Справа № 127/38780/24
Провадження № 22-з/801/82/25
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції
Доповідач:Ковальчук О. В.
01 липня 2025 рокуСправа № 127/38780/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Ковальчука О. В.,
суддів: Шемети Т. М., Панасюка О. С.,
за участю секретаря судового засідання Луцишина О.П.,
розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - адвоката Міньковської Анастасії Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 лютого 2025 року,
03 червня 2025 року Вінницьким апеляційним судом було ухвалено постанову у зазначеній цивільній справі, якою апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 лютого 2025 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи фінанс» 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за період з 23.08.2020 року по 23.05.2021 року у розмірі 83 774, 82 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи фінанс» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 006, 74 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 1 510, 12 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді першої інстанцій, у розмірі 6 234 грн.
10 червня 2025 року представник ТОВ «Діджи Фінанс» - адвокат Міньковська А.В. подала заяву про ухвалення додаткового рішення, копію якої разом з додатками направила іншим учасникам справи. У зазначеній заяві адвокат Міньковська А.В. просила суд ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судові витрати на правничу допомогу, понесені останнім у суді апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи заяви, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що заяву представника відповідача про ухвалення додаткового судового рішення належить задовольнити частково з огляду на таке.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 15 ЦПК України.
Стаття 137 ЦПК України визначає підстави та порядок вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 329/766/18.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до договору № 11 про надання правової допомоги від 12 лютого 2024 року (а.с. 24) професійну правничу допомогу позивачу ТОВ «Діджи Фінанас» в суді першої інстанції надавала адвокат Міньковська А.В., повноваження якої підтверджуються ордером серії АІ № 1756235 від 26 листопада 2024 року (а.с. 23).
12 лютого 2025 року, з метою надання правової допомоги, між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Міньковською А.В. було укладено договір про надання правової допомоги № 01/11. 04 березня 2025 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Міньковською А.В. було підписано додаткову угоду № 5, згідно з якою адвокат Міньковська А.В., відповідно до умов основного договору, приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги: представництво клієнта у Вінницькому апеляційному суді під час розгляду цивільної справи за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних.
На підставі договору про надання правової допомоги № 01/11 був виданий ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1847308 від 14 березня 2025 року.
04 березня 2025 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Міньковською А.В. було підписано додаткову угоду № 5, згідно з якою адвокат Міньковська А.В., відповідно до умов основного договору, приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги: представництво клієнта у Вінницькому апеляційному суді під час розгляду цивільної справи за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних.
На підтвердження понесених ТОВ «Діджи Фінанс» витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції адвокат Міньковська А.В. надала суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, в якому визначено склад, обсяг та види виконаних робіт адвокатом від 10 червня 2025 року, а саме підготовка апеляційної скарги - 10 000 грн; гонорар успіху за позитивне рішення - 10 000 грн, та загальна вартість яких становить 20 000 грн (а.с. 140); акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 10 червня 2025 року на загальну суму 20 000 грн з детальним описом обсягу наданих адвокатом послуг (а.с. 139).
Водночас, частиною 5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, 26 червня 2025 року на адресу апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Шиманського В.М. надійшло клопотання про зменшення заявлених адвокатом Міньковською А.В. витрат на оплату правничої допомоги, в якому зазначено, що сума правничої допомоги в розмірі 20 000 грн є завищеною та неспівмірною у даній справі, так-як представник позивача не брав участі у жодному судовому засіданні, більше того, дана справа не потребувала значного часу адвоката на її вирішення, відтак просив суд зменшити витрати на правову допомогу з 20 000 грн до 4 000 грн.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)).
Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Таким чином, у змісті вказаної норми визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
При вирішенні питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінки сторін під час судового процесу тощо.
Верховним Судом у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, додатковій постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 755/18750/20 (провадження № 61-19951св21) сформовано висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто справа не є складною.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд доходить висновку про необхідність зменшення їх розміру з 20 000 грн до 4 000 грн.
Крім того, як визначено ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з огляду на часткове задоволення вимог позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Діджи Фінанс» витрат на правничу допомогу, понесених останнім у суді апеляційної інстанції, пропорційно до розміру задоволених вимог (41,56%), що становить 1 662, 40 грн.
Керуючись ст. 142, 270 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - адвоката Міньковської Анастасії Володимирівни про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанцій, у розмірі 1 662, 40 грн.
Додаткова постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді: Т. М. Шемета
О. С. Панасюк