01.07.25
22-ц/812/1192/25
Провадження №22-ц/812/1192/25
Іменем України
01 липня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №479/1570/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» на заочне рішення, яке постановив Кривоозерський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Репушевської Олени Віталіївни у приміщенні цього суду 01 травня 2025 року, дата складання повного тексту не зазначена, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», назву якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», Товариство), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 24 серпня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №6996459 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом №205-ОД від 10 лютого 2022 р. та розміщених на їх сайті: https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно з умовами кредитного договору сума кредиту складала 12000 грн., строк кредиту - 360 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього договору. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку. Станом на 29 листопада 2024 року відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав. 27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» було укладено Договір факторингу №27.05/24-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» права грошової вимоги за кредитним договором. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 43297 грн 60 коп., з яких: 12000 грн - тіло кредиту, 16969 грн 60 коп. - нараховані первісним кредитором проценти, 14328 грн - нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» вищевказану заборгованість, 2422 грн судового збору та 10000 грн витрат на правову допомогу.
01 травня 2025 р. ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулося до суду із заявою, в якій повідомляє, що рішенням №251124/1 від 25 листопада 2024 року змінено найменування учасника ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на нове - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».
Заочним рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 01 травня 2025 року позовні вимоги Товариства задоволені частково.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №6996459 від 24 серпня 2023 року у розмірі 28969 грн 60 коп., з яких сума кредиту - 12000 грн., сума процентів за користування кредитом - 16969 грн 60 коп., а також судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. та судовий збір у розмірі 1620 грн 78 коп.
Рішення суд умотивував тим, що доведеними є факти укладання 24 серпня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» електронного договору №6996459 про надання споживчого кредиту, отримання відповідачем кредитних коштів, наявність у нього заборгованості та перехід прав вимоги за договором до позивача. Частково задовольняючи позовні щодо стягнення процентів, суд виходив з того, що з картки обліку договору (розрахунок заборгованості) за укладеним договором №6996459 вбачається, що станом на дату відступлення ТОВ «Авентус Україна» права вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 , а саме на 26 травня 2024 року, за останнім рахувалася заборгованість у розмірі 28969 грн 60 коп., з яких 12000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16969 грн 60 коп. - сума заборгованості за відсотками та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, тоді як за умовами договору факторингу до позивача перейшло право вимоги існуючої заборгованості боржника, розмір якої зазначений у реєстрі боржників, тому суд вважав, що позивач безпідставно нарахував відсотки у розмірі 14328 грн.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом не відповідає обставинам справи, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового розподілу судових витрат, та просить його скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що встановивши факт укладання договору факторингу між первісним кредитором та позивачем, а також факт набуття позивачем права грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), суд не врахував норми чинного законодавства. Позивач вказує, що з рішенням суду першої інстанції не згодний в частині відмови у задоволенні вимог відносно суми заборгованості за процентами, нарахованими позивачем за період з 27 травня 2024 року по 25 липня 2024 року за 60 календарних днів загальною сумою 14328 грн., право нарахування яких позивач має на підставі статей 512, 514, 1054, 1077, 1078 ЦК України. Так, пунктом 1.5.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,99% в день, та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 Договору. Окремо позивач зауважує, що відповідно до п. 5.1. Договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку, визначеного в підпункті 5.3. Договору. За даними поденного розрахунку заборгованості за Договором №6996459 від 24 серпня 2023 року у період з 24 серпня 2023 року до дати укладання договору факторингу первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 16969.60 грн. Станом на 27 травня 2024 року на підставі договору факторингу до позивача перейшло право наявної грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором загальною сумою 28969 грн., яка складається з тіла кредиту - 12000 грн., заборгованість за процентами - 16969 грн 60 коп. Позивач наголошує, що строк дії договору про надання споживчого кредиту №6996459 від 24 серпня 2023 року визначений п. 1.4. - строк кредиту 360 днів - з 24 серпня 2023 року по 18 серпня 2024 року включно. Відступлення право грошової вимоги щодо відповідача на підставі договору факторингу відбулось 27 травня 2024 року. Враховуючи те, що на момент укладання договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року строк дії Договору про надання споживчого кредиту №6996459 від 24 серпня 2023 р. не сплив, Товариством було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 60 календарних днів в період дії договору з 27 травня 2024 року по 25 липня 2024 року. Нарахування здійснені, відповідно до умов договору №6996459 про надання споживчого кредиту від 24 серпня 2023 року, за стандартною процентною ставкою 1,99%, в розмірі 14328 грн. Позивач також зауважує, що в даному випадку нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Позивач вважає, що набув права вимоги і щодо майбутніх вимог, в тому числі за договором №6996459 про надання споживчого кредиту від 24 серпня 2023 р., строк дії якого визначено п. 1.4. Договору, а саме - до 18 серпня 2024 року включно, зокрема щодо відсотків в сумі 14328 грн., нарахованих новим кредитором в межах дії кредитного договору в період з 27 травня 2024 р. по 25 липня 2024 року.
Справа з урахуванням ціни позову та положень частини 1 статті 369 ЦПК України розглянута апеляційним судом без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції не повною мірою відповідає таким вимогам закону.
Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалі справи, 24 серпня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №6996459 про надання споживчого кредиту (далі - Договір) (том 1, а.с. 30-40).
Відповідно до положень пунктів 1.3, 1.4 Договору сума кредиту складала 12000 грн. Строк кредиту визначений у 360 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору.
Згідно положень п.1.5. стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація відповідно до п. 4.3 договору.
За положеннями підпункту 2.1. пункту 2 Договору кошти кредиту надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.
Додатком №1 до договору №6996459 від 24 серпня 2023 року погоджено Графік платежів та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача підтверджується інформацією за договором, яку на запит суду за клопотанням позивача надав АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за №20.1.0.0.0/7-241213/28601-БТ від 15 грудня 2024 року, про те, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 24 серпня 2023 року здійснено переказ коштів на суму 12000 грн. Інформація про платника відсутня (том 1, а.с. 159).
23 вересня 2023 року відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту.
У період з 24 серпня 2023 року по 26 травня 2024 року відповідач здійснив оплати на рахунок ТОВ «Авентус Україна» в розмірі 5000.00, які спрямовані на оплату процентів за користування грошовими коштами, що підтверджується даними картки обліку Договору (розрахунок заборгованості).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).
Згідно вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
В силу частину 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З матеріалів справи вбачається, що договір №6996459 про надання споживчого кредиту був вчинений в електронній формі.
Тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 цього ж суду передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, яка переглядається, відповідач в суді першої інстанції не спростовував укладення Договору, не посилався на його укладання від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення, не заперечував отримання кредитних коштів.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, а саме, що кредитний договір №6996459 про надання споживчого кредиту 24 серпня 2023 року укладений сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» і таке не заперечується відповідачкою, а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку), яка відповідачу не належить, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту його укладання.
Таке ґрунтується на правових висновках, викладених Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.
Згідно частини 1 статті 1077, частини 1 статті 1078, частини 1 статті 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (стаття 514, частина 1 статті 1084 ЦК України).
27 травня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ТОВ ФК «Фінтраст Україна» договір факторингу №27.05/24-Ф (том 1, а.с. 132-147).
За умовами договору факторингу №27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року сторони визначили, що право вимоги - право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів; заборгованість - грошові зобов'язання боржників перед клієнтом, що містяться у реєстрі боржників, які належать до сплати клієнту боржниками у зв'язку з наданими кредитами. До заборгованості включається сума основного зобов'язання (повернення кредиту), плата за кредитом (плата за процентної ставкою), пеня за порушення грошових зобов'язань та інші платежі згідно кредитних договорів.
Згідно положень п.1.2. договору факторингу №27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому - передачі реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року укладений сторонами 27 травня 2024 року (том 1, а.с. 150).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 27 травня 2024 року до договору факторингу №27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №6996459 від 24 серпня 2023 року, розмір заборгованості відповідача становить 28969,60 грн., з яких 12000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16969,60 грн. - сума заборгованості за відсотками (том 1, а.с. 19). Розмір такої заборгованості підтверджується карткою обліку договору (розрахунок заборгованості), яку склав первісний кредитор (том 1, а.с. 48-62)
Звертаючись з позовом, Товариство також нарахувало проценти за 60 календарних днів (27 травня 2024 року - 25 липня 2024 року), тобто в межах строку кредитування за Договором: 12000 грн. * 1,99% = 238,8 грн.*60 календарних днів = 14328 грн. (том 1, а.с. 63-64).
Суд, вирішуючи спір, вважав позовні вимоги доведеними в частині стягнення 28969,60 грн. заборгованості, з яких 12000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16969,60 грн. - сума заборгованості за відсотками і вважав безпідставним нарахування позивачем 14328 грн процентів.
Відповідно до статей 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідач жодному з кредиторів заборгованість за кредитним договором в повному обсязі не повернув.
Суд першої інстанції на підставі наданих сторонами та оцінених у відповідності із вимогами статті 89 ЦПК України в їх сукупності та взаємозв'язку доказів, правильно встановив фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що належними та допустимими доказами у справі підтверджені факти укладання кредитного договору між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 у передбаченій законом формі, виконання кредитором умов договору щодо надання позичальнику кредитних коштів та невиконання останньою зобов'язань з повернення цих коштів разом із нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитними коштами, що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на користь позивача, до якого за договорами факторингу як до фактору перейшли права кредитору за Договором.
Натомість колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги в частині неправильності визначення судом розміру заборгованості відповідача за кредитним договором в частині нарахованих процентів за користування кредитом за період з 27 травня 2024 року по 25 липня 2024 року, що складає 14328 грн.
В іншій частині висновки суду щодо стягнення заборгованості є правильними.
Відповідно до пункту 3.1 Договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
За пунктом 3.2 Договору до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана у графіку платежів. У випадку коли день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.
Строк кредитування передбачено сторонами 360 днів (пункт 1.4 Договору).
Пунктом 1.5.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,99% в день, та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 Договору.
Відповідно до п. 5.1. Договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку, визначеного в підпункті 5.3. Договору.
За даними поденного розрахунку заборгованості за договором №6996459 від 24 серпня 2023 року у період з 24 серпня 2023 року до дати укладання договору факторингу первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 16969.60 грн.
Станом на 27 травня 2024 року на підставі договору факторингу№27.05/24-Ф до позивача перейшло право наявної грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором загальною сумою 28969 грн., яка складається з тіла кредиту - 12000 грн., заборгованість за процентами - 16969 грн 60 коп.
Натомість у пункті 1.1 договору факторингу №27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року його сторони домовились, що за цим договором до клієнт зобов'язується передати фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом ((плату за процентною ставкою за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Також згідно пункту 1.2 цього договору факторингу після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні справа вимоги.
Аналіз наведених положень договору факторингу первісного кредитора та позивач дає підстави виснувати, що до останнього перейшли права вимоги до ОСОБА_1 не лише за нарахованою клієнтом на день укладення договору заборгованістю, а й тією, що відповідно до умов кредитного договору виникне в майбутньому.
Тому суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність у позивача права нарахувати проценти за користування кредитом в межах визначеного відповідачу строку кредитування.
Строк кредитування за договором споживчого кредиту №6996459 від 24 серпня 2023 року визначений п. 1.4. - строк кредиту 360 днів - з 24 серпня 2023 року по 18 серпня 2024 року включно.
Відступлення право грошової вимоги щодо відповідача на підставі договору факторингу відбулось 27 травня 2024 року.
Враховуючи те, що на момент укладання договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року строк кредитування за Договором не сплив, Товариство нарахувало проценти за користування грошовими коштами за 60 календарних днів в період дії договору з 27 травня 2024 року по 25 липня 2024 року. Нарахування здійснені відповідно до умов договору №6996459 про надання споживчого кредиту від 24 серпня 2023 року за стандартною процентною ставкою 1,99%, в розмірі 14328 грн., тобто нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Таким чином встановлено, що проценти нараховані первісним кредитором в межах строку кредиту саме на дату передачі прав вимоги, а позивачем заборгованість за процентами нарахована вже після передачі прав вимоги до позичальника, проте в межах строку дії договору з 27 травня по 25 липня 2024 року, що відповідає наведеним нормам матеріального права.
Тому апеляційний суд не погоджується з висновком суду про те, що позивач неправомірно нарахував проценти у розмірі 14328 грн. за період користування відповідачем кредитними коштами з 27 травня 2024 р. по 25 липня 2024 року. За такого такі вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а позов має бути задоволений в повному обсязі.
Оскільки рішення суду щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом ухвалено внаслідок помилкової оцінки наявних у справі доказів та помилкового встановлення обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права, його на підставі пунктів 3, 4 часини 1 статті 376 ЦПК України слід змінити, задовольнивши позовні вимоги.
Оскільки в іншій частині рішення суду є законним та обґрунтованим, відсутні підстави для його скасування, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду змінено, заявлені позовні вимоги задоволені в повному обсязі, наявні підстави для відповідної зміни розподілу судових витрат, який зробив суд першої інстанції, і які в цій справі покладаються на відповідача.
За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина 2 статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частина 3 статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 137 ЦПК України).
Відповідач в судах першої та апеляційної інстанцій заяв щодо не співмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу не заявляв, тому у суду відсутні підстави для застосування положень частин 5, 6 статті 137 ЦПК України.
Так, при зверненні до суду з позовною заявою позивач сплатив 2422 грн. 40 коп. судового збору (а.с ) відповідно до ставки судового збору, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», та положень частини 3 цієї статті.
Разом із позовною заявою позивач також просив стягнути з відповідача, крім судового збору, 10000 витрат на професійну правничу допомогу, надавши відповідні докази таких витрат.
Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді першої інстанції в сумі 12422 грн. 40 коп.
Щодо судових витрат, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції, їх слід стягнути з відповідача частково.
Товариство сплатило при поданні апеляційної скарги 3633,60 грн. судового збору та надало докази витрат на правничу (правову) допомогу, яка надана адвокатом Городніщевою Є.О. на підставі ордеру в апеляційній інстанції, у сумі 4000,00 грн. - гонорар адвоката, що підтверджується договором про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року між позивачем та адвокатом Городніщевою Є.О., рахунком на оплату послуг адвоката від 27 травня 2025 року , актом № 92 прийому передачі виконаних робіт від 27 травня 2025 року платіжною інструкцією від 27 трвня 2025 року № 6872, за якою адвокат отримала від Товариства 4000 грн. (том 2, а.с. 15-18).
Оскільки позивач в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, для чого відсутні передбачені цивільно-процесуальним законом підстави. Так, у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги розмір стягнутої на користь позивача заборгованості збільшився на 33%, тому і понесені витрати слід стягнути з відповідача пропорційно до задоволення апеляційної скарги, що становить 2519 грн. 10 коп. (3633,60 грн. + 4000 грн.)х 33%).
Загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з відвідача на користь позивача, становить 14941 грн. 40 коп.
Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» задовольнити частково.
Заочне рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 01 травня 2025 року змінити.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків під реєстраційним номером: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822) 43297 грн 60 коп. заборгованості за кредитним договором №6996459 від 24 серпня 2023 року, з яких: 12000 грн - заборгованість за кредитом, 31297 грн 60 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, а також 14941 грн. 40 коп. судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
Повна постанова складена 02 липня 2025 року