01 липня 2025 рокуСправа №160/7442/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому позивач просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , про непридатність до військової служби з виключенням його з військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 , внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 про його виключення з військового обліку на підставі пп. 3, ч. 6, ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» згідно його тимчасового посвідчення та довідки ВЛК від 15.11.2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, 10 червня 2014 року військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що в військовому квитку позивача серії НОМЕР_2 від 14.08.2008 було зроблено відповідні записи. Позивач звернувся з заявою до відповідача про внесення відомостей щодо виключення з військового обліку, однак на момент подачі позову відповіді за вказаною заявою позивач не отримав. Позивач вважає зазначену бездіяльність протиправною, що і стало причиною звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою суд надав строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
27 березня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позов від ІНФОРМАЦІЯ_2 у яковому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, шо враховуючи норми законодавства та те, що крім запису у військово-обліковому документі (військовий квиток) про виключення позивача з військового обліку у інших офіційних документах, в яких повинна бути інформація про виключення з військового обліку (облікова картка, книга протоколів ВЛК) такі записи відсутні. Позивачу необхідно з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_6 для проходження ВЛК, за результатами якої будуть внесені відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (АІТС Оберіг).
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ОСОБА_1 відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 10.06.2014 року рішенням військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст. 2в Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах».
16.11.2024 року позивач, надіслав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 для виправлення помилки у Реєстрі, у якій просив внести до Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів відомості про виключення його з обліку. До заяви було додано копію паспорту серії НОМЕР_4 , та копію військового квитку серії НОМЕР_3 .
Листом № 2/КР/1503/24 від 29.11.2024 р. ІНФОРМАЦІЯ_7 було повідомлено позивача про те, що для внесення до Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів відомостей про виключення з обліку позивача з військового обліку необхідно надати копію та оригінал довідки ВЛК (а.с. 12).
16.01.2025 року позивач повторно подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням внести до Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів відомості про виключення з обліку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 РНОКПП НОМЕР_1 , до якої була надана копія військово-облікового документу серії НОМЕР_3 .
На день подачі позову позивач не отримав відповіді на подану заяву, що і стало підставою для звернення до суду з адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.1 ст.1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Приписами ч.7 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» регламентовано, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Так, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 (далі Положення №154).
Згідно з п.9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженим постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487.
Відповідно до пункту 79 Порядку районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; - забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів.
Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що відповідач організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснює взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII). Цей Закону регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Статтею 2 Закону № 1951-VIII визначено, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.
Відповідно до частини 8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України.
Тобто, Закон України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначає та покладає певні права та обов'язки на районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 22 Порядку взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Як зазначено вище, у військово-обліковому документі позивача, а саме військовому квитку НОМЕР_3 , яке видане позивачу Криничанським районним військкоматі Дніпропетровської області, вказано, що позивач 10.06.2014 року рішенням військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст. 2в Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах».
Отже, позивач у 2014 році був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно з пунктом 81 Порядку № 1487 взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Таким чином, взяття призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки на військовий облік здійснюється за їх особистої присутності, на відміну від виключення або зняття їх з військового обліку, коли їх присутність не є обов'язковою.
Суд установив, що 16.11.2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою з метою виправлення помилки у Реєстрі, у якій просив внести до Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів відомості про виключення його з обліку. До заяви було додано копію паспорту серії НОМЕР_4 , та копію військового квитку серії НОМЕР_3 .
Листом № 2/КР/1503/24 від 29.11.2024 р. ІНФОРМАЦІЯ_7 було повідомлено позивача про те, що для внесення до Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів відомостей про виключення з обліку позивача з військового обліку необхідно надати копію та оригінал довідки ВЛК (а.с. 12).
Позивач повторно звернувся із заявою від 16.01.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням внести до Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів відомості про виключення з обліку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 , зазначивши, що оригінал постанови ВЛК від 10.06.2014 року, яким його було визнано не придатним до військової служби знаходиться в його особовій справі, яка зберігається в Другому відділі Кам?янського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до якої працівники ТЦК мають доступ.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач відповіді на заяву позивача від 16.01.2025 року про внесення відомостей до Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів не надав, рішення за наслідком розгляду цієї заяви не прийняв.
Суд зазначає, що у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд звертає увагу на те, що позивач звертаючись з цим позовом до суду визначив відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_7 у справі заявлені позовні вимоги направлені та ІНФОРМАЦІЯ_4 , водночас вимоги заявлені тільки до ІНФОРМАЦІЯ_1 , до якого відповідачем не направлялись відповідні заяви, а відтак останній не порушував прав позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовним вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Водночас, позивач у позовній заяві просив суд, вийти за межі позовних вимог для відновлення та захисту його порушених права.
Отже, завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд, враховуючи встановлені вище фактичні обставини справи, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо не розгляду заяви позивача від 16.01.2025 року про внесення відомостей до Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів про виключення з обліку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 РНОКПП НОМЕР_1 .
Щодо заявленої позивачем вимоги зобов'язального характеру, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Тож, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
Суд звертає увагу на те, що в даних спірних правовідносинах відповідач-2, до якого було направлена заява позивача, рішення у встановлений законодавчій спосіб не приймав.
Отже, позовна вимога про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 , внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 про його виключення з військового обліку, задоволенню не підлягає.
Враховуючи обставини справи, суд вважає належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглянути заяву позивача від 16.01.2025 про внесення відомостей до Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів відомості про виключення з обліку та прийняти відповідне рішення за результатом розгляду заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладені норми, часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.01.2025 року про внесення відомостей до Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів відомості про виключення з обліку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 РНОКПП НОМЕР_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянути заяву позивача від 16.01.2025 про внесення відомостей до Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів відомості про виключення з обліку та прийняти відповідне рішення за результатом розгляду заяви.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ - НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) 60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев