Справа № 439/523/24 Головуючий у 1 інстанції: Рахімова О.В.
Провадження № 22-ц/811/268/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
23 червня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,
Суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,
Секретар Іванова О.О.
розглянувши у в м. Львові без участі учасників цивільну справу № 439/523/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 ,- про стягнення заборгованості за кредитними договором
05 березня 2024 року представник АТ «ТАСКОМБАНК» Козак Тетяна Олександрівна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 147 589,95 грн заборгованості за кредитним договором № 5865904965 від 27 липня 2022 року.
Позовна заява мотивована тим, що 27 липня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5865904965 згідно із яким відповідачу надано кредит в сумі 149 047,50 грн., строком на 60 місяців із сплатою 0,01% річних від суми боргу за договором, 2,49% - щомісячні проценти від суми кредиту, кредит надавався безготівковим шляхом, а відповідач зобов'язувався щомісяця в строки визначені договором здійснювати погашення суми заборгованості, нараховані проценти та інші платежі передбачені договором.
01 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» і АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір відступлення права вимоги № 01/09/21, на підставі якого Банк є новим кредитором за № 5865904965 від 27 липня 2022.
Відповідач ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором належно не виконує, як наслідок утворила заборгованість, яка на 14.02.2024 становить 147 589 грн. 95 коп., з яких 142 639 грн. 24 коп. заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 0 грн. 49 коп. - заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена); 4 950 грн. 22 коп. заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена), яку просить стягнути з відповідача.
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»
Рішення суду оскаржило АТ «Таскомбанк».
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
На підставі укладеного договору між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01.09.2021 року відбувається щоденне відступлення прав вимог за кредитними договорами.
З підписанням 29.07.2022 року реєстру прав вимог до договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01.09.2021 по позичальнику ОСОБА_1 , АТ «Таскомбанк» набуло права вимоги до останньої за укладеним раніше кредитним договором. Перехід права вимоги відбувається шляхом оприбуткування заборгованості на балансі банку, що підтверджується випискою по рахунку та платіжною інструкцією №991021549 від 29 липня 2022 року в межах дії договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01.09.2021.
АТ «Таскомбанк» доведено перед судом наявність права вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Просить рішення Бродівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог АТ «Таскомбанк».
17 березня 2025 року від представника ОСОБА_1 -адвоката Слободи С.Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу. Погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що позивачу не відступлено право вимоги за зобов'язанням як новому кредитору. Разом з тим, наголошує на тому, що після пред'явлення позову, відповідачкою здійснювались оплати по кредитному договору в загальній сумі 21 365 грн., проте позивачем не було проведено корегування заборгованості згідно сплачених сум. Вважає, що такі дії позивача не відповідають умовам паспорту кредиту №5904965 від 27 липня 2022 року, що є додатковим доказом того, що позивачу не відступлено право вимоги за зобов'язанням як новому кредитору. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом ч.1 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Матеріалами справи та судом встановлено, що 27 липня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Центр фінансових рішень" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5865904965, згідно умов якого кредит надається в сумі 149 047,50 грн. строком на 60 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,01% від суми боргу за договором та щомісячних процентів в розмірі 2,49 % від суми кредиту (7-10).
Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору №5865904965 від 27 липня 2022 року, станом на 14 лютого 2024 року заборгованість становить 147 589,95 грн., з яких 142 639,24 грн. заборгованість по тілу кредиту, 0,49 грн. заборгованість по річних процентах, заборгованість 4 950,22 грн. заборгованість по щомісячних процентах.
Факт укладення між ТОВ «ФК«Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 кредитного договору №5865904965 від 27.07.2022 року. підтверджується ст. 1055 ЦК України та ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
29 липня 2022 року права вимоги за кредитним договором відступлені АТ "Таскомбанк" на підставі договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01 вересня 2021 року, оскільки між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЦФР» укладений договір про відступлення права вимоги № 01/09/21 згідно п.2.1. якого, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором (а.с. 11-14).
На підтвердження передачі прав вимоги за вищевказаним кредитним договором позивачем додано витяг з реєстру прав вимоги до договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01.09.2021 року за 29 липня 2022 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги, ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати АТ «Таскомбанк» на підставі договору про відступлення права вимоги від 01 вересня 2021 року.
З висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема, у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановив, що кредитний договір №5865904965 був укладений між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 27 липня 2022 року, натомість, договір про відступлення права вимоги №01/09/21 за яким ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» відступило право вимоги АТ «Таскомбанк», був укладений 01 вересня 2021 року, тобто, на момент укладення договору про відступлення права вимоги, ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати АТ «Таскомбанк» на підставі договору про відступлення права вимоги від 01 вересня 2021 року.
А тому, Витяг з реєстру прав вимоги від 29.07.2022, згідно якого ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» передало право вимоги АТ «Таскомбанк» відносно ОСОБА_1 на суму 149248,19 грн є безпідставним, оскільки вказаний реєстр укладений 29 липня 2022 року, а станом на 01 вересня 2021 року (на момент укладення договору про відступлення права вимоги) не було складено та підписано Реєстру прав вимоги передані (відступлені) права вимоги АТ «Таскомбанк», відповідно до якого Товариство могло отримати право вимоги відносно ОСОБА_1 ..
З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, з огляду на наступне.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові ВП ВС від 16.03.2021 по справі № 906/1174/18, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло б відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
З договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01 вересня 2021 року, укладеного між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЦФР» (а.с. - 11-14), вбачається,
- предметом договору є право за Кредитними договорами та Договорами забезпечення до них;
- метою укладення Договору є отримання Первісним кредитором від Нового кредитора грошових коштів у сумі, що дорівнює Ціні договору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами(пункт 2.1);
- відступлення права вимоги відбувається виключно за плату;
- ціна Договору складається з: -залишку основної заборгованості за кредитом (тіло кредиту) на дату формування реєстру та передачі даних Новому кредитору; - залишок непогашених річних процентів за кредитом на дату формування реєстру та передачі даних Новому кредитору; - залишок непогашеного місячного проценту (щомісячної плати) за кредитом на дату формування реєстру та передачі Новому кредитору (пункт 4.1 Договору).
З наведеного вбачається, що Договір про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01 вересня 2021 року, укладений між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк», - є договором цесії, за яким відбулася заміна первісного кредитора новим кредитором (такий висновок співвідноситься з викладеним у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі № 909/968/16).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Отже, з огляду на те, що на момент укладення між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» Договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року, боргові зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 27 липня 2022 року ще не існували, тому в силу положень статті 514 ЦК України не могли бути передані новому кредитору.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
За договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
З наведеного вище слідує, що вимога на момент укладення договору про відступлення права вимоги мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 на момент укладення договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року не було, і сторони не могли передбачити, що 27 липня 2022 року ТОВ «ФК «ЦФР» буде укладено кредитний договір з відповідачкою.
Встановивши, що кредитний договір №5865904965 від 27 липня 2022 року із відповідачкою ОСОБА_1 станом на момент укладення договору про відступлення права вимоги №01/09/21 не був укладений, у зв'язку з чим відступлення неіснуючих станом на 01 вересня 2021 року прав вимоги та майнових прав ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» за кредитним договором №5865904965 від 27 липня 2022 року на користь ПАТ «Таскомбанк» суперечить ст. 514 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що права кредитора за кредитним договором №5865904965 від 27 липня 2022 року не перейшли до ПАТ «Таскомбанк», у зв'язку з чим позивач АТ «Таскомбанк» не набуло прав кредитора по відношенню до ОСОБА_1 та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач звертає увагу на те, що відповідно до п.9.3 Договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01 вересня 2021 року цей договір діє протягом 1 календарного року, але в будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Колегія суддів відхиляє вказані доводи апеляційної скарги, оскільки стороною позивача не надано будь-яких належних та допустимих доказів про те, до повного виконання яких саме зобов'язань між сторонами (АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень») діє вказаний договір відступлення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наявний в матеріалах справи реєстр прав вимоги, де боржником зазначено ОСОБА_1 , сам по собі не свідчить про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника.
З огляду на те, що на момент укладення договору відступлення права вимоги від 01 вересня 2021 року, боргові зобов'язання за кредитним договором від 27 липня 2022 року ще не існували, відтак не могли бути передані новому кредитору. Включення ОСОБА_1 до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 01 вересня 2021 року є безпідставним.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно умов договору № 01/09/21 від 01.09.2021 року, якими сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги, колегія суддів відхиляє, оскільки сам договір не містить положень про право майбутньої вимоги.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч.5 ст.268 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» - залишити без задоволення.
Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 30 червня 2025 року.
Головуюча суддя Ю.Р. Мікуш
Судді: Т.І. Приколота
Р.В. Савуляк