Номер провадження: 11-сс/813/1071/25
Справа № 947/11507/25 1-кс/947/6277/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11 червня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у представника власника майна ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , та прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12022160000000482, внесеного до ЄРДР 12 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, яке вилучене 04.04.2025 року у ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 41 купюру по 100 доларів США (4.100 доларів США), 1 купюру 100 Євро, 9 купюр номіналом 50 Євро, 3 купюри номіналом 5 Євро, 79 купюр номіналом 500 гривень, 5 купюр номіналом 1000 гривень.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що стороною обвинувачення під час судового розгляду доведено, що грошові кошти вилучені в ході проведення обшуку могли бути набуті кримінально протиправним шляхом. Разом з тим, у клопотанні прокурора не зазначено, якими доказами підтверджуються доводи про те, що вилучені під час обшуку пачки з цигарками без акцизних марок, відповідають критеріям, передбаченим ч.1 ст.98 КПК України, тобто належним чином не вмотивовано, яке відношення вилучене майно має значення саме до цього кримінального провадження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвалу слідчого судді винесена без достатніх на це підстав, та з порушенням норм КПК України, з наступних підстав:
- клопотання про арешт майна подане до суду з пропуском, передбаченого ч. 5 статті 171 КПК України, строку. Ухвалою слідчого судді від 14 квітня 2025 року першочергове клопотання про арешт майна було повернуто прокурора для усунення недоліків протягом сімдесят двох годин з моменту отримання повного тексту ухвали слідчого судді, проте вказаний строк прокурором недотримано;
- прокурором у клопотанні взагалі не вказано правову підставу для арешту майна. У свою чергу, вилучене майно не містить слідів будь-якого злочину та не має відношення до розслідування вищевказаного кримінального провадження. Виявлені грошові кошти взяти у борг у ОСОБА_9 01.04.2025 року для лікування;
- після проведеного обшуку ОСОБА_8 було допитано у якості свідка та по теперішній час не повідомлено про підозру.
На підставі наведеного, апелянт просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладання арешту на грошові кошти та постановити у цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора у цій частині.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та незаконною з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а також невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, та такою, що підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підставою накладення арешту на майно є його відповідність переліку майна, зазначеного у ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 170 КПК України, на яке може бути накладено арешт, а саме, те що воно обґрунтовано являються та визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, у зв'язку з тим, що вказане майно підлягає спеціальній конфіскації, а також необхідність забезпечення потреб досудового розслідування, що проявляється у недопущенні втрати речових доказів.
На підставі наведеного, прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді про часткове задоволено клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022160000000482 від 12.07.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-3, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255-2, ч.5 ст. 255. ч. З ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, в частині повернення майна, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора в частині накладення арешту на 500 пачок схожі на цигарки «Козацька люлька», без акцизних марок, в кожній пачці 20 цигарок, 480 пачок схожих на цигарки Compliment Blu, без акцизних марок, в кожній пачці 25 цигарок, 460 пачок схожих на цигарки Astra oriental bland, без акцизних марок, в кожній пачці 20 цигарок, 230 пачок схожих на цигарки Ritm, без акцизних марок, в кожній пачці 20 цигарок, 240 пачок схожих на цигарки Прима, без акцизних марок, в кожній пачці 20 цигарок, 105 пачок схожих на цигарки LM червоний, без акцизних марок, в кожній пачці 20 цигарок, 26 пачок схожих на цигарки LM синій, без акцизних марок, в кожній пачці 20 цигарок, 497 штук зіп пакетів в яких знаходяться цигарки, без акцизних марок, в кожному пакеті 20 штук, шляхом заборони відчуження, користування, розпорядження вказаним майном.
Позиції учасників судового розгляду.
Прокурор ОСОБА_6 підтримав подану апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 .
Представник власника майна ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , підтримала подану апеляційну скаргу та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За вимогами ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, забезпечення спеціальної конфіскації (ч.ч.1-2 ст.170 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
У судовому засіданні встановлено, що слідчим управлінням ГУ НП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022160000000482, внесеному до ЄРДР 12.07.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України.
Згідно клопотання про арешт майна, невстановлені особи, діючи спільно з членами злочинної організації ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), у період з грудня 2020 року по 07.03.2021, вчиняли протиправні дії, пов'язані з незаконним вимаганням грошових коштів від потерпілого ОСОБА_12 та поширювали злочинний вплив у суспільстві на території Одеського регіону.
Також, приблизно у лютому-березні 2021 року, невстановлена особа звернулась до ОСОБА_13 (обвинувальний акт відносно якого наразі розглядається судом), для застосування його злочинного впливу на ОСОБА_14 , здійснення погроз, застосування фізичного насилля та інших злочинних методів, спрямованих на незаконний примус потерпілого до повернення зазначеній невстановленій особі боргу у сумі 5500 доларів США.
Крім того, невстановлені особи, які діючи спільно з членами злочинної організації ОСОБА_15 (який перебуває у міжнародному розшуку), ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 та ОСОБА_17 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), та які здійснюють та поширюють у суспільстві злочинний вплив, 04.08.2022 організували, сприяли у проведенні та взяли участь у злочинному зібранні (сходці) на території ДУ «Одеський слідчий ізолятор», з використанням засобів зв'язку, для планування розподілу сфер злочинного впливу.
Крім того, встановлено факт діяльності на території м. Одеси та Одеської області злочинної організації під керуванням суб'єкта підвищеного злочинного впливу - «вора в законі» ОСОБА_15 (який перебуває у міжнародному розшуку), до складу якої увійшли: ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), ОСОБА_18 (який перебуває у міжнародному розшуку), ОСОБА_19 (обвинувальний акт відносно якого розглядається судом), ОСОБА_20 (який перебуває у міжнародному розшуку) та інші невстановлені особи, які поширювали злочинний вплив у суспільстві на території Одеського регіону.
Крім того, установлено, що член злочинної організації ОСОБА_19 (обвинувальний акт відносно якого розглядається судом) та інші невстановлені особи, здійснювали збут особливо небезпечних наркотичних засобів в ДУ «Одеська виправна колонія № 14».
Таким чином, з матеріалів досудового розслідування вбачається що невстановлені члени злочинної організації, створеної та керованої так званим «вором в законі» ОСОБА_15 , та інші невстановлені особи, які не входять до складу злочинного угруповання, продовжують діяти під керівництвом лідера злочинного угруповання на території Одеської області, з метою поширення та встановлення злочинного впливу у суспільстві, координації злочинної діяльності, наповнення так званого «воровського общака» та отримання незаконного прибутку за рахунок вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.
На виконання доручення прокурора, щодо встановлення відомостей про осіб, причетних до участі спільно з ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 та ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень на території Одеської області та інших регіонів України, отримано інформацію про перелік осіб, які входять до кола, наближеного до так званого «вора в законі» ОСОБА_15 , а також які відповідно до свого статусу у кримінальному середовищі Одеського регіону, своїх переконань та образу життя, особистих якостей, підтримують неписані «воровські традиції», поширюють у суспільстві злочинний вплив або сприяють у його поширенні іншими суб'єктами, а також є особами, які діють під злочинним впливом так званих «ворів у законі», та які прямо чи опосередковано можуть бути причетними до вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень на території м. Одеси та Одеської області.
Так, серед таких осіб перебуває ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН: НОМЕР_1 , громадянин України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , має в користуванні автомобіль марки «BMW X5» реєстраційний знак НОМЕР_2 . В кримінальних колах позиціонує себе як «смотрящего» за Татарбунарський р-н.
В рамках вказаного кримінального провадження, 04.04.2025 року проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: 41 купюра по 100 доларів США (4.100 доларів США), 1 купюра 100 Євро, 9 купюр номіналом50 Євро, 3 купюри номіналом 5 Євро, 79 купюр номіналом 500 гривень, 5 купюр номіналом 1000 гривень, 500 пачок схожі на цигарки «Козацька люлька» без акцизних марок, в кожній пачці 20 цигарок, 480 пачок схожих на цигарки Compliment Blu 6 без акцизних марок, в кожній пачці 25 цигарок, 460 пачок схожих на цигарки Astra oriental bland без акцизних марок, в кожній пачці 20 цигарок, 230 пачок схожих на цигарки Ritm без акцизних марок, в кожній пачці 20 цигарок, 240 пачок схожих на цигарки Прима без акцизних марок, в кожній пачці 20 цигарок, 105 пачок схожих на цигарки LM червоний без акцизних марок, в кожній пачці 20 цигарок, 26 пачок схожих на цигарки LM синій без акцизних марок, в кожній пачці 20 цигарок, 497 штук зіп пакетів, в яких знаходяться цигарки без акцизних марок, у кожному пакеті 20 штук.
Постановою слідчого від 04.04.2025 року вилучене майно визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на положення частини 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі пункту 1 частини 2 статті 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, що слідством перевіряється причетність ОСОБА_8 до вказаних кримінальних правопорушень, тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що грошові кошти вилучені у ході проведення обшуку могли бути набуті кримінально протиправним шляхом.
Надана розписка про нібито отримання зазначених грошових коштів у борг у ОСОБА_9 на лікування не може бути беззаперечним доказом джерела походження вилучених грошових коштів.
Зважаючи на вищевикладене у сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, відповідно до ст.132, 170, 173 КПК України дотримався принципів розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та врахувала наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення для осіб, в інтересах яких подані апеляційні скарга, не надано та під час їх розгляду не встановлено.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співрозмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
Разом з цим суд вважає слушними посилання апелянта на пропуск прокурором строку, встановленого КПК України для звернення із клопотанням про арешт майна.
Як вбачається з матеріалів провадження, орган досудового розслідування дійсно не забезпечив подання у встановлений строк клопотання про арешт майна, проте суд звертає увагу, що відмова в задоволенні клопотання про арешт майна можлива лише, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України (ч.1 ст.173КПК України).
В той же час такої підстави для відмови в арешті майна як пропущення строку звернення з клопотанням КПК України не передбачено ані серед умов, що враховуються при вирішенні питання про арешт майна як речових доказів (чи навіть з інших підстав), ні серед підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт.
Отже, сам по собі факт порушення строку звернення до слідчого судді для вирішення питання про арешт не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає завданням кримінального провадження. Вказане обумовлюється тим, що порушення строку на звернення з клопотанням про арешт майна, не позбавляє таке майно доказової (у разі його арешту як речового доказу) чи забезпечувальної «сили» (при забезпеченні цивільного позову чи можливої конфіскації) в кримінальному провадженні, тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту.
Сплив процесуального строку виконання обов'язку вжити заходи до збереження майна не припиняє необхідності виконати цей обов'язок стороною обвинувачення і не тягне за собою припинення повноважень службової особи на здійснення обов'язкової дії. Аналогічна правова позиція щодо правових наслідків пропуску строку виконання обов'язку детально висвітлена в постанові ККС ВС від 08 квітня 2020 року у справі №263/15845/2019.
Разом із тим, колегія суддів погоджується з висновками слідчого суддів у частині не доведення прокурором необхідності арешту виявлених пачок цигарок без акцизних марок, які зберігались для військовослужбовців,
Так, під час апеляційного розгляду прокурор не надав раціонального пояснення яким чином вказане вилучене майно кореспондуються із правовою кваліфікацією, за якою внесені відомості до ЄРДР в рамках вказаного кримінального провадження - ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає висновки слідчого суддів в частині відсутності правових підстав для накладення арешту на пачки цигарок без акцизних марок, обґрунтованими.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційних скаргах та висловленими під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційних скарг без задоволення.
Керуючись ст.ст. 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , та прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12022160000000482, внесеного до ЄРДР 12 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України,- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4