Справа № 133/976/24
Провадження № 22-ц/801/1274/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О.
Доповідач:Шемета Т. М.
01 липня 2025 рокуСправа № 133/976/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),
суддів Панасюка О. С., Сала Т. Б.,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»
відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 вересня 2024 року, ухвалене у складі судді Пєтухової Н. О. в м. Козятин, дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення, -
встановив:
29 березня 2024 року (згідно відмітки на поштовому відправленні) Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (надалі - ТОВ «Коллект Центр») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборговансоті за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0662242054 та отримання кредиту згідно Заявки-анкети на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики № 2628715516 від 17.08.2020, що акцептована відповідачем 17.08.2020 шляхом підписання електронним підписом. Відповідно до умов договору позики відповідачу було надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000 грн на строк 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами.
18.10.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 18.10.2021, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за Договором позики № 0662242054 від 20.07.2020, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 . У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, зокрема, за Договором позики № 0662242054 від 20.07.2020, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .
Позивач вказує, що ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов'язання за Договором позики та станом на 15.03.2024 року загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника становить 49 042,50 грн, з яких: 3 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 46 042,50 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 36 239,00 грн, з яких: 3 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 33 239,00 грн - заборгованості за відсотками.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області19 вересня 2024 року позов задоволено: стягнуто ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за Договором позики № 0662242054 від 20.07.2020 в розмірі 36 239 (тридцять шість тисяч двісті тридцять дев'ять) гривень, з яких: 3 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 33 239,00 грн заборгованості за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень та 3 000,00 (три тисячі) гривень витрат на правову допомогу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). За умовами кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання використовувати кредит на зазначені в договорі цілі, сплачувати відсотки за користування кредитом, здійснювати погашення кредиту щомісячними платежами, однак у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані відсотки за користування позикою не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором № 0662242054 від 20.07.2020 у розмірі 49 042,50 грн, яка складається із заборгованість за тілом кредиту - 3 000,00 грн, заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги - 46 042,50 грн. Однак, враховуючи те, що позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 36 239,00 грн, з яких: 3 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 33 239,00 грн заборгованість за відсотками, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнув із відповідача заборгованість за кредитним договором в заявленому позивачем розмірі.
Не погодившись з таким рішенням, 27 квітня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що він перебуває на службі в Збройних Силах України з 05 березня 2019 року, з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період, а з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Оскільки він має статус військовослужбовця ЗСУ, то на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», тобто у нього відсутній обов'язок сплачувати проценти за користування кредитом. На підтвердження статусу військовослужбовця надав ряд довідок, які не міг надати до суду першої інстанції, та як перебував на службі і був відсутній за місцем проживання.
12 травня 2025 року через систему «Електронний суд» позивач подав відзив на апеляційну скаргу15.03.2024 року), відповідач не виконував безпосередньо функції по захисту Батьківщини, так як навчався у вищому навчальному закладі, а тому на нього не поширюються пільги, закріплені в п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 травня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 119), ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2025 року позивачеві відмовлено у розгляді справи в судовому засіданні з викликом сторін (а. с. 127).
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам.
По справі встановлено наступне:
-20.07.2020 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0662242054 та отримання кредиту згідно Заявки-анкети на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики № 2628715516 від 17.08.2020, що акцептована відповідачем 17.08.2020 шляхом підписання електронним підписом відповідача. Відповідно до умов договору позики відповідачу було надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000 грн на строк 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами, максимальна відсоткова ставка, яка нараховується за день календарний на суму залишку заборгованості 1,75%, максимальна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75 %.Договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача, одноразовим ідентифікатором 2L3Z8W (а. с. 5-8);
-Акцепт оферти від 17.08.2020 було підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 9g9s9v, що підтверджено довідкою про ідентифікацію (а.с.9);
-Пропозиція (Оферта) на отримання 2 траншу згідно Заявки-анкети №2628715516 від 17.08.2020 в рамках Договору про надання позики №0662242054 від 20.07.2020 підписано позичальником 17.08.2020 електронним цифровим підписом 9g9s9v.
-17.08.2020 року ТОВ «Інфінанс» перерахував ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн., що підтверджується квитанцією про сплату № 63630974 від 17.08.2020 (а.с. 22 на звороті);
-18.10.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №18-10/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Договорами позики, у т.ч. за Договором позики №0662242054 від 20.07.2020, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 (а.с.26-28). Відповідно до п. 6 Договору факторингу №18-10/21 за цим Договором Клієнт відступає, а Фактор приймає Право вимоги. Реєстр Боржників в електронному вигляді (Додаток №1) передається Фактору за Актом приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток №2) не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного Фінансування на користь Клієнта відповідно до Розділу 7. Реєстр Боржників (Додаток №3) передається Фактору за Актом приймання- передавання Реєстру Боржників (Додаток №4) не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного Фінансування на користь Клієнта відповідно до Розділу 7. Право вимоги переходить до Фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру Боржників (Додаток №2), який є підтвердженням передачі Фактору права грошової вимоги до Боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно переданого Права вимоги.
-Відповідно до Акту приймання-передавання Реєстру Боржників за Договором №18-10/21, складеного 18.10.2021, первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв Реєстр Боржників (а. с. 31);
-Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №18-10/21 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №0662242054 від 20.07.2020 (а. с. 28-30, а.с. 32);
- 10.03.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023, в тому числі за Договором позики № 0662242054 від 20.07.2020, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 (а. с. 33- 35). Відповідно до п. 2 Договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 за ним Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників або які зобов'язані виконати обов'язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами) з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором.
-Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором №10-03/2023/01, складеного 10.03.2023, первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв Реєстр Боржників (а.с.36);
-Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №10-03/2023/01 ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №0662242054 від 20.07.2020 у розмірі 49 042,50 грн (а. с. 37-39).
-На підтвердження наявності заборгованості відповідача позивач у якості доказу надав розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.03.2023 (а.с.23-25). Згідно наданого розрахунку заборгованості, станом на 15.03.2024, у ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» становить 49 042,50 грн, яка включає 3 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 46 042,50 грн - заборгованість за відсотками.
Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
Рішення суду першої інстанції оскаржується лише з тих підстав, що відповідач є військовослужбовцем, а тому не повинен сплачувати проценти за користування кредитом.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Цей припис Закону є самостійною нормою і дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. (Аналогічна позиція викладена в постанові КЦС ВС від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19).
Як вбачається з наданих ОСОБА_1 документів на підтвердження права на пільги, він 05.03.2019 року уклав контракт про проходження військової служби (а. с. 97 - 98) та брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, в період з 01.09.2019 року по 26.12.2019 року, з 05.01.2020 року по 07.05.2020 року (а. с. 99). В подальшому з 11 вересня 2020 року він навчався у Військовій академії (м. Одеса), а з 21 червня 2024 року знову прийнятий за контрактом на військову службу (а. с. 102), та є військовослужбовцем до сьогодні, що підтверджується посвідченням офіцера (а .с. 103-104).
Ці докази були надані відповідачем до апеляційної скарги, проте апеляційний суд вважає за можливе їх прийняти, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі №279/11692/15-ц зазначено, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті356, частин першої-третьої статті 367ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні».
Обмеження у можливості надання доказів до суду апеляційної інстанції переслідує не мету створення перешкод у поповненні доказової бази у справі, а, навпаки, має на меті забезпечення максимально повного подання доказів шляхом підвищення активності осіб, які беруть участь у справі, при її розгляді у суді першої інстанції та відповідальність за свої дії в процесі захисту права.
Проте зазначене слід відрізняти від випадків, коли в особи, яка надає нові докази до апеляційного суду, відсутня недобросовісність дій.
В справі що розглядається відповідач був об'єктивно обмежений можливості у поданні вказаних вище доказів, оскільки він перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_1 (а. с. 104-105), а ухвала Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29 квітня 2024 року про відкриття провадження у справі була направлена на адресу його місця проживання та хоча й була вручена (а.с.63), проте встановити з неї кому саме (через відсутність відповідної відмітки) не представляється можливим. Тому апеляційний суд виснує, що він з поважних причин не міг надати суду першої інстанції відповідні докази на підтвердження свого статусу як військовослужбовця, а відтак бере їх до уваги.
Доводи відзиву про те, що відповідач не відносився до категорії військовослужбовців, оскільки на момент укладення кредитного договору навчався у військовій академії, спростовуються тим, що відповідно до частини 6 статті 2 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», навчання у вищих військових навчальних закладах є одним із видів військової служби.
Таким чином, у період виконання умов кредитних договорів, а також станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, відповідач мав статус військовослужбовця Збройних Сил України та на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до відповідача не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов'язань за користування кредитом, а також був відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом, чого судом першої інстанції враховано не було.
Враховуючи вищенаведені обставини та наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що та обставина, що позивач не знав і нараховував заборгованість включно зі всіма складовими, а суд першої інстанції також ухвалював рішення, не маючи даних про вказані обставини, не спростовують права відповідача, як військовослужбовця, на гарантоване законом надання йому відповідних пільг.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а тому рішення суду в частині стягнення з відповідача відсотків підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цієї частини вимог.
Разом з тим, підстав для відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту немає, оскільки суд першої інстанції вірно встановив наявність кредитних відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Інфінанс», а також право позивача на звернення до суду як правонаступника кредитора за добором відступлення права вимоги. Тому в частині стягнення заборговансоті за тілом кредиту рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Оскільки оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині, апеляційний суд змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України), враховуючи принцип пропорційності(частина 1 статті 141 ЦПК України).
Рішення в частині стягнення на користь позивача з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, які суд зменшив, не оскаржується.
Позивач при зверненні до суду сплатив 3 028 грн судового збору (а.с.1), ціна позову 36 239 грн, до задоволення підлягає 8,3 % від заявленої суми (3 000*100/36 239), отже з відповідача на користь позивача слід стягнути 251 грн. 32 коп. (3 028 * 8,3%).
На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від19 вересня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованості за відсотками у розмірі 33 239 гривень за Договором позики № 0662242054 від 20.07.2020 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» в стягненні з ОСОБА_1 відсотками у розмірі 33 239 гривень за Договором позики № 0662242054 від 20.07.2020 року.
Зменшити розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» з 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень до 251 (двісті п'ятдесяти однієї) гривні 32 коп.
Залишити без змін рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 вересня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, п.і. 01133;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 01 липня 2025 року.
Головуюча Т. М. Шемета
Судді: Т. Б. Сало
О. С. Панасюк