01 липня 2025 року Чернігів Справа № 620/279/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (лист від 10.12.2024 року за № 03-32/2074/24-вих) щодо відмови у видачі позивачу довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року у відповідності до вимог частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», обчисливши розмір суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці: з 01 січня 2021 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень; з 01 січня 2022 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, з 01 січня 2023 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень та з 01 січня 2024 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області видати позивачу та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:
- з 01 січня 2021 року виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» для працездатних осіб - 2270 гривень;
- з 01 січня 2022 року виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» для працездатних осіб - 2481 гривня;
- з 01 січня 2023 року виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» для працездатних осіб - 2684 гривні;
- з 01 січня 2024 року виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» для працездатних осіб - 3028 гривні.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до положень статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддівська винагорода судді місцевого суду складає базовий розмір посадового окладу 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року, із застосуванням відповідного коефіцієнту та доплат. Тому вважає протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо відмови у наданні довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 та на 01.01.2024.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області подало відзив, в якому заначило, що відповідно чинного законодавства, посадовий оклад працюючого судді станом на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024 обраховується з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн., а отже не має підстав для видачі позивачу довідок виходячи з іншого розміру прожиткового мінімуму.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є суддею у відставці, з 03.10.2017 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді.
ОСОБА_1 звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області із заявою, в якій просив надати довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: з 01 січня 2021 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн.; з 01 січня 2022 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн.; з 01 січня 2023 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн.; з 01 січня 2024 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Листом від 10.12.2024 № 03-32/2074/24-вих Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області повідомило позивача про відсутність підстав для видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Згідно статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно частини другої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків; більше 5 років - 20 відсотків; більше 10 років - 30 відсотків; більше 15 років - 40 відсотків; більше 20 років - 50 відсотків; більше 25 років - 60 відсотків; більше 30 років - 70 відсотків; більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. (частини п'ята статті 135 Закону № 1402-VIII).
За приписами частини дев'ятої статті 135 Закону № 1402-VIII обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 01 січня, для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102,00 грн.
Отже, окремими приписами Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн. саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
У цьому аспекті суд зауважує, що наведені приписи є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, враховуючи, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік не змінював розмір суддівської винагороди, а лише запровадив розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для видачі позивачу довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Судом враховано, що з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2025 по справі № 240/9028/24 відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22 та від 21.03.2024 у справі № 620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (вул. Княжа, 16, м. Чернігів, 14000) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01.07.2025.
Суддя Василь НЕПОЧАТИХ