказів на спростування вказаного не надав, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції.
А відтак, висновки відповідача про порушення позивачем законодавства про мобілізацію та мобілізаційну підготовку у зв'язку з неуточненням ним протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України від 11.04.2024р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», тобто в період з 18.05.2024р. по 16.07.2024р., своїх персональних даних, є обґрунтованими.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на примітку до статі 210 КУпАП з огляду на те, що чинним законодавством обов'язок щодо уточнення персональних даних у визначений строк покладено саме на позивача, і вказані дії могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів. Держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є апелянт.
До того ж, інформаційно-комунікаційні системи, реєстри, бази даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, не містять всіх персональних даних, які необхідно було оновити до 16.07.2024 року.
Апелянт не виконав покладеного на нього обов'язку і жодним з визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що підтверджується наданими відповідачем доказами, відповідно до яких уточнення даних здійснено позивачем лише 03.02.2025 року.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
В даному випадку відповідачем доведено, а позивачем не спростовано факт порушенням ним вимог п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11.04.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» в частині не уточнення протягом 60 днів з дня набрання чинності Закону України від 11.04.2024 року, тобто в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року, своїх персональних даних.
Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана в цій справі постанова про притягнення апелянта до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.2101 КУпАП є правомірною та підстави для її скасування відсутні, а тому заявлений позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук