Справа № 462/5942/23 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.
Провадження № 22-ц/811/494/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
23 червня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді: Мікуш Ю.Р.,
суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,
секретар Салата Я.І.
розглянувши в м. Львові в порядку спрощеного провадження без участі учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Козія Тараса Васильовича на додаткове рішення Залізничного районного суду м.Львова від 02 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ квартири,-
08.08.2023 року представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Козій Т. В. звернувся у Залізничний районний суд м. Львова з позовною заявою до ОСОБА_3 у якій просив здійснити поділ квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах по 1/3 кожному, припинивши право спільної сумісної власності сторін на вказану квартиру.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 19.12.2024 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ квартири - задоволено .
Право спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 - припинено.
Визначено, що частка ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 складає 1/3.
Визначено, що частка ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 складає 1/3.
Визначено, що частка ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 складає 1/3.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 482 (чотири тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 55 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 4 482 (чотири тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 55 коп.
24.12.2024 року через електронну пошту до Залізничного районного суду м. Львова надійшла заява від представника позивачів - адвоката Козія Т. В. про ухвалення додаткового рішення у справі № 462/5942/24. В заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у сумі 20 000 грн 00 коп. відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України .
Додатковим рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 02 січня 2025 року у задоволенні заяви представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Козія Тараса Васильовича про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Додаткове рішення оскаржив представник позивача ОСОБА_1 -адвокат Козій Т.В.
В апеляційній скарзі зазначає, що вважає додаткове рішення незаконним , необґрунтованим,таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права , зокрема ч.8 ст.141 ЦПК України. Також суд дійшов помилкового висновку, що заяву про ухвалення додаткового рішення подано поза межами п'ятиденного строку. Просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що оскаржується додаткове рішення про стягнення судових витрат в розмірі 20000 грн., апеляційна скарга підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що предметом цього спору було припинення права спільної сумісної власності на квартиру та визначення часток кожного співвласника.
З позовом в інтересах позивачів звернувся адвокат Козій Т.В. на підставі ордерів про надання правничої допомоги (а.с.11,12).
У позовній заяві заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, попередній розмір якої становить 20000 грн.
Відповідачка у відзиві на позовну заяву зазначила, що не погоджується із сумою витрат на правову допомогу у розмірі 20000 грн. Вважає, що такий розмір є завищеним та не відповідає критеріям співмірності у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Просила відмовити у стягненні, посилаючись також на те, що вона не працює.
Ухвалюючи додаткове рішення про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами та їх адвокатом не було зроблено заяву про надання доказів витрат на правову допомогу протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення у відповідності до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України. У зв'язку із чим суд здійснив розподіл судових витрат під час ухвалення судового рішення на підставі наявних у справі про це доказів, встановивши, зокрема, що позивачем доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Як у суді першої інстанції так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.
Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільне роцесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 8 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Аналіз зазначеної норми закону свідчить про те, що докази,які підтверджують витрати на правову допомогу подаються до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
Апеляційний суд звертає увагу, що у позовній заяві міститься заява про відшкодування витрат на правову допомогу, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачами та їх представником така заява не була зроблена.
Рішення суду ухвалено 19 грудня 2024 року, а заява про ухвалення додаткового рішення разом з доказами,які підтверджують витрати на правову допомогу подана 24 грудня 2024 року, тобто протягом п'яти днів після ухвалення рішення, що відповідає ч.8 ст.141 ЦПК України.
Також суд першої інстанції помилково зазначив, що у рішенні від 19 грудня 2024 року встановлено, що позивачі не подали доказів понесення інших судових витрат, оскільки такого твердження рішення суду не містить, оскільки суд лише розподілив судові витрати понесені на сплату судового збору.
Відтак, висновок суду про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення є помилковим, тому колегія суддів дійшла висновку про скасування додаткового рішення та ухвалення нового про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, враховуючи наступне.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Встановлено, що правничу допомогу позивачу ОСОБА_1 надавав адвокат Козій Тарас Васильович, що стверджується договором про надання правничої допомоги від 01 травня 2023 року та ордером.
Відповідно до п.3.1 Договору за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар в розмірі 20000 грн. за представництво по справі про поділ квартири.
Згідно з описом наданих послуг від 20.12.2024 року адвокатом в межах цивільної справи №462/5942/23 позивачу ОСОБА_1 були надані наступні послуги:
- Аналіз законодавчої бази та аналіз судової практики-2000 грн.;
- Усні консультації-2000 грн;
- Підготовка позовної заяви-3000 грн.;
- Підготовка та подача запиту до ОКП «БТІ та ЕО»-2000 грн.
- Пошук суб'єкта оціночної діяльності та переговори -2000 грн;
- Переговори з відповідачкою щодо мирного врегулювання спору -2000 грн;
- Підготовка мирової угоди та заяви про її затвердження-2000 грн;
- Участь в судових засідання 5000 грн.
Адвокатом долучено прибутковий касовий ордер №1 від 01.05.2023 року про сплату ОСОБА_1 20000 грн. на підставі договору про правову допомогу від 01.05.2023 року №2/04-23.
Колегія суддів надаючи оцінку обставинам обсягу фактично наданих послуг, враховуючи критерії складності даної справи, предмет судового розгляду та розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також заяву відповідачки в якій вона заперечує розмір витрат на правову допомогу, вважає, що співмірним розміром витрат у цій справі буде сума 5000 грн.
На переконання колегії суддів, такий розмір судових витрат на правову допомогу відповідає критеріям розумності, виваженості, справедливості, а також така правнича допомога була необхідною, фактично надана і підтверджена належними доказами, зокрема необхідними були такі послуги,як складання позовної заяви, однак зважаючи на її зміст розмір витрат буде складати 2000 грн., участь в засіданні 24.10.2023 тривала 10 хв., 9.11.2023 -5хв. 25.01.2024 -22 хв.,07.03.2024-3хв., 11.04.2024-18 хв., 21.10.2024-11хв.,18.11.2024-35хв. 19.12.2024-44 хв., а всього 148 хв., тобто 2год. 28 хв. тому сума 5000 грн. є завищеною, та суд визначає таку в розмірі 2000 грн. та інші необхідні послуги, складення запиту та мирової угоди - 1000 грн.
Інші послуги зазначені в описі не були необхідними для розгляду цієї справи, зокрема аналіз законодавства та судової практики, надання консультації, адвокат здійснює в межах своєї професійної діяльності.
Доводи відповідачки про неможливість сплати витрат на правову допомогу у зв'язку з тим, що вона не працює не можуть бути підставою для звільнення відповідачки від сплати судових витрат.
Відповідно до п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1 п.п.3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Козія Тараса Васильовича задовольнити частково.
Додаткове рішення Залізничного районного суду м.Львова від 02 січня 2025 рокускасувати.
Ухвалити нове рішення.
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Козія Тараса Васильовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 5000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.) витрат на правничу допомогу.
В іншій частині заяви відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 27 червня 2025 року.
Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк