Справа № 951/731/24Головуючий у 1-й інстанції Гриновець О.Б.
Провадження № 22-ц/817/604/25 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
25 червня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,
секретар - Панькевич Т.І.
з участю ОСОБА_1 та його представника - адвоката Нюні О.І., Лепетан К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 08 квітня 2025 року, постановлене суддею Гриновець О.Б. у цивільній справі №951/731/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Купчинецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нюня О.І. звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що з 16 серпня 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2020 року.
У шлюбі в них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 2020 року відповідачка самоусунулася від виконання батьківських обов»язків щодо сина ОСОБА_4 , з дитиною не підтримує спілкування, не цікавиться ним.
Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 14.12.2020 року у справі № 951/162/20 стягнуто з відповідачки на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.02.2020 року та до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду набрало законної сили 28.02.2025 року.
ОСОБА_2 аліменти не сплачує, має наявну заборгованість в сумі 208 571 грн згідно з розрахунку заборгованості станом на липень 2024 року.
Призначена судом сума аліментів на дитину не відповідає всім запитам й потребам останнього - відвідування гуртків, купівля продуктів харчування, одягу, шкільного приладдя тощо. Водночас, матеріальний стан відповідачки значно покращився, остання у період з 2022-2024 роки набула право власності на нерухоме майно. Беручи до уваги те, що відповідач є здоровою та працездатною особою, позивач вважає прийнятним збільшення розміру аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 6 000 грн щомісячно.
Оскільки син ОСОБА_4 після розлучення і по сьогоднішній день проживає разом з батьком та знаходиться на повному його утриманні, відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов»язків, тому позивач вважає, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав для захисту інтересів дитини є доцільним та необхідним.
Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 08 квітня 2025 року позовну заяву задоволено частково.
Змінено розмір аліментів, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 6 000 /шість тисяч/ гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання, утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неприпустимості порушення батьківських обов'язків й наслідків їх неналежного виконання.
В частині вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги про позбавлення батьківських прав скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги факт недостатнього виконання ОСОБА_5 своїх батьківських обов'язків, зокрема те, що вона як мати не цікавиться навчанням сина у школі, не відвідує шкільні заходи та свята, не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться його станом здоров'я, не проявляє інтересу до життя дитини.
Судом першої інстанції не взято до уваги висновок органу опіки та піклування Купчинецької сільської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Вважає, що показання допитаних у суді першої інстанції свідків та інші наявні в матеріалах справи докази є достатніми для підтвердження факту систематичного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків та дають підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 .
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Нюні О.І., які підтримали доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішення суду переглядається в частині відмови у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав, а тому в іншій частині позовних вимог апеляційним судом не переглядається.
Встановлені судом обставини справи.
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 16.09.2020 року. Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 повернуто дошлюбне прізвище ОСОБА_7 .
В шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане повторно 30.09.2022р. Козівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Розпорядженням голови Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області № 130-од від 16.06.2020 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 .
Як вбачається з довідки-характеристики Купчинецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 30-3 від 04.09.2024 року, ОСОБА_1 розлучений, проживає з сином ОСОБА_3 , приділяє належну увагу його навчанню та вихованню, за місцем проживання характеризується позитивно, громадського порядку не порушує, до адміністративної відповідальності не притягався, є учасником бойових дій.
ОСОБА_3 проживає разом з батьком - позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом № 173 від 04.09.2024 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку.
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї громадянина ОСОБА_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Купчинецької сільської ради 23.08.2024р. №225, останній зареєстрований та проживає з сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 в добротному житловому будинку, який обладнаний всім необхідним. Для сина ОСОБА_3 виділена окрема кімната. Хлопчик навчається в 5 класі Тернопільського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - економічний ліцей № 9 імені Іванни Блажкевич". Батько ОСОБА_1 є учасником бойових дій з 2016 року; на даний час перебуває вдома; офіційно не працевлаштований; займається вихованням сина. Під час перебування на військовій службі в ЗСУ сина ОСОБА_3 доглядала ОСОБА_8 (тітка); матеріально допомагає сім'ї й мати ОСОБА_1 - ОСОБА_9 . Зі слів батька, мати хлопчика участі у вихованні сина не бере, не цікавиться його навчанням, не проявляє ініціативи для зустрічі з дитиною, не піклується про його здоров'я, від 2020 року лише 3 рази зустрічалася з сином, спілкується з дитиною по телефону з ініціативи останнього.
Із характеристики ОСОБА_3 , учня 5 класу Тернопільського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - економічний ліцей № 9 імені Іванни Блажкевич " видно, що останній навчається у школі з 2 класу. Зарекомендував себе як доброзичливий, щедрий та ввічливий учень. Підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. Виконує завдання в межах вивченого матеріалу за алгоритмами з незначною допомогою вчителя. Батько приділяє належну увагу вихованню сина. Відкликається на прохання класного керівника, регулярно цікавиться навчанням та поведінкою сина. Мати контакту зі школою не підтримує, із вчителями не спілкується, шкільних заходів не відвідує.
Із довідки в. о. директора Тернопільського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - економічний ліцей № 9 імені Іванни Блажкевич" М. Пільгуна від 18.07.2024р. вбачається, що за час навчання ОСОБА_3 мати жодного разу не була присутня на батьківських зборах, не цікавиться навчанням та успіхами сина, його здоров'ям, не бере участі у вихованні дитини, морально не підтримує.
Відповідачка є матір»ю 5 дітей - ОСОБА_10 , 2002 р.н., ОСОБА_11 , 2003 р.н., ОСОБА_12 , 2006 р.н., ОСОБА_3 , 2013 р.н. та ОСОБА_13 , 2020 р.н.
Син ОСОБА_2 - ОСОБА_10 , 2002 р.н., військовослужбовець, загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , смерть пов»язана з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України.
Згідно з довідкою-характеристикою, виданою старостою Вінницько-Хутірського старостинського округу № 103 від 12.12.2024 року, ОСОБА_2 проживає з чоловіком та трьома дітьми за адресою: АДРЕСА_2 . За час перебування в селі зарекомендувала себе з позитивної сторони, громадського порядку не порушувала, скарг на її поведінку не поступало.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування, який затверджено рішенням виконавчого комітету Купчинецької сільської ради 23.08.2024р. № 225 рекомендовано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_14 стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У суді першої інстанції ОСОБА_3 пояснив, що спілкується з мамою у телефонному режимі.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. (пункти 1)-6) частини першої статті 164 СК України).
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками». Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, тому застосовувати цей захід слід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 вказано, що простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв'язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди не обов'язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, не обов'язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц (провадження № 61-4022св19); від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18); від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17(провадження № 61-13752св19); від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18(провадження № 61-8883св19); від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Strand Lobben and Others v. Norway» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім'ї.
Розглядаючи цей спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про позбавлення відповідачки батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 , суд вірно зазначив, що відповідачка не відмовляється від виконання своїх батьківських обов»язків, бажає спілкуватися та бачитися з дитиною, не втратила інтересу до сина та до участі у його вихованні, має намір та вчиняє дії для відновлення відносин із сином ОСОБА_4 .
Враховуючи недостатню участь відповідачки у вихованні сина ОСОБА_4 у період з 2020 року до звернення з даним позовом у 2024 році, необхідність більш активної її участі у вихованні та утриманні свого сина, суд обгрунтовано попередив ОСОБА_2 про необхідність зміни її ставлення до виховання сина ОСОБА_4 .
Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 підтримує зв'язок із сином ОСОБА_4 , спілкується з ним телефоном, навідується до нього, робить подарунки, чого позивач не заперечував.
У матеріалах справи відсутні докази того, що позбавлення матері батьківських прав відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.
Судом першої інстанції не встановлено підстав для застосування до відповідачки такого крайнього, виключного і надзвичайного способу впливу, як позбавлення її батьківських прав відносного малолітнього сина ОСОБА_4 .
Також і колегія суддів не вбачає виняткових обставин для розірвання сімейних зв'язків між матір»ю ОСОБА_2 та її сином ОСОБА_4 , позбавлення його спорідненості із матір»ю.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги висновок органу опіки та піклування Купчинецької сільської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, колегія суддів оцінює критично та зазначає, що відповідно до ч.6 ст.19 Сімейного кодексу України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд першої інстанції у мотивувальній частині судового рішення надав оцінку висновку органу опіки та піклування, не погодившись з таким висновком з тих підстав, що він не є достатньо мотивованим та обгрунтованим, не містить обгрунтованих правових підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, а також не містить висновків з приводу того, в чому полягають якнайкращі інтереси дитини у разі позбавлення матері батьківських прав.
Доводи позивача щодо того, що відповідачка не бере достатньої участі у вихованні дитини, враховані судом першої інстанції, у зв»язку з чим суд попередив відповідачку про необхідність зміни ставлення до виховання дитини.
Крім цього, колегія суддів враховує, що факт недостатнього виконання відповідачкою батьківських обов'язків щодо сина ОСОБА_4 пояснюється, зокрема, й тим, що мати та дитина проживають у різних містах, які є територіально віддаленими, наявністю на її утриманні ще одного малолітнього сина ОСОБА_15 , 2020 року народження.
Також слід враховувати, що необґрунтоване і передчасне застосування настільки суворого заходу, як позбавлення батьківських прав, без попереднього використання більш м'яких та гнучких способів впливу, не відповідає принципу пріоритетності інтересів дитини. Розірвання сімейного зв'язку між дитиною та батьками є винятковим заходом, який може бути виправданий лише за наявності надзвичайних обставин.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для застосування до ОСОБА_2 такого виключного і надзвичайного способу впливу, як позбавлення її батьківських прав відносного малолітнього сина ОСОБА_4 .
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 08 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 02 липня 2025 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Костів О.З.
Храпак Н.М.