Номер провадження: 11-сс/813/1016/25
Справа № 947/11507/25 1-кс/947/6267/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11 червня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у представника власника майна ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , та прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12022160000000482, внесеного до ЄРДР 12 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, яке вилучене 04.04.2025 року у ході обшуку в транспортного засобу «Toyota», моделі «Camry», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , а саме: транспортний засіб «Toyota» моделі «Camry» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Toyota» моделі «Camry» серії НОМЕР_3 , ключі від транспортного засобу «Toyota» моделі «Camry». У задоволені клопотання в іншій частині - відмовлено.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що є достатні підстави вважати, що вилучений автомобіль марки міг використовуватися ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час вчинення кримінального правопорушення. При цьому, договір фінансового лізінгу 22.11.2024 року міг бути укладений з метою ухилення ОСОБА_10 від застосованих Радою національної безпеки і оборони України обмежувальних заходів.
Разом з тим, сторона обвинувачення не надала жодних відомостей, що у вказаному мобільному телефоні знаходиться будь-яка важлива інформація, що має відношення до предмету досудового розслідування.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвалу слідчого судді є необґрунтованою, постановленою без достатніх на це підстав, та з порушенням норм КПК України, з наступних підстав:
- твердження слідчого судді про вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення є безпідставними, адже матеріали клопотання про накладення арешту та мотивувальна частина ухвали слідчого судді не містять жодних відомостей про вчинення ОСОБА_11 будь-якого кримінального правопорушення, йому не повідомлено про підозру та він не має жодного відношення до даного кримінального провадження;
- твердження слідчого судді про присутність ОСОБА_11 під час проведення обшуку та знаходження його мобільного телефону в салоні вилученого автомобіля не свідчить про постійне використання ОСОБА_11 зазначеного транспортного засобу;
- прокурор формально послався, а слідчий суддя безпідставно погодився, що вказаний автомобіль відповідає ознакам речового доказу, відповідно до ст. 98 КПК України, та ні в клопотанні про накладенні арешту, ні в ухвалі суду не зазначено яким саме ознакам, визначеним ст. 98 КПК України, відповідає вищевказане майно. Слідчим суддею не враховано, що вилучене під час обшуку майно, а саме автомобіль TOYOTA CAMRY, 2022 року випуску, VIN-код: НОМЕР_4 не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, і жодним чином не може містити на собі докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження;
- власником вилученого автомобіля є ОСОБА_8 , стосовно якої не застосовано жодних обмежень. Висновки слідчого судді про, те що придбання транспортного засобу на ім'я ОСОБА_8 на підставі договору фінансового лізінгу 22.11.2024 року, могло бути вчинено з метою ухилення ОСОБА_10 від застосованих Радою національної безпеки і оборони України обмежувальних заходів є невмотивованими, безпідставними та передчасними, адже стороною обвинувачення це не доведено, та такі висновки не відповідають дійсності.
На підставі наведеного, апелянт просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладання арешту на транспортний засіб та постановити нову ухвалу, якою повністю відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, вилученого 04.04.2025 року у ході обшуку в транспортного засобу «Toyota», моделі «Camry», з державним номерним знаком НОМЕР_1 .
Прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та незаконною з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а також невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, та такою, що підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підставою накладення арешту на майно є його відповідність переліку майна, зазначеного у ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 170 КПК України, на яке може бути накладено арешт, а саме, те що воно обґрунтовано являється та визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, у зв'язку з тим, що вказане майно підлягає спеціальній конфіскації, а також необхідність забезпечення потреб досудового розслідування, що проявляється у недопущенні втрати речових доказів.
На підставі наведеного, прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді в частині повернення майна, яке було тимчасове вилучене 04.04.2025 року у ході обшуку в транспортного засобу «Toyota», моделі «Camry», з державним номерним знаком НОМЕР_1 . Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора в частині накладення арешту на мобільний телефон марки iPhone 14 Pro Max, imei НОМЕР_5 , з сім-карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_6 , з системою логічного захисту з паролем 0821, та накласти арешт на вказане майно, яке вилученого 04.04.2025 року у ході обшуку в транспортного засобу «Toyota», моделі «Camry», з державним номерним знаком НОМЕР_1 .
Уважаючи апеляційну скаргу сторони обвинувачення необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, представник власників майна ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , подала письмові заперечення.
За змістом заперечень посилається на те, що в апеляційній скарзі прокурора відсутні будь-яке обґрунтування саме в чому полягає незаконність ухвали. В написанні апеляційної скарги прокурор обмежився лише описанням обставин кримінального правопорушення (до яких не має жодного відношення ОСОБА_11 ) та формальними фразами, що зазначена ухвала є необґрунтованою та незаконною без жодної конкретизації такої незаконності. Само по собі наявність постанови про визнання речовими доказом не може бути єдиною та безперечною підставою для арешту майна.
Сторона обвинувачення не надала жодних відомостей, що у вказаному мобільному телефоні знаходиться будь-яка важлива інформація, що має відношення до предмету досудового розслідування.
Щодо твердження прокурора про необхідність дослідження інформації, які міститься в мобільному телефоні зазначаю, що він не містить будь-яких відомостей, які можуть бути доказом у даному кримінальному провадженні, тим паче, з моменту проведення обшуку пройшло вже понад дві місяці, та орган досудового розслідування мав достатньо часу для дослідження або зняття необхідної інформації з мобільного телефону.
Позиції учасників судового розгляду.
Прокурор ОСОБА_6 підтримав подану апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_7 .
Представник власника майна ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , підтримала подану апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За вимогами ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, забезпечення спеціальної конфіскації (ч.ч.1-2 ст.170 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
У судовому засіданні встановлено, що слідчим управлінням ГУ НП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022160000000482, внесеному до ЄРДР 12.07.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України.
Згідно клопотання про арешт майна, невстановлені особи, діючи спільно з членами злочинної організації ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), у період з грудня 2020 року по 07.03.2021, вчиняли протиправні дії, пов'язані з незаконним вимаганням грошових коштів від потерпілого ОСОБА_14 та поширювали злочинний вплив у суспільстві на території Одеського регіону.
Також, приблизно у лютому-березні 2021 року, невстановлена особа звернулась до ОСОБА_15 (обвинувальний акт відносно якого наразі розглядається судом), для застосування його злочинного впливу на ОСОБА_16 , здійснення погроз, застосування фізичного насилля та інших злочинних методів, спрямованих на незаконний примус потерпілого до повернення зазначеній невстановленій особі боргу у сумі 5500 доларів США.
Крім того, невстановлені особи, які діючи спільно з членами злочинної організації ОСОБА_17 (який перебуває у міжнародному розшуку), ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 та ОСОБА_19 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), та які здійснюють та поширюють у суспільстві злочинний вплив, 04.08.2022 організували, сприяли у проведенні та взяли участь у злочинному зібранні (сходці) на території ДУ «Одеський слідчий ізолятор», з використанням засобів зв'язку, для планування розподілу сфер злочинного впливу.
Крім того, встановлено факт діяльності на території м. Одеси та Одеської області злочинної організації під керуванням суб'єкта підвищеного злочинного впливу - «вора в законі» ОСОБА_17 (який перебуває у міжнародному розшуку), до складу якої увійшли: ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), ОСОБА_20 (який перебуває у міжнародному розшуку), ОСОБА_21 (обвинувальний акт відносно якого розглядається судом), ОСОБА_22 (який перебуває у міжнародному розшуку) та інші невстановлені особи, які поширювали злочинний вплив у суспільстві на території Одеського регіону.
Крім того, установлено, що член злочинної організації ОСОБА_21 (обвинувальний акт відносно якого розглядається судом) та інші невстановлені особи, здійснювали збут особливо небезпечних наркотичних засобів в ДУ «Одеська виправна колонія № 14».
Таким чином, з матеріалів досудового розслідування вбачається що невстановлені члени злочинної організації, створеної та керованої так званим «вором в законі» ОСОБА_17 , та інші невстановлені особи, які не входять до складу злочинного угруповання, продовжують діяти під керівництвом лідера злочинного угруповання на території Одеської області, з метою поширення та встановлення злочинного впливу у суспільстві, координації злочинної діяльності, наповнення так званого «воровського общака» та отримання незаконного прибутку за рахунок вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.
На виконання доручення прокурора, щодо встановлення відомостей про осіб, причетних до участі спільно з ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 та ОСОБА_22 у вчиненні кримінальних правопорушень на території Одеської області та інших регіонів України, отримано інформацію про перелік осіб, які входять до кола, наближеного до так званого «вора в законі» ОСОБА_17 , а також які відповідно до свого статусу у кримінальному середовищі Одеського регіону, своїх переконань та образу життя, особистих якостей, підтримують неписані «воровські традиції», поширюють у суспільстві злочинний вплив або сприяють у його поширенні іншими суб'єктами, а також є особами, які діють під злочинним впливом так званих «ворів у законі», та які прямо чи опосередковано можуть бути причетними до вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень на території м. Одеси та Одеської області.
Так, серед таких осіб перебуває ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має у користуванні автомобіль марки «Toyota Camry», реєстраційний знак НОМЕР_7 . В кримінальних колах позиціонує себе як «кримінальний авторитет» (перебуває під санкціями РНБО від 14 травня 2021).
В рамках вказаного кримінального провадження, 04.04.2025 року проведено обшук транспортного засобу «Toyota» моделі «Camry» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , що перебуває у користуванні ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучено наступне майно: мобільний телефон марки iPhone 14 Pro Max, imei НОМЕР_5 , з сім-карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_6 , з системою логічного захисту з паролем 0821,транспортний засіб «Toyota» моделі «Camry», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Toyota» моделі «Camry» серії НОМЕР_3 , ключі від транспортного засобу «Toyota» моделі «Camry».
Постановою слідчого від 04.04.2025 року вилучене майно визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на положення частини 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі пункту 1 частини 2 статті 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, що слідством перевіряється причетність ОСОБА_9 до вказаного кримінального правопорушення, тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що арештоване майно може мати доказове значення та є достатні підстави вважати, що його збереження необхідно для здійснення належного досудового розслідування кримінального провадження з огляду на фабулу, яка зазначена у витязі з ЄРДР долученого до клопотання.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку про можливість використання транспортного засобу як доказу у кримінальному провадженні та необхідність накладення арешту на нього саме з метою забезпечення збереження речового доказу. Тому, помилковим є посилання апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , на не здійснення повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні.
Зважаючи на вищевикладене у сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, відповідно до ст.132, 170, 173 КПК України дотримався принципів розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та врахувала наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення для осіб, в інтересах яких подані апеляційні скарга, не надано та під час їх розгляду не встановлено.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співрозмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
В апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_7 , містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення у цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов'язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Разом із тим, колегія суддів погоджується з висновками слідчого суддів у частині не доведення прокурором необхідності арешту мобільного телефону.
Так, досліджені у ході судового засідання відомості свідчать про те, що під час проведення обшуку доступ до мобільного телефону власником не обмежувався, зокрема, з протоколу обшуку убачається, що слідчому повідомлено пароль.
Також, не було встановлено обставини, які б свідчили про необхідність надання вилученого мобільного телефону разом з інформацією, яка на ньому міститься, для проведення експертного дослідження, як необхідної умови для його подальшого утримання органом досудового розслідування. Вилучений у ході обшуку мобільний телефон не є об'єктом, отриманим у результаті вчинення кримінального правопорушення, не є засобом чи знаряддям його вчинення у прямому розумінні, що могло б бути підставою для його вилучення та подальшого арешту.
Крім того, матеріали клопотання про арешт майна не містять доказів, які б пояснювали неможливість здійснення органом досудового розслідування копіювання інформації, що міститься у вилученому мобільному телефону, враховуючи той факт, що власником майна надано пароль.
На думку колегії суддів, орган досудового розслідування мав можливість забезпечити отримання необхідних, на його переконання, відомостей, які могли б бути використані як докази у кримінальному провадженні, безпосередньо під час проведення обшуку, іншим, менш обтяжливим для власника майна шляхом, без обмеження його права власності.
За таких обставин, колегія суддів вважає висновки слідчого суддів в частині відсутності правових підстав для накладення арешту на вилучений у ОСОБА_8 мобільний тлефон належними та обґрунтованими.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційних скаргах та висловленими під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційних скарг без задоволення.
Керуючись ст.ст. 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , та прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12022160000000482, внесеного до ЄРДР 12 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України,- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4