Справа № 462/217/25 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О.Б.
Провадження № 22-ц/811/867/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
30 червня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді: Мікуш Ю.Р.,
суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
у відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу № 462/217/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 17 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
10 січня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Позовна заява мотивована тим, що протягом останнього року відносини між ним та відповідачкою не складаються. Подружніх та сімейних стосунків вони не підтримують, спільного господарства та побуту не ведуть. Вони є несумісними за характерами, мають різні погляди на життя та сім'ю. У них немає спільних інтересів та порозуміння. Вони втратили почуття любові та взаємоповаги одне до одного, в зв'язку з чим просить розірвати шлюб між ним та відповідачкою, зареєстрований 10 квітня 2018 року у Краматорському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 121.
Рішенням Залізничного районного суду від 17 лютого 2025 року позов задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що був зареєстрований Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №121.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 211,20 грн судового збору.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Розгляд справи судом першої інстанції здійснено без її повідомлення та без врахування того, що вона заперечує проти розірвання шлюбу і в них є малолітня дитина.
Позивачем в суді першої інстанції не було надано переконливих доказів в підтвердження відсутності між ними подружніх відносин. Суд не надав сторонам строку для примирення, а також можливості скористатися правом надання спільної заяви про встановлення режиму окремого проживання подружжя, що передбачено ст.119 СК України. Також суд у рішенні не зазначив дату реєстрації шлюбу та не вжито заходів для витребування оригіналу свідоцтва про шлюб. Судом не було вирішено питання визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу.
Просить скасувати рішення Залізничного районного суду міста Львова від 17 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак в телефонному режимі повідомив суд, що просить розгляд справи проводити у його відсутності.
Відповідач надіслала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності . Апеляційну скаргу підтримує.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Судом встановлено, що позивач і відповідач зареєстрували шлюб 10 квітня 2018 року у Краматорському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області , актовий запис 121, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.13).
Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).
Ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, звернення з позовом про розірвання шлюбу свідчить про стійке бажання позивача розірвати шлюб з відповідачем, подальше спільне життя суперечить інтересам позивача.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Головним завданням сімейного законодавства є зміцнення сім'ї. Проте завдання СК України щодо подальшого зміцнення сім'ї не виключає існування права на розлучення. Держава заінтересована у збереженні лише такої сім'ї, яка б відповідала принципам моралі і вимогам закону. Відсутність почуттів любові і поваги, неможливість подолання непорозумінь, неприязні, ворожнечі - все це негативно відбивається на особистому житті кожного із подружжя.
Згідно з статтею 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Виходячи із змісту ч. 3, 4ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (ст. 111 СК України).
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до змісту п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Оскаржуючи рішення, відповідач посилається на те, що суд не надав подружжю строку для примирення, разом з тим, клопотання про таке не заявила, в судове засідання не прибула.
Суд звертає увагу, що надання подружжю строку на примирення не є обов'язком суду, а лише правом, у тому разі коли сторони про це клопочуть. Разом з тим, відповідачка таке клопотання не заявила, до апеляційної скарги не надала доказів, що вживає заходів для примирення, хоча після ухвалення рішення до початку розгляду судом апеляційної скарги пройшло більше чотирьох місяців.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не повідомив відповідача про розгляд справи є безпідставними, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи судом на адресу проживання відповідачки направлено копію позовної заяви та ухвалу про відкриття провадження, в якій зазначено, що розгляд справи буде проводитись в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено право подачі відзиву на позов та право подачі клопотання про розгляд справи в судовому засіданні.
Конверт повернувся на адресу суду без вручення адресату з причиною «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.24,25).
Відповідно до п.3,4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Встановивши, що сторони припинили подружні стосунки, втратили один до одного почуття любові, поваги, що сім'я існує формально, сторони не спілкуються та разом не проживають, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача.
Рішення суду відповідає вимогам процесуального права, судом правильно застосовані норми сімейного законодавства, зокрема щодо можливості розірвати шлюб за позовом одного з подружжя та щодо відсутності підстав для збереження шлюбу.
Посилання на те, що суд в рішенні не вказав з ким має проживати дитина є безпідставним, оскільки зазначене питання не є предметом цього спору.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1;375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 17 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 30 червня 2025 року.
Головуюча суддя Ю.Р. Мікуш
Судді: Т.І. Приколота
Р.В. Савуляк