вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2252/24
Розглянувши матеріали справи за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
до Приватного підприємства «Ельбрус-69»
про стягнення 33 592,59 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
Без виклику сторін.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Приватного підприємства «Ельбрус-69» про стягнення 33 592,59 грн. заборгованості з оплати поставленої лісо продукції.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2252/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.
Відповідачем в ході розгляду спору відзиву на позов не подано, позовні вимоги не заперечено та не спростовано.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд
Як свідчать матеріали справи, Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» подано позов про стягнення з Приватного підприємства «Ельбрус-69» 33 592,59 грн. заборгованості з оплати поставленої лісо продукції.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив та надав докази, що між Державним підприємством «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» (Продавець) та Приватним підприємством «Ельбрус-69» (Покупець) укладено Договір № 26/2019 від 07.02.2019 (далі - Договір), згідно з яким Продавець зобов'язався продати Покупцю лісопродукцію (круглі лісоматеріали сосна клас С D2a, D2b, D3a, D3b) (далі - Товар) в обсягах та на умовах Договору, а Покупець зобов'язався його оплатити.
Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Договору Товар являє собою лісопродукцію, загальна кількість товару становить 400 м.куб.
Станом на дату направлення позовної заяви Продавець виконав взяті на себе зобов'язання з поставки Товару на загальну суму 630 668,02 грн., поставивши ліспородукцію партіями за наступними товарно-транспортними накладними: № 180662 від 03.10.2018 на суму 57 280,16 гривень; № 162062 від 08.10.2018 на суму 56 076,95 гривень; № 180718 від 11.10.2018 на суму 48 831,79 гривень; № 162087 від 17.10.2018 на суму 54 637,52 гривень; № 180753 від 22.10.2018 на суму 55 529,05 гривень; № 162128 від 30.10.2018 на суму 56 737,88 гривень; № 180816 від 01.11.2018 на суму 57 285,31 гривень; № 162177 від 12.11.2018 на суму 59 214,26 гривень; № 1162309 від 11.02.2019 на суму 34 228,84 гривень; № 162311 від 11.02.2019 на суму 19 004,67 гривень; № 174948 від 02.07.2019 на суму 42 661,70 гривень; № 231634 від 02.07.2019 на суму 43 592,98 гривень; № 181982 від 05.07.2019 на суму 46 036,91 гривень.
Відповідно до п. 3.2 розділу 3 Договору Покупець здійснював оплату за товар (партію Товару) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на умовах 100 % передоплати в день поставки партії Товару.
Однак, Покупець (відповідач) виконав свої зобов'язання з оплати продукції частково на суму 597 075,43 грн., у зв'язку з чим, за Покупцем утворилась прострочена заборгованість з оплати поставленої лісопродукції за Договором № 26/2019 від 07.02.2019 у сумі 33 592,59 грн.
Згідно з Наказом ДЕРЖАВНОГО АГЕНСТВА ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ від 21.10.2021 № 679 припинено ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп».
В ході проведеної реорганізації правонаступником ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» було визначено ДП «Бориспільський лісгосп».
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 прийнято рішення про вжиття заходів щодо реформування управління лісової галузі, шляхом ліквідації територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів України та створення єдиного державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України
Наказами ДЕРЖАВНОГО АГЕНСТВА ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ від 28.10.2022 № 942 від 26.10.2022 № 804 прийнято рішення про припинення ДП «Бориспільське лісове господарство» (нині у стадії припинення) та створення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яке є правонаступником ДП «Бориспільське лісове господарство» по всіх правах і зобов'язаннях.
Крім того, на підставі наказу ДП «Ліси України» від 12.01.2023 № 284 за філією «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» закріплено майно, права та обов'язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 12.01.2023 № 128 «Про затвердження передавального акту Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство».
Зважаючи на викладене вище, позивач Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником всіх прав та обов'язків за Договором.
Як зазначає позивач, з метою врегулювання питання щодо сплати боргу в досудовому порядку, позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням погасити заборгованість, що виникла в добровільному порядку. Зокрема, протягом 2019, 2020, 2021 років позивачем та його правопопередниками неодноразово надсилались претензії з вимогою про погашення заборгованості, що виникла у ПП «Ельбрус-69» по Договору від 07.02.2019 № 26/2019.
07.02.2024 позивачем повторно надіслано претензію на офіційну поштову та електронну адресу відповідача про погашення заборгованості в розмірі залишку 33 592,59 грн., рахунок на оплату заборгованості та акт звірки взаємних розрахунків з проханням оплатити в повному обсязі заборгованість.
Однак, відповідні вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 33 592,59 грн. заборгованості з оплати поставленої лісопродукції.
Відповідачем в ході розгляду спору відзиву на позов не подано, позовні вимоги не заперечено та не спростовано.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Враховуючи, що відповідач в порушення умов Договору своєчасно та в повному обсязі не оплатив поставлену йому лісопродукцію на суму 33 592,59 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано, відповідна позовна вимога є правомірною і підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі у сумі 3 028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Ельбрус-69» (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Молодіжна, 74, кв. 44, код ЄДРПОУ 33661616) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9 а, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії «Бориспільське лісове господарство» (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Лісова, 1, код ЄДРПОУ 45054758) 33 592,59 грн. заборгованості та 3 028,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.П. Карпечкін