ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2025Справа № 910/4264/25
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/4264/25.
За позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (01021, м. Київ, вул. Івана Мар'яненка, буд. 7)
До Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМ-Інвест» (04119, м. Київ, вул. Герета Джонса, 8)
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація (01010, м. Київ, вул. М. Омельяновича-Павленка, буд. 15)
про стягнення 124 193, 70 грн
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМ-Інвест» про стягнення 124 193, 70 грн заборгованості за Договором №247/КК/605 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 23.05.2019 за період з грудня 2024 по березень 2025.
08.04.2025 Господарський суд міста Києва дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 08.04.2025 для усунення недоліків позовної заяви.
14.04.2025 через відділ канцелярії суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 08.04.2025.
23.04.2025 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/4264/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Задоволено заяву позивача та залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Печерську районну в місті Києві
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
23.05.2019 між Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією, як орендодавець (третя особа без самостійних вимог), Товариством з обмеженою відповідальністю «СБМ-Інвест», як орендарем (відповідач) та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», як підприємством-балансоутримувачем (позивач) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №247/КК/605.
Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 23 травня 2019 до 21 травня 2022 включно (пункт 9.1. договору №247/КК/605 від 23.05.2019).
Об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 127,4 кв.м., у т.ч. на 1-му поверсі - 127,4 кв.м., згідно викопіюванням з по поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.
Згідно пункту 1.1. договору №247/КК/605 від 23.05.2019, орендодавець на підставі розпорядження Печерської районної в місті Києва державної адміністрації від 23.05.2019 №366 «Про затвердження протоколу №23/2/19 від 17 травня 2019 року засідання постійно діючої конкурсної комісії Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади міста Києва» передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м Київ, вул. Бойчука Михайла, 17/10. Розмір орендної плати за перший місяць оренди - 21 000, 00 грн без ПДВ.
Згідно підпункту 4.1.1. пункту 4.1. договору №247/КК/605 від 23.05.2019, орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору з додатками передати по акту приймання-передачі об'єкт.
21.06.2019 орендодавець за актом приймання-передачі об'єкта оренди передав, а орендар прийняв згідно договору №247/КК/605 від 23.05.2019 об'єкт оренди - нежитлові приміщення загальною площею 127,4 кв.м.
У відповідності до пунктів 3.6. та 3.7. договору №247/КК/605 від 23.05.2019, орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.
Відповідно до пункту 3.1. договору №247/КК/605 від 23.05.2019, орендна плата становить 21 000, 00 грн без ПДВ та 25 200, 00 грн з ПДВ.
Пунктом 3.2. договору №247/КК/605 від 23.05.2019 встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Позивач стверджує, що загальну сума орендної плати відповідача за період з грудня 2024 по березень 2025 склала 124 193, 70 грн.
Згідно підпункту 4.2.4. пункту 4.2. договору №247/КК/605 від 23.05.2019, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.
Однак, відповідач не сплачував орендну плату за спірний період.
Згідно підпункту 4.3.2. пункту 4.3. договору №247/КК/605 від 23.05.2019, підприємство-балансоутримувач зобов'язане здійснювати контроль за виконанням орендарем умов цього договору і у разі виникнення заборгованості з орендної плати або інших платежів вжити заходів щодо погашення заборгованості, в тому числі проводити відповідну претензійно-позовну роботу.
Спірні питання по цьому договору розглядаються у порядку, встановленому законодавством України (пункт 6.8. договору №247/КК/605 від 23.05.2019).
06.02.2025 позивач направив відповідачу засобами поштового зв'язку повідомлення-претензію вих.№105/44-441 від 05.02.2025 про сплату заборгованості.
Однак, претензія позивача залишилась без задоволенні зі сторони відповідача.
Пунктом 6.2. договору №247/КК/605 від 23.05.2019, підприємство-балансоутримувач передбаченео, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених компенсацій витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. Крім того, орендар згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3% річних від простроченої суми заборгованості.
Згідно підпункту 5.2.2. пункту 5.2. договору №247/КК/605 від 23.05.2019, підприємство-балансоутримувач має право стягнути з орендаря заборгованість з орендної плати та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов'язань за цим договором, шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.
З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у загальному розмірі 120 705, 69 грн, а також додатково пеню у розмірі 1 424, 15 грн, 3% річних у розмірі 402, 12 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 661, 74 грн.
II. Предмет позову та підстави позову.
Предметом позову у справі є матеріально-правова вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 124 193, 70 грн (основний борг, пеня, 3% річних, інфляційні втрати).
Юридичними підставами позову є статті 173, 193, 230, 283, 286 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 549, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, стаття 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем договору №247/КК/605 від 23.05.2019 в частині своєчасної та повної оплати орендних платежів за грудень 2024 - березень 2025.
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору №247/КК/605 від 23.05.2019 за період з грудня 2024 по березень 2025 не здійснював орендні платежі, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість у розмірі 120 705, 69 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також додатково пеню, 3% річних, інфляційні втрати.
IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.
У зв'язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС та з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.04.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04119, м. Київ, вул. Герета Джонса, 8.
Згідно із пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Ухвалу від 23.04.2025 відповідач отримав 29.04.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення №0610248649057.
Відтак, відповідач належним чином повідомлений про розгляду справи №910/4264/25, але правом на подання відзиву в даній справі не скористався.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи те, що відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
V. Оцінка судом доказів та висновки суду.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи був порушений відповідачем обов'язок по здійсненню повної та своєчасної оплати орендної плати за користування об'єктом оренди по договору №247/КК/605 від 23.05.2019?
- чи правомірно позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?
- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?
- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
(1) Щодо основного боргу.
Договір, укладений між сторонами, є договором оренди комунального майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання §5 Глави 30 Господарського кодексу України, Глави 58 Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності (частина 1 стаття 283 Господарського кодексу України).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 стаття 283 Господарського кодексу України).
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (частина 1 стаття 759 Цивільного кодексу України).
Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (частина 3 стаття 759 Цивільного кодексу України).
Оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк (пункт 10 частина 1 стаття 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Об'єктами оренди за Законом України «Про оренду державного та комунального майна», зокрема, є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини) (частина 1 стаття 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Суб'єктами орендних відносин є: орендар; орендодавець; балансоутримувач; уповноважений орган управління; представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу; Кабінет Міністрів України або орган державної влади, визначений Кабінетом Міністрів України (частина 1 стаття 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Як підтверджується матеріалами справи, 23.05.2019 між орендодавцем в особі Печерської районної в місті Києві державною адміністрацією, орендарем в особі ТОВ «СБМ-Інвест» (відповідач) та підприємством-балансоутримувачем в особі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (позивач) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №247/КК/605, згідно умов якого орендодавець на підставі розпорядження Печерської районної в місті Києва державної адміністрації від 23.05.2019 №366 передає, а відповідач приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м Київ, вул. Бойчука Михайла, 17/10.
Об'єктом оренди за договором №247/КК/605 від 23.05.2019 є: нежиле приміщення загальною площею 127,4 кв.м., у т.ч. на 1-му поверсі - 127,4 кв.м.
Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (стаття 765 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що орендодавець та позивач згідно підпункту 4.1.1. пункту 4.1. договору №247/КК/605 від 23.05.2019 передали відповідачу об'єкт оренди, а саме нежитлові приміщення загальною площею 127,4 кв.м., які знаходяться за адресою місто Київ вулиця Бойчука Михайла, будинок №17/10, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна №б/н від 21.06.2019, який є додатком до договору №247/КК/605 від 23.05.2019 та копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Договір №247/КК/605 від 23.05.2019, згідно пункту 9.1. діє з 23.05.2019 до 21.05.2022 включно.
Однією з умов припинення договору оренди, згідно зі змісту статтей 291 Господарського кодексу України та 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Проте, оскільки указом Президента України № 64/2022 від 24.04.2022, який затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, в подальшому відповідними указами Президента України дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалася та діє по сьогоднішній день, з огляду на що, строк дії договору оренди №247/КК/605 від 23.05.2019 є продовженим на підставі пункту 61 «Прикінцеві і Перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» №634 від 27.05.2022.
В матеріалах справи відсутні докази щоб свідчили про розірвання договору оренди та звільнення відповідачем орендованих приміщень та повернення їх за актом приймання-передачі орендодавцеві та підприємству-балансоутримувачу.
Відтак, на момент розгляду справи строк дії договору №247/КК/605 від 23.05.2019 не завершився.
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна (частина 1, 3 стаття 762 Цивільного кодексу України).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина 1 стаття 286 Господарського кодексу України).
Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно (частина 5 стаття 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Пунктом 1.1. та 3.1. договору №247/КК/605 від 23.05.2019 сторони узгодили, що орендна плата становить 21 000, 00 грн без ПДВ та 25 200, 00 грн з ПДВ.
Окрім цього, пунктом 3.2. договору №247/КК/605 від 23.05.2019 передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Позивач долучив до матеріалів справи копії актів про надання послуг, які підписані лише зі сторони позивача а саме:
(1) акт від 31.12.2024 - орендна плата 21 509, 20 грн;
(2) акт від 31.01.2024 - орендна плата 32 715, 48 грн;
(3) акт від 28.02.2025 - орендна плата 33 108, 07 грн;
(4) акт від 31.03.2025 - орендна плата 33 372, 94 грн.
Отже, загальна сума орендних платежів за зазначений період становить 120 705, 69 грн.
Позивач зазначає, що орендна плата за спірний період нараховувалась з врахуванням коригувань орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць на підставі рішення Київської міської ради №925/8891 від 13.06.2024 (розрахунок за грудень 2024) та рішення Київської міської ради №424/10232 від 05.12.2024 (розрахунок за січень-березень 2025).
Відповідач в свою чергу не надав заперечень щодо розрахованого позивачем орендної плати за договором №247/КК/605 від 23.05.2019 за спірний період.
Орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором (частина 1 стаття 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина 5 стаття 762 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3.7. договору №247/КК/605 від 23.05.2019 встановлено, що орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1 стаття 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 стаття 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Суд констатує, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів здійснення сплати орендних платежів за вищезазначений період.
Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).
Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Проте, всупереч наведеного, відповідачем, який в свою чергу належним чином повідомлений про розгляд даної справи, доказів належного виконання своїх обов'язків за договором №247/КК/605 від 23.05.2019 не надав, обставини наявності заборгованості перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі не спростовано, контррозрахунок не надано.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на все вищезазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати по договору оренди №247/КК/605 від 23.05.2019 за період грудень 2024 - березень 2025 становить 120 705, 69 грн, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості з відповідача підлягають задоволенню.
(2) Щодо пені.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 1 424, 15 грн.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина 1 стаття 199 Господарського кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин (частина 2, 4 стаття 217 Господарського кодексу України).
Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина 2 стаття 343 Господарського кодексу України, стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 6.2. договору №247/КК/605 від 23.05.2019, підприємство-балансоутримувач передбаченео, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених компенсацій витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Суд здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені зазначає, що він є арифметично правильним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
(3) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 402, 12 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 661, 74 грн.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Суд здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат зазначає, що він є арифметично правильним, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
VI. Розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.
Заяв та клопотань щодо розподілу інших судових витрат від позивача не надходило.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМ-Інвест» про стягнення 124 193, 70 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМ-Інвест» (04119, м. Київ, вул. Герета Джонса, 8; ідентифікаційний код: 39847323) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (01021, м. Київ, вул. Івана Мар'яненка, буд. 7; ідентифікаційний код: 35692211) борг у розмірі 120 705 (сто двадцять тисяч сімсот п'ять) грн 69 коп., пеню у розмірі 1 424 (одна тисяча чотириста двадцять чотири) грн 15 коп., 3% річних у розмірі 402 (чотириста дві) грн 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 661 (одна тисяча шістсот шістдесят одна) грн 74 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких