Номер провадження: 11-сс/813/955/25
Справа № 522/9033/25 1-кс/522/2890/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
12 червня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_7 ,
представника Одеської міської ради ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представників третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання, ОСОБА_9 , який діє в інтересах Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, та ОСОБА_8 , який діє в інтересах Одеської міської ради, на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01 травня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12025163510000273, внесеного до ЄРДР 23 квітня 2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , яке погоджено прокурором Приморської окружної прокуратури ОСОБА_6 , та накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження, проведення будь-яких будівельних робіт та заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Санаторний 1/1, яке згідно інформаційної довідки з єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, належить Теритріальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської рад, код ЄДРПОУ 04056919, реєстаційний номер обєкта нерухомого майна №1953193051101.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Санаторний 1/1, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та відповідає критеріям, зазначеним в ст.98 КПК України, що у свою чергу свідчить про необхідності у забезпеченні збереження майна для проведення експертиз у кримінальному провадженні.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - ОСОБА_9 , подав апеляційні скарги, в яких зазначає, що ухвалу суду є незаконна та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне:
- слідчий суддя не взяв до уваги фактичні обставини, характер та суть правовідносин якими на сьогоднішній день врегульовано правовий режим права користування об'єктом нерухомого майна комунальної власності, відносно якого накладено арешт. Так, відповідно до фактичних обставин, між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент) та ТОВ «Точка Побутових Послуг» укладено договір оренди від 16.07.2019 № 526/С на нежитлову одноповерхову будівлю, загальною площею 45,1 кв.м, (балансоутримувач КП «Узбережжя Одеси»), що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Санаторний 1/1. Термін дії договору до 16.06.2052. 30.07.2024 ТОВ «Точка Побутових Послуг» звернулось до Департаменту з проханням надати дозвіл - погодження на проведення ремонтно-оздоблювальних робіт на об'єкті оренди. Листом від 20.08.2024 Департамент погодив проведення поточного ремонту вищезазначеного об'єкта оренди відповідно до пп. «а» пункту 4.2 розділу 4 Договору оренди. Листом ТОВ «Точка Побутових Послуг» від 21.04.2025 повідомлено Департамент про частковий обвал стіни, який стався в ході проведення ремонтних робіт верхніх конструктивних елементів покрівлі, та про проводення роботи по відновленню частини обваленої стіни. Отже, Департаменту відомо про часткове пошкодження однієї зі стін об'єкта оренди, яке відбулось в процесі поточного ремонту об'єкта оренди, та про відновлення об'єкта в початковий стані;
- органом досудового розслідування не доведено, що нежитлове приміщення є доказом у кримінальному провадженні за фактом вчинення злочину за ст. 364 КК України, зокрема, що воно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ;
- об'єкт нерухомого майна без проведення робіт по відновленню може зазнати подальших пошкоджень та повного руйнування в результаті дії обставин на нього природніх обставин, враховуючи пошкодження покрівлі, що призведе до порушення майнових прав і інтересів територіальної громади м. Одеси.
За таких обставин, апелянт вважає, що оскаржувана ухавала підлягає скасуванню, а по справі повинно бути ухвалено нову ухвалу про відмову у задоволенні даного клопотання.
Уважаючи ухвалу слідчого судді необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в частині заборони розпорядження, проведення будь-яких будівельних робіт щодо вищезазначеного об'єкту нерухомого майна представник Одеської міської ради - ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що:
- слідчим суддею під час винесення оскаржуваної ухвали проігноровано відсутність потреби у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як заборона розпорядження, проведення будь-яких будівельних робіт щодо вищезазначеного об'єкту нерухомого майна, що призвело до неправильного застосування процесуальних норм, які регулюють вжиття заходів забезпечення в рамках кримінального провадження та до суттєвих порушень норм Кримінального процесуального кодексу України, зокрема статті 170 даного Кодексу;
- Департаменту, який забезпечує реалізацію місцевої політики у сфері управління, ефективного використання та збереження майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси, було відомо про часткове пошкодження однієї із чотирьох стін об'єкта оренди, яке відбулось в процесі ремонту об'єкта оренди, та про відновлення об'єкта у початковий стан відповідно до договору оренди від 16.07.2019 № 526/С між Департаментом та ТОВ «Точка Побутових Послуг»;
- наявність арешту в частині заборони розпорядження, проведення будь-яких будівельних робіт щодо вищезазначеного об'єкту нерухомого майна обмежує територіальну громаду міста Одеси в особі Одеської міської ради у здійсненні права власності щодо належного їй майна - у даному випадку збереження та убезпечення від подальшого руйнування та повного знищення, оскільки ігнорування вкрай незадовільного технічного стану арештованої будівлі може призвести до того, що будівля може перестати існувати як така внаслідок відсутності заходів по її збереженню як об'єкту нерухомості. Крім того фактично поряд із арештованою будівлею знаходиться інклюзивний пляж «Дельфін», обладнаний засобами для безперешкодного доступу людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Подальше існування будівлі в теперішньому незадовільному технічному стані в такому вкрай жвавому місті біля моря створює небезпеку для здоров'я і життя людей, що може призвести до травмування населення, нещасних випадків, спричинених його обваленням, та/або іншими негативними техногенними ситуаціями, викликаними тривалою неможливістю відновлення задовільного технічного стану приміщення;
- наявність вищевказаного арешту може призвести до значних втрат місцевого бюджету, а саме у вигляді недоотриманої орендної плати у разі розірвання Орендарем відповідного Договору у зв'язку із подальшою неможливістю використання об'єкта, що особливо неприпустимо в умовах збройної агресії;
- слідчий суддя не звернув увагу на те, що стороною обвинувачення не наведено способу та обставин можливого використання даного об'єкту нерухомості, як речового доказу у цьому кримінальному провадженні, що свідчить про відсутність зв'язку між майном, з об'єктивною стороною кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 364 КК України, яка визначається використанням службовою особою наданої їй влади чи службового становища всупереч інтересам служби, внаслідок чого заподіюється істотна шкода або тягне тяжкі наслідки.
На підставі викладеного просить скасувати ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01 травня 2025 року в частині накладення арешту із забороною розпорядження, проведення будь-яких будівельних робіт щодо об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Санаторний, 1/1, в іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Крім того, разом з апеляційною скаргою заявлене клопотання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01 травня 2025 року, яке обґрунтоване тим, що Одеська міська рада ознайомилась з мотивами прийнято рішення лише 26 травня 2025 року під час ознайомлення з матеріалами справи та 29 травня було подано апеляційну скаргу.
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні апеляційного суду представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та представник Одеської міської ради підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційних скарг.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи вимоги і доводи апеляційних скарг та правову позицію, висловлену в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, апеляційний суд повинен перевірити доводи апеляційних скарг (1) щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді,(2) щодо законності ухвали слідчого судді.
Щодо клопотання представника Одеської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді може бути подано протягом п'яти днів з дня її оголошення (пункт 3 частини 2 статті 395 КПК України).
В свою чергу, абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України прямо вказує - якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
За змістом статті 376 КПК України дата оголошення судового рішення, в тому числі й ухвали слідчого судді, безпосередньо пов'язується з датою виходу суду з нарадчої кімнати і саме з цієї дати, яка зазначається у вступній частині ухвали, розпочинається перебіг строку на апеляційне оскарження (постанова Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18).
Якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватись із дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 937/2679/20.
Зі змісту матеріалів кримінального провадження убачається, що оскаржена ухвала постановлена 01 травня 2025 року без виклику представника Одеської міської ради. Натомість, копія оскаржуваної ухвали слідчо судді апелянту не направлялась, а у матеріалах справи відсутні докази щодо дати отримання копії ухвалу апелянтом. На підставі наведеного, колегія суддів констатує, що строк для подання апеляційної скарги дотримано відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, тому відсутні підстави для його поновлення.
Щодо законності ухвали слідчого судді.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне майно за ухвалою слідчого судді.
Разом з тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
В силу вимог ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норму закону.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна є видом втручання у право на мирне володіння майном, що закріплено у ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання у це право має мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу. Зазначені вимоги у контексті застосування заходів забезпечення кримінального провадження вимагаються визначення статусу суб'єкта, майно якого підлягає арешту у кримінальному провадженні та законної мети здійснення такого обмеження відповідного права.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Окрім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Аналіз вище зазначеної норми закону свідчить, що Кримінальним процесуальним кодексом України чітко передбачені підстави для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
При цьому, ст. 171 КПК України передбачено вимоги щодо змісту клопотання про накладення арешту на майно. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали, слідчим суддею вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримано не в повному обсязі, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025163510000273 від 23 квітня 2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
Згідно клопотання про арешт майна, посадові особи однієї з комунальних установ Одеської міської ради без дозвільних документів, здійснюють знищення майна комунальної власності за адресою: м. Одеса пляж Дельфін.
Встановлено, що рішенням Виконавчого комітету ОМР № 849 від 08.10.2024, КП «Узбережжя Одеси» (надалі КП) визначено замовником проведення робіт з реалізації проекту благоустрою території в районі Траси здоров'я (між траверсами № 12 - № 13 в місті Одесі).
Відповідно до проекту благоустрою території в районі «Траси здоров'я» між траверсами № 12-13, передбачено будівництво спортмайданчика з тренажерами (інклюзивний), спортивний майданчик для занять боксом, вело-парковка, парковка (інклюзивна), роздягальні та душові санвузли (інклюзивні), тощо.
На виконання цього рішення КП, 20.01.2025 укладено трьохсторонній договір підряду між КП, ТОВ «Точка побутових послуг» та ТОВ «Максімінхаусбуд» про благоустрій вищевказаної території в рамках проекту благоустрою за позабюджетні кошти.
23.01.2025 КП отримано дозволи від Департаменту з благоустрою міста ОМР №№ 174, 175 про проведення робіт, передбачених проектом з благоустрою території в районі Траси здоров'я (між траверсами №12-№13 в місті Одесі), строком до 31.05.2025.
23.04.2025 було проведено огляд місця події, за адресою: м. Одеса, Траса Здоров'я, біля пляжу Дельфін, (між траверсами № 12 - № 13), під час якого було виявлено будівельну техніку та нежитлову будівлю із ознаками руйнування (юридична адреса пров. Санаторний 1/1).
Відповідно відповіді Департаменту комунальної власності до них звернулися представники ТОВ «ТОЧКА ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ», щодо надання згоди на проведення ремонту нежилого приміщення загальною площею 41,5 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса провулок Санаторний, 1/1 (яка знаходиться у користуванні у ТОВ «ТОЧКА ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ» згідно договору оренди від 16.07.2019 №526/с (зі змінами до договору від 04.11.2019, за резузльтами розгляду було зазначено, що згідно з п. 4.2. «а» договору орендар зобов'язаний забезпечувати збереження об'єкта оренди, своєчасно проводити за власний рахунок капітальний і поточний ремонт приміщень, запобігати їх пошкодженню і псуванню. Відповідно до п. 4.4. Договору капітальний ремонт, реставрація, реконструкція, технічне переобладнання об'єкта оренди, викликані особливостями господарської діяльності Орендаря, проводяться лише з дозволу-погодження Орендодавця, з наданням проєктно-кошторисної документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку. Відповідно до п. 153 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 орендар має право за письмовою згодою балансоутримувача майна за рахунок власних коштів здійснювати поточний та/або капітальний ремонт орендованого майна. Для отримання такої згоди орендар звертається до балансоутримувача із клопотанням, у якому обґрунтовує необхідність проведення такого ремонту.
Однак, на теперішній час у ТОВ «ТОЧКА ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ» відсутня згода щодо надання згоди на проведення ремонту нежилого приміщення загальною площею 41,5 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса провулок Санаторний, 1/1 - від балансоутримувача, яким є КП «Узбережжя Одеси».
Тобто, на теперішній час, невідомі особи, за допомогою будівельної техніки, без передбаченого на те дозволу, проводять будівельні роботи, пов'язані із повним руйнуванням та зміною нежитлової будівлі за адресою: пров. Санаторний 1/1 в м. Одесі, яка знаходиться у користуванні у ТОВ «ТОЧКА ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ» згідно договору оренди від 16.07.2019 №526/с (зі змінами до договору від 04.11.2019) - балансоутримувачем якої є КП «Узбережжя Одеси», а власником є Територіальна громада міста Одеси в особі ОМР.
Зі змісту клопотання слідчого про арешт майна убачається, що ним порушується питання про накладення арешту на вилучене майно з метою збереження речового доказу.
Дійсно, приписами ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Натомість, позиція прокурора щодо необхідності арешту майна має ґрунтуватись на відповідних доказах, на підставі яких в силу частини першої статті 84 КПК України слідчий суддя встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно з вимогами ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отриманні у передбаченому КПК України порядку.
Положеннями частини першої статті 94 КПК України на слідчого суддю покладається обов'язок оцінки кожного доказу з точки зору, в тому числі допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна є видом втручання у право на мирне володіння майном, що закріплено у ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання у це право має мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу. Зазначені вимоги у контексті застосування заходів забезпечення кримінального провадження вимагаються визначення статусу суб'єкта, майно якого підлягає арешту у кримінальному провадженні та законної мети здійснення такого обмеження відповідного права.
Так, аналізуючи зміст клопотання про арешт майна, колегія суддів встановила, що слідчий фактично обмежився лише наведенням фактичних обставин справи, цитуванням вимог кримінального процесуального закону та узагальненим посиланням на те, що накладення арешту необхідне для забезпечення можливості встановлення важливих обставин в кримінальному провадженні, але при цьому не конкретизував загальні норми процесуального закону до конкретних обставин даного кримінального провадження.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється щодо кримінального правопорушення у сфері службової та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, передбаченого ст. 364 КК України.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини, що забезпечують правильну (належну) діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також їх службових осіб; об'єктивною стороною є - використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що полягає у певних діях або бездіяльності суб'єкта.
Не втручаючись у кваліфікацію даного кримінального провадження, колегія суддів не може не звернути уваги на те, що виклад обставин кримінального провадження у клопотанні слідчого не відповідає нормі кримінального закону, за яким внесені відомості до ЄРДР, оскільки порушення будівельних норм складом розслідуваного кримінального правопорушення не охоплюється. При цьому, у судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 не надала раціонального пояснення яким чином вказані слідчим обставини кореспондуються із правовою кваліфікацією, за якою внесені відомості до ЄРДР - ч.2 ст.364 КК України, із обставинами викладеними в клопотанні про арешт майна.
Натомість, під час апеляційного розгляду представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та представник Одеської міської ради, надали докази про те, що ТОВ «Точка Побутових Послуг» відповідно до договору оренди від 16.07.2019 № 526/С, отримано погодження проведення поточного ремонту об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Санаторний 1/1 (а.с.124, 126-127 т.1). У подальшому, 21.04.2025 року ТОВ «Точка Побутових Послуг» повідомило Департамент про частковий обвал стіни, який стався у ході проведення ремонтних робіт верхніх конструктивних елементів покрівлі. У свою чергу, ТОВ «Точка Побутових Послуг» згідно умов пунктів 4.2.,4.3.,4.4. договору оренди має забезпечити відновлення пошкодженого об'єкта за власний рахунок у початковий стані.
Колегія суддів звертає увагу, що ініціювання накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, за відсутності у справі доказів вчинення протиправних діянь, претензій з боку орендодавця та балансоутримувача, та лише з мотивів наявності бажання у органу досудового розслідування перевірити законність проведення ремонту нежилого приміщення загальною площею 41,5 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса провулок Санаторний, 1/1, з огляду на правову кваліфікацію даного кримінального провадження, викликає певний сумнів для виправдання такого заходу, як арешт майна.
При цьому, зі змісту клопотання слідчого взагалі не зрозуміло, яке відношення має договір підряду між КП «Узбережжя Одеси», ТОВ «Точка побутових послуг» та ТОВ «Максімінхаусбуд» про благоустрій території в районі Траси здоров'я (між траверсами № 12 - № 13 в місті Одесі) від 20 січня 2025 року, до даного кримінального провадження.
Вказані недоліки клопотання про арешт майна позбавили слідчого суддю у повній мірі дослідити докази, якими обґрунтовуються доводи клопотання та прийняти обґрунтоване рішення по справі, при цьому, відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Враховуючи наведене, клопотання про арешт майна слід повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених у цій ухвалі, протягом сімдесят двох годин з моменту отримання копії даної ухвали.
Колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити прокурору право звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, відповідно до вимог ст. 171 КПК України у встановленому порядку, при цьому конкретизувати, яким саме критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, відповідає майно, окрім того, надати докази, які підтверджують необхідність арешту майна.
Згідно ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Згідно частини 1 статті 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо, зокрема, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що доводи апеляційних скарг є обґрунтованими, а тому ухвалу слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно слід скасувати, з постановленням нової ухвали відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 407 КПК України, встановити строк 72 години для усунення недоліків, а матеріали клопотання про накладення арешту на майно повернути прокурору.
Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційні скарги представників третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання, ОСОБА_9 , який діє в інтересах Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, та ОСОБА_8 , який діє в інтересах Одеської міської ради, - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01 травня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12025163510000273, внесеного до ЄРДР 23 квітня 2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України,- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , яке погоджено прокурором Приморської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12025163510000273, внесеного до ЄРДР 23 квітня 2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, - повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, протягом 72 годин з моменту отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4