18 червня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Подільського районного суду міста Києва від 07.02.2025, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лисичине, Чхороцкуцкого району Грузії, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 357 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк на 5 років;
- за ч. 1 ст. 200 КК України у виді штрафу в розмірі 3 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень;
- за ч. 2 ст. 200 КК України у виді штрафу в розмірі 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 гривень;
- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн. гривень.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі,
Вказаним вироком встановлено, що 31.05.2023 приблизно о 13 год. 00 хв., ОСОБА_6 перебував з раніше йому незнайомим ОСОБА_8 , на парковці ТРЦ «Ретровіль» за адресою: м. Київ, проспект Правди, 47. В цей момент у ОСОБА_6 , який достовірно знаючи, що в кишені ОСОБА_8 знаходиться його банківська картка, виник протиправний умисел, спрямований на викрадення офіційного документу, а саме вищевказаної банківської платіжної картки, з корисливих мотивів.
Реалізуючи свій протиправний умисел, перебуваючи за вищевказаною адресою ОСОБА_6 , діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи те, що банківська картка є офіційним документом та належить іншій особі, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою подальшого викрадення коштів з неї, підійшов до ОСОБА_8 та обійняв його, в цей же час ОСОБА_6 своєю рукою дістав із кишені штанів ОСОБА_8 банківську картку АТ «Банк інвестицій та заощаджень» № НОМЕР_1 видану на ім'я ОСОБА_8 , тим самим викрав банківську картку та з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Крім того, ОСОБА_6 , з метою виконання свого протиправного умислу, спрямованого на підроблення платіжного доручення на переказ з банківського рахунку ОСОБА_8 в АТ «Банк інвестицій та заощаджень» № НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, керуючись корисливими мотивами, шляхом підробки документа на переказ, який існує в електронній формі, а саме - електронного платіжного доручення на видачу коштів через банкомат від імені останнього, 31.05.2023 за адресою: м. Київ, пр-т В. Порика, 13, сформував електронне платіжне доручення на списання частини залишку балансу з рахунку № НОМЕР_1 в сумі 2000 гривень шляхом видачі готівкових коштів через банкомат.
Крім того, ОСОБА_6 з метою виконання свого протиправного умислу, спрямованого на повторне підроблення платіжного доручення на переказ з банківського рахунку ОСОБА_8 в АТ «Банк інвестицій та заощаджень» № НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, керуючись корисливими мотивами, шляхом підробки документа на переказ, вчиненого повторно, який існує в електронній формі, а саме - електронного платіжного доручення на видачу коштів через банкомат від імені останнього, 31.05.2023, за адресою: м. Київ, пр-т В. Порика, 13, сформував електронне платіжне доручення на списання частини залишку балансу з рахунку № НОМЕР_1 в сумі 2000 гривень шляхом видачі готівкових коштів через банкомат.
Крім того, ОСОБА_6 з метою виконання свого протиправного умислу, спрямованого на повторне підроблення платіжного доручення на переказ з банківського рахунку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в АТ «Банк інвестицій та заощаджень» № НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, керуючись корисливими мотивами, шляхом підробки документа на переказ, вчиненого повторно, який існує в електронній формі, а саме - електронного платіжного доручення на видачу коштів через банкомат від імені останнього, 31.05.2023, за адресою: м. Київ, пр-т В. Порика, 13, сформував електронне платіжне доручення на списання частини залишку балансу з рахунку № НОМЕР_1 в сумі 1000 гривень шляхом видачі готівкових коштів через банкомат.
Крім того, 31.05.2023 приблизно о 13 год. 00 хв., ОСОБА_6 перебував з раніше йому незнайомим ОСОБА_8 на парковці ТРЦ «Ретровіль» за адресою: м. Київ, проспект Правди, 47. В цей момент у ОСОБА_6 виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи за вищевказаною адресою ОСОБА_6 , діючи з корисливих мотивів, та достовірно знаючи, що в кишені ОСОБА_8 знаходиться його банківська картка, впевнившись, що потерпілий та сторонні особи за його діями не спостерігають, підійшов до ОСОБА_8 та обійняв його, в цей же час ОСОБА_6 , своєю рукою шляхом вільного доступу, дістав із кишені штанів ОСОБА_8 банківську картку АТ «Банк інвестицій та заощаджень» № НОМЕР_1 , видану на ім'я ОСОБА_8 .
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_6 попрямував з викраденою карткою до банкомату, що за адресою: м. Київ, пр-т В. Порика, 13, де в подальшому шляхом трьох транзакцій, зняв грошові кошти на загальну суму 5000 гривень із вищевказаної картки.
Після чого, ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоди на загальну суму 5 000 гривень.
Захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання. Також просить повторно дослідити матеріали кримінального провадження.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, захисник посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що в даному випадку потрібно було застосувати ч.4 ст.70 КК України, та у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, суд мав зарахувати покарання відбуте повністю або частково за попереднім вироком Подільського районного суду м. Києва від 07.10.2022, тобто строк з 12.01.2021 по 07.10.2022. Зазначає, що суд безпідставно не визнав обставиною, що пом'якшує покарання - вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих обставин.
Обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить зарахувати до оскаржуваного вироку раніше відбутий термін покарання.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що суд врахував покарання за попередніми вироками і не врахував їх у вже відбуте покарання.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, та яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, а також наявність обставини, яка пом'якшує покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
З урахуванням ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого, який не працює, неодноразово судимий, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість виправлення та перевиховання ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України, та обґрунтовано призначив покарання, яке слід відбувати реально.
Водночас, суд першої інстанції належним чином не врахував стан здоров'я обвинуваченого, який має ряд тяжких захворювань, зокрема ВІЛ-інфекцію ІІІ клінічної стадії та вірусний гепатит С з виходом у цироз печінки, та призначив покарання, яке за своїм розміром не відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
Відповідно до ч.2 ст. 66 КК України колегія суддів визнає обставиною, яка пом'якшує покарання - незадовільний стан здоров'я обвинуваченого.
Також колегія суддів враховує наявність обставини, яка пом'якшує покарання - щирого каяття обвинуваченого у вчиненні злочину.
На думку колегії суддів, конкретні обставини та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, стан здоров'я обвинуваченого, наявність двох обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого правопорушення та дають апеляційному суду підстави пом'якшити оскаржуваний вирок шляхом призначення ОСОБА_6 покарання за ч.4 ст. 185 КК України в порядку ч.1 ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією даної статті, у виді 4 років позбавлення волі, та на підставі ч.1 ст.70 КК України призначити йому остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Саме такий вид та розмір покарання, на думку колегії суддів, відповідатиме особі засудженого та ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.
Доводи апеляційних скарг про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання на підставі ч.4 ст. 70 КК України є необґрунтованими, оскільки злочини, за які його засуджено оскаржуваним вироком, вчинено після постановлення вироку Подільського районного суду міста Києва від 07.10.2022, а тому має місце сукупність вироків, а не сукупність злочинів.
Призначення покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України є неприпустимим, оскільки виходить за межі апеляційного розгляду і погіршить положення обвинуваченого.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції зміні в частині призначеного покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Подільського районного суду міста Києва від 07.02.2025 щодо ОСОБА_6 змінити в частині призначеного покарання.
Пом'якшити призначене за ч.4 ст. 185 КК України покарання до 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначити остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.
В іншій частині вирок Подільського районного суду міста Києва від 07.02.2025 щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3