61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
Головуючий 1 інстанції:
суддя Жельне С.Ч.
Категорія: Доповідач 2 інстанції:
про стягнення суддя Григоров А.М.
10 грудня 2007 року№ 22-а-2379/07
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Сіренко О.І.
Суддів - Григоров А.М., Подобайло З.Г.
при секретарі: Спесивцева О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Господарського суду Харківської області від 08 серпня 2007 року по справі № АС-38/229-07
за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Комунального ЖЕП № 18 Київського району м. Харкова
про стягнення 18423,72 грн.,
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся доГосподарського суду Харківської областіз позовом до Комунального ЖЕП № 18 Київського району м. Харкова про стягнення 18423,72 грн..
Постановою Господарського суду Харківської області від 08 серпня 2007 року відмовлено в задоволені позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального ЖЕП № 18 Київського району м. Харкова про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2006 році в сумі 18423,72 грн.
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не погоджується з вказаною постановою, подало апеляційну скаргу в якій вказує, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема:
Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року (далі - Закон) (в редакції на 23.02.06р.) для підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4-х відсотків від середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.
Відповідач, відповідно до поданої державної звітності "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2006 рік, повинен був працевлаштувати у 2006 році 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів (відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу 59 осіб). Фактично, на підприємстві, згідно поданого звіту по формі № 10-ПІ, середньо облікова чисельність інвалідів у 2006 році склала 0 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідно до ст.20 зазначеного Закону відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції, які визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на цьому підприємстві (складала в 2006 році 9211,86 грн.) за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, у сумі 18423 грн. 72 коп. Загальна сума заборгованості складає 18423 грн. 72 коп.
Посилання суду на той факт, що відповідачем були виконані вимоги ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів" щодо прийняття заходів для працевлаштування, тобто інформування центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, тому немає підстав для стягнення з відповідача санкцій, вважаємо безпідставними, оскільки:
Відповідно до ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
п.3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів", робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальної комісією за участю представників МСЕК, органів Держохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно ч.3 ст.19 Закону підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів, ч.5 ст.19 Закону виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів.
Тобто, якщо створене міст не введено в дію шляхом працевлаштування інваліда, то підприємство, установа чи організація не звільняється від обов'язку щодо сплати адміністративно-господарських санкцій до Фонду на підставі статті 20 Закону, оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов'язок підприємства, установи, організації у залежність від будь-яких обставин (інваліди не направлялись, відсутні вакансії, не відповідні умови праці, інваліди на даній території не проживають), з яких інвалід не працює на даному підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, на підприємство покладається обов'язок по створенню, атестації належним чином робочих місць та самостійному працевлаштуванню інвалідів.
Відповідач доказів створення та атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів не надав.
Скаржник вважає, що підприємством не дотримувались норми чинного законодавства, не виконано норматив, встановлений ст. 19 Закону, тому відповідач не може бути звільненим від обов'язку по сплаті адміністративно-господарських санкцій, передбачених в ст. 20 Закону.
Враховуючи вищевикладене, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 08 серпня 2007 року по справі № АС-38/229-07 та позов задовольнити.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції було встановлено що позивач не повинен сплачувати заявлені штрафні санкції у відповідності до ст. 218 Господарського кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що позивач, Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд, стягнути з відповідача 18423 грн. 72 коп. штрафних санкцій за невиконання нормативу для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на його підприємстві в 2006 р. В обґрунтування позову посилається на ч. 1 ст. 19, ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
З аналізу положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" витікає, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст.18 Закону, при цьому ст.18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
При дослідженні матеріалів справи було встановлено, що центром зайнятості інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися (лист центру зайнятості арк. спр. 17). Відповідач надавав звіти до центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, що підтверджується звітами та листом центру зайнятості. Крім того, як свідчить звіт відповідача по формі №10-ПН за 2006 рік ним було працевлаштовано 2 інваліди які працювали не повний рік.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.
Однак відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з вищевказаного, відповідачем було зроблено все від нього залежне для працевлаштування інвалідів, а саме відбувалося, як повідомлення компетентного органу про можливість (наявність вакансії) працевлаштування інваліда, так і само працевлаштування.
Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача або які були направлені центром зайнятості, позивачем не були представлені і у справі відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Ч. 2. ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги є помилковими.
За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Харківської області від 08 серпня 2007 року по справі № АС-38/229-07 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст виготовлено та підписано 17 грудня 2007 року
Головуючий Сіренко О.І.
Судді Григоров А.М.
Подобайло З.Г.