Номер провадження: 11-сс/813/1003/25
Справа № 523/3198/25 1-кс/523/2292/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11 червня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 07 травня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 62025150020000514, внесеного до ЄРДР 31 січня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409, ч. 5 ст. 426-1 КК України,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, яке вилучене під час обшуку автомобіля марки Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який знаходився біля буд. 619 в м. Подільськ, вул. Армійська, а саме:
- 3 банківські картки № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 ;
- документи щодо ввезення із-за кордону автомобіля Mitsubishi L200 від БО «БФ «Спанбонд» від 2022 року у кількості 24 шт.;
- чеки на придбання будівельних матеріалів та техніки у кількості 13 шт.;
- автомобіль марки Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що вилучене у ході обшуку майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки вилучене майно могло зберегти на собі сліди вчинення зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, яку у подальшому доповнила, в якій зазначає, що ухвалу слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, та такою, що ухвалена з порушенням норм чинного законодавства, з огляду на наступне:
- клопотання розглянуто з порушенням підсудності, оскільки орган досудового розслідування - Державне бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, що підтверджується змістом офіційного бланку та інформацією з офіційного сайту, але фактична адреса вказаного органу ДБР у м. Одеса - м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 20, що перебуває під юрисдикцією Приморського районного суду м. Одеси;
- слідчим суддею проігноровано, що обшук автомобіля проведено без участі захисника, участь якого є обов'язковою. Крім того, протоколи обшуку квартири та автомобіля сфальсифіковані, з вказаних документів убачається, що слідчий, підозрюваний та поняті одночасно брали участь у двох слідчих (розшукових) діях, які проводилися у різних місцях, що є фізично неможливим;
- стороною обвинувачення не доведено, що вилучені під час обшуку предмети, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідають вимогам ст. 98 КПК України. Арештований транспортний засіб є власністю Ремонтно-відновлювального батальйону 31-го окремого ремонтно-відновлювального полку, а підозрюваний користується автомобілем в службових цілях, як уповноважена особа військової частини.
На підставі наведеного, апелянт просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвали, якою відмовити у задоволені клопотання про арешт майна.
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник та підозрюваний доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційного скарги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Приписами ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності.
За вимогами ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до клопотання у проваджені Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025150020000514 від 31 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження 28 квітня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав та повноважень, якщо ці дії заподіяли істотної шкоди, вчинені в умовах воєнного стану.
За версію органу досудового розслідування, ОСОБА_6 у період з грудня 2024 року по 31 березня 2025 року, більш точний час у ході досудового розслідування не вдалось встановити, проходячи військову службу за контрактом на посаді заступника командира військової частини з озброєння - начальника механічної частини військової частини НОМЕР_6 , що пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_6 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (більш точна адреса не підлягає розголошенню, у зв'язку із введенням правового режиму воєнного стану), у військовому званні «підполковник», діючи в порушення вимог ст. ст. 16, 59, 66, 67, 101,102, 107, 108, 132, 182 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 року №300, у період з грудня 2024 року по 31 березня 2025 року, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено, діючи умисно, в порушення вищевказаних вимог нормативних актів України, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перевищуючи надані йому службові повноваження, у власних цілях, як військова службова особа, будучи начальником для підлеглих військовослужбовців ввіреного йому підрозділу за військовим званням та посадою - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , незаконно залучив, вказаних військовослужбовців у відведений для виконання обов'язків військової служби час, в умовах повномасштабного вторгнення країни агресора, до проведення ремонту та будівельних робіт у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_14 , яка є матір'ю цивільної дружини ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , чим фактично незаконно усунув їх від виконання обов'язків військової служби та завдав істотної шкоди у вигляді незаконно нарахованого та виплаченого фінансовим підрозділом ОСОБА_10 грошового забезпечення за період відсутності на військовій службі з грудня 2024 по 31 березня 2025 року, більш точний період на теперішній час встановити не надалось можливим, в сумі 145016 грн., нарахованого та виплаченого фінансовим підрозділом ОСОБА_11 грошового забезпечення за період відсутності на військовій службі з грудня 2024 по 31 березня 2025 року, більш точний період на теперішній час встановити не надалось можливим, в сумі 137509 грн., нарахованого та виплаченого фінансовим підрозділом ОСОБА_16 грошового забезпечення за період відсутності на військовій службі з грудня 2024 по 31 березня 2025 року, більш точний період на теперішній час встановити не надалось можливим, в сумі 136493 грн., нарахованого та виплаченого фінансовим підрозділом ОСОБА_13 грошового забезпечення за період відсутності на військовій службі з грудня 2024 по 31 березня 2025 року, більш точний період на теперішній час встановити не надалось можливим, в сумі 168244 грн.
Вказаними діями ОСОБА_6 спричинив істотну шкоду Державі Україна на загальну суму 587262 грн.
У ході проведення досудового розслідування, 28 квітня 2025 року обшук автомобіля марки Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який знаходився біля буд. 619 в м. Подільськ, вул. Армійська, під час якого виявлено та вилучено: 3 банківські картки № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 ; документи щодо ввезення із-за кордону автомобіля Mitsubishi L200 від БО «БФ «Спанбонд» від 2022 року у кількості 24 шт.; чеки на придбання будівельних матеріалів та техніки у кількості 13 шт.; автомобіль марки Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 (а.с.10-18 т.1).
28 квітня 2025 року слідчим у даному кримінальному провадженні прийнято процесуальне рішення та у порядку ст. 110 КПК України - винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом (а.с.22-36 т.1).
Враховуючи вказані обставини слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на вищезазначене майно з метою його збереження як речового доказу.
Щодо доводів про те, що клопотання про арешт майна подано слідчим з порушенням правил територіальної підсудності, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 ст. 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (див. пункт 98 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України»).
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених статтею 131КПК України.
Так, положенням п.1 ч. 2 ст. 132 КПК України передбачено, що клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини.
Згідно положень ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України; 3) підрозділи детективів органів Бюро економічної безпеки України; 4) підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів (у випадку здійснення досудового розслідування у формі дізнання).
Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.
Частиною 6 ст. 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Тому, слідчий суддя, слідчий та прокурор мають керуватися виключно положеннями КПК України та нормативно-правовими актами, які йому не суперечать.
В такому випадку проблемним питанням постає визначення терміну «місцезнаходження органу досудового розслідування».
Апеляційний суд приймає до уваги правовий висновок, викладений в ухвалі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - ККС ВС) від 22.04.2020 у справі №487/7605/19 (провадження №51-1901впс20), відповідно до якого територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.
Відтак, місцезнаходженням відповідного органу досудового розслідування у розумінні ч. 2 ст. 132 КПК України, з огляду на сталу судову практику, є місце розташування територіального підрозділу (управління), який має статус юридичної особи публічного права, або розташування його територіального підрозділу (слідчого відділу), який такого статусу не має, до структури якого входить відповідний орган досудового розслідування.
Дійсно, як на це обґрунтовано посилаються захисник, Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві, ідентифікаційний код юридичної особи - 42341034, знаходиться за адресою: вул. Погранична, 9, м. Миколаїв, 54020.
Пунктом 3 частини 4 статті 9 Закону України «Про державне бюро розслідувань» встановлено, що для забезпечення виконання завдань Державного бюро розслідувань утворюється територіальне управління, розташоване у місті Миколаєві, що поширює свою діяльність на Кіровоградську, Миколаївську, Одеську області.
З метою ефективного виконання покладених на ДБР завдань з 01.03.2021 року у територіальних управліннях почали діяти слідчі підрозділи із дислокацією у всіх областях України (лист Державного бюро розслідувань вх.№ 153/0/157-21 від 13.04.2021 року).
Листом Державного бюро розслідувань (вх.№ 199/1/157-21 від 02.09.2021 року) та Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (вих.№ 675/0/158-21 від 10.09.2021 року) повідомлено про зміну місць розташування органів досудового розслідування Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, яке поширюється свою діяльність та Кіровоградську, Миколаївську, Одеську області, а саме: Перший слідчий відділ (з дислокацією у місті Миколаєві) під територіальною юрисдикцією Заводського районного суду міста Миколаєва; Другий слідчий відділ (з дислокацією у місті Одесі) під територіальною юрисдикцією Київського районного суду міста Одеси; Третій слідчий відділ (з дислокацією у місті Кропивницькому) під територіальною юрисдикцією Кіровського районного суду міста Кропивницький.
У подальшому, листом Державного бюро розслідувань (вх.№16-14-8070-25 від 14.02.2025 року) повідомлено про зміну місць розташування органів досудового розслідування Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, а саме зазначено, що Другий слідчий відділ (з дислокацією у місті Одесі) знаходиться під територіальною юрисдикцією Пересипського районного суду м. Одеси, оскільки адреса Другого слідчого відділу (з дислокацією в м. Одесі) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві - м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, 106.
З огляду на вищевикладене, оскільки досудове розслідування кримінального провадження № 62025150020000514 від 31 січня 2025 року здійснюється Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, який перебуває у межах територіальної юрисдикції Пересипського районного суду м. Одеси, клопотання про арешт майна подано з дотриманням правил територіальної підсудності.
Щодо обов'язку слідчого або прокурора забезпечити присутність адвоката під час проведення обшуку.
Апеляційний суд наголошує, що оцінка доказів з точки зору належності та допустимості, а загалом сукупності доказів - з точки зору вагомості, достатності та взаємозв'язку, надається судом, відповідно до вимог ст.ст. 89, 94 КПК України, на іншій стадії провадження - стадії судового розгляду кримінального провадження по суті, слідчий суддя лише вирішує питання щодо достатності певного обсягу зібраних доказів для застосування певного заходу забезпечення.
Відповідно до ст.59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Разом з тим, ст. 236 КПК України не містить обов'язку слідчого, прокурора чи іншої службової особи для забезпечення присутності під час проведення обшуку захисника чи адвоката. Натомість закон передбачає лише те, що «слідчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов'язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення».
Отже, хоча законодавець створює умови для участі осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені, а також захисника чи адвоката під час проведення обшуку, він не передбачає, що така участь є суворо обов'язковою з огляду на специфіку цієї слідчої дії.
Як було встановлено судом, обшук автомобіля марки Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , було проведено на підставі відповідної ухвали слідчого судді, обшук проводився в присутності ОСОБА_6 , понятих та фіксувався технічними засобами. Водночас, згідно із протоколом обшуку, у такому відсутні зауваження ОСОБА_6 щодо участі адвоката та позбавлення його права на професійну правничу допомогу.
Таким чином, підстав вважати, що при вказаній слідчій дії були порушенні норми кримінального процесуального закону, у колегії суддів немає.
Щодо обґрунтованості ухвали слідчого судді в частині накладення арешту на автомобіль.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Позиція захисника щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді в частині арешту автомобіля полягає у тому, що автомобіль не відповідає ознакам речового доказу з огляду на той факт, що предметом досудового розслідування, тобто він не був ні знаряддям вчинення цього злочину, та не зберіг на собі сліди його вчинення.
Апеляційний суд відхиляє цей аргумент з огляду на таке.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (частина 1 статті 98 КПК).
Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, що розслідується у цьому кримінальному провадженні, а саме обставини перевищення влади командиром 31 окремого ремонтно-відновлювального полку, а також не надання апелянтом доказів того, що автомобіль марки Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , яким користується підозрюваний ОСОБА_6 , дійсно перебуває на балансі ремонтно-відновлювального батальйону НОМЕР_7 окремого ремонтно-відновлювального полку (ВЧ НОМЕР_8 ), який був ввезений на територію України, як гуманітарна допомога для вказаної військової частини, на цьому первинному етапі досудового розслідування існують достатні підстави вважати, що автомобіль може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються, під час кримінального провадження.
Враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає допущення слідчим суддею жодних порушень КПК України, які б поставили б під сумнів законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Ступінь втручання у право мирного володіння майном апеляційний суд оцінює як незначний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на такі обставини: тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування автомобілем (без позбавлення права власності) в співставленні з розміром збитків, імовірно спричинених кримінальним правопорушенням, що розслідується в рамках цього кримінального провадження, тому слідчим суддею було дотримано справедливий баланс між публічними та приватними інтересами у цьому провадженні, здійснене втручання є пропорційним.
За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (частина 3 статті 407 КПК).
З огляду на вищевикладене апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що тимчасовий характер арешту майна обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого статтею 174 КПК України, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 07 травня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 62025150020000514, внесеного до ЄРДР 31 січня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409, ч. 5 ст. 426-1 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4