вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/763/25
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостратегія»
до Малого підприємства виробничо-комерційна фірма «Гербера»
про стягнення 241 556,24 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
Без виклику сторін.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостратегія» до Малого підприємства виробничо-комерційна фірма «Гербера» про стягнення 241 556,24 грн., з яких 238 166,30 грн. основного боргу та 3 389,94 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не оплачений своєчасно та у повному обсязі поставлений позивачем об'єм електроенергії за загальний період жовтень-грудень 2024 року на суму 238 166,30 грн., що також є підставою для застосування відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання у вигляді стягнення пені в сумі 3 389,94 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/763/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.
Відповідачем в ході розгляду спору відзиву на позов не подано, позовні вимоги не заперечено та не спростовано.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд
Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергостратегія» подано позов про стягнення з Малого підприємства виробничо-комерційна фірма «Гербера» 241 556,24 грн., з яких 238 166,30 грн. основного боргу та 3 389,94 грн. пені за порушення зобов'язань з оплати поставленої електроенергії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив та надав докази, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергостратегія» (позивач, Постачальник) та Малим підприємством виробничо-комерційною фірмою «Гербера» (відповідач, Споживач) був укладений Договір постачання електричної енергії № 04/02/22-Е від 04.02.2022 (далі - Договір).
Згідно з п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 5.1 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Оплата електричної енергії здійснюється споживачем 10 - 20 числа наступного місяця після місяця фактичного споживання електроенергії, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку, згідно з комерційною пропозицією у розділі Ціна на електричну енергію.
Додатковими угодами до Договору від 01.10.2024 та від 01.11.2024 визначена фактична ціна електроенергії з урахування тарифу на передачу «НЕК «УКРЕНЕРГО» та тарифу на розподіл (якщо розподіл сплачується через постачальника) у розрахунковому періоді складає 10970, 25 грн. в т.ч. ПДВ 1828, 38 грн., а додатковою угодою від 01.12.2024 - 11 560, 25 грн. в т.ч. ПДВ 1 926,71 грн.
В акті прийому-передачі електроенергії від 31.10.2024 зазначається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергостратегія» у жовтні 2024 року передало, а Мале підприємство виробничо-комерційна фірма «Гербера» прийняло електроенергію в обсязі 6,66 МВт/год. і використало цей обсяг на суму 73 061,87 грн. з ПДВ.
В акті прийому-передачі електроенергії від 30.11.2024 зазначається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергостратегія» у листопаді 2024 року передало, а Мале підприємство виробничо-комерційна фірма «Гербера» прийняло електроенергію в обсязі 8,693 МВт/год. і використало цей обсяг на суму 95 364,38 грн. з ПДВ.
В акті прийому-передачі електроенергії від 31.12.2024 зазначається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергостратегія» у грудні 2024 року передало, а Мале підприємство виробничо-комерційна фірма «Гербера» прийняло електроенергію в обсязі 11,404000 МВт/год. і використало цей обсяг на суму 131 833,09 грн. з ПДВ.
Вищевказані акти прийому-передачі та рахунки на оплату № 1020 від 31.10.2024 № 1108 від 30.11.2024, № 1235 від 31.12.2024 надіслані відповідачу, однак підписані примірники не були повернуті.
Листом ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» від 24.01.2025 вих. № 04/530/645 підтверджується фактичний обсяг розподіленої електричної енергії на МП «Гербера» (ЄДРПОУ 13726193) за точками їх комерційного обліку (6273706270332043 та 6223255913169922).
Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергостратегія» виконано свої зобов'язання належним чином та передано електроенергію відповідачу.
Однак, відповідачем у порушення договірних зобов'язань, спожиту електроенергію своєчасно та у повному обсязі не оплатив.
Абз. 3 пункту 5.5. Договору визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені.
У зв'язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати спожитої електроенергії, позивач у позові просить стягнути з відповідача 238 166,30 грн. заборгованості за період жовтень-грудень 2024 року та 3 389,94 грн. пені згідно з доданим до позову розрахунком.
Зокрема, періодами прострочення заявленої у позові заборгованості є:
21.11.2024 до 24.01.2025 на суму несплати 10 968,83 грн.;
21.12.2024 до 24.01.2025 на суму несплати 95 364, 38 грн.;
21.01.2025 до 24.01.2025 на суму 131 833,09 грн.
Пеня нарахована по кожному періоду заборгованості за фактичні періоди прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідачем в ході розгляду спору відзиву на позов не подано, позовні вимоги не заперечено та не спростовано.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Враховуючи, що відповідач в порушення умов Договору своєчасно та в повному обсязі не оплатив спожиту електроенергію за період жовтень-грудень 2024 року на суму 238 166,30 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано, відповідна позовна вимога є правомірною і підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача в сумі 238 166,30 грн. основного боргу протягом наведених у позові періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов'язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.
У зв'язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати спожитої електроенергії, позивач у позові просить стягнути з відповідача 3 389,94 грн. пені згідно з доданим до позову розрахунком.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сплата пені передбачена абз. 3 пункту 5.5. Договору, яким визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені.
Отже, вимога про стягнення з відповідача 3 389,94 грн. пені, нарахованої на прострочені суми за фактичні періоди прострочення, відповідає фактичним обставинам справи, є правомірною і підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 3 623,34 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Малого підприємства виробничо-комерційна фірма «Гербера» (07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим'є, вул. Київська, 16, код ЄДРПОУ 13726193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостратегія» (04060, м. Київ, вул. Ольжича, 27/22, оф. 2, код ЄДРПОУ 38765893) 238 166,30 грн. основного боргу, 3 389,94 грн. пені та 3 623,34 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.П. Карпечкін