вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" травня 2025 р. Справа№ 910/16014/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Коробенка Г.П.
Кравчука Г.А.
секретар судового засідання: Гріщенко А.О.
за участі представників сторін:
від позивача: Юхман Ю.М., Анголенко А.В.
від відповідача: Завадко С.В., Сажієнко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Сервіс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 (повний текст складено 26.02.2024)
у справі № 910/16014/23 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Юхман і партнери»
до Державного підприємства «Сервіс»
про стягнення 935 831,49 грн
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Юхман і партнери» (далі - ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери», Фірма) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Державного підприємства «Сервіс» (далі - ДП «Сервіс», Підприємство) 935 831,49 грн заборгованості за надані юридичні послуги.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ДП «Сервіс» у визначені договором строки за надані послуги у повній мірі не розрахувалось.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ДП «Сервіс» на користь ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери» заборгованість у розмірі 677 196,94 грн, інфляційні втрати у розмірі 217 747,09 грн, 3% річних у розмірі 40 887,46 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 14 037,47 грн. Повідомлено органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/16014/23 здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму основного боргу у розмірі 677 196,94 грн, яка підлягає стягненню з ДП «Сервіс» на користь ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери», з моменту набрання рішенням законної сили до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: 3% річних : «Борг х Кількість днів прострочення х 3 / 100% / 365 днів», та інфляційних збитків за формулою: «Сума збитку (за 1 місяць) = Сума боргу х Індекс інфляції / 100% - Сума боргу; загальна сума інфляційних збитків визначається шляхом додавання щомісячних сум збитків».
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, виходив з такого:
- позивач фактично надавав відповідачу послуги відповідно до укладених між сторонами Договорів. З матеріалів справи вбачається, що надання позивачем наданих послуг не заперечується відповідачем. Водночас з наявних матеріалів справи не вбачається, щоб відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання таких послуг;
- в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг. Відомості щодо їх наявності суду також не повідомлені;
- відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача заборгованість по наданих послугах згідно з вищезазначеним Договором. Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів;
- враховуючи надані суду докази, суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами Договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за надані послуги, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 677 196,94 грн є обґрунтованими;
- здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено правильно.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням, ДП «Сервіс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/16014/23 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10.10.2024) (у складі колегії суддів: головуючий суддя - Євсіков О.О., судді: Алданова С.О., Корсак В.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/16014/23 скасовано в частині задоволених позовних вимог ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери» про стягнення з ДП «Сервіс» 100 000,00 грн додаткової винагороди, 182 617,61 грн основної винагороди, 13 723,47 грн 3% річних та 21 886,09 грн інфляційних нарахувань.
Викладено рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/16014/23 в такій редакції:
« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Сервіс» (вул. Олександра Кониського, 82А, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 25139756) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Юхман і партнери» (вул. Кутузова 18/7, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 32045697) 494 579,33 грн заборгованості, 195 861,00 грн інфляційних втрат, 33 783,25 грн 3% річних та 10 863,35 грн судового збору.
3. Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/16014/23, здійснювати нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму основного боргу у розмірі 494 579,33 грн, яка підлягає стягненню з Державного підприємства «Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Юхман і партнери», з моменту набрання рішенням законної сили до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: 3% річних : «Борг х Кількість днів прострочення х 3 / 100% / 365 днів», та інфляційних збитків за формулою: «Сума збитку (за 1 місяць) = Сума боргу х Індекс інфляції / 100% - Сума боргу; загальна сума інфляційних збитків визначається шляхом додавання щомісячних сум збитків».
4. У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Юхман і партнери» про стягнення з Державного підприємства «Сервіс» 100 000,00 грн додаткової винагороди, 182 617,61 грн основної винагороди, 13 723,47 грн 3% річних та 21 886,09 грн інфляційних нарахувань відмовити».
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2025 у справі №910/16014/23 касаційну скаргу Державного підприємства «Сервіс» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі №910/16014/23 скасовано в частині задоволених позовних вимог, а справу №910/16014/23 у відповідній частині направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
20.02.2025 матеріали справи повернуто до Північного апеляційного господарського суду з суду касаційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2025 прийнято справу №910/16014/23 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі № 910/16014/23 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Кравчук Г.А., призначено до розгляду на 19.03.2025.
19.03.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 28.05.2025.
До суду від сторін надійшли наступні документи:
- 06.03.2025 через систему «Електронний суд» від позивача - клопотання про продовження строків на подання пояснень;
- 07.03.2025 до канцелярії суду від відповідача - клопотання про продовження процесуального строку для подачі заяв, пояснень, клопотань, заперечень в рамках справи №910/16014/23;
- 14.03.2025 через систему «Електронний суд» від позивача - пояснення до початку нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції;
- 17.03.2025 до канцелярії суду від відповідача - письмові пояснення з урахуванням висновків та вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 17.02.2025 по справі №910/16014/23.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
2.2.1. Скаржник вважає, що суд прийняв оскаржуване рішення без повного та всебічного розгляду всіх матеріалів справи.
На думку апелянта, позовні вимоги належними доказами не підтверджені, актів здачі-прийняття робіт за спірний період та на вказані у позові суми не існує. В оскаржуваному рішенні суд взагалі не зазначив мотивів, з яких був визначений розмір додаткової винагороди і яким пунктом договору вона передбачена. Жодним пунктом договору не передбачено, що сума додаткової винагороди береться у % від суми ППР, що оскаржується, тому не правомірним є стягнення такої винагороди у розмірі, що не погоджений сторонами.
Скаржник вважає, що у оскаржуваному рішенні суду повністю відсутні будь-які доводи та обґрунтування своєї позиції відповідачем, а лише твердження позовної заяви.
2.2.2. Ухвалою суду від 21.02.2025 встановлено учасникам справи строк для подачі заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 07.03.2025.
07.03.2025 відповідачем було подано клопотання про продовження строку на подання пояснень, мотивоване тим, що з ухвалою суду відповідач ознайомився 05.03.2025, що унеможливило якісно та ґрунтовно підготувати письмові пояснення з об'єктивних причин (зайнятість адвоката в інших судових засіданнях).
Оскільки заява про продовження строку в порядку статті 119 Господарського процесуального кодексу України подана відповідачем до закінчення відповідного строку, то судова колегія приймає до розгляду та враховує письмові пояснення відповідача.
2.2.3. У поданих до суду поясненнях з урахуванням постанови ВС відповідач зазначає, що право на отримання «додаткової винагороди» пов'язане з обставинами здійснення представництва інтересів відповідача позивачем, однак матеріалами справи не підтверджується здійснення представництва інтересів та надання правової допомоги саме з боку ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери» як самостійною юридичною особою, а наявні у справі ордери містять відомості про здійснення індивідуальної діяльності адвокатами, які перебувають на посадах директора та головного юрисконсульта позивача.
Відповідач у поданих письмових поясненнях просить суд скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
2.3.1. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач звертає увагу, що відповідачем здійснювалось погашення заборгованості, таким чином фактично визнаючи позовні вимоги. Додані до позову акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) підтверджують виконання позивачем юридичних послуг по кожній конкретній справі за послугами, що є предметом даної справи; при цьому, Акти виконаних робіт не є єдиним підтвердженням того, що відповідні послуги надавались.
2.3.2. Ухвалою суду від 21.02.2025 встановлено учасникам справи строк для подачі заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 07.03.2025.
06.03.2025 позивачем було подано клопотання про продовження строку на подання пояснень, мотивоване тим, що ознайомлення з ухвалою суду в електронному кабінеті 04.03.2025 унеможливлює своєчасне подання позивачем пояснень у встановлений судом строк.
Оскільки заява про продовження строку в порядку статті 119 Господарського процесуального кодексу України подана позивачем до закінчення відповідного строку, то судова колегія приймає до розгляду та враховує письмові пояснення позивача.
2.3.3. У поданих до суду поясненнях з урахуванням постанови ВС позивач звертає увагу, що відповідач заперечень щодо наданих послуг не мали, про що зазначили про це зокрема в суді апеляційної інстанції. На переконання позивача, відсутність підписаних між сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг) за наявності доказів виконання таких робіт (наданих послуг) і фактів ухилення замовника від підписання цих актів, не звільняє замовника від обов'язку сплати за такі виконані роботи (надані послуги). Надання послуг, що є предметом Договору про надання юридичних послуг №107/1 від 11.01.2016 здійснювалось директором товариства адвокатом Юхманом Юрієм Михайловичем та Головним юрисконсультом адвокатом Анголенко Анною Вячеславівною.
2.4. явка в судове засідання
У судове засідання 28.05.2025 з'явилися представники учасників справи.
Представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.
Представники позивача заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили суд відмовити в її задоволенні.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини
ДП «Сервіс» (замовник) та ТОВ «Юридична фірма «Юхман і партнери» (виконавець) 11.01.2016 уклали договір про надання юридичних послуг №107/1 (далі - Договір) за умовами пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання юридичних послуг в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, пов'язаних із представництвом інтересів замовника перед юридичними та фізичними особами з приводу захисту майнових та немайнових прав та охоронюваних законом інтересів довірителя, перелік яких наведено у цьому пункті договору (з урахуванням доповнень, внесених додатковими угодами від 07.03.2016 №1, від 05.09.2016 №2, від 01.07.2017 №3).
Згідно з пунктами 4.1.4 та 4.1.5 Договору (в редакції додаткової угоди від 01.12.2017 №4) виконавець за цим договором надає замовнику такі види послуг:
« 4.1.4. Представництво інтересів в судах (господарських, загальної юрисдикції, адміністративних) у всіх інстанціях;
4.1.5. Складання документів правового характеру, що стосуються ведення справ у судах всіх інстанцій».
Цією ж додатковою угодою сторони доповнили Договір підпунктом А пункту 5.1 в такій редакції:
«А) винагорода Виконавця розраховується почасово з розрахунку:
- 50 (п'ятдесят) Євро* за одну годину роботи спеціаліста Виконавця щодо представництва інтересів Замовника перед третіми особами (окрім судового представництва) необхідного для досягнення предмету Договору;
- 70 (сімдесят) Євро* за одну годину роботи спеціаліста Виконавця щодо підготовки всіх документів, необхідних для досягнення предмету Договору;
- 100 (сто) Євро* за одну годину роботи спеціаліста Виконавця щодо підготовки всіх документів, необхідних для судового представництва;
- 150 (сто п'ятдесят) Євро* за одну годину роботи (мінімум 1 год) спеціаліста Виконавця щодо представництва інтересів Замовника в судах (незалежно від інстанції).
*Розрахунок здійснюється в гривнях України за офіційним курсом Національного банку України на момент виставлення рахунку.
Зазначена винагорода сплачується на підставі рахунку Виконавця протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Виконавець зобов'язаний надати Замовнику розрахунок часу, затраченого на досягнення мети договору».
Сторони підписують Акт виконаних робіт (наданих послуг) щомісяця чи після завершення виконання кожного етапу даного Договору чи щомісяця за домовленістю».
Сторони 17.01.2018 уклали додаткову угоду №5 до Договору, якою доповнили Договір підпунктом 4.1.6 в такій редакції:
« 4.1.6. В разі винесення судом (загальної юрисдикції, господарським, адміністративним) рішення (постанови, ухвали), що набрали законної сили, по справі, представництво інтересів в якій здійснювалось Виконавцем в межах цього Договору, Замовник зобов'язується сплатити на користь Виконавця додаткову винагороду в розмірі, що становить відсоток (залежно розміру грошових вимог, що визначається з врахуванням нижчезазначених умов), від різниці розміру заявлених позовних вимог, та суми задоволених позовних вимог (в справах де Замовник - Відповідач), чи відсоток від суми задоволених на користь Замовника вимог (у справах де Замовник - Позивач), зокрема:
- до 1 000 000 (один мільйон) грн - 10 (десять) %;
- від 1 000 000 (один мільйон) грн до 5 000 000 (п'ять мільйонів) грн - 7 (сім) %;
- понад 5 000 000 (п'ять мільйонів) грн - 5 (п'ять) %.
Зазначена Винагорода Виконавця сплачується Замовником також у випадку завершення розгляду справи в суді шляхом укладення мирової угоди, та її наступного затвердження судом».
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права
Позивач стверджує, що у період з 01.01.2020 по 21.07.2022 ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери» здійснював представництво інтересів ДП «Сервіс» в судових справах:
- №640/23900/19 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ДП «Сервіс» про стягнення з ДП «Сервіс» частини чистого прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету у сумі 5 646 099,21 грн;
- №640/17770/20 за позовом ДП «Сервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 11.06.2020 №50327-10 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) у сумі 11 186 404,43 грн;
- №640/30086/20 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ДП «Сервіс» про стягнення коштів платника податків ДП «Сервіс» з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 10 728 053,55 грн;
- №640/20131/18 за позовом ДП «Сервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2018 №0502201213 та №0502211213; зобов'язання ГУ ДПУ у м. Києві виключити з інтегрованої картки платника податків ДП «Сервіс» облікові показники (операції) щодо застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 352 591,10 грн на підставі податкових повідомлень-рішень від 08.08.2018 №0502211213 та №0502201213.
ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери» 22.07.2022 направило ДП «Сервіс» розрахунок (Звіт) щодо вартості юридичних послуг за період з 01.01.2020 по 21.07.2022, а також рахунок на сплату за надані послуги на суму 182 617,61 грн.
Позивач зазначає, що неодноразово направляв на адресу ДП «Сервіс» претензії щодо сплати заборгованості за надані послуги, зокрема 22.06.2022, 01.09.2022 та 15.12.2022.
Листом від 17.01.2023 №10/2023 у відповідь на претензію від 15.12.2022 ДП «Сервіс» повідомило, що перебуває у скрутному фінансовому становищі, пов'язаному із затримками в розрахунках перед ДП «Сервіс» його контрагентами. Підприємство також зазначило, що має надію на своєчасні розрахунки його дебіторами, що дасть йому (Підприємству) змогу виконати взяті на себе зобов'язання за Договором, а також в частині виплати додаткової винагороди по завершеному на користь ДП «Сервіс» судовому провадженню у справі №640/17770/20. Щодо проваджень у справах №640/30086/20 та №640/20131/18 ДП «Сервіс» свої зобов'язання підтвердило та просило Фірму продовжувати здійснювати представництво інтересів Підприємства.
ДП «Сервіс» 04.08.2023 направило ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери» листа «Щодо погашення заборгованості за надані юридичні послуги та необхідності представництва інтересів ДП «Сервіс» перед ДПС України», в якому зазначило, що Підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, пов'язаному із затримками в розрахунках з ним контрагентами. Підприємство також зазначає, що ДПС не враховує постановлені на користь ДП «Сервіс» судові рішення, представництво інтересів Підприємства у яких здійснювало ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери», та розрахунки щодо яких є предметом позовної заяви. Крім того, ДП «Сервіс» зазначило, що на підтвердження намірів щодо проведення розрахунку за існуючою заборгованістю та з метою досудового врегулювання претензії Фірми, Підприємство бере на себе зобов'язання сплатити у найближчий час 100 000,00 грн заборгованості за раніше надані послуги за Договором, а також просило надати йому (Підприємству) звіт до договору, рахунок, акти виконаних робіт на вище зазначену суму. Щодо іншої частини заборгованості ДП «Сервіс» просило Фірму розглянути можливість розстрочення боргу та продовжувати здійснювати представництво інтересів Підприємства у спорах з Державною податковою службою України, а також підтвердило свої зобов'язання.
У позовній заяві Фірма зазначила, що 08.08.2023 ДП «Сервіс» сплатило 100 000,00 грн заборгованості за надані юридичні послуги, що підлягають зарахуванню в рахунок зобов'язань, що виникли найпізніше (до додаткової винагороди по справі №640/17770/20).
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість ДП «Сервіс» за надані юридичні послуги складає 677 196,94 грн, з яких:
- 182 617,61 грн основної винагороди, розрахованої відповідно до погодинних ставок виконавця, зазначених у Договорі, за період з 01.01.2020 по 21.07.2022; зобов'язання щодо сплати з 22.07.2022;
- 459 320,22 грн додаткової винагороди у справі №640/17770/20, зобов'язання щодо сплати з 18.10.2021;
- 35 259,11 грн додаткової винагороди у справі №640/20131/18, зобов'язання щодо сплати з 28.07.2022.
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані тим, що ні в строки передбачені умовами Договору, ні на день подачі цього позову Відповідач розрахунки за надані послуги не здійснив.
Розглядаючи вказаний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Натомість, під час перегляду відповідного рішення суду апеляційним господарським судом було скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ТОВ «ЮФ «Юхман і партнери» про стягнення з ДП «Сервіс» 100 000,00 грн додаткової винагороди, 182 617,61 грн основної винагороди, 13 723,47 грн 3% річних та 21 886,09 грн інфляційних нарахувань, та задоволено частково позовні вимоги, присуджено до стягнення з відповідача 494 579,33 грн заборгованості, 195 861,00 грн інфляційних втрат, 33 783,25 грн 3% річних та 10 863,35 грн судового збору, у задоволенні позову про стягнення з Державного підприємства «Сервіс» 100 000,00 грн додаткової винагороди, 182 617,61 грн основної винагороди, 13 723,47 грн 3% річних та 21 886,09 грн інфляційних нарахувань відмовлено.
У подальшому, постановою Верховного Суду від 17.02.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі №910/16014/23 скасовано в частині задоволених позовних вимог, а справу №910/16014/23 у відповідній частині направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Направляючи справу на новий розгляд до апеляційного суду, Верховний Суд зазначив, що апеляційному суду у розгляді даного питання слід було першочергово у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору встановити на підставі яких належних, допустимих та достовірних доказів, а також фактичних обставин справи підтверджується факт здійснення представництва інтересів ДП «СЕРВІС» у справах №640/20131/18 та №640/17770/20 ТОВ «Юхман і партнери». Тобто встановити обставини виконання зобов'язання належними сторонами, у належний спосіб та строк, а також щодо належного предмета. При цьому, постанова суду апеляційної інстанції не містить висновків (з посиланням на відповідні докази), з яких суд виходив щодо доведеності здійснення представництва інтересів відповідача у справах №640/20131/18 та №640/17770/20 саме позивачем.
При новому розгляді справи колегія суддів, перевіривши матеріали справи та оцінивши доводи учасників справи, з урахуванням вказівок Верховного Суду, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Суд встановив, що сторони уклали договір про надання юридичних послуг №107/1, на виконання якого Фірма надала Підприємству відповідні послуги, здійснивши представництво інтересів Підприємства у судових справах.
Щодо здійснення представництва інтересів відповідача у справах №640/20131/18 та №640/17770/20 саме позивачем (обставину, на якій акцентовано Верховним Судом) колегія суддів встановила наступне.
Представництво інтересів відповідача в судах згідно з договором №107/1 здійснювали директор Фірми адвокат Юхман Ю.М. (займає посаду з 08.09.2003) та головний юрисконсульт адвокат Анголенко А.В. (займає посаду з 29.12.2015).
Матеріали справи містять ордер на надання правничої (правової) допомоги АТ №1057135 від 25.12.2023, відповідно до якого Державному підприємству «Сервіс» на підставі договору №101/1 від 11.01.2016 надавалась у Київському окружному адміністративному суді, Шостому апеляційному адміністративному суд, Верховному Суді адвокатом Юхманом Юрієм Михайловичем (який здійснює адвокатську діяльність індивідуально) (том 2, а.с. 136).
Крім того, у справі наявна довіреність №13/2024 від 09.02.2024, якою відповідач уповноважив адвоката Юхмана Ю.М. та адвоката Анголенко А.В. бути його представником, зокрема у судах. (том 2, а.с. 136-137)
Судом враховується, що позови, які подавались до суду, підписано директором ДП «Сервіс», натомість як вказане у сукупності з іншими доказами жодним чином не може свідчити про те, що відповідні послуги позивачем не надавались.
При цьому, з наявних у справі процесуальних документів у відповідних адміністративних справах, протоколів засідань, розписок вбачається, що представництво відповідача здійснювали адвокати Юхман Ю.М. та Анголенко А.В., які, як було зазначено вище, є директором та головним юрисконсультом позивача.
За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За викладених обставин, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази як окремо, так і в їх сукупності щодо підтвердження представництва позивачем інтересів відповідача у судових справах на виконання укладеного між учасниками договору про надання правової допомоги, колегія суддів, з урахуванням критерію вірогідності доказів, визнає доведеною відповідну обставину з огляду на надання належних доказів на підтвердження вказаного позивачем та неспростування такої обставини відповідачем.
Як вбачається з наявних у матеріалах доказів, позивач фактично надавав відповідачу послуги відповідно до укладених між сторонами Договорів.
Зокрема, сторонами підписано Акти здачі - прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000029 від 31.08.2018, № ОУ-000003 від 30.09.2018, № ОУ-000004 від 30.11.2018, №ОУ-000004 від 27.12.2018.
Відповідач стверджує, що підписаних актів здачі-прийняття робіт за період з 01.01.2020 до дати подачі позову не існує.
Колегією суддів перевірено вказане твердження та встановлено, що дійсно, матеріали справи не містять відповідних підписаних актів, натомість матеріали справи містять листи позивача, спрямовані позивачу разом з Актами здачі - прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000005 від 22.02.2023 щодо додаткової винагороди у справі №640/20131/18 у двох екземплярах, №ОУ-0000003 від 20.01.2023 щодо основної винагороди по Договору №107/1 від 11.01.2016; №ОУ-0000002 від 20.01.2023 щодо додаткової винагороди по справі №640/17770/20, а також рахунки №04.08/23/1 від 04.08.2023, №04.08./23/2 від 04.08.2023, №04.08/23/3 від 04.08.2023. Лист позивача від 07.08.2023 з доданими до нього вказаними документами було отримано директором відповідача, про що свідчить відповідний підпис та відмітка на такому листі.
Разом з цим, як правильно зауважив суд першої інстанції, само по собі надання позивачем вказаних послуг не заперечується відповідачем, а з наявних матеріалів справи не вбачається, щоб відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання таких послуг.
При цьому, судова колегія наголошує, що у матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг.
У даному контексті суд зауважує, що за загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, оскільки відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України саме договір є підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
Основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність, а наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема не підписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Таким чином, під час розгляду спору між сторонами, який стосується виконання умов договорів щодо надання послуг/виконання робіт, до предмета доказування, серед іншого, входить не лише встановлення обставин щодо обсягу, якості та вартості послуг (робіт), що є предметом відповідного договору, строків їх надання (виконання) та порядку прийняття, а й аналіз у сукупності інших обставин та доказів, які можуть свідчити про реальне надання/ненадання послуг (виконання/невиконання робіт).
Визначаючи наявність/відсутність підстав для оплати наданих послуг (виконаних робіт) робіт у випадку не підписання замовником відповідних актів прийняття наданих послуг (виконаних робіт), суд повинен виходити з доведення/не доведення сторонами факту реального надання послуг (виконання робіт). Адже не підписання актів приймання наданих послуг (виконаних робіт) без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання може свідчити про недобросовісність поведінки замовника, який таким чином намагається уникнути оплати цих послуг (робіт), оскільки фактично у всіх договірних відносинах факт оплати ставиться у залежність від підписання актів наданих послуг (виконаних робіт), що має на меті настання узгодження сторонами обсягу та якості робіт та встановлення терміну відліку виникнення зобов'язання з оплати. Ігнорування замовником підписання актів та/або безпідставне ухилення від прийняття наданих послуг (виконаних робіт) не може бути підставою, яка звільняє його від обов'язку оплатити надані послуги (виконані роботи).
Подібну за змістом правову позицію викладено Верховним Судом у справі №910/5352/21.
Аналізуючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що сама відсутність підписаних між сторонами певних актів виконаних робіт (наданих послуг), за відсутності вмотивованої відмови відповідача від їх підписання, не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання обов'язку по сплаті за виконані роботи, враховуючи підтвердження ним своїх зобов'язань впродовж листування сторін та розгляду даної справи.
Між іншим, колегія суддів звертається до доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Виходячи з вказаної доктрини, колегія суддів вбачає суперечливість у поведінці відповідача, який з одного боку, у листуванні сторін та під час розгляду справи не заперечував надання послуг та необхідність їх оплати, розуміючи свій обов'язок щодо оплати відповідних послуг, не надаючи при цьому доказів стосовно відмови щодо підписання деяких актів, а з іншого боку - наразі стверджує про недоведеність вимог позивача, висловлюючи заперечення стосовно послуг, наведених у акті, які відповідач не підписав та не надав доказів заперечень чи відмови щодо їх підписання.
Відтак, обставину щодо надання позивачем послуг відповідачу за договором колегія суддів визнає доведеною.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за надані послуги у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 677 196,94 грн. є обґрунтованими.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 217 747,09 грн. - інфляційних втрат, 40 887,46 грн.- 3% річних.
Перевіривши розрахунки суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено правильно, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 217 747,09 грн. - інфляційних втрат, 40 887,46 грн.- 3% річних є обґрунтованою та також підлягає задоволенню.
Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач, посилаючись на ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, просить суд у резолютивній частині рішення, ухваленого за результатом розгляду даної справи, зазначити про нарахування заборгованості з 3 % річних до моменту фактичного виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Згідно з ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в цій частині та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, інфляційних втрат та 3% річних на суму саме основного боргу у розмірі 677 196,94 грн починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до моменту виконання вказаного рішення, з урахуванням приписів законодавства України.
Перерахунок основного боргу, вказаного у рішенні суду та у виконавчому документі, для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступною формулою: 3% річних : «Борг х Кількість днів прострочення х 3 / 100% / 365 днів», та інфляційних збитків за формулою: «Сума збитку (за 1 місяць) = Сума боргу х Індекс інфляції / 100% - Сума боргу; загальна сума інфляційних збитків визначається шляхом додавання щомісячних сум збитків»
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних та інфляційні втрати нараховуються на залишок заборгованості, що залишився за визначеною вище формулою.
Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт. Зокрема, в разі відсутності коштів для оплати замовник має право призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Колегія суддів констатує, що наявні у справі докази свідчать про те, що позивачем на виконання своїх договірних зобов'язань було надано ряд послуг, отримання яких відповідачем фактично визнано у своїх листах, натомість повну та своєчасну оплату таких послуг здійснено не було, що порушує права позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Підсумовуючи викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи як окремо, так і в їх сукупності, встановлених судом апеляційної інстанції при новому розгляді справи, вбачається наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу
Колегією суддів встановлено, що при вирішенні спору судом першої інстанції була надана належна оцінка доводам сторін та всебічно досліджено докази, як окремо, так і в їх сукупності, а тому доводи скаржника про неповне з'ясування судом обставин справи є необґрунтованими.
Судова колегія констатує, що заявлені позовні вимоги, а також висновки суду першої інстанції, відповідачем не спростовано належними доказами.
Разом з цим, в сукупності матеріалами справи підтверджується здійснення представництва інтересів та надання правової допомоги позивачем, що у свою чергу апелянтом також не спростовано.
Усі інші доводи та міркування сторін судом апеляційної інстанції враховано та досліджено у п. 3.2. даної постанови, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі № 910/16014/23 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Державного підприємства «Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі № 910/16014/23 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі № 910/16014/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі № 910/16014/23 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/16014/23 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 01.07.2025.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Г.П. Коробенко
Г.А. Кравчук