вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/654/25
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік Агро Бізнес»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАК Олімп»
про стягнення 238 134,52 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
Без виклику сторін.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік Агро Бізнес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАК Олімп» про стягнення 238 134,52 грн., з яких 207 610,00 грн. основного боргу, 25 100,37 грн. інфляційних та 5 424,15 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем своєчасно та у повному обсязі не оплачений поставлений позивачем товар, що також є підставою для застосування відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/654/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.
Відповідачем в ході розгляду спору відзиву на позов не подано, позовні вимоги не заперечено та не спростовано.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд
Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантік Агро Бізнес» подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАК Олімп» 238 134,52 грн., з яких 207 610,00 грн. основного боргу за порушення зобов'язань з оплати поставленого товару, 25 100,37 грн. інфляційних та 5 424,15 грн. 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив та надав докази, що 06.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантік Агро Бізнес» (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАК Олімп» (відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 06/03/2024-01 (надалі - Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію та продукти її переробки на умовах визначених в договорі, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість в порядку та на умовах визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору кількість товару, що підлягає поставці вказується у видаткових накладних.
Відповідно до п. 2.3 Договору датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної, або іншого документу, що може підтверджувати факт поставки товару за цим договором.
Згідно з п. 3.1 Договору ціна за тонну товару вказується у рахунках на оплату. Остаточна ціна Договору зазначається у видаткових накладних згідно залікової ваги товару.
Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 Договору розрахунок за товар здійснюється протягом 21 календарного дня після поставки товару. Моментом оплати товару є дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору у період з 06.03.2024 по 31.12.2024 (включно) позивачем було поставлено відповідачу товар (ячмінь) на загальну суму 302 610 грн., згідно з видатковою накладною № 12 від 08.03.2024 на суму 155 650 грн. та видатковою накладною № 13 від 11.03.2024 на суму 146 960 грн.
Окрім того, факт поставки товару на загальну суму 302 610 грн. підтверджується товарно-транспортними накладними № 08/03 від 08.03.2024 та № 11/03 від 11.03.2024, a також податковими накладними та квитанціями про реєстрацію податкових накладних.
За період з 06.03.2024 по 18.02.2025 відповідачем було оплачено товар лише на суму 95 000 грн., про що свідчать платіжні документи: № 183 від 12.04.2024 на суму 20 000 грн., № 202 від 19.04.2024 на суму 20 000 грн., № 278 від 06.06.2024 на суму 40 000 грн., № 362 від 05.08.2024 на суму 15 000 грн.
Таким чином, станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 207 610 грн. (302 610 грн. - 95 000 грн.).
У зв'язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, позивач у позові просить стягнути з відповідача 207 610 грн. основного боргу за порушення зобов'язань з оплати поставленого товару, 25 100,37 грн. інфляційних та 5 424,15 грн. 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання.
Відповідачем в ході розгляду спору відзиву на позов не подано, позовні вимоги не заперечено та не спростовано.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Враховуючи, що відповідач в порушення умов Договору своєчасно та в повному обсязі не оплатив поставлений йому товар на суму 207 610 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано, відповідна позовна вимога є правомірною і підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача в сумі 207 610,00 грн. основного боргу протягом наведених у позові періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов'язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.
У зв'язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, позивач у позові просить стягнути з відповідача 25 100,37 грн. інфляційних та 5 424,15 грн. 3% річних згідно з наведеним у позові розрахунком.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нараховані за період з квітня 2024 року по січень 2025 року у сумі 25 100,37 грн. Річні нараховані за період з 30.03.2024 року по 18.02.2025 року у сумі 5424,15 грн.
Отже, вимоги про стягнення з відповідача 25 100,37 грн. інфляційних та 5 424,15 грн. 3% річних, нарахованих на прострочені суми за фактичні періоди прострочення, відповідають фактичним обставинам справи, є правомірними і підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі у сумі 3 572,03 грн.
Також на відповідача покладаються понесені позивачем витрати на оплату витрат на правову допомогу у сумі 18 000,00 грн., які підтверджені позивачем належними доказами і їх розмір є обґрунтованим з огляду на складність справи, відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 126, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАК Олімп» (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Гончара, 75, код ЄДРПОУ 40173610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік Агро Бізнес» (04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 47, кв. 94, код ЄДРПОУ 45008151) 207 610,00 грн. основного боргу, 25 100,37 грн. інфляційних, 5 424,15 грн. 3 % річних, 3 572,03 грн. витрат по сплаті судового збору та 18 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.П. Карпечкін