Миколаївської області
Справа №477/1277/25
Провадження №1-кс/477/757/25
про відмову у задоволенні клопотання
01 липня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про накладення арешту ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024150000000014 від 04 січня 2024 року,
26 червня 2025 року адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024150000000014 від 04 січня 2024 року із клопотанням про скасування арешту майна, який накладено ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року.
Клопотання мотивовано тим, що 08 квітня 2025 року під час обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено речі та документи, належні останній, на які ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року накладено арешт, який накладено необґрунтовано та у подальшому застосуванні якого на даний час відпала потреба.
У судове засідання ОСОБА_4 , будучи повідомленою про час та місце розгляду справи не з'явилася.
Представник третьої особи щодо майна якої вирішено питання про арешт майна - адвокат ОСОБА_3 надав суду заяву про розгляд клопотання про скасування арешту майна за його відсутності , клопотання підтримав та просив задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 , за клопотанням якого накладено арешт, просив розглядати клопотання про скасування арешту майна без його участі та відмовити у його задоволенні.
Дослідивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Системою перевірки документообігу суду встановлено, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року накладено арешт на майно, зокрема, і на мобільний телефон, марки «Іphone 10» імей 1 НОМЕР_1 ; мобільний телефон, марки «REDMI» імей НОМЕР_2 та імей 2 НОМЕР_3 ; мобільний телефон, марки «REDMI 10», імей НОМЕР_4 та імей 2 НОМЕР_5 ; Ноутбук марки НР, сірого кольору; блокнот на 55 арк.; чорнові записи на 65 аркушах; грошові кошти номіналом та кількістю: 500 гривень у кількості 785 штук, 200 гривень у кількості 277 штук, 100 гривень 11 штук, 1000 гривень у кількості 141 штука, 50 гривень у кількості 17 штук, 20 гривень у кількості 41 штука, 5 гривень у кількості 4 штуки, 2 гривні у кількості 3 штуки, 1 гривня у кількості 5 штук на загальну суму 597 818 гривень?, яке було вилучено 08 квітня 2025 року під час обшуку житла та іншого володіння особи, за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном.????
Арешт накладено в межах кримінального провадження №12024150000000014 від 04 січня 2024 року за правовою кваліфікацією, кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України, за фактом ймовірного привласнення та розтрати бюджетних коштів, вчинених службовими особами комунального підприємства «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва», шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою зі службовими особами приватного товариства, в умовах воєнного стану, яке перебуває у провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області.
За змістом частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Обґрунтованість арешту визначається: наявністю підстав для накладення арешту; дотриманням законодавчих приписів при вирішенні питання про арешт; відповідністю майна, на яке накладено арешт, його меті; зв'язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди) - обґрунтованістю належності майна певній особі (особливо після обшуку); належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі слідчого судді про накладенні арешту; розумністю і співмірністю арешту.
Зазначеним вище обставинам, що визначають обґрунтованість арешту надана оцінка при його накладенні, що вбачається з ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року, та накладено арешт на вилучене майно з метою збереження речових доказів.
При цьому як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді від 21 квітня 2025 року, ОСОБА_4 , як володілець вилученого майна була обізнаною про дату час та місце розгляду клопотання прокурора, а її захисником подано слідчому судді заперечення, якими останній обґрунтовував відсутність підстав для накладення арешту на вилучене під час обшуку майно.
Слідчий суддя, накладаючи арешт на вилучене під час обшуку майно, надав оцінку запереченням адвоката ОСОБА_3 та дійшовши висновку про наявність правових підстав для арешту майна, задовольнив відповідне клопотання.
Обставини належності у вилученого майна ознак речових доказів та необхідності його збереження були також і предметом оцінки Миколаївського апеляційного суду, який своєю ухвалою від 01 травня 2025 року апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт - адвоката ОСОБА_3 , залишив без задоволення, а ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року без змін.
Звертаючись до слідчого судді з цим клопотанням, заявник не наводить нових обставин, які дозволяли б по іншому оцінити доводи сторони обвинувачення про необхідність накладення арешту на вилучене під час обушку майно.
Ухвала слідчого судді від 21 квітня 2025 року за наслідками розгляду клопотання про арешт майна, набрала законної сили та є чинною і на даний час. З огляду на викладене, обставини, встановленні слідчим суддею під час розгляду указаного клопотання з тих самих підстав і на підставі тих самих доказів повторному дослідженню не підлягають, оскільки указане свідчить про намагання сторони захисту ревізувати ухвалу слідчого судді, всупереч порядку її перегляду, визначеного нормами КПК України.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Як зазначено вище, при накладенні арешту слідчий суддя вказував на достатність підстав вважати, що майно, відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, та з метою збереження речових доказів, наявні підстави для накладення арешту на майно.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку статей 170-174 КПК України, та згідно частини другої, третьої статті 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в частині першій статті 98 КПК України.
З огляду на положення частини другої, третьої статті 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Аналізом протоколів огляду, що надані прокурором в судовому засіданні встановлено, що вилучена комп'ютерна та мобільна техніка містить у собі інформацію, щодо спілкування ОСОБА_4 з іншими особами з приводу обставин, які є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного із заволодінням бюджетними коштами, та на якій наявні документи щодо листування з постачальниками в електронній пошті.
Відповідно до пояснень прокурора, що надані ним у поданій до суду заяві, на даний час триває досудове розслідування та встановлюються особи, що причетні до вчинення дій, пов'язаних із привласненням та розтратою бюджетних коштів комунального підприємства «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва», тому і необхідність арешту вилученого у нього майна підтверджується тим, що вилучена комп'ютерна та мобільна техніка містить інформацію про обставини вчинення кримінального правопорушення, та відомості про осіб, причетність яких до вчинення цього правопорушення встановлюється органом досудового розслідування, щодо організації та вчинення кримінального правопорушення.
За вказаного доводи заявника щодо відсутності у вилученого майна ознак речового доказу не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання та на даному етапі досудового розслідування існує потреба у збереженні цього майна.
Слідчий суддя звертає увагу також на той факт, що слідчим суддею при накладенні арешту на майно ОСОБА_4 надавалася оцінка запереченням представника власника вилученого майна - адвоката ОСОБА_3 , які наведені у цьому клопотанні та вказані заперечення були відхилені в результаті дослідження наданих сторонами кримінального провадженні усіх доказів у сукупності.
З урахуванням наведеного слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту, оскільки він накладений обґрунтовано з метою забезпечення збереження речових доказів.
Доказів, що в органу досудового розслідування відпала потреба у накладеному арешті, слідчому судді не надано.
За такого, слідчий суддя приходить до переконання, що існує необхідність арешту майна на даний час з метою забезпечення збереження речових доказів, а тому клопотання про скасування арешту майна є передчасним та в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 98, 170, 174, 372 КПК України,
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про накладення арешту ОСОБА_4 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1