Номер провадження: 11-сс/813/1022/25
Справа № 947/11507/25 1-кс/947/6270/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11 червня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власників майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарг и представника власників майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , та прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12022160000000482, внесеного до ЄРДР 12 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, яке було вилучене 04.04.2025 року у ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- грошові кошти у загальному розмірі 5 900 (п'ять тисяч дев'ятсот) доларів США банкнотами номіналом по 100 (сто) доларів США кожна: HA28914116A, HL38172460EL12, HF41699013AF6, KB17700256QB2, KB20965233AB2, HL342822306L12, KK47897904CK11, KB49983003DB2, KB89929471HB2, KG44022832BG7, KI09431833A19, KF21537345DF6, KD44627508AD4, FF69826564AF6, FB80641688CB2, KB67969542KB2, HB51426704FB2, KF21148133BF6, KL49924715DL12, KK08351163DK11, HD27378130BD4, HA96699229AA1, KB58496370GB2, KB59921328GB2, KB67466972AB2, HC66115068AC3, HF71630621EF6, KF54225896DF6, HK47280518CK11, HL532277706L12, FK54673441BK11, HB15001964RB2, KL81887080BL12, HE41400467DE5, HF58755553CF6, HG93202442B67, CB62822767CB2, HG80915121AG7, HB79550718MB2, HB23379231BB2, FI03654642AI9, HL43992660GL12, HB603971609IB2, KJ57138689AG10, HB011914046B2, HB23549202RB2, PG49144211AG7, KB86103825PB2, KB39302317HB2, KK84310653AK11, HF28080118DF6, HL51728480GL12, KB21731439JB2, KL76104618AL12, KB50499706AB2, KL04054987EL12, AB20500778RB2, AB24747919BB2,, AB56928269LB2;
-грошові кошти у загальному розмірі 500 (п'ятсот) доларів США банкнотами номіналом по 100 (сто) доларів США кожна, а саме PL88751063AL12, MF07602038FF6, QB10132336BB12, QB10132335BB2, QB10132334BB2;
-грошові кошти у загальному розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень банкнотами номіналом по 1 000 (одна тисяча) гривень кожна, а саме: ГС1496321, ЕА6128026,ВУ7858783, ЗМ6240723, ВТ32770233, ВУ9049941, ЕР8590071, ГН7011758, БР9964111, ВТ8348438, ГН5187921, АВ0259494, АЛ5562229, ГС4149096;
-грошові кошти у загальному розмірі 500 (п'ятсот) гривень банкнотою номіналом 500 (п'ятсот) гривень, а саме: ЄС8539734, грошові кошти у загальному розмірі 800 (вісімсот) гривень банкнотами номіналом по 200 (двісті) гривень кожна, а саме: АН1650283, АР0775037, ДВ2775386, АР0711015;
- грошові кошти у загальному розмірі 250 (двісті п'ятдесят) гривень банкнотами номіналом по 50 (п'ятдесят) гривень кожна, а саме: АК74860750, ЕВ3932584, ТУ8085993, СТ2857040, СС2134882;
-грошові кошти у загальному розмірі 500 (п'ятсот) гривень банкнотами номіналом по 100 (сто) гривень кожна, а саме: ЄВ8650649, АВ4816565, УР2553635, ЕЄ4372217, АБ6500780;
-грошові кошти у загальному розмірі 120 (сто двадцять) гривень банкнотами номіналом по 20 (двадцять) гривень кожна, а саме: ЕА4661118, ЕН9074014, АК8880949, ЕВ4594551, АМ3489183, АН4177548,
У задоволені клопотання в іншій частині - відмовлено.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що частина вилученого в ході обшуку майна відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки вилучене майно могло зберегти на собі сліди вчинення зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення, є всі підстави вважати що вилучені грошові кошти набуті кримінально-протиправним шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.
Разом з тим, у клопотанні прокурора не зазначено, якими доказами підтверджуються доводи про те, що вилучені під час обшуку мобільний телефон та банківська картка відповідають критеріям, передбаченим ч.1 ст.98 КПК України, тобто належним чином не вмотивовано, яке відношення вилучене майно має значення саме до цього кримінального провадження. Сторона обвинувачення не надала жодних відомостей, що у вказаному мобільному телефоні знаходиться будь-яка важлива інформація, що має відношення до предмету досудового розслідування. При цьому з моменту вилучення було достатньо часу для встановлення таких обставин.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власників майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , подав апеляційні скарги, в якій зазначає, що ухвалу слідчого судді є необґрунтованою, постановленою без достатніх на це підстав, та з порушенням норм КПК України, з наступних підстав:
- грошові кошти у загальному розмірі 5 900 (п'ять тисяч дев'ятсот) доларів США, належать на праві власності ОСОБА_8 та були наданні ним ОСОБА_9 для передачі ОСОБА_10 , який потребував дороговартісного лікування про що було повідомлено під час обшуку, проте, грошові кошти були вилучені;
- інші виявлені та вилучені грошові кошти є спільною сімейною власністю ОСОБА_9 та його дружини, а саме заощадженнями родини та призначенні для життєвих потреб родини;
- клопотання не містить належного обґрунтування, яке б давало підстави для висновку про відповідність вилученого майна категорії речових доказів;
- ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не мають ніякого процесуального статусу в рамках вказаного кримінального провадження;
- клопотання про арешт майна подане до суду з пропуском строку, передбаченого ч. 5 статті 171 КПК України. Так, обшуку проведено 04.04.2025 року, клопотання про арешт майна датоване 05.04.2025 року надійшло до суду 10.04.2025 року, тобто через 6 днів, що є грубим порушенням вимог КПК України. При цьому, ухвалою слідчого судді від 14 квітня 2025 року першочергове клопотання про арешт майна було повернуто прокурора для усунення недоліків протягом сімдесят двох годин з моменту отримання повного тексту ухвали слідчого судді, проте вказаний строк прокурором недотримано.
На підставі наведеного, апелянт просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладання арешту на грошові кошти та постановити у цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволені клопотання прокурора.
Прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та незаконною з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а також невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, та такою, що підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підставою накладення арешту на майно є його відповідність переліку майна, зазначеного у ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 170 КПК України, на яке може бути накладено арешт, а саме, те що воно обґрунтовано являється та визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, у зв'язку з тим, що вказане майно підлягає спеціальній конфіскації, а також необхідність забезпечення потреб досудового розслідування, що проявляється у недопущенні втрати речових доказів.
На підставі наведеного, прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді в частині повернення майна, яке було тимчасове вилучене 04.04.2025 року у ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора в частині накладення арешту на банківську картку, емітована АТ КБ «ПриватБанк», з НОМЕР_1 , та мобільний телефон марки «IPhone», модель «13 mini» (MLK 03QL/A), серійний номер НОМЕР_2 , ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , та накласти арешт на вказане майно, яке вилученого 04.04.2025 року.
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав подану апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника власників майна.
Представник власників майна ОСОБА_7 підтримала подану апеляційну скаргу та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, забезпечення спеціальної конфіскації (ч.ч.1-2 ст.170 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно зі ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
З матеріалів судової справи вбачається, що слідчим управлінням ГУ НП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022160000000482, внесеному до ЄРДР 12.07.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України.
Згідно клопотання про арешт майна, невстановлені особи, діючи спільно з членами злочинної організації ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), у період з грудня 2020 року по 07.03.2021, вчиняли протиправні дії, пов'язані з незаконним вимаганням грошових коштів від потерпілого ОСОБА_13 та поширювали злочинний вплив у суспільстві на території Одеського регіону.
Також, приблизно у лютому-березні 2021 року, невстановлена особа звернулась до ОСОБА_14 (обвинувальний акт відносно якого наразі розглядається судом), для застосування його злочинного впливу на ОСОБА_15 , здійснення погроз, застосування фізичного насилля та інших злочинних методів, спрямованих на незаконний примус потерпілого до повернення зазначеній невстановленій особі боргу у сумі 5500 доларів США.
Крім того, невстановлені особи, які діючи спільно з членами злочинної організації ОСОБА_16 (який перебуває у міжнародному розшуку), ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 та ОСОБА_18 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), та які здійснюють та поширюють у суспільстві злочинний вплив, 04.08.2022 організували, сприяли у проведенні та взяли участь у злочинному зібранні (сходці) на території ДУ «Одеський слідчий ізолятор», з використанням засобів зв'язку, для планування розподілу сфер злочинного впливу.
Крім того, встановлено факт діяльності на території м. Одеси та Одеської області злочинної організації під керуванням суб'єкта підвищеного злочинного впливу - «вора в законі» ОСОБА_16 (який перебуває у міжнародному розшуку), до складу якої увійшли: ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), ОСОБА_19 (який перебуває у міжнародному розшуку), ОСОБА_20 (обвинувальний акт відносно якого розглядається судом), ОСОБА_21 (який перебуває у міжнародному розшуку) та інші невстановлені особи, які поширювали злочинний вплив у суспільстві на території Одеського регіону.
Крім того, установлено, що член злочинної організації ОСОБА_20 (обвинувальний акт відносно якого розглядається судом) та інші невстановлені особи, здійснювали збут особливо небезпечних наркотичних засобів в ДУ «Одеська виправна колонія № 14».
Таким чином, з матеріалів досудового розслідування вбачається що невстановлені члени злочинної організації, створеної та керованої так званим «вором в законі» ОСОБА_16 , та інші невстановлені особи, які не входять до складу злочинного угруповання, продовжують діяти під керівництвом лідера злочинного угруповання на території Одеської області, з метою поширення та встановлення злочинного впливу у суспільстві, координації злочинної діяльності, наповнення так званого «воровського общака» та отримання незаконного прибутку за рахунок вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.
На виконання доручення прокурора, щодо встановлення відомостей про осіб, причетних до участі спільно з ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 та ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень на території Одеської області та інших регіонів України, отримано інформацію про перелік осіб, які входять до кола, наближеного до так званого «вора в законі» ОСОБА_16 , а також які відповідно до свого статусу у кримінальному середовищі Одеського регіону, своїх переконань та образу життя, особистих якостей, підтримують неписані «воровські традиції», поширюють у суспільстві злочинний вплив або сприяють у його поширенні іншими суб'єктами, а також є особами, які діють під злочинним впливом так званих «ворів у законі», та які прямо чи опосередковано можуть бути причетними до вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень на території м. Одеси та Одеської області.
Так, серед таких осіб перебуває ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН: НОМЕР_5 , громадянин України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 має в користуванні автомобіль марки «Land Rover» реєстраційний знак НОМЕР_6 . В кримінальних колах позиціонує себе як «кримінальний авторитет».
В рамках вказаного кримінального провадження, 04.04.2025 року проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого виявлено та вилучено: грошові кошти у загальному розмірі 5 900 (п'ять тисяч дев'ятсот) доларів США банкнотами номіналом по 100 (сто) доларів США кожна, а саме:HA28914116A, HL38172460EL12, HF41699013AF6, KB17700256QB2, KB20965233AB2, HL342822306L12, KK47897904CK11, KB49983003DB2, KB89929471HB2, KG44022832BG7, KI09431833A19, KF21537345DF6, KD44627508AD4, FF69826564AF6, FB80641688CB2, KB67969542KB2, HB51426704FB2, KF21148133BF6, KL49924715DL12, KK08351163DK11, HD27378130BD4, HA96699229AA1, KB58496370GB2, KB59921328GB2, KB67466972AB2, HC66115068AC3, HF71630621EF6, KF54225896DF6, HK47280518CK11, HL532277706L12, FK54673441BK11, HB15001964RB2, KL81887080BL12, HE41400467DE5, HF58755553CF6, HG93202442B67, CB62822767CB2, HG80915121AG7, HB79550718MB2, HB23379231BB2, FI03654642AI9, HL43992660GL12, HB603971609IB2, KJ57138689AG10, HB011914046B2, HB23549202RB2, PG49144211AG7, KB86103825PB2, KB39302317HB2, KK84310653AK11, HF28080118DF6, HL51728480GL12, KB21731439JB2, KL76104618AL12, KB50499706AB2, KL04054987EL12, AB20500778RB2, AB24747919BB2, AB56928269LB2, грошові кошти у загальному розмірі 500 (п'ятсот) доларів США банкнотами номіналом по 100 (сто) доларів США кожна, а саме PL88751063AL12, MF07602038FF6, QB10132336BB12, QB10132335BB2, QB10132334BB2, грошові кошти у загальному розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) гривень банкнотами номіналом по 1000 (одна тисяча) гривень кожна, а саме: ГС1496321, ЕА6128026, ВУ7858783, ЗМ6240723, ВТ32770233, ВУ9049941, ЕР8590071, ГН7011758, БР9964111, ВТ8348438, ГН5187921, АВ0259494, АЛ5562229, ГС4149096; грошові кошти у загальному розмірі 500 (п'ятсот) гривень банкнотою номіналом 500 (п'ятсот) гривень, а саме: ЄС8539734, грошові кошти у загальному розмірі 800 (вісімсот) гривень банкнотами номіналом по 200 (двісті) гривень кожна, а саме: АН1650283, АР0775037, ДВ2775386, АР0711015; грошові кошти у загальному розмірі 250 (двісті п'ятдесят) гривень банкнотами номіналом по 50 (п'ятдесят) гривень кожна, а саме: АК74860750, ЕВ3932584, ТУ8085993, СТ2857040, СС2134882; грошові кошти у загальному розмірі 500 (п'ятсот) гривень банкнотами номіналом по 100 (сто) гривень кожна, а саме: ЄВ8650649, АВ4816565, УР2553635, ЕЄ4372217, АБ6500780, грошові кошти у загальному розмірі 120 (сто двадцять) гривень банкнотами номіналом по 20 (двадцять) гривень кожна, а саме: ЕА4661118, ЕН9074014, АК8880949, ЕВ4594551, АМ3489183, АН4177548, банківська картка, емітована АТ КБ «ПриватБанк» з НОМЕР_1 , мобільний телефон марки «IPhone» модель «13 mini» (MLK 03QL/A) серійний номер НОМЕР_2 , ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 .
Постановою слідчого від 04.04.2025 року вилучене майно визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
У подальшому, прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просив накласти арешт на виявлене та вилучене під час обшуку майно, з метою збереження речового доказу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на положення частини 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі пункту 1 частини 2 статті 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Слід зазначити, що положеннями статті 3 КПК України на слідчого суддю покладено обов'язок контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, при цьому, окреслено межі такого захисту - діяти в порядку, передбаченому КПК України.
Водночас при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Аналізуючи зміст оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що слідчий суддя при частковому задоволенні клопотання та накладенні арешту на майно фактично обмежився лише наведенням фактичних обставин, цитуванням вимог кримінального процесуального закону та узагальненим посиланням на те, що накладення арешту на вилучене майно необхідне для забезпечення можливості встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, проте, не зазначив належного обґрунтування того, що грошові кошти, вилучені під час обшуку, мають злочинне походження та отримані злочинним шляхом.
При цьому, обов'язок доказування щодо отримання грошових коштів, внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, покладається на орган досудового розслідування. Натомість, стороною обвинувачення не надано об'єктивних доказів того, що грошові кошти, мають злочинне походження та отримані злочинним шляхом. У свою чергу, під час апеляційного розгляду апелянтом надано докази, що підтверджується законне походження вилучених грошових коштів.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги, що ОСОБА_8 не є фігурантам даного кримінального провадження, а ОСОБА_9 будь-які злочинні дії не інкриміновані, про підозру йому не повідомлено, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для накладання арешту на їх майно.
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власників майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Разом із тим, колегія суддів погоджується з висновками слідчого суддів у частині не доведення прокурором необхідності арешту мобільного телефону та банківської картки.
При цьому, сам по собі факт наявності в матеріалах вказаного кримінального провадження постанови слідчого про визнання вилученого майна речовим доказом не може автоматично свідчити про відповідність таких речей критеріям речових доказів, визначеним зазначеною вище ст. 98 КПК України.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить переконання, що прокурором не було доведено того, що майно, яке вилучене під час обшуку, відповідає встановленим законом критеріям речових доказів у зазначеному кримінальному провадженні, зокрема, зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані для доведення будь-яких фактів чи обставин кримінального провадження, або є предметом, що було об'єктом кримінально-протиправних дій з приводу поширення злочинного впливу у суспільстві.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Згідно з п. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
В свою чергу, п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України встановлює, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , - задовольнити.
Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12022160000000482, внесеного до ЄРДР 12 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України,- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12022160000000482, внесеного до ЄРДР 12 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4