ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.06.2025Справа № 910/5001/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №910/5001/25 за позовом Акціонерного товариства «Малинський каменедробильний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новел Пром» про стягнення грошових коштів, за участю представника позивача Судейкіної І.
1. СУТЬ СПОРУ.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про надання послуг екскавації в частині оплати наданих послуг.
2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
2.1. 12.04.2024 між Акціонерним товариством «Малинський каменедробильний завод», як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новел Пром», як замовником, укладено договір про надання послуг екскавації (далі договір) за умовами якого виконавець зобов'язується протягом строку дії договору надати замовнику послуги екскавації (навантаження в технологічний транспорт), обсяг яких узгоджується сторонами відповідно до заявок замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належно надані послуги.
2.2. Згідно з п.2.1. договору загальна сума договору визначається як сукупна вартість послуг, якi будyть наданi виконавцем замовнику протягом термiну дiї договору.
2.3. Пункт 2.2. договору передбачає, що вартість послуг узгоджується сторонами у розмiрi 20, 00 грн за тону навантаженої продукцiї, в т.ч. ПДВ 20% 3,33 грн.
2.4. Відповідно до п. 3.1. договору, розрахунки за надані послуги проводяться протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання передачі наданих послуг. Прийняття, наданих послуг виконується шляхом складання акту приймання-передачі наданих послуг, підписаного уповноваженими особами сторін, на фактично виконаний за місяць обсяг послуг (п. 5.1. договору).
2.5. Згідно з п.5.4. договору, замовник підписує або надає відмову від підписання акту приймання-передачі наданих послуг протягом 7 (семи) робочих днів з дати одержання такого акту.
2.6. Відповідно до п. 6.1. договору замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання від виконавця підписаного ним акту.
2.7. Згідно з п. 6.4. договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за якісно та у повному обсязі надані послуги.
2.8. Пунктом 10.1. договору визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.
2.9. За твердженнями позивача, відповідач не вносив плату за надані послуги на суму 5 638 083, 20 грн, зокрема, за твердженнями позивача, не оплаченими є наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №987 від 02.12.2024 на суму 24 720, 00 грн; №991 від 03.12.2024 на суму 32 260, 00 грн; №917 від 01.11.2024 на суму 115 420, 00 грн; №922 від 04.11.2024 на суму 70 960, 00 грн; №928 від 05.11.2024 на суму 72 820, 00 грн; №997 від 04.12.2024 на суму 75 280, 00 грн; №998 від 05.12.2024 на суму 79 880, 00 грн; №933 від 06.11.2024 на суму 77 280, 00 грн; №936 від 07.11.2024 на суму 110 420, 00 грн; №937 від 08.11.2024 на суму 152 720, 00 грн; №1001 від 09.12.2024 на суму 79 360, 00 грн; №1002 від 10.12.2024 на суму 83 400, 00 грн; 939 від 11.11.2024 на суму 107 340, 00 грн; №1004 від 11.12.2024 на суму 44 620, 00 грн; №944 від 12.11.2024 на суму 84 020, 00 грн; №945 від 13.11.2024 на суму 83 820, 00 грн; №949 від 14.11.2024 на суму 65 240, 00 грн; №950 від 15.11.2024 на суму 85 660, 00 грн; №1006 від 16.12.2024 на суму 76 420, 00 грн; №1008 від 17.12.2024 на суму 76 480, 00 грн; №953 від 18.11.2024 на суму 71 100, 00 грн; №957 від 19.11.2024 на суму 68 300, 00 грн; №959 від 20.11.2024 на суму 82 880, 00 грн; №963 від 21.11.2024 на суму 80 820, 00 грн; №871 від 23.10.2024 на суму 76 960, 00 грн; №872 від 24.10.2024 на суму 76 480, 00 грн; №968 від 25.11.2025 на суму 133 900, 00 грн; №970 від 26.11.2024 на суму 70 180, 00 грн; №972 від 27.11.2024 на суму 79 520, 00 грн; №879 від 25.10.2024 на суму 148 460, 00 грн; №976 від 28.11.2024 на суму 25 900, 00 грн; №885 від 28.10.2024 на суму 71 960, 00 грн; №890 від 29.10.2024 на суму 73 880, 00 грн; №893 від 30.10.2024 на суму 74 220, 00 грн; №906 від 31.10.2024 на суму 145 180, 00 грн; №716 від 10.09.2024 на суму 141 900, 00 грн; №721 від 11.09.2024 на суму 77 620, 00 грн; №725 від 12.09.2024 на суму 79 480, 00 грн; №729 від 13.09.2024 на суму 90 960, 00 грн; №734 від 16.09.2024 на суму 93 860, 00 грн; №738 від 17.09.2024 на суму 81 060, 00 грн; №747 від 18.09.2024 на суму 78 960, 00 грн; №749 від 19.09.2024 на суму 81 260, 00 грн; №755 від 20.09.2024 на суму 86 180, 00 грн; №764 від 24.09.2024 на суму 77 420, 00 грн; №772 від 25.09.2024 на суму 61 300, 00 грн; №776 від 26.09.2024 на суму 54 760, 00 грн; №780 від 27.09.2024 на суму 143 340, 00 грн ; №796 від 30.09.2024 на суму 63 240, 00 грн; №801 від 01.10.2024 на суму 77 960, 00 грн; №803 від 02.10.2024 на суму 76 460, 00 грн; №805 від 03.10.2024 на суму 139 280, 00 грн; №811 від 04.10.2024 на суму 83 080, 00 грн; №815 від 07.10.2024 на суму 73 400, 00 грн; №821 від 08.10.2024 на суму 79 400, 00 грн; №827 від 09.10.2024 на суму 72 880, 00 грн; №831 від 10.10.2024 на суму 77 260, 00 грн; №837 від 11.10.2024 на суму 145 000, 00 грн; №838 від 14.10.2024 на суму 72 760, 00 грн; №844 від 15.10.2024 на суму 81 280, 00 грн; №845 від 16.10.2024 на суму 74 100, 00 грн; №855 від 17.10.2024 на суму 142 600, 00 грн; №861 від 18.10.2024 на суму 142 220, 00 грн; №866 від 21.10.2024 на суму 78 020, 00 грн; №867 від 22.10.2024 на суму 141 120, 00 грн.
2.10. Проте, як стверджує позивач, відповідачем не виконано належним чином взяті на себе зобов'язання за договором, зокрема, у визначені строки не здійснено в повному обсязі оплату за надані послуги.
2.11. У порядку досудового врегулювання спору позивачем за місцезнаходженням відповідача було надіслано претензію щодо оплати заборгованості за договором, яка залишилась відповідачем без задоволення.
2.12. За твердженнями позивача, станом на 28.02.2025 у відповідача наявна заборгованість з оплати за надані послуги за договором, що вбачається із актів звірки взаєморозрахунків, часткових оплат та актів наданих послуг.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.
3.1. Предметом даного позову є стягнення з відповідача 5 638 083, 20 грн основного боргу, 769 612, 50 грн пені, 411 580, 07 грн інфляційних втрат та 92 099, 66 грн 3% річних.
3.2. Юридичними підставами позову є статті 11, 202, 509, 525, 526, 530, 903 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
3.3 Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг в частині проведення розрахунків.
4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.
4.1. Відповідач заперечень щодо позову не надав, про розгляд справи та про своє право подати відзив на позовну заяву повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
4.2. Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
5.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 залишено без руху позовну заяву, встановлено спосіб та строк усунення недоліків позову.
5.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29.05.2025.
5.3. У підготовчому засіданні 29.05.2025 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.06.2025.
5.4. У судовому засіданні 24.06.2025 відповідно до положень ст. ст. 233, 240 ГПК України, було оголошено скорочене рішення, повідомлено присутнього представника, коли буде складено повне судове рішення.
6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- Чи порушені відповідачем умови укладеного договору? Якщо так, то чи є це підставою для застосування способів захисту права обраних позивачем?
- Чи відповідають розрахунки пені, відсотків річних та інфляційних втрат обставинам справи та відповідним приписам чинного законодавства України?
6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на ключові питання, а відповідач - негативну.
7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДАЧЕМ УМОВ ДОГОВОРУ.
7.1. Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
7.2. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
7.3. Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.
7.4. Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
7.5. Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
7.6. Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
7.7. Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
7.8. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
7.9. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
7.10. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
7.11. Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом
7.12. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
7.13. Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
7.14. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).
7.15. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
7.16. У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
7.17. Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
7.18. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
7.19. Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
7.20. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
7.21. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
7.22. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
7.23. Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи і докази позивача не заперечував і не спростував.
7.24. Також, з матеріалів справи вбачається, що частина актів не підписані зі сторони відповідача, проте, сама по собі відсутність підписаного сторонами акту не може бути підставою для не оплати фактично наданих послуг. Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження факту того, що відповідач не споживав послуги за не підписаними актами, заперечень щодо позову від відповідача до суду не надходило.
7.25. Дослідивши надані до матеріалів справи докази, беручи до уваги, що відповідно до умов договору строк оплати за надані послуги настав, з урахуванням відсутності заперечень відповідача та підтверджень відсутності боргу, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи вимогу про стягнення боргу в сумі 5 638 083, 20 грн.
8. ВИСНОВОК СУДУ ЩОДО НАРАХУВАННЯ ПЕНІ, ВІДСОТКІВ РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ.
8.1. За порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 769 612, 50 грн пені.
8.2. Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України. Так, за частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
8.3. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 ГК України).
8.4. За частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
8.5. За наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
8.6. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 зробила висновок, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов'язання має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.
8.7. Стаття 231 ГК України регулює розмір штрафних санкцій таким чином: «Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
8.8. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
8.9. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
8.10. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
8.11. У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
8.12. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
8.13. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією».
8.14. З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.
8.15. Так, частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов'язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.
8.16. Частиною четвертою статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
8.17. Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.
8.18. Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
8.19. Також за статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
8.20. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 зазначає, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
8.21. Надававши правову кваліфікацію договірним правовідносинам сторін, судом встановлено, що умовами договору сторонами не було встановлено розміру пені за порушення виконання грошового зобов'язання, а тому відсутні підстави для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція у вигляді стягнення пені за відсутності конкретно визначеного її розміру в договорі та законі.
8.22. З огляду на викладені вище норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача пені відсутні, відтак позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.
8.23. Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 92 099, 66 грн та інфляційні втрати у розмірі 411 580, 07 грн.
8.24. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
8.25. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
8.26. У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
8.27. Отже, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання за договором, є такими, що заявлені позивачем правомірно.
8.28. Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новел Пром» 3% річних у розмірі 92 099, 66 грн та інфляційних втрат у розмірі 411 580, 07 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
9. СУДОВІ ВИТРАТИ.
9.1. Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 73 701,15 грн відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новел Пром» (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4 А, офіс 139, код ЄДРПОУ 43522901) на користь Акціонерного товариства «Малинський каменедробильний завод» (49107, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Пушкіна генерала (Шевченківський, Соборний райони), будинок 1, код ЄДРПОУ04011905) заборгованість за договором про надання послуг екскавації у розмірі 5 638 083, 20 грн, 411 580, 07 грн інфляційних втрат, 92 099, 66 грн 3% річних та 73 701,15 судового збору.
У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01.07.2025.
Суддя Ігор Курдельчук