26 червня 2025 р. № 400/3331/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Устинова І.А., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачівГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, майдан Свободи, 5, Держпром,3,м. Харків,61022, майдан Свободи, 5, Держпром,3,м. Харків,61022
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач 2), в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо незарахування періоду роботи позивачу з 16.07.1985 по 04.02.1997 на посаді механіка рефлежераторного потягу до страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 16.07.1985 по 04.02.1997 на посаді механіка рефлежераторного потягу до страхового стажу.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що їй протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового (трудового) стажу періоди роботи, зазначені в трудовій книжці, що призвело до відмови у призначенні пенсії.
Ухвалою від 23.05.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропонував відповідачам надати відзиви на позовну заяву.
Відповідач 1 надав відзив, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити та зазначив, що 23.08.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143250016964 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. За наслідками розгляду заяви Позивача про призначення пенсії від 16.08.2023 та доданих до неї документів до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.06.1984 року з 16.07.1985 по 04.02.1997, оскільки розбіжність між записом на прийняття на роботу та відповідним наказом більше одного місяця, та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю, з 01.10.1998 по 29.03.1999, оскільки вищезазначений вид допомоги відсутній в переліку періодів, з яких складається страховий стаж, який зазначений в п.1 ст. 24 Закону № 1058. Так, страховий стаж Позивача на день подання заяви від 16.08.2023 року склав 13 років 07 місяців 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058. Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.08.2023 № 143250016964 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України.
Від відповідача 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що 16.08.2023 року Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). За наслідками розгляду заяви Позивача про призначення пенсії від 16.08.2023 та доданих до неї документів до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.06.1984 року з 16.07.1985 по 04.02.1997, оскільки розбіжність між записом на прийняття на роботу та відповідним наказом більше одного місяця, та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю, з 01.10.1998 по 29.03.1999, оскільки вищезазначений вид допомоги відсутній в переліку періодів, з яких складається страховий стаж, який зазначений в п.1 ст. 24 Закону № 1058. 23.08.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143250016964 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.08.2023 № 143250016964 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
16.08.2023 року Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
23.08.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143250016964 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Підстава відмови: відсутність необхідного страхового стажу. Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що страховий стаж Позивача на день подання заяви від 16.08.2023 року склав 13 років 07 місяців 26 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.06.1984 року з 16.07.1985 по 04.02.1997, оскільки розбіжність між записом на прийняття на роботу та відповідним наказом більше одного місяця, та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю, з 01.10.1998 по 29.03.1999, оскільки вищезазначений вид допомоги відсутній в переліку періодів, з яких складається страховий стаж, який зазначений в п.1 ст. 24 Закону № 1058.
Не погоджуючись з відмовою у зарахуванні періоду роботи з 16.07.1985 по 04.02.1997 на посаді механіка рефлежераторного потягу до страхового стажу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:- з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: - з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
Згідно з п. 1 ч. 22 Закону № 1058 відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду поміж іншого для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12.08.1993 року (далі - Постанова № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.
Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року № 301 (далі - Постанова № 301) закріплено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд зазначає, що позивачка не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, та не засвідчені належним чином виправлення, не можуть бути самостійною підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно із записами у трудовій книжці, які в решті, виконані у відповідності до вимог Інструкції.
Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 року у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Разом з тим, записи у трудовій книжці позивача, їх співставлення між собою та з врахуванням архівної довідки, не містять протиріч, та у своїй сукупності, підтверджують факт роботи та навчання позивача у спірний період.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Отже, відповідач 2 протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до його страхового стажу період роботи з 16.07.1985 по 04.02.1997 на посаді механіка рефлежераторного потягу.
При цьому, суд звертає увагу, що права позивача порушені не бездіяльністю відповідача 2, а рішенням відповідача 2 від 23.08.2023 № 143250016964 , яке і підлягає скасуванню, а спірний стаж зарахуванню.
Разом із тим, суд вважає помилковими твердження позивача, що дії стосовно зарахування стажу роботи з 16.07.1985 по 04.02.1997 бути здійснені ГУПФ України у Миколаївській області, з огляду на наступне.
Пунктом 4.2 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні підстави для задоволення щодо неї позовних вимог.
Суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії позивачці, є уповноваженим органом, який має право зарахувати до страхового стажу, приймати рішення щодо призначення позивачу пенсії за віком, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду у Миколаївській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Стосовно повного відновлення порушеного права позивачки, суд зазначає наступне.
Згідно приписів частини першої ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Тобто, враховуючи вищевказані норми чинного законодавства, суд вважає, що з метою належного та ефективного захисту прав позивачки, відповідача 2 необхідно зобов'язати повторно розглянути заяву позивача від 16.08.2023 про призначення пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тому позов належить задовольнити частково.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.
Позивач сплатив судовий збір в сумі 1211,20 грн і оскільки вимоги в яких відмовлено є похідними, за них окремо судовий збір не сплачується, судовий збір в сумі 1211,20 грн належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2. Оскільки спірне рішення прийнято саме відповідачем 2.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 13844159) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром,3,м. Харків,61022 14099344) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) від 23.08.2023 за № 143250016964 про відмову у призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 16.07.1985 по 04.02.1997 на посаді механіка рефлежераторного потягу до страхового стажу та повторно розглянути заяву від 16.08.2023.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром,3,м. Харків,61022 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя І. А. Устинов