30 червня 2025 р. № 400/5621/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаДержавної установи "Південноукраїнська виправна колонія (№83)", вул. Володимирська, 1,с-ще Костянтинівка,Миколаївська обл., Вознесенський р-н,55340,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної установи "Південноукраїнська виправна колонія (№83)" (далі - відповідач) з позовними вимогами про:
- визнання протиправною бездіяльності державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» щодо не проведення ОСОБА_1 виплати грошової компенсації за неотримане речове майно;
- зобов'язання державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 17 294 (сімнадцять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 47 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент звільнення позивачеві не виплачено грошової компенсації замість предметів речового майна особистого користування. Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 03.06.2025 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/5621/25 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у відповідності до ст. 262 КАС України.
До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що установою було здійснено розрахунок щодо виплати грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування станом на 05.05.2025 рік та 07.05.2025 за вихідним №9/1-1790/Сд направлено до ДУ «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» з проханням виділення додаткових коштів, для розрахунку з персоналом, який звільнено з установи та яким необхідно виплатити грошову компенсацію за належні до отримання предмети речового майна особистого користування за період з 2022 по 2025 роки. Зважаючи на викладене, відповідач не допустив протиправних дій по відношенню до позивача, оскільки зі свого боку вчинив усі необхідні дії, проте через відсутність належного фінансування компенсація виплачена не була.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 у період з 27.11.2012 року по 13.03.2022 року та з 12.02.2025 року по 30.04.2025 року проходив військову службу у Державній кримінально- виконавчій службі України в державній установі "Південноукраїнська виправна колонія (№83)", державній установі "Арбузинська виправна колонія (№83)".
Підпунктом 1.1 п. 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.03.2022 року №64 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення військового стану» з 16.03.2022 року позивач призваний на військову службу по мобілізації у військову частину НОМЕР_1 .
Згідно п. 5 §2 наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 22.11.2024 року №948 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у відставку відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за підпунктом «б» (за станом здоров'я-на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) з правом носіння військової форми одягу.
Наказом Міністерства юстиції України від 11.02.2025 року №256/к «Про виконання обов'язків» з 12.02.2025 року позивач приступив до виконання обов'язків начальника державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)».
Пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2025 року №644/к «Про звільнення» з 30.04.2025 року позивач звільнений з Державної кримінально-виконавчої служби України з посади начальника державної установи "Південноукраїнська виправна колонія (№83)".
На підставі вищевказаного наказу відповідачем складено довідку про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, відповідно до якої загальна сума до виплати становить 17294,47 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно.
Однак, доказів виплати позивачеві грошової компенсації за неотримане речове майно матеріали справи не містять.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у виплаті йому грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України від 23.06.2005 №2713- IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон №2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. При цьому, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (ч. 2 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України").
Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону №2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань, а також Кодекс законів про працю України в тій частині, коли спеціальними нормами не врегульовані відносини спеціальними нормативно-правовими актами.
Особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства (ч. 5 ст. 21 Закону №2713-IV).
Пунктом 1 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого 14.08.2013 року постановою Кабінету Міністрів України №578 (далі - Порядок №578), зазначено, що цей Порядок визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.
Згідно п. 27 Порядку №578, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Пунктом 23 Порядку №578 визначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією державної установи Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України, державної установи Центр пробації відповідно до їх закупівельної вартості.
Відповідно до п. 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Відтак, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби під час звільнення на підставі їх заяви виплачується грошова компенсацію замість предметів речового майна особистого користування, у зв'язку з чим оформляється відповідна довідка.
У ході розгляду справи судом встановлено, що позивача звільнено зі служби з державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)».
Державною установою "Південноукраїнська виправна колонія (№83)" складено довідку ро виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, відповідно до якої загальна сума до виплати становить 17294,47 грн.
Доказів виплати відповідачем компенсації позивачу до суду не надано.
У контексті наведеного суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3744-ІV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейським судом з прав людини у рішенні від 10.03.2011 (остаточне 10.06.2011) у справі «Сук проти України» (Заява № 10972/05) сформовано позицію, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі «Кечко проти України» (Kechko v. Ukraine), згадане вище, пункт 23).
Згідно з позицією Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Також, Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо виплати позивачеві компенсації за неотримане речове майно.
Отже враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 17294,47 грн., та зобов'язання державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» (вул. Володимирська, 1, с-ще Костянтинівка, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, 55340, ідентифікаційний код 08564038) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» щодо не проведення ОСОБА_1 виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.
3. Зобов'язати державну установу «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 17294,47 грн.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» (вул. Володимирська, 1, с-ще Костянтинівка, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, 55340, ідентифікаційний код 08564038) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1211,20 грн.
5. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Величко