Провадження № 22-ц/803/6571/25 Справа № 183/3563/25 Суддя у 1-й інстанції - Фролова В. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
25 червня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.
суддів Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2025 року у цивільній справі №183/3563/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірних відомостей,
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2025 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірних відомостей у цивільній справі №183/3563/25.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду, в якій просить: скасувати ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2025 року у справі №183/3563/25 про залишення позовної заяви без руху; прийняти нову ухвалу про допущення позовної заяви ОСОБА_1 до розгляду по суті.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду цивільну справу №183/3563/25 витребувано із Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області (Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області)
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження за апеляційною скаргою, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2025 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірних відомостей, у цивільній справі №183/3563/25 (а.с. 15-15зв.).
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірних відомостей постановлено вважати не поданою і повернуто позивачу (а.с. 27-27зв).
Статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України визначено однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас, таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Згідно частини 2 статті 352 ЦПК України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Частиною 1 статті 353 ЦПК України встановлено вичерпний перелік ухвал, на які подаються апеляційні скарги окремо від рішення суду.
Згідно частини 2 статті 353 ЦПК України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить апеляційний суд скасувати ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2025 року, якою залишено без руху позовну заяву у цивільній справі №183/3563/25, разом з цим не оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції від 22 квітня 2025 року, якою позовну заяву повернуто позивачеві.
Відповідно до положень частини 1 статті 353 ЦПК України, ухвала про залишення без руху позовної заяви, відсутня у переліку ухвал на яку може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року)
Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2025 року про залишення без руху позовної заяви у цивільній справі №183/3563/25, підлягає поверненню скаржнику.
Керуючись ст.ст. 353, 357 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2025 року у цивільній справі №183/3563/25 - повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її підписання.
Судді: