Номер провадження: 11-сс/813/1021/25
Справа № 947/11507/25 1-кс/947/6261/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11 червня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
особи, щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2025 року про відмову у арешті майна в рамках кримінального провадження №12022160000000482, внесеного до ЄРДР 12 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна, яке вилучене 04.04.2025 року у ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та в подальшому вилучено: мобільний телефон марки «iPhone 14 Pro MAX», у корпусі фіолетового кольору imei 1: НОМЕР_1 ; imei 2: НОМЕР_2 із Sim-картою мобільного оператора «Lifecell»: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що стороною обвинувачення не доведено факту того, що вилучене майно могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, містить на собі будь-які сліди злочину та може бути використано як доказ факту чи обставин кримінальної справи. При цьому, після проведення обшуку ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не повідомлялося про підозру, вони не були допитані з підстав вилучених речей, більше того, ні до матеріалів клопотання ні в судовому засіданні сторона обвинувачення не надала будь-яких доказів щодо причетності власника майна ОСОБА_7 до скоєння злочинів, передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України. Крім того, недоліки, які були визначені в ухвалі слідчого судді від 23.04.2025 року про повернення клопотання прокурору наразі не були усунуті.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та незаконною з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а також невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, та такою, що підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підставою накладення арешту на майно є його відповідність переліку майна, зазначеного у ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 170 КПК України, на яке може бути накладено арешт, а саме, те що воно обґрунтовано являються та визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, у зв'язку з тим, що вказане майно підлягає спеціальній конфіскації, а також необхідність забезпечення потреб досудового розслідування, що проявляється у недопущенні втрати речових доказів.
На підставі наведеного, прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвали, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна, яке вилучене 04.04.2025 року у ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 .
Позиції учасників судового розгляду.
Прокурор ОСОБА_6 підтримав подану апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою клопотання про арешт майна задовольнити.
Особа, щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів враховує наступне.
За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Відмовляючи у задоволені клопотання про накладення арешту на майно, слідчий судді прийшов до висновку, що прокурором не доведено, що транспортний засіб містить сліди злочину, та відповідає ст. 98 КПК України.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно клопотання про арешт майна, невстановлені особи, діючи спільно з членами злочинної організації ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), у період з грудня 2020 року по 07.03.2021, вчиняли протиправні дії, пов'язані з незаконним вимаганням грошових коштів від потерпілого ОСОБА_11 та поширювали злочинний вплив у суспільстві на території Одеського регіону.
Також, приблизно у лютому-березні 2021 року, невстановлена особа звернулась до ОСОБА_12 (обвинувальний акт відносно якого наразі розглядається судом), для застосування його злочинного впливу на ОСОБА_13 , здійснення погроз, застосування фізичного насилля та інших злочинних методів, спрямованих на незаконний примус потерпілого до повернення зазначеній невстановленій особі боргу у сумі 5500 доларів США.
Крім того, невстановлені особи, які діючи спільно з членами злочинної організації ОСОБА_14 (який перебуває у міжнародному розшуку), ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 та ОСОБА_16 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), та які здійснюють та поширюють у суспільстві злочинний вплив, 04.08.2022 організували, сприяли у проведенні та взяли участь у злочинному зібранні (сходці) на території ДУ «Одеський слідчий ізолятор», з використанням засобів зв'язку, для планування розподілу сфер злочинного впливу.
Крім того, встановлено факт діяльності на території м. Одеси та Одеської області злочинної організації під керуванням суб'єкта підвищеного злочинного впливу - «вора в законі» ОСОБА_14 (який перебуває у міжнародному розшуку), до складу якої увійшли: ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), ОСОБА_17 (який перебуває у міжнародному розшуку), ОСОБА_18 (обвинувальний акт відносно якого розглядається судом), ОСОБА_19 (який перебуває у міжнародному розшуку) та інші невстановлені особи, які поширювали злочинний вплив у суспільстві на території Одеського регіону.
Крім того, установлено, що член злочинної організації ОСОБА_18 (обвинувальний акт відносно якого розглядається судом) та інші невстановлені особи, здійснювали збут особливо небезпечних наркотичних засобів в ДУ «Одеська виправна колонія № 14».
Таким чином, з матеріалів досудового розслідування вбачається що невстановлені члени злочинної організації, створеної та керованої так званим «вором в законі» ОСОБА_14 , та інші невстановлені особи, які не входять до складу злочинного угруповання, продовжують діяти під керівництвом лідера злочинного угруповання на території Одеської області, з метою поширення та встановлення злочинного впливу у суспільстві, координації злочинної діяльності, наповнення так званого «воровського общака» та отримання незаконного прибутку за рахунок вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.
На виконання доручення прокурора, щодо встановлення відомостей про осіб, причетних до участі спільно з ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень на території Одеської області та інших регіонів України, отримано інформацію про перелік осіб, які входять до кола, наближеного до так званого «вора в законі» ОСОБА_14 , а також які відповідно до свого статусу у кримінальному середовищі Одеського регіону, своїх переконань та образу життя, особистих якостей, підтримують неписані «воровські традиції», поширюють у суспільстві злочинний вплив або сприяють у його поширенні іншими суб'єктами, а також є особами, які діють під злочинним впливом так званих «ворів у законі», та які прямо чи опосередковано можуть бути причетними до вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень на території м. Одеси та Одеської області.
В рамках вказаного кримінального провадження, 04.04.2025 року проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ході якого було виявлено та в подальшому вилучено: мобільний телефон марки «iPhone 14 Pro MAX» у корпусі фіолетового кольору imei 1: НОМЕР_1 ; imei 2: НОМЕР_2 із Sim-картою мобільного оператора «Lifecell»: НОМЕР_3 .
Так дослідивши матеріали клопотання та додані до нього додатки апеляційний суд звертає увагу, що у клопотанні про накладення арешту на майно прокурор послався на те, що вищевказане майно є речовим доказом у даному кримінальному провадженні. При цьому, окрім посилання на ст. 98 КПК України та формального декларування ст. 170 КПК України, прокурор не вказує та не конкретизує підставу та мету відповідно до вказаних норм закону, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, та яким саме критеріям згідно ст. 98 КПК України це майно відповідає у зв'язку з досудовим розслідуванням, що триває.
Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ встановлює, що таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування повинно бути ретельним, що означає обов'язок органів влади завжди добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки та зобов'язання вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події («Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
Вказане в свою чергу слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення, процесуального примусу, або втручання у її права і свободи.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про відмову у задоволення клопотання про накладення арешту на майно, оскільки прокурором під час розгляду в судовому засіданні не доведено обставини, визначені ст.ст. 132, 170, 171 КПК України, а також правові підстави для арешту майна, розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги прокурора не свідчать про існування підстав для накладення арешту на майно, оскільки це явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, які гарантовані законом і завданням цього кримінального провадження.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та спростовуються вищевикладеним.
Враховуючи наведене, аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального Закону, а доводи апеляційної скарги прокурора не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв'язку з чим, відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2025 року про відмову у арешті майна в рамках кримінального провадження №12022160000000482, внесеного до ЄРДР 12 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України,-залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4