ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2025Справа № 910/4887/25
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/4887/25.
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, буд. 50-Г)
До Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ГРЕЙН-ЕКСПО» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63)
про стягнення 81 345, 24 грн
Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ГРЕЙН-ЕКСПО» про стягнення 81 345, 24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після припинення за взаємною згодою договору оренди №8932 від 25.10.2021 та повернення відповідачем позивачу об'єкта оренди, відповідач не сплатив в повному обсязі орендну плату, яка виникла у останнього до припинення договору оренди.
З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача 81 345, 24 грн, з яких: 60 100, 91 грн - основний борг; 8 380, 22 грн - пеня; 12 864, 11 грн - інфляційні втрати.
22.04.2025 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 22.04.2025 для усунення недоліків позовної заяви.
25.04.2025 через відділ канцелярії суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Суд констатує, що позивач частково усунув недоліки позовної заяви.
Так, в ухвалі від 22.04.2025, суд зазначив, що саме лише зазначення кінцевих результатів проведених розрахунків «з-по» пені, інфляційних втрат без обґрунтування визначення саме таких періодів прострочення (боргових періодів - з-по) та кожен борговий період окремо з урахуванням настання строку оплати за умовами договору - не є обґрунтованим розрахунком сум, що стягується.
Позивач до заяви про усунення недоліків долучив розрахунки інфляційних втрат та пені, проте всупереч вимогам ухвали від 22.04.2025 позивач не надав обґрунтування визначення саме таких періодів прострочення.
Крім того, як вбачається з розрахунку пені, який позивач додав до заяви про усунення недоліків, розмір пені становить 14 261, 99 грн (в позовній заяві позивач нараховував пеню у розмірі 8 380, 22 грн), однак, позивач не заявляє клопотання в порядку статті 46 Господарського процесуального кодексу України про збільшення розміру позовних вимог.
28.04.2025 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/4887/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов'язано позивача протягом 5-ти (п'яти) днів з моменту отримання даної ухвали надати суду заяву з обґрунтуванням визначення боргових періодів «- з-по» щодо кожного періоду окремо та з уточненням позовних вимоги в частині сум, які заявлені до стягнення з відповідача.
01.05.2025 через відділ канцелярії суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 28.04.2025.
Суд констатує, що позивач не виконав належним чином вимогу ухвали від 22.04.2025 та від 28.04.2025 щодо обґрунтуванням визначення боргових періодів «- з-по» щодо кожного періоду окремо.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно приписів частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
13.05.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
27.05.2025 через відділ канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
За результатами аукціону, 26.10.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, як орендодавцем (позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР-ГРЕЙН-ЕКСПО», як орендарем (відповідач) та Державним підприємством «Сервісно-видавничий центр», як балансоутримувачем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №8932.
Строк договору 5 років з дати набрання чинності цим договором (пункт 12.1 Змінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021). Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (пункт 12.1. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021).
Об'єктом оренди є нежитлові приміщення на 1 поверсі, площею 130,8 кв.м, за адресою: місто Київ, вулиця Хорива, будинок 24а та обліковуються на балансі ДП «Сервісно-видавничий центр». Вартість майна становить 745 745, 55 грн без ПДВ (пункт 4.1., 6.1. Змінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021).
Згідно пункту 1.1. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021, орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Змінюваних умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Змінюваних умов.
Пунктами 4.5. та 9.4. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021 передбачено, що з метою виконання зобов'язань орендаря за цим договором, а також за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю до або в день підписання цього договору орендар сплачує на рахунок орендодавця забезпечувальний депозит в розмірі, визначеному у пункті 11 Змінюваних умов.
Пунктом 11 Змінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021 визначено сума забезпечувального депозиту у розмірі - 2 (дві) місячні орендні плати, а саме 70 256, 00 грн, але в будь-якому розі у розмірі не меншому, ніж розмір мінімальної заробітної плати станом на перше число місяця, в якому укладається цей договір.
Позивач стверджує, що відповідач здійснив сплату забезпечувального депозиту у розмірі встановленому договором №8932 від 26.10.2021.
Відповідно до пункту 2.1. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021, орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.
Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору (пункт 12.1. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021).
06.10.2021 балансоутримувач передав орендарю за договором №8932 від 26.10.2021 нежитлові приміщення на 1 поверсі, площею 130,8 кв.м, за адресою: місто Київ, вулиця Хорива, будинок 24а.
Згідно пункту 3.1. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021, орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Змінюваних умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
У відповідності до пункту 9 Змінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021, місячна орендна плата становить - 35 128, 00 грн.
Відповідно до пункту 3.3. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021, орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Змінюваних умов, щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди.
Пунктом 16 Змінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021 встановлено співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: (1) 30% - балансоутримувачу; (2) 70% - державному бюджету.
Відповідно до підпункту 12.6.6. пункту 12.6. та підпункту 12.7.1. пункту 12.7. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021, договір припиняється за згодою сторін на підстав договору про припинення з дати підписання акта повернення майна з оренди; орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.
Згідно пункту 4.2. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021, балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники орендарю. Орендар зобов'язаний підписати три примірника акта повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від балансоутримувача і одночасно повернути балансоутримувачу два примірника підписаних орендарем актів разом із ключами від об'єкта оренди (у разі, коли доступ до об'єкта оренди забезпечується ключами).
У відповідності до пункту 4.3. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021, майно вважаться повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.
Відповідно до пункту 4.1. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021, у разі припинення договору орендар зобов'язаний:
- звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконанні невід'ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із таким поліпшенням/капітальним ремонтом;
- сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню (за наявності), сплатити балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди.
Позивач повідомленням вих.№30-96/1879 від 15.03.2023 повідомив відповідача про відмову від договору №8932 від 26.10.2021, у зв'язку з порушенням відповідачем умов зазначеного договору в частині сплати орендних платежів, у зв'язку з чим позивач зобов'язав відповідача протягом 3-х робочих днів з дня отримання повідомлення повернути балансоутримувачу об'єкт оренди.
Крім того, в повідомленні вих.№30-96/1879 від 15.03.2023 позивач зазначив, що станом на 10.03.2023 у відповідача наявна заборгованість по орендній платі у розмірі 69 986, 22 грн та пеня у розмірі 4 782, 79 грн.
15.04.2023 орендодавець, орендар та балансоутримувач підписали акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (із зауваженнями), яким засвідчили, що відповідача повернув балансоутримувачу об'єкт оренди за договором №8932 від 26.10.2021.
Окрім цього, в пункті 2 акту від 15.04.2023 вказано, що датою припинення договору є 15.04.2023.
В додатку до акту від 15.04.2023 встановлена заборгованість орендаря зі сплати орендної плати та пені, а саме:
(1) 95 668, 83 грн без ПДВ в частині орендної плати, яка підлягає сплаті до Державного бюджету;
(2) 41 000, 93 грн без ПДВ в частині орендної плати, яка підлягає сплаті балансоутримувачу;
(3) 11 059, 39 грн пені, яка підлягає сплаті орендодавцю;
(4) 4 739, 76 грн пені, яка підлягає сплаті балансоутримувачу.
19.10.2023 вищезазначені сторони підписали договір №89321/01 про припинення договору №8932 від 26.10.2021, в якому підтвердили, що договір оренди №8932 від 26.10.2021 вважається достроково припиненим за взаємною згодою з 15.04.2023.
Згідно пункту 3.10. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021, припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).
Позивач листом вих.№30-06/6871 від 19.10.2023 повідомив відповідача, що станом на 17.10.2023 в останнього значиться заборгованість по орендній платі за договором №8932 від 26.10.2021, який є припиненим з 15.04.2023 у розмірі 95 668, 83 грн та пеня у розмірі 30 084, 70 грн.
Пунктом 4.8. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021 встановлено, що орендодавець не пізніше ніж протягом п'ятого робочого дня з моменту отримання від балансоутримувача примірника акта повернення з оренди орендованого майна із зауваженнями (або за наявності зауважень орендодавця) зараховує забезпечувальний депозит в рахунок невиконаних зобов'язань орендаря і перераховує забезпечувальний депозит на погашення зобов'язань орендаря у такій черговості:
(1) у першу чергу погашаються зобов'язання орендаря із сплати пені (пункт 3.8.);
(2) у другу чергу погашаються зобов'язання орендаря із сплати неустойки (пункт 4.4.)
(3) у третю чергу погашаються зобов'язання орендаря із сплати частини орендної плати, яка відповідно до пункту 16 Змінюваних умов підлягає сплаті до державного бюджету;
(4) у четверту чергу погашаються зобов'язання орендаря із сплати частини орендної плати, яка відповідно до пункту 16 Змінюваних умов підлягає сплаті балансоутримувачу;
(5) у п'яту чергу погашається зобов'язання орендаря із сплати балансоутримувачу платежів за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю;
(6) у шосту чергу погашаються зобов'язання орендаря з компенсації суми збитків, завданих орендованому майну;
(7) у сьому чергу погашаються зобов'язання орендаря із сплати інших платежів за цим договором або в рахунок погашення інших не виконаних орендарем зобов'язань за цим договором.
Листом вих.№30-05/7918 від 05.12.2023 позивач повідомив відповідача, що станом на 04.12.2023 в останнього значиться заборгованість по орендній платі за договором №8932 від 26.10.2021 у розмірі 60 100, 91 грн та пеня у розмірі 4 089, 94 грн.
Однак, позивач не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату заборгованість по орендній платі, яка утворилась до розірвання договору №8932 від 26.10.2021.
Згідно пункту 3.8. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021, на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у загальному розмірі 60 100, 91 грн та додатково пеню у розмірі 8 380, 22 грн і інфляційні втрати у розмірі 12 864, 11 грн.
II. Предмет позову та підстави позову.
Предметом позову у справі є матеріально-правова вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 81 345, 24 грн (основний борг, пеня, інфляційні втрати).
Юридичними підставами позову є статті 173, 193, 230, 283, 286 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 549, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, стаття 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Фактичними підставами позову є не погашення заборгованість по орендній платі, яка утворилась до розірвання договору оренди №8932 від 26.10.2021.
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору №8932 від 26.10.2021 не погасив заборгованість по орендній платі, яка утворилась у відповідача до розірвання вказаного договору оренди.
IV. Заперечення відповідача у справі.
Відповідач визнає позовні вимоги позивача в частині 41 211, 98 грн основного боргу та 7 779, 47 грн інфляційних втрат.
Натомість, іншу частину вимог позивача не визнає, вважає її не обґрунтованою та просить відмовити з наступних підстав.
(1) Відповідач вважає, що позивач неправильно зарахував суму забезпечувального депозиту.
Так, відповідач 15.04.2023 засобами поштового та електронного зв'язку направив позивачу заяву вих.№24а/0415-2 від 15.04.2023 про дострокове припинення договору №8932 від 26.10.2021, в зазначеній заяві відповідач здійснив розрахунок заборгованості, згідно якого відповідач визнає заборгованість за договором оренди у загальному розмірі 152 468, 91 грн без ПДВ, а саме:
- 95 668, 83 грн без ПДВ в частині орендної плати та 11 059, 39 грн пені до Державного бюджету;
- 41 000, 93 грн без ПДВ в частині орендної плати та 4 739, 76 грн балансоутримувачу.
Крім того, в заяві вих.№24а/0415-2 від 15.04.2023 відповідач повідомив позивача, що до дати, що передує даті повернення майна з оренди не має фінансової можливості сплатити орендну плату та пеню, тому просив погасити невиконані зобов'язання орендаря по договору за рахунок забезпечувального депозиту у розмірі 70 256, 00 грн.
Таким чином, відповідно до умов пункту 4.8. Договору нарахована пеня станом на дату розірвання договору оренди перед орендодавцем погашена в повному обсязі за рахунок забезпечувального депозиту, а заборгованість по орендній платі погашена у розмірі 54 456, 85 грн, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 41 211, 98 грн, яка не заперечується, а навпаки, визнається відповідачем.
Натомість, позивач безпідставно нараховував до 17.10.2023 пеню (30 0084, 70 грн) та здійснив погашення боргу та пені за рахунок депозитної суми лише 30.11.2023.
(2) Заявлена пеня в межах даного позову є безпідставною та необґрунтованою, оскільки розрахунок позивачем здійснений з порушенням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
(3) У зв'язку з тим, що відповідач вважає, що заявлена сума основної заборгованості є необґрунтованою та на таку суму позивач здійснює нарахування інфляційних втрат, відповідач надає власний контррозрахунок інфляційних втрат які нараховані на суму боргу, яка визнається відповідачем.
Відтак, відповідач визнає вимоги в частині інфляційних втрат у розмірі 7 779, 47 грн, а в іншій частині просить відмовити.
V. Оцінка судом доказів та висновки суду.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи був порушений відповідачем обов'язок по здійсненню повної та своєчасної оплати орендної плати за користування об'єктом оренди по договору №8932 від 26.10.2021?
- чи зарахування депозитного платежу позивачем здійснено в порядку встановленому умовами договору?
- чи правомірно позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?
- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?
- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
(1) Щодо основного боргу.
Договір, укладений між сторонами, є договором оренди комунального майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання §5 Глави 30 Господарського кодексу України, Глави 58 Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності (частина 1 стаття 283 Господарського кодексу України).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 стаття 283 Господарського кодексу України).
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (частина 1 стаття 759 Цивільного кодексу України).
Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (частина 3 стаття 759 Цивільного кодексу України).
Оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк (пункт 10 частина 1 стаття 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Об'єктами оренди за Законом України «Про оренду державного та комунального майна», зокрема, є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини) (частина 1 стаття 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Суб'єктами орендних відносин є: орендар; орендодавець; балансоутримувач; уповноважений орган управління; представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу; Кабінет Міністрів України або орган державної влади, визначений Кабінетом Міністрів України (частина 1 стаття 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Як підтверджується матеріалами справи, 26.10.2021 між орендодавцем в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України (позивач), орендарем в особі ТОВ «УКР-ГРЕЙН-ЕКСПО» (відповідач) та балансоутримувачем в особі ДП «Сервісно-видавничий центр» укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №8932, згідно умов якого позивач і балансоутримувач передають, а відповідач приймає у строкове платне користування майно (об'єкт оренди).
Об'єктом оренди за договором №8932 від 26.10.2021 є нежитлові приміщення на 1 поверсі, площею 130,8 кв.м, за адресою: місто Київ, вулиця Хорива, будинок 24а.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач на виконання пунктів 4.5., 9.4. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021 сплатив на рахунок Державної казначейської служби України забезпечувальний депозит у розмірі встановленому пунктом 11 Змінюваних умов вказаного договору, а саме 70 256, 00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №156 від 22.10.2021, яку відповідач додав до відзиву на позовну заяву.
Відповідно до пункту 2.1. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021, орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.
Судом встановлено, що балансоутримувач передав відповідачу об'єкт оренди, нежитлові приміщення на 1 поверсі, площею 130,8 кв.м, за адресою: місто Київ, вулиця Хорива, будинок 24а, що підтверджується копією акта приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.10.2021.
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна (частина 1, 3 стаття 762 Цивільного кодексу України).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина 1 стаття 286 Господарського кодексу України).
Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно (частина 5 стаття 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Умовами договору №8932 від 26.10.2021 між сторонами узгоджено, що місячна орендна плата становить 35 128, 00 грн, яка сплачується до державного бюджету у розмірі 70% та балансоутримувачу у розмірі 30% щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди (пункт 3.1., 3.3. Незмінюваних умов, пункт 9, 16 Змінюваних умов).
Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін (частина 1 стаття 763 Цивільного кодексу України, частина 4 стаття 284 Господарського кодексу України).
Строк дії договору оренди №8932 від 26.10.2021, згідно пункту 12.1. Незмінюваних умов становить 5 років з дати набрання чинності договору, а чинність договір набирає в день його підписання сторонами.
Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін (частина 3 стаття 291 Господарського кодексу України, частина 2 стаття 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (частина 1 стаття 651 Цивільного кодексу України, частина 1 стаття 188 Господарського кодексу України).
Підпунктом 12.7.1. пункту 12.7. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021 передбачено, що договір можу бути достроково припинений на вимогу орендодавця. Якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.
Підпунктом 12.6.6. пункту 12.6. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021 передбачено, що договір припиняється за згодою сторін на підстав договору про припинення з дати підписання акта повернення майна з оренди.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач повідомленням вих.№30-96/1879 від 15.03.2023 повідомив відповідача про відмову від договору №8932 від 26.10.2021, у зв'язку з порушенням відповідачем умов зазначеного договору в частині сплати орендних платежів, у зв'язку з чим позивач зобов'язав відповідача протягом 3-х робочих днів з дня отримання повідомлення повернути балансоутримувачу об'єкт оренди.
У відповідності до пункту 4.3. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021, майно вважаться повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.
Відповідач згідно приписів частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України та на виконання умов абзацу 1 пункту 4.1. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021 звільнив та повернув балансоутримувачу об'єкт оренди, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акта повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.04.2023 (із зауваженнями).
Згідно пункту 2 акту від 15.04.2023, датою припинення договору №8932 від 26.10.2021 є: 15.04.2023.
В додатку до вищезазначеного акту встановлена заборгованість орендаря зі сплати орендної плати та пені, а саме: (1) 95 668, 83 грн без ПДВ в частині орендної плати, яка підлягає сплаті до Державного бюджету; (2) 41 000, 93 грн без ПДВ в частині орендної плати, яка підлягає сплаті балансоутримувачу; (3) 11 059, 39 грн пені, яка підлягає сплаті орендодавцю; (4) 4 739, 76 грн пені, яка підлягає сплаті балансоутримувачу.
В подальшому, 19.10.2023 позивач, відповідач та балансоутримувач підписали договір №89321/01 про припинення договору №8932 від 26.10.2021, в якому підтвердили, що договір оренди №8932 від 26.10.2021 вважається достроково припиненим за взаємною згодою з 15.04.2023.
Позивач здійснивши зарахування забезпечувального депозиту зазначає, що заборгованість відповідача по орендній платі становить 60 100, 91 грн.
Згідно пункту 3.10. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021, припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1 стаття 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 стаття 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Відповідач в свою чергу у відзиві на позовну заяву не заперечує проти наявності у нього перед позивачем заборгованості за договором оренди №8932 від 26.10.2021 у розмірі 41 211, 98 грн, а навпаки визнає вказану суму
Відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).
Відзив на позовну заяву в свою чергу, у відповідності до приписів статті 161 Господарського процесуального кодексу України є заяв по суті.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (частина 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).
Відтак, оскільки відповідач визнає вимоги позивача в частині основного боргу у розмірі 41 211, 98 грн, суд в силу частини 4 статті 192 Господарського процесуального кодексу України задовольняє позов в частині 41 211, 98 грн.
Іншу суму заявленої основної заборгованості у розмірі 18 888, 93 грн (60 100, 91-41 211, 98) відповідач не визнає, оскільки вважає, що вимога позивача в даній частині є безпідставною та необґрунтованою.
Так, заперечення відповідача в даній частині зводяться до того, що в останнього відсутня заборгованість у розмірі 18 888, 93 грн, оскільки позивач неправильно зарахував суму забезпечувального депозиту та безпідставно нараховував пеню до 17.10.2023.
Заявою вих.№24а/0415-2 від 15.04.2023 відповідач визнав наявність заборгованості та пені перед позивачем та балансоутримувачем у розмірах, які відображені в додатку до акту від 15.04.2023, про що суд зазначав вище в даному рішенні.
Також, відповідач повідомив позивача, що не має фінансової можливості на дату повернення об'єкту оренди здійснити погашення наявної заборгованості по договору оренди, тому просив погасити невиконані зобов'язання орендаря по договору за рахунок забезпечувального депозиту у розмірі 70 256, 00 грн.
Заява вих.№24а/0415-2 від 15.04.2023 направлена позивачу засобами поштового зв'язку та на електронну адресу позивача, яка зазначена в підпункті 3.1.1. Змінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021. Крім того, позивач не заперечував, що не отримував заяву вих.№24а/0415-2 від 15.04.2023.
Листом вих.№30-06/6871 від 19.10.2023 позивач повідомив відповідача, що станом на 17.10.2023 в нього наявна заборгованість по орендній платі за договором №8932 від 26.10.2021 у розмірі 95 668, 83 грн та пеня у розмірі 30 084, 70 грн.
Як вбачається з пункту 4.8. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021, позивач не пізніше ніж протягом п'ятого робочого дня з моменту отримання від балансоутримувача примірника акта повернення з оренди орендованого майна із зауваженнями (або за наявності зауважень орендодавця) зараховує забезпечувальний депозит в рахунок невиконаних зобов'язань орендаря і перераховує забезпечувальний депозит на погашення зобов'язань орендаря у такій черговості: (1) у першу чергу погашаються зобов'язання орендаря із сплати пені (пункт 3.8.); (2) у другу чергу погашаються зобов'язання орендаря із сплати неустойки (пункт 4.4.) (3) у третю чергу погашаються зобов'язання орендаря із сплати частини орендної плати, яка відповідно до пункту 16 Змінювальних умов підлягає сплаті до державного бюджету; (4) у четверту чергу погашаються зобов'язання орендаря із сплати частини орендної плати, яка відповідно до пункту 16 Змінювальних умов підлягає сплаті балансоутримувачу; (5) у п'яту чергу погашається зобов'язання орендаря із сплати балансоутримувачу платежів за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю; (6) у шосту чергу погашаються зобов'язання орендаря з компенсації суми збитків, завданих орендованому майну; (7) у сьому чергу погашаються зобов'язання орендаря із сплати інших платежів за цим договором або в рахунок погашення інших не виконаних орендарем зобов'язань за цим договором.
Суд констатує, що акт від 15.04.2023 містить застереження, які викладені в додатку до акту, в якому відображена заборгованість відповідача станом на 15.04.2023. Зазначений акт позивач отримав 20.10.2023.
Позивач в відповіді на відзив зазначив, що 30.11.2023 перерахував забезпечувальний депозит на погашення зобов'язань відповідачу у такій черговості:
- зі сплати пені в розрізі рахунків окремо з орендодавця 30 084, 70 грн до Державного бюджету України;
- зі сплати пені в розрізі рахунків окремо з балансоутримувачем 4 603, 38 грн ДП «Сервісно-видавничий центр»;
- зі сплати частини орендної плати орендодавцю 35 657, 97 грн до Державного бюджету України.
Відповідач в свою чергу стверджує, що позивач зобов'язаний був зарахувати забезпечувальний депозит на наявну заборгованість на момент повернення об'єкта оренди (15.04.2023), а саме: (1) сплата пені до Державного бюджету України 11 059, 39 грн; (2) сплата пені балансоутримувачу 4 739, 76 грн; (3) сплата частини орендної плати до Державного бюджету України 54 456, 85 грн.
Крім того, відповідач зазначає, що позивач не надав обґрунтувань розрахунку пені до 17.10.2023
Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).
Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 стаття 74, частина 1 стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на зазначене суд зазначає, що позивач на спростування заперечень відповідача щодо розрахунку пені до 17.10.2023 не надав суду відповідних доказів та обґрунтувань за які боргові періоди окремо щодо кожного та на яку окремо суму позивач нараховував відповідачу пеню до 17.10.2023, у зв'язку з чим утворилась сума у розмірі 30 084, 70 грн, яку як стверджує позивач 30.11.2023 погасив за рахунок забезпечувального депозиту.
Оскільки, суд не може порушувати принцип змагальності та диспозитивності, суд позбавлений можливості самостійно пересвідчиться в правильності здійсненого позивачем нарахування пені до 17.10.2023, у зв'язку з відсутністю відповідних доказів.
Відтак, оскільки позивач не надав всіх необхідних доказів та пояснень для обґрунтування сум, які заявлені останнім до стягнення в межах даної справи, за таких обставин суд погоджується з мотивами відповідача, що позивач повинен був погасити за рахунок забезпечувального депозиту наявну у відповідача заборгованість по орендній платі та пені станом на 15.04.2023.
Тобто, в першу чергу погашається наявна станом на 15.04.2023 пеня, а саме 11 059, 39 грн і 4 739, 76 грн та залишкова сума (54 456, 85 грн) погашає заборгованість по орендній сплаті орендодавцю (позивачу), таким чином, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 41 211, 98 грн (95 668, 83-54 456, 85), яка визнається відповідачем.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем визнано позов позивача частково, суд задовольняє вимоги позивача в частині основного боргу частково.
(2) Щодо пені.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 8 380, 22 грн.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина 1 стаття 199 Господарського кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин (частина 2, 4 стаття 217 Господарського кодексу України).
Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина 2 стаття 343 Господарського кодексу України, стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 3.8. Незмінюваних умов договору №8932 від 26.10.2021 сторони передбачили, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 стаття 232 Господарського кодексу України).
Суд в ухвалі від 22.04.2025 та повторно в ухвалі від 28.04.2025 зобов'язував позивача подати до суду письмову заяву із обґрунтованим розрахунком сум, що стягується, зазначити чіткі дати настання строку оплати та провести розрахунок сум, що стягується з відображенням чітких боргових періодів (з-по) по кожному спірному місяцю окремо.
Однак, позивач не виконав належним чином вимоги суду та не надав обґрунтувань розрахунку сум.
Як вбачається з наданих позивачем розрахунків пені, які містяться в позовній заяві, в заяві про усунення недоліків та заяві від 01.05.2025 позивач визначає різні періоди заборгованості, які в свою чергу перевищують граничний можливий строк нарахування, передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Окрім цього, в договорі №8932 від 26.10.2021 сторони не передбачили, що до нарахування пені не застосовується вищезазначений припис чинного господарського законодавства.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення пені є необґрунтованими та безпідставними, а отже, не підлягає задоволенню.
(3) Щодо інфляційних втрат.
Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 12 864, 11 грн.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відповідач в порядку частини 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України визнає вимогу позивача щодо інфляційних втрат у розмірі 7 779, 47 грн.
Щодо іншої частини інфляційних втрат відповідач заперечує, оскільки, вимоги позивача в частині основного боргу задовольняються частково, а тому відповідач надав контррозрахунок інфляційних втрат.
Суд перевіривши контррозрахунок зазначає, що він є арифметично правильним.
За таких обставини, суд задовольняє вимоги позивача в частині інфляційних втрати у розмірі 7 779, 47 грн.
VI. Розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 1 823, 67 грн, інша частина судового збору покладається на позивача.
Заяв та клопотань щодо розподілу інших судових витрат від позивача не надходило.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ГРЕЙН-ЕКСПО» про стягнення 81 345, 24 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ГРЕЙН-ЕКСПО» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код: 39673098) на користь Державного бюджету України (одержувач: ГУК у м. Києві/Шевченківський район/22080300, Код одержувача:37993783, Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок:UA778999980313020094000026011, КЕКД: 22080300) основний борг у розмірі 41 211 (сорок одна тисяча двісті одинадцять) грн 98 коп. та інфляційні втрати у розмірі 7 779 (сім тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн 47 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ГРЕЙН-ЕКСПО» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код: 39673098) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код: 19030825) судовий збір у розмірі 1 823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) грн 67 коп.
4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 18 888, 93 грн, пені у розмірі 8 380, 22 грн, інфляційних втрат у розмірі 5 084, 64 грн.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких