вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51,е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/92/25
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Войтенка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ»
до Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «КИЇВОБЛГАЗ»
про стягнення 937937,12 грн.
за участю представників:
позивача:Овчарук О.О. - адвокат, дов. від 19.12.2024 № 19/12-2024/11
відповідача:Рябченко О.В - адвокат, дов. від 17.12.2024 № Др-54-1224
суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (далі - позивач) до Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «КИЇВОБЛГАЗ» (далі - відповідач) про стягнення 937937,12 грн., з яких 296613,07 грн. інфляційні втрати, 116550,41 грн. 3% річних, 524773,64 грн. пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу (рамковий) від 25.07.2023 № 22/ПГ-4368-К щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ, згідно вказаного в позовній заяві акту приймання-передачі природного газу від 31.08.2023 № 15071 у встановлений договором строк, у зв'язку з чим позивач на прострочені платежі нарахував заявлені до стягнення суми інфляційних втрат, 3% річних та пені.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.01.2025 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у даній справі та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову упродовж п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Запропоновано відповідачу надати до суду у строк встановлений для подачі відзиву докази належного виконання своїх зобов'язань за договором постачання природного газу (рамковий) від 25.07.2023 № 22/ПГ-4368-К щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ, згідно вказаного в позовній заяві акту приймання-передачі природного газу від 31.08.2023 № 15071 у встановлений договором строк; контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та пені.
Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до їх електронних кабінетів копії ухвали в електронній формі.
У встановлений судом строк через систему «Електронний суд» Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «КИЇВОБЛГАЗ» подало до суду відзив на позовну заяву від 25.01.2025 (вх. № суду 1089/25 від 27.01.2025), в якому відповідач вказує на безпідставність та необґрунтованість позовної заяви, оскільки нараховані позивачем штрафні санкції є надмірно великі, жодних доказів реальних понесених збитків позивачем не надано, зважаючи на те, що основну заборгованість було погашено в повному обсязі ще до відкриття провадження у даній справі. Відповідач вказує, що виходячи з принципів розумності та справедливості, кожна зі сторін договору повинна нести однакову відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов договору, натомість спірним договором фактично встановлена значна фінансова відповідальність відповідача, тоді як для позивача її взагалі не встановлено. За твердженнями відповідача, п. 7.2 спірного договору не відповідає вимогам Закону, а його зміст прямо суперечить принципам розумності та справедливості, а відтак, він не може бути застосований до правовідносин у даній справі як такий, що є нікченим в силу вимог ч. 1 ст. 203 та ч. 1-2 ст. 215 ЦК України.
Через систему «Електронний суд» Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «КИЇВОБЛГАЗ» подало до суду клопотання від 25.01.2025 (вх. № суду 1092/25 від 27.01.2025) про зменшення штрафних санкцій.
Через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» подало до суду заперечення від 31.01.2025 на зменшення пені.
Через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» подало до суду відповідь на відзив від 31.01.2025 (вх. № суду 1431/25 від 31.01.2025), в якій позивач наводить власні спростування на доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема позивач зазначає, що відзив на позовну заяву не містить належних заперечень щодо наведених позивачем обставин та його правової позиції, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.
Через систему «Електронний суд» Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «КИЇВОБЛГАЗ» подало до суду заперечення від 17.02.2025 (вх. № суду 2214/25 від 17.02.2025), в яких відповідач наводить власні спростування на доводи позивача, викладені у відповіді на відзив.
Протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2025, яка відображена в судовому засіданні від 08.04.2025, закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.05.2025.
В судовому засіданні 27.05.2025 представник відповідача заявив клопотання про долучення доказів, а саме звіт про фінансові результати відповідача.
Розглянувши вказане клопотання відповідача про долучення доказів, заслухавши думку присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд постановив протокольну ухвалу, якою залишив подане клопотання без розгляду на підставі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, позаяк таке клопотання подане після закінчення процесуальних строків на подання доказів встановлених ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Присутній в судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір постачання природного газу (рамковий) від 25.07.2023 № 22/ПГ-4368-К (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов'язується поставити відповідачу - споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.3 договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб в якості палива та/або в якості сировини, а не для продажу.
В п. 1.8 договору зазначено перелік ЕІС-кодів точок комерційного обліку споживача.
В порядку п. 2.1 договору встановлено, що постачання газу споживачу здійснюється протягом періоду дії цього Договору на підставі підписаних сторонами додаткових угод до договору, які є його невід'ємними частинами. В додаткових угодах зазначається період та обсяг постачання, ціна постачання газу та порядок проведення розрахунків.
Відповідно до п. 2.6 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печатковю (за наявності) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.
Згідно з п. 3.1 договору ціна за 1000 куб. м газу, що постачається постачальником споживачу, строк та порядок проведення розрахунків визначаються в окремих додаткових угодах до даного договору, які є невід'ємними частинами даного договору.
Пунктом 3.3 договору визначено, що до ціни газу визначеної додатковими угодами до договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи. Тарифи на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи встановлюється відповідними постановами НКРЕКП та зазначається у додаткових угодах до даного договору, згідно з якими споживач замовляє обсяг газу на відповідний газовий місяць.
Згідно з п. 3.4 та 3.5 договору споживач самостійно розраховує суму за газ і забезпечує оплату в строки, передбачені умовами, що визначаються в окремих додаткових угодах до даного договору. Додатково до ціни газу, розрахованої та сплаченої згідно з пунктом 3.4 договору, споживач зобов'язується оплатити постачальнику витрати, що виникли в наслідок перевищення або недобору споживачем запланованих обсягів постачання газу на відповідний розрахунковий період згідно з п. 2.1 договору більше ніж 10 %.
Відповідно до п. 3.6 договору остаточний розрахунок за фактично поставлений газ (в тому числі оплата вартості місячного небалансу та вартості відхилення від замовленого обсягу послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи) здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2023, а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (11.1, 11.2 договору).
Між сторонами у справі була укладена додаткова угода від 27.07.3023 № 1 до договору (далі - додаткова угода), відповідно до умов якої замовлений обсяг постачання газу у серпні 2023 році становить 214,830 тис.куб.м, у тому числі по точках виходу з газотранспортної системи: точка виходу Київоблгаз - 214,830 тис.куб.м. (п. 1 додаткової угоди).
Відповідно до п. 2 додаткової угоди ціна постачання газу за 1000 куб.м, споживачу на період постачання природного газу вказаний в п.1 цієї додаткової угоди становить 12445,00 грн., крім того ПДВ (20%) - 2489,00 грн., всього разом з ПДВ 14934,00 грн.
Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, сплата якого передбачена п. 3.3. договору, встановлено Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013 в розмірі 136,576 грн. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн. за 1000 куб.м. на добу (п. 3 додаткової угоди).
У відповідності до п. 4 додаткової угоди споживач зобов'язався сплатити за цією додатковою угодою за 1000 куб.м. газу вартість, яка складається з ціни, визначеної у п. 2 цієї додаткової угоди та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, визначеного у п. 3 цієї додаткової угоди.
Згідно з п. 5 додаткової угоди сума платежу за розрахунковий період та вартістю 1000 куб.м. газу, визначеної у п. 4 цієї додаткової угоди.
Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 100% від суми платежу за газ - до 10 числа розрахункового періоду.
На виконання умов договору позивач у серпні 2023 року передав, а відповідач прийняв природний газ на суму 3243479,96 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.08.2023 № 15071 на суму 3243479,96 грн., який підписаний в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.
Всупереч умов укладеного між сторонами договору відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ по акту приймання-передачі природного газу від 31.08.2023 № 15071 у строк визначений договором. Доказів протилежного суду не надано.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ у строк визначений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком позивача інфляційні втрати з простроченої суми за загальний період прострочення з вересня 2023 року по вересень 2024 року складають 296613,07 грн.
Згідно з розрахунком позивача 3% річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 11.08.2023 по 21.10.2024 складають 116550,41 грн.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.
Також позивач на підставі п. 7.2 договору просить стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості поставленого природного газу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача за період прострочення з 21.09.2023 по 20.03.2024 складає 524773,64 грн.
Згідно з п. 7.2 договору у разі порушення споживачем строків остаточного розрахунку за поставлений товар постачальником газ/інші платежі споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи.
Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «КИЇВОБЛГАЗ» подало до суду клопотання від 25.01.2025 (вх. № суду 1092/25 від 27.01.2025) про зменшення штрафних санкцій, в якому відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, з мотивів того, що у зв'язку з введенням на усій території України воєнного стану, який призвів до складних умов господарської діяльності відповідача, в нього виникла дебіторська заборгованість, через наявний дефіцит коштів пов'язаний із систематичними неплатежами за спожиті послуги з боку населення та юридичних осіб, які знаходяться під захистом критичної інфраструктури під час воєнного стану, а саме: підприємства, що здійснюють діяльність з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», діяльність з водопостачання та водовідведення відповідно до Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», діяльність з вирощування сільськогосподарських культур, тваринництва, виробництва харчових продуктів, підприємства оборонно-промислового комплексу, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, підприємства залізничного транспорту. При цьому, єдиним джерелом надходження коштів на рахунки АТ «Оператор ГРМ» є оплата споживачами заборгованості за послугу розподілу природного газу, яка на сьогодні є надзвичайно низькою та стягується товариством в судовому порядку. З побутових споживачів заборгованість у примусовому порядку протягом 2022 та частини 2023 року не стягувалась, оскільки тимчасово, на період дії воєнного стану на території України заборонялося примусове виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги. Тому АТ «Оператор ГРМ», як стягувач, у цих правовідносинах знаходиться у нерівному стані, оскільки як стягувач має обмеження, а боржники мають послаблення в силу закону (ЗУ «Про виконавче провадження», перехідні положення). Також у відповідача наявна кредиторської заборгованості. Так, найбільшими кредиторами АТ «Оператор ГРМ» із погашення заборгованості, підтвердженої судовими рішеннями, що набрали законної сили є АТ «Укртрансгаз» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». Кредиторська заборгованість утворилась через затвердження Регулятором тарифів на розподіл природного газу для АТ «Оператор ГРМ» на економічно необґрунтованому рівні, який не дозволяв підприємству покривати обґрунтовані витрати протягом 2014-2023 років, що призвело до збитковості відповідної діяльності та накопичення боргів перед зазначеними кредиторами. АТ «Оператор ГРМ» має заборгованість щодо повернення надмірно сплачених сум за розподіл природного газу як побутовими так і непобутовими споживачами, що оплачується товариством по мірі надходження коштів в першу чергу. Всі фінансові надходження направляються на погашення кредиторської заборгованості та виплату заробітної плати, сплату податків та зборів.
Відповідач вказує, що АТ «Оператор ГРМ» було підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечувало енергетичну незалежність Київської області, особливо в період початку опалювального сезону 2022-2023 років. Відповідно до Постанови НКРЕКП № 1594 від 31.08.2023, АТ «Оператор ГРМ» втратило право здійснювати ліцензовану діяльність з розподілу природного газу, що призвело до фактичної втрати Товариством єдиного джерела прибутку.
Позивач подав заперечення від 31.01.2025 на зменшення пені, в яких позивач зазначає, що він не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення нарахованих санкції. Відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору. Відповідач взагалі не надає до справи жодного доказу на підтвердження свого майнового стану - наявності/відсутності коштів на рахунках, майна тощо. Також позивач просить суд врахувати ту обставину, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. Інститут постачальника «останньої надії» впроваджений з метою підтримки споживачів, що залишились без постачальника. Позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ і, як наслідок, відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність, як загальні засади цивільного законодавства, є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Велика Палата Верховного суду України в постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18 вказала, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки (пені та штрафу), оскільки вона спрямована на відновлення майнової сфери кредитора.
Зменшення неустойки (пені та штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.
При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Доказів наявності понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявленої до стягнення суми пені, позивач суду не надав. Сума пені, яку просить позивач стягнути з відповідача є занадто великою та не співрозмірною із можливими збитками.
Беручи до уваги викладене, зважаючи на загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність, розумність, баланс інтересів сторін, активну позицію відповідача в даному спорі, ступінь виконання зобов'язання боржника, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення грошового зобов'язання, враховуючи, що обсяг відповідальності є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, він (обсяг відповідальності) є несправедливим щодо боржника (тобто цей тягар є невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним) та з огляду на те, що остаточний розрахунок за поставлений товар здійснено до подані даного позову та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, суд частково задовольняє клопотання відповідача про зменшення пені та зменшує суму пені, що підлягає стягненню до 262386,82 грн., тобто на 50% від заявленої до стягнення суми.
Твердження відповідача про те, що п. 7.2 договору не відповідає вимогам Закону, а його зміст прямо суперечить принципам розумності та справедливості, а відтак, він не може бути застосований до правовідносин у даній справі як такий, що є нікченим в силу вимог ч. 1 ст. 203 та ч. 1-2 ст. 215 ЦК України не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється, з огляду на те, що зміст п. 7.2 договору не суперечить закону та не є нікчемним в силу вимог законодавства України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 296613,07 грн. інфляційних втрат, 116550,41 грн. 3% річних, 262386,82 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог про стягнення 262386,82 грн. пені суд відмовляє, з огляду на зменшення судом розміру заявленої до стягнення суми пені.
Оскільки позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, але суд зменшив розмір заявлених до стягнення суми пені, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» до Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «КИЇВОБЛГАЗ» про стягнення 937937,12 грн., з яких 296613,07 грн. інфляційні втрати, 116550,41 грн. 3% річних, 524773,64 грн. пені задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «КИЇВОБЛГАЗ» (вул. Шевченка Т., 178, м. Боярка, Фастівський район, Київська область, 08150, ідентифікаційний код 20578072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 40121452) 296613 (двісті дев'яносто шість тисяч шістсот тринадцять) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 116550 (сто шістнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 41 коп. 3% річних, 262386 (двісті шістдесят дві тисячі триста вісімдесят шість) грн. 82 коп. пені, 11255 (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» до Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «КИЇВОБЛГАЗ» про стягнення 262386,82 грн. пені відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 02.07.2025.
Суддя Ю.В. Подоляк