Апеляційне провадження Доповідач - Кафідова О.В.
№ 33/824/3095/2025
м. Київ Справа №759/6231/25
01 липня 2025року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ - Кафідової О.В.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - Симоненка Дмитра Євгеновича на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 08 травня 2025 року адвокат ОСОБА_1 - Симоненко Д.Є. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києвавід 24 квітня 2025 року та закрити провадження у справі, а також порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
В обґрунтування підстав для скасування постанови суду апеляційну скаргу апелянтобгрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята без повного та всебічного дослідження обставин справи.
Вказує, що твердження суду першої інстанції про те, що законність зупинки транспортного засобу не впливає на наявність чи відсутність у особи обов'язку пройти тест на стан наркотичного чи алкогольного сп'яніння. Працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належним чином та допустимим доказами факту порушення ОСОБА_1 , таких порушень ПДР, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу.
Зазначає, що із матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку з чим, всі наступні вимоги працівників поліції ОСОБА_1 не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, вказує, що відеозапис не містить момент зупинки транспортного засобу, що позбавляє можливість визначити законність зупинки транспортного засобу.
Разом з тим, зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на доводи захисту щодо об'єктивної відсутності ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 на відеозаписі, а також на плутанину в ознаках наркотичного сп'яніння, які зазначають працівники поліції на відео, в протоколі та у направленні.
Вказує, що з доказів, що містяться у матеріалах справи відсутні відомості щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом, крім того, відеозаписом не зафіксовано рух транспортного засобу, як такий, так і під керуванням ОСОБА_1 .
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_1 - Симоненко Д.Є. вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в скарзі, просив її задовольнити.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку учасників судового розгляду, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову суду було винесено 24 квітня 2025 року.
В матеріалах справи відсутні дані щодо направлення або ж отримання ОСОБА_1 або його захисником копії постанови Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року.
Враховуючи викладене, вважаю, що вказані апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києвавід 24 квітня 2025 року є поважними.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та, накладаючи на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, а диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП визначена адміністративна відповідальність також і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з положеннями частин 2,3 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до вимог ст. 278 КУпАП, суддя районного суду при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання, передбачені вказаною статтею, у тому числі і питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1№263652 06 березня 2025 року об 11 год. 49 хв. у м. Києві по вул. Дорога Кільцева, 12, ОСОБА_1 керував автомобілем «Skoda Fabia», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, порушена координація рухів. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучені: - картка обліку адміністративного правопорушення; - направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; - відеозаписи з нагрудної камери працівників поліції.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належним чином та допустимим доказами факту порушення ОСОБА_1 , таких порушень ПДР, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки жодних зауважень щодо безпідставності зупинки ОСОБА_1 не висловлював, маючи можливість записати свої зауваження до протоколу, цього не зробив.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженнями суду першої інстанції щодо того, що законність зупинки транспортного засобу працівниками поліції не належить до об'єктивної сторони ч. 1 ст. 130 КУпАП і не є предметом доказування в межах даної справи, згідно з положеннями ст. 247 КУпАП, дана обставина не пов'язана з подією чи складом адміністративного правопорушення та не підлягає встановленню відповідно до положень ст. 280 КУпАП.
Апеляційний суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги, що відеозапис не містить момент зупинки транспортного засобу, що позбавляє можливість визначити законність зупинки транспортного засобу.
Разом з тим, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 263652 від 06 березня 2025 року, а саме відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку, безперервно зафіксовані на відеозаписі, що узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП, на початку відеозапису, спілкуючись з працівником поліції, ОСОБА_1 і впродовж всього відеозапису не заперечує, що саме він керував транспортним засобом.
Доводи апеляційної скарги щодо об'єктивної відсутності ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 на відеозаписі, а також на плутанину в ознаках наркотичного сп'яніння, які зазначають працівники поліції на відео, в протоколі та у направленні, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки за обставин відмови від законної вимоги щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння перевірці підлягає факт саме порушення водієм п 2.5 ПДР, а не факт перебування у такому стані.
Твердження захисника про те,що з доказів, які містяться у матеріалах справи відсутні відомості щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відеозаписом не зафіксовано рух транспортного засобу, як такий, так і під керуванням ОСОБА_1 , не може бути підставою для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до положень ст. 266 КУпАП до матеріалів справи долучається відеозапис проведення огляду водія на стан сп'яніння, а не повний запис спілкування працівника поліції з водієм.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_1 - Симоненка Д.Є.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Клопотання адвоката ОСОБА_1 - Симоненка Дмитра Євгеновича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києвавід 24 квітня 2025 року - задовольнити.
Поновити адвокату ОСОБА_1 - Симоненку Дмитру Євгеновичу строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - Симоненка Дмитра Євгеновича залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: